В середині 1960-х років за ініціативи директора маріупольського заводу «ВажМаш» (сучасна назва — «Азовмаш») Володимира Карпова на території підприємства вирішили створити цілу серію монументальних робіт. За задумом ансамбль з 5 мозаїк загальною площею понад 500 кв. м мав прикрасити фасади штампувального та котельного цехів. Ці корпуси обернені до автомобільної траси, яка веде в Донецьк, тож роботи планувалися як своєрідна візитівка міста. Мозаїки зустрічали тих, хто в’їжджає у Маріуполь, також весь ансамбль було добре видно з парку відпочинку та стадіону.
фрагмент мозаїки «Спорт», частина ансамблю мозаїчних панно на фасадах заводу «ВажМаш» (сучасна назва «Азовмаш»), фото — Іван Станіславський
Розповідає історик маріупольського мистецтва Сашко Чернідіс:
Історія створення мозаїчних панно на корпусах заводу «ВажМаш» доволі загадкова і заплутана. Щоб хоч якось її прояснити, довелося перечитати й проаналізувати не одну газетну публікацію і перелопатити десятки блокнотів і зошитів з архіву Леля Кузьминкова.
Хоча після завершення роботи авторами мозаїк однозначно вважалися Лель Кузьминков та Валентин Константінов, мене турбувало одне питання — куди поділися ще два співавтори? А вони на папері точно були!
Ось що писала локальна преса 1965 року, на самому початку народження цих творів:
«Їх можна побачити на території нашого заводу — художники Віктор Арнаутов, Іван Тютьма, Лель Кузьминков і Валентин Константінов, з альбомами й олівцями, у цехах роблять замальовки з натури. Митці створять на їх основі великі мозаїчні панно, що прикрасять фасади цехів».
один з перших ескізів ансамблю мозаїк «ВажМаш»у, з усіма п'ятьма частинами, фото з архіву Валентина Константінова
25 грудня 1965 року художники Константінов, Кузьминков та Арнаутов пишуть заяву до худради Донецьких виробничо-творчих майстерень, де вони наголошують, що Тютьма не працював над ескізом спільного рішення, ухваленого всіма трьома членами бригади та затвердженого київською худрадою, а протиставив свій ескіз, який бригада не схвалює (як і член худради Іван Литовченко). На зворотному боці заяви рукою Кузьминкова зазначено, що 6 січня директор заводу «ВажМаш» Володимир Карпов, переглянувши ескіз (автори Арнаутов, Кузьминков, Константінов), схвалив його. Персональний ескіз Тютьми, виставлений одночасно з колективним, Карповим був відхилений. Цій заяві передували три листи Леля Кузьминкова до Івана Тютьми, де він звинувачує його в інтриганстві та непорядності. «Та напруга, з якою ти працюєш, той час, який віддаєш роботі, і твій результат нас не задовольняє» - писав Кузьминков.
Але 1966 року Нонна Талепоровська, мистецтвознавиця та дружина Віктора Арнаутова, в газетній статті згадує Тютьму як автора одного з панно: «В. Константінов, В. Арнаутов і Л. Кузьминков працюють над новим монументальним твором. Тематика цих панно органічно пов'язана з місцем їх розміщення. Сюжети «Праця», «Відпочинок», «Сім'я», «Навчання» (автор цього панно І.Тютьма) відобразять життя радянських людей».
З щоденників Леля Кузьминкова відомо, що наприкінці вересня 1965 року вони з Константіновим розпочали роботу над встановленням панно «Материнство», 3 жовтня закінчили монтаж мозаїки «Спорт», а 21 жовтня розпочали сухе викладення мозаїки «Праця». Завершили всі три панно 12 липня 1967 року. Імена Віктора Арнаутова та Івана Тютьми не згадуються.
ескіз панно «Праця» та міжвіконних фризів у зруйнованій майстерні Валентина Константінова, березень 2020 р., фото - Іван Станіславський
такого масштабного проєкту з художнього оздоблення будівель на промислових об’єктах в радянському союзі ще не виконували
Оздоблення заводських корпусів було видатним за масштабом творчим завданням. Мистецтвознавиця Нонна Талепоровська зазначала, що такого проєкту на промислових об’єктах в союзі ще не виконували. Мозаїчні панно поєднувались між собою за допомогою декоративних вставок, які заповнювали простінки між вікнами. Через візуальну форму, в робочому листуванні автори називали весь ансамбль творів «Стрічка». Проте офіційної назви у нього немає.
Кожне зображення має окремий сюжет та своє колірне рішення, і зв’язок між творами, скоріше, умовний, ніж концептуальний. Треба зазначити, що ми мали змогу детально проаналізувати лише три з п’яти панно, які збереглися до наших часів.
Середній фриз під назвою «Спорт» демонструє момент гри в ручний м’яч. Атлетичні масивні чоловічі фігури щільно заповнюють полотно. Це зображення, вочевидь, апелює до античної естетики.
Найбільш вдалою роботою сучасники вважали третє панно – «Праця», яке зображувало динаміку трудових зусиль. Мозаїка була вирішена в контрастному ключі та була інверсійна відносно перших двох фризів. Зелено-сині фігури на яскравому помаранчевому фоні створюють враження експресії та сили.
мозаїка «Спорт», частина ансамблю мозаїчних панно на фасадах заводу «ВажМаш» (сучасна назва «Азовмаш»), фото — Іван Станіславський
фрагмент мозаїки «Праця», частина ансамблю мозаїчних панно на фасадах заводу «ВажМаш» (сучасна назва «Азовмаш»), фото — Іван Станіславський
Найменше панно «Материнство» розташоване з правого боку будівлі виконано в сіро-голубих тонах. На зеленому фоні зображена жінка з дитиною на руках, праворуч дівчинка з гілкою акації. Композиція емоційно стримана, випромінює спокій та впевненість.
Сашко Чернідіс знайшов цікаву інформацію, що описує народження панно «Материнство»: гостюючи у Доната Патричі (письменник і працівник культури України) в Малоянисолі, Константінов та Кузьминков сиділи за столом під деревом, пили вино і говорили про майбутню мозаїку. З дому вийшла дружина Доната, на руках вона тримала одну дитину, а другу вела за руку. «Ось же те, що ми шукаємо!» – вигукнув Лель Кузьминков. Протягом години вималювався остаточний варіант, який й став основою мозаїки «Материнство». Спогади про цей епізод містяться у книзі Доната Патричі «Одержимість».
...з дому вийшла жінка, на руках вона тримала одну дитину, а другу вела за руку. «Ось же те, що ми шукаємо!» – вигукнув Лель Кузьминков. Так протягом години вималювався остаточний варіант мозаїки «Материнство»
мозаїка «Материнство» (фото 1), ескіз до мозаїки "Материнство" (фото 2) фото — Іван Станіславський
фрагмент мозаїки «Материнство», частина ансамблю мозаїчних панно на фасадах заводу «ВажМаш» (сучасна назва «Азовмаш»), фото — Іван Станіславський
Четверте та п’яте панно (ймовірно, вони називалися «Навчання» та «Космос») з’явилися пізніше. Точна дата їх створення не встановлена. Наразі відомі дві чорно-білі фотографії «Навчання», по них можна говорити про панно у загальних рисах.
За своїм художнім рівнем ця робота разюче поступається трьом зображенням зробленим раніше. Тож участь у його створенні художників Константінова, Кузьминкова чи Арнаутова дуже малоймовірна. Тим паче, що в період 1968-1970 рр. всі троє майстрів працювали над іншими масштабними проєктами — Константинов та Кузьминков створювали мозаїку «Юність», Арнаутов був зайнятий панно «Від скіфів до космосу» в аеропорту.
архівні світлини мозаїки «Навчання» та ескізу до мозаїки «Космос»
На момент друку видання «Усі відтінки маріупольських мозаїк» було доведено існування тільки чотирьох робіт з серії. Але пізніше, завдяки пильності журналістки Алевтини Швецової, «випливло» кольорове фото з путівника «Жданов» (колишня назва міста Маріуполь - ред.), на якому з-за цистерни було видно невеликий фрагмент п’ятої мозаїки. Це фото досі є єдиним відомим зображенням «Космосу», а фотографій де б ансамбль з п’яти робіт був зафіксований повністю так і не знайдено. Існує чорно-білий знімок на якому видно лише чотири мозаїки.
архівні світлини фасаду заводу «ВажМаш» (сучасна назва «Азовмаш»), на яких видно мозаїки «Навчання», «Праця» та «Спорт»
журналістка Алевтина Швецова виявила світлину, на якій видно фрагмент мозаїки «Космос» у путівнику містом Маріуполь радянського періоду
За радянських часів до фасаду цеху впритул добудували додатковий корпус, який повністю затулив «Навчання» та «Космос». Через прибудову також було втрачено половину площі мозаїки «Праця», її оригінальний вигляд відомий завдяки ескізу, що зберігся в архіві Константінова. Пізніше всі проміжні фризи були зафарбовані, що остаточно знищило зв’язок між частинами панно. Звісно, казати про якусь композиційну єдність, коли з п’яти робіт збереглись лише дві з половиною, неможливо.
ескіз панно «Праця», фото з архіву Валентина Константінова
Попри доволі розлогу інформацію щодо створення ансамблю мозаїк на корпусах заводу «ВажМаш», багато чого так і лишається не з’ясованим. Наприклад, досі достеменно невідомо хто і коли створив панно «Навчання» та «Космос», та коли саме їх зруйнували. Незрозуміло на якому етапі й з яких причин з цього амбітного проєкту вийшов Віктор Арнаутов. Чи мав Арнаутов, чи Іван Тютьма, стосунок до створення «Навчання» та «Космосу»? Чому Валентин Константінов та Лель Кузьминков створили тільки три панно, а не всі п’ять? Ці питання залишаються відкритими. Скоріше за все, — назавжди.
частина ансамблю мозаїчних панно на фасадах заводу «Азовмаш» (колись — «ВажМаш»), 2020 р., фото — Іван Станіславський
До початку російського вторгнення, збережені на той час дві з половиною роботи, загалом знаходилися в задовільному стані. Сліди хоча і некваліфікованого, але все ж таки ремонту, і система підсвічування свідчили про увагу до монументальних робіт з боку підприємства. Але повний занепад «Азовмашу» (спадкоємець «ВажМашу») не вселяв оптимізму щодо майбутнього мозаїк Константінова-Кузьминкова.
Під час облоги Маріуполя, 2022 року, окупанти щільно бомбардували промислові майданчики «Азовмашу» на яких тримали позиції українські захисники
Хоча за наявною інформацією прямих ушкоджень роботи не зазнали, про стан корпусів судити складно. Наразі майбутнє мозаїк «Материнство», «Спорт» та «Праця» повністю залежить від подальшої долі цехових споруд.
будівля заводу «Азовмаш» (колись — «ВажМаш»), 2022 р.
Стаття «Праця, спорт, материнство: історія мозаїк маріупольського заводу «Азовмаш»» продовжує серію матеріалів про історію найвизначніших маріупольських мозаїк. Війна, на жаль, не дала шансів на виживання багатьом монументальним пам’яткам міста, інші зазнали значних руйнувань, доля деяких лишається невідомою… Одним з головних завдань цієї серії матеріалів є фіксація в інфополі низки фактів, що можуть зникнути з обігу внаслідок фізичного знищення фондів, архівів та колекцій присвячених маріупольському мистецтву.
ПРО МИТЦІВ
ЛЕЛЬ КУЗЬМИНКОВ (1925 - 2012)
Живописець, графік, монументаліст, скульптор, краєзнавець
Закінчив Харківське художнє училище (1947-1951) у Н.С. Сліпченко, Л. В. Фітільова. Член СХ СРСР (1959). Працював в жанрі портрета, пейзажу, тематичної картини. Автор численних монументальних робіт в Маріуполі (з 1963, все в співавт. З В.К. Константиновим), Слов'янську, Бахмуті, Бердянську, с. Урзуф (Донецька обл.), Пам'ятників поету Г. Костоправа (1992, с. Мала Янісоль, Донецької обл.), Митрополиту Ігнатію (1998, Маріуполь), «Воїну-визволителю» (Маріуполь) та ін. Працював в техніці мозаїки, енкаустики, вітража, декоративної та монументальної скульптури. Загальна площа мозаїк і розписів понад 2000 кв.м. Захоплювався графікою — ліногравюри до рукописних екземплярів «Кобзаря», в перекладах грецьких авторів, знаходяться в музеях: Т.Г. Шевченко (Київ), Російської Національної бібліотеці (Москва), Маріупольському КМ. Автор краєзнавчих книг, нарисів і статей з мистецтва. Член ради Маріупольського товариства греків (один з перших ініціаторів його створення). Учасник закордонних (1992, Париж), всесоюзних і всеукраїнських виставок. Персоналії: 1959 (спільно з Л.Н. Гаді), 2015 (посмертна), Маріуполь. Нагороджений Грамотою Президії правління СХ СРСР (1968). Роботи зберігалися у Донецькому та Маріупольському художніх музеях, Картинній галереї міста Красний Луч (Луганська обл.), є у приватних збірках в України та за кордоном.
ВАЛЕНТИН КОНСТАНТІНОВ (1923 - 2012)
Живописець, монументаліст, скульптор. Лауреат меморіалу ім. Архипа Куїнджі (1973)
Закінчив Харківське художнє училище (1947-1951) у Н.С. Сліпченко, Л. В. Фітільова. Член СХ СРСР (1965). Працював в жанрі портрета, тематичної картини. Монументальні роботи в техніці мозаїки, енкаустики, вітража, декоративної скульптури прикрашають громадські будівлі в Маріуполі, Слов'янську, Бахмуті, Бердянську, в приазовських селах Мала Янісоль і Урзуф. Загальна площа мозаїк і розписів понад 2000 кв.м. Автор пам'ятників поету Г. Костоправу (1992), митрополиту Ігнатію (1998) та ін. Монументальні роботи виконані в співавторстві з Лелем Кузьминковим. Учасник закордонних (1974, Сирія, Ліван, Єгипет, Франція, Італія), всесоюзних (1974, 1982, 1983, 1990, Москва), республіканських (з 1957) виставок. Персональні виставки відбувалися у 1973, 1995, 1999, 2008 роках у Маріуполі; 2000 року — у Донецькому художньому музеї. Член правління Спілки художників (1965-1978). Нагороджений грамотою Президії ВР УРСР (1990). Учасник 2-ї Світової війни. Член Конгресу Федерації грецьких товариств України та ради Маріупольського товариства греків. Роботи зберігаються в Харківському, Маріупольському, Ізмаїльському художніх музеях, Полтавській картинній галереї, Картинній галереї міста Красний Луч (Луганська обл.), в приватних зібраннях Англії, Голландії, Греції, Росії, України.
Матеріал: Іван Станіславський
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключною відповідальністю [esthète] Газети (Естет Газети) і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
