Нетривала, але плідна робота бригади Алли Горської посприяла появі у Маріуполі ще одного впізнаваного твору монументального мистецтва. Вкінці 1967 року недавні співавтори мозаїк «Дерево життя» та «Боривітер», які прикрасили інтер'єри ресторану «Україна», створюють іншу масштабну мозаїку на першому поверсі того ж самого будинку. Галина Зубченко разом з Григорієм Пришедьком виконують панно «Квітуча Україна» площею 60 квадратних метрів.
мозаїчне панно «Квітуча Україна» в інтер'єрі маріупольського супермаркету (колись — гастроному «Київ»), 2021 р., фото — Іван Станіславський
відносини Зубченко та Пришедька з бригадою Горської-Зарецького були непростими
Вочевидь, відносини Зубченко та Пришедька з бригадою Горської-Зарецького були непростими. В архівах збереглася заява Віктора Зарецького на ім’я маріупольського художника Валентина Константінова, який в той час очолював худраду області. Цитуємо частину цього документа:
«Практика робіт над об'єктом робіт ресторану «Україна» спільно з вищевказаними "товаришами" показала їхнє абсолютне творче безсилля. Тому ми, керівник спільно з членами бригади Горською і Плаксієм, зобов'язані відмовити в авторстві тов. Зубченко і Пришедьку, оскільки вважаємо, що стверджувати їхнє ім'я в мистецтві буде окозамилюванням по відношенню до громадськості».
вирізка з газети "Приазовський робітник" про відкриття гастронома «Київ», 1967 р.
Попри таку нищівну характеристику імена Галини Зубченко та Григорія Пришедька залишилися серед творців «Дерева Життя» та «Боривітра», а сама Горська навіть стала дотичною до творчого дебюту цих художників як самостійних монументалістів. В приватних і музейних колекціях залишилося кілька варіантів ескізу панно «Квітуча Україна» підписаних Горською.
Людмила Огнєва, дослідниця творчості Горської, дійшла висновку, що образ України створювався нею для оформлення донецької школи №5. Над ним бригада працювала впродовж 1965-1966 років. Проте цей задум не був реалізований.
варіанти ескізів панно «Квітуча Україна» Алли Горської (фото 2 - фінальний ескіз з архіву Валентина Константінова, надано Сашком Чернідісом)
як сталося, що Зубченко та Пришедько використали у своїй роботі ескіз Горської залишається невідомим
Можливо, Галина Зубченко брала рівноцінну участь у створенні цього образу, бо мисткині працювали разом на об’єктах у Донецьку. Але треба зазначити, що в жодному з каталогів власних робіт Зубченко та Пришедько не згадують співавторство Горської, також немає свідчень, що Горська мала щодо цього якісь претензії. Отже, хоча участь Алли Горської практично не викликає сумнівів, документально це ніде не зафіксоване, тому атрибуція цього твору може бути неостаточною.
У 2021 році в архівах Валентина Константінова було знайдено фінальний ескіз мозаїки. Вірогідно, що влітку 1967 року, після завершення роботи над «Боривітром» й «Деревом Життя», Галина Зубченко та Григорій Пришедько залишилися у Маріуполі й одразу почали працювати над «Квітучою Україною».
Панно було завершено у листопаді того ж року. Мозаїчна композиція прикрасила тильну стіну приміщення гастроному «Київ». У 1960-х роках магазин був влаштований таким чином, що відвідувач впирався поглядом у мозаїку з самого порогу.
У новітній час приміщення зайняв супермаркет і зображення було частково перекрито стелажами та приладами освітлення.
архівна світлина мозаїчного панно «Квітуча Україна» в інтер'єрі маріупольського гастронома «Київ», кін. 1960-х рр.
мозаїчне панно «Квітуча Україна» в інтер'єрі маріупольського супермаркету, 2021 р., фото — Іван Станіславський
У центрі полотна зображена жінка, вдягнена в національне вбрання, що символізує Україну. Митці використали емоційно потужний образ матері-батьківщини, яка щиро розкриває обійми кожній своїй дитині. В ногах її знаходиться квітка – символ родючості, а навколо зображені дари природи. Впадають в око непропорційно великі долоні, як нагадування, що всі блага землі даються тяжкою працею. Велика, яскрава постать надає роботі урочистий дещо патетичний тон.
Панно вписане в прямокутну площину, проте візуально обмежене овалом рослинних орнаментів. Композиційні рішення фокусують глядача на центральній зоні, надають всьому зображенню цілісності та завершеності. Але при тому панно не виглядає статично. Завдяки асиметрії контурів фігури та розкритим догори концентричним дугам художникам вдалося закласти в зображення внутрішнє напруження та створити враження швидкоплинності моменту.
фрагменти панно «Квітуча Україна» (фото 1-5), фото — Іван Станіславський
Маріупольське панно «Квітуча Україна» стала дебютом творчого тандему Зубченко та Пришедько, який згодом отримає подальше визнання завдяки київським роботам «Ковалі сучасності», «Тріумф кібернетиків» та «Перемога».
До початку повномасштабного вторгнення мозаїка «Квітуча Україна» зберігалася в гарному стані. У 2012-2013 роках панно частково ремонтували. Навесні 2022 року під час облоги Маріуполя російськими військами будівля гастроному зазнала ушкоджень, але розташоване на першому поверсі панно суттєво не постраждало.
мозаїчне панно «Квітуча Україна» в інтер'єрі маріупольського супермаркету 2022 р.
Стаття «Історія маріупольської «Квітучої України»» продовжує серію матеріалів про історію найвизначніших маріупольських мозаїк. Війна, на жаль, не дала шансів на виживання багатьом монументальним пам’яткам міста, інші зазнали значних руйнувань, доля деяких лишається невідомою… Одним з головних завдань цієї серії матеріалів є фіксація в інфополі низки фактів, що можуть зникнути з обігу внаслідок фізичного знищення фондів, архівів та колекцій присвячених маріупольському мистецтву.
ПРО МИТЦІВ
ГАЛИНА ЗУБЧЕНКО (1929 - 2000)
Монументалістка, художниця
Першим вчителем малювання у Галини був художник-бойчукіст Охрім Кравченко. Продовжила своє навчання у художній студії при Палаці дитячої творчості у Єлизавети Піскорської — учениці Федора Кричевського та Михайла Бойчука. Закінчила Київський художній інститут (1959) в О. Шовкуненка, М. Іванова, С. Отрощенко, Г. Синиці. Працювала в галузі монументального мистецтва, живопису, кераміки. У співавторстві з С. Отрощенко, А. Горською, В. Зарецьким, Г. Синицею, Г. Пришедько та ін. виконала численні панно у Києві, Донецьку, Маріуполі. Учасниця всеукраїнських виставок (з 1960 р.). Роботи зберігаються у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини, Маріупольському, Кіровоградському, Сімферопольському художніх музеях, Севастопольській картинній галереї, Музеї Івана Гончара, а також художніх галереях і приватних колекціях США, Канади, Аргентини, Японії, Австралії, Тайваню, Німеччини, Хорватії та ін.
ГРИГОРІЙ ПРИШЕДЬКО (1927 - 1978)
Живописець, монументаліст
Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1951) у М. Паніна, Н. Погребняка, Т. Дроздової, Г. Невечеря. Жив і працював у Маріуполі (1952 - 1967), останні роки пройшли у Києві. Брав участь у виконанні ряду мозаїчних панно у Маріуполі: на Будинку зв'язку (1964), на школі № 54 (обидва у співавт. з В. Арнаутовим), в гастрономі «Україна» (1967, у співавт. з Г. Зубченко). З 1967 разом зі своєю дружиною Г.. Зубченко створив низку мозаїчних панно у Києві: на фасаді Палацу спорту АН УРСР (1968-1969), інституті ядерних досліджень АН УРСР (1972 - 1974), інституті кібернетики АН УРСР (1974 - 1976) та ін. Був ініціатором створення в Маріуполі картинної галереї ім. А. Куїнджі на громадських засадах (1962). Учасник республіканських (з 1960), обласних (з 1956) виставок. Персональні: 1959, 1970 - Маріуполь; 1987 - Київ (спільно з Г.А. Зубченко). Роботи зберігаються в Маріупольському художньому музеї, приватних збірках України та за кордоном.
Матеріал: Іван Станіславський
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключною відповідальністю [esthète] Газети (Естет Газети) і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
