Художники Алла Горська, Григорій Синиця та Віктор Зарецький створили мозаїчне панно “Жінка-Птах” для інтер'єру донецької ювелірної крамниці майже 60 років тому. На долю цього монументального твору випало чимало випробувань — коштовності навколо змінилися на фастфуд, далі — окупація, реконструкція, ремонти і невідомість… Нещодавно вдалося дізнатися, що попри усі маніпуляції, що відбувалися з приміщенням, “Жінка-Птах” таки ціла.

Цей монументальний твір Алла Горська разом з колегами-художниками створили для інтер'єру маріупольського ресторану "Україна" 1967 року. Під час штурму Маріуполя російськими окупантами весною 2022 року мозаїка зазнала значних ушкоджень. Нині зруйнований "Боривітер" й далі перебуває в окупації.

На двох поверхах Українського дому у Києві до 28 квітня триватиме ретроспективна виставка «Алла Горська. Боривітер». Представлено понад 100 творів: живопис, графіка, ескізи монументальних робіт з музейних і приватних колекцій; інсталяція сучасних художників Олексія Сая і Миколи Марусика, створена за мотивами вітража «Шевченко. Мати». панно з тканини, стилізоване під знамениту мозаїку Алли Горської «Боривітер» в експозиції виставки фото — Національний центр «Український Дім» З

На початку лютого інформаційний простір сколихнула новина про те, що в Маріуполі окупанти почали зносити Будинок зв’язку, а відтак, разом...

Найвищою точкою в монументальному мистецтві для маріупольських художників Валентина Константінова та Леля Кузьминкова стала мозаїка «Люди Важмашу». У цьому монументальному творі авторам вдалося вирішити досить складне мистецьке завдання — 18-фігурна масштабна композиція площею 100 кв. м органічно інтегрована у замкнений простір фоє заводоуправління. Цей величезний твір митці присвятили союзу праці та науки. фрагмент мозаїчного панно «Люди Важмашу» (1982) в інтер'єрі інженерно

1977 року вже добре знані у місті Маріуполь монументалісти Валентин Константінов та Лель Кузьминков вперше звернулися до техніки мозаїчного барельєфа. Це був час, коли місто швидко «рухалося» на захід, захоплюючи нові території мікрорайонами багатоповерхівок. Віссю цієї експансії був головний проспект Маріуполя. мозаїчний барельєф «Сім’я», 1977, на маріупольському проспекті Миру, 95 фото з архіву Валентина Константінова Щоб якось вписати висотну забудову у наявний міський лан

Восени 1974 року у Маріуполі завершилося будівництво нового залізничного вокзалу. Старий вокзал XIX століття зрівняли з землею, а на його місці побудували сучасну споруду у стилі функціоналізму за проєктом О. Плескова. Aби надати новому типовому вокзалу індивідуальності, до роботи взялися одразу три бригади монументалістів: художники Яків Райзін та Віктор Пономарьов виконують рельєф у головному фоє, на другому поверсі В. Голишев, А. Бочаров та Л. Сумароков прикрашають стіну д

В середині 1960-х років за ініціативи директора маріупольського заводу «ВажМаш» (сучасна назва — «Азовмаш») Володимира Карпова на території підприємства вирішили створити цілу серію монументальних робіт. За задумом ансамбль з 5 мозаїк загальною площею понад 500 кв. м мав прикрасити фасади штампувального та котельного цехів. Ці корпуси обернені до автомобільної траси, яка веде в Донецьк, тож роботи планувалися як своєрідна візитівка міста. Мозаїки зустрічали тих, хто в’їжджає

Нетривала, але плідна робота бригади Алли Горської посприяла появі у Маріуполі ще одного впізнаваного твору монументального мистецтва. Вкінці 1967 року недавні співавтори мозаїк «Дерево життя» та «Боривітер», які прикрасили інтер'єри ресторану «Україна» , створюють іншу масштабну мозаїку на першому поверсі того ж самого будинку. Галина Зубченко разом з Григорієм Пришедьком виконують панно «Квітуча Україна» площею 60 квадратних метрів. мозаїчне панно «Квітуча Україна» в інтер'

1965 року попрацювати до Маріуполя вперше завітали художники зі столиці. Валерій Ламах, Ернест Котков, та Іван Литовченко дебютували як монументалісти ще вкінці 1950-х, а 1961 року вони стали відомі завдяки оформленню київського річкового вокзалу. У Маріуполі команда митців взялася прикрасити новий Палац культури «Іскра» заводу важкого машинобудування. мозаїчні панно «Земля» (зліва) та «Космос» (справа) в інтер'єрі палацу культури «Іскра» заводу важкого машинобудування у Марі

1965 року про себе заявила ще одна, третя, бригада маріупольських монументалістів. Яків Райзін, Микола Тихонов та Олександр Кечеджи дебютували у жанрі з мозаїкою “Тарас Григорович Шевченко”, що прикрасила фронтальний фасад нещодавно збудованого кінотеатру імені Тараса Шевченка. фрагмент мозаїчного панно “Тарас Григорович Шевченко”, створене 1965 р., автори: Яків Райзін, Микола Тихонов та Олександр Кечеджи. Керамічна плитка: площа 54 кв. м. фасад кінотеатру ім. Т. Шевченка, Ма

1963 рік був знаменний для маріупольського монументального мистецтва не лише створенням першої мозаїки , але й приїздом у місто його колишнього мешканця, митця – Віктора Арнаутова. Після сорока років відсутності, він зіграє значну роль у розвитку маріупольського монументалізму, зокрема стане автором другої міської мозаїки, що з’явилась 1964 року. фрагмент мозаїчного панно “Підкорювачі Космосу” автор: Віктор Арнаутов (за участі Григорія Пришедька), 1964 р.. Керамічна плитка: п

До повномасштабного вторгнення у Маріуполі було зосереджене одне з найбільших в Україні зібрань мозаїчної монументалістики. Епоха монументального мистецтва у місті розпочалася 1963 року. Саме тоді місцеві художники Валентин Константінов та Лель Кузьминков створили першу у місті мозаїку — панно “Першокласники”. фрагмент мозаїчного панно “Першокласники” автори: Валентин Константінов, Лель Кузьминков, 1963 р.; матеріал: керамічна плитка; площа 40 кв. м. фото — Іван Станіславськ