Під час війни популярність Марії Примаченко в Україні й світі збільшилася у сотні, тисячі разів. Цього року вийшов друком найбільш вичерпний альбом робіт художниці. У ньому зібрані твори з 16 музеїв України. Над виданням чотири роки працювала команда професіоналів, до якої увійшли Михайло Андреєв, Олексій Данілов та Євген Матвєєв. Це вже шосте видання їхньої концептуальної серії «Державні зібрання України», якою вони опікуються понад 20 років.
найбільш вичерпний альбом робіт Марії Примаченко з серії «Державні зібрання України», фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва
В музеях України зберігається 1300 робіт Марії Примаченко, 650 з яких у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Ось ще 15 музеїв, твори з яких увійшли до альбому «Марія Примаченко / Maria Prymachenko» з серії «Державні зібрання України»:
Дрогобицький краєзнавчий музей «Дрогобиччина»
Донецький обласний художній музей
Запорізький обласний художній музей
Іванківський краєзнавчий музей
Луганський обласний художній музей
Музей І. Гончара
Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»
Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
Національний музей народної архітектури та побуту
Національний музей Тараса Шевченка
Одеський художній музей
Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького
Хмельницький обласний художній музей
Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана
Шевченківський національний заповідник
Тираж альбому «Марія Примаченко / Maria Prymachenko» з серії «Державні зібрання України» — 3000 примірників. Фотографії творів Примаченко для альбому робив, а також виступив як упорядник, знаний фотограф Михайло Андреєв. У його бібліографії це приблизно десятий великий альбом. Загалом пан Михайло знімав більше як для сотні книжкових видань.
альбом робіт Марії Примаченко з серії «Державні зібрання України» (фото 1-3), фото — Катерина Лебедєва
Розповідає фотограф Михайло Андреєв:
Я займався фотографією тотально, згодом, у 1980-х роках, почав позаштатно працювати у видавництві «Мистецтво». Однією з робіт було створення путівника по Києву, у видавництві був цілий відділ путівників. Саме тоді я познайомився з Золотою пектораллю і подібними експонатами. Потрапив до Національного художнього музею, знімав ікони для цього путівника. Згодом зрозумів, що мені подобається фотографувати твори мистецтва, а коли працюєш із задоволенням, до тебе часто звертаються.
розворот альбому робіт Марії Примаченко з серії «Державні зібрання України», фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Катерина Лебедєва: Фотографувати картини дуже складно. Розкрийте, будь ласка, секрети вашої майстерності?
Михайло Андреєв: По-перше, треба хотіти зробити якнайкраще. По-друге, необхідно аналізувати свою роботу і серйозно ставитися до власних помилок. Завжди критично оцінюю свою роботу. Коли виникали питання, звертався до фотомайстрів старшого покоління, які теж працювали у видавництві «Мистецтво»: Валерія Моруженка, Віктора Хмари, Вадима Соловського. Загалом в Україні часів СРСР було обмаль людей, які займалися фотографуванням творів мистецтва, а зараз ще менше. Робота «громіздка», необхідно багато обладнання.
К. Л.: Що стало поштовхом для створення альбому серії «Державні зібрання України» саме про Марію Примаченко?
М. А.: Непогано знаю всі колекції, які зосереджені в Україні: і музейні, і приватні. Маю величезну повагу до робіт Марії Оксентіївни. Завжди, коли працював з її роботами, у мене значно підвищувався настрій. Вона була особливою людиною: це відчувається з робіт, не був особисто знайомий з нею. Примаченко не була аж такою популярною на момент своєї смерті.
К. Л.: Роботу над альбомом почали у 2019-му?
М. А.: Так, наприкінці року. В першу чергу отримали дозвіл у родини Примаченко на це видання. І поїхали збирати матеріал. Ми працюємо понад двадцять років завжди втрьох. Фотографуванням обʼєктів, як правило, займаюсь я, інколи з Даніловим. Обробкою файлів та підготовкою їх до поліграфічного відтворення, макетуванням займаються Данілов та Матвєєв. Важливий етап створення альбому редагування — це робота Данілова, а потім всі разом, як на художній раді, вивчаємо результат, вносимо правки аж поки самі у себе не приймаємо роботу! Твори Марії Оксентіївни представлені у 16 музеях України, від Дрогобича до Луганська. У Луганському обласному художньому музеї зберігається п’ять робіт, переважно ескізного характеру, і цікава картина (вертикальна, а не горизонтальна) «Богдан Хмельницький у молодих годах обучається на коні» (1968). У Олексія Данілова, який раніше був мером Луганська та майже професійно займався фотографією, дивом збереглася ця репродукція. Галина Чумак, яка була директоркою Донецького музею, зберегла у себе репродукції трьох робіт з цього музею.
«Богдан Хмельницький у молодих годах обучається на коні» (1968 рік), Марія Примаченко.
Зі збірки Луганського обласного художнього музею
К. Л.: Що зараз з роботами Марії Примаченко, які перебувають на окупованих територіях?
М. А.: Нібито вони на місці, але точно невідомо… У Маріуполі робіт Примаченко ніколи не було, а в Донецький і Луганський музеї вони потрапили через державні закупівлі. Ім’я Марії Оксентіївни завжди було на слуху у музейників. На Західній Україні роботи мисткині є у Дрогобичі та в музеї Шептицького. До речі, Олександр Ройтбурд дуже серйозно поставився до нашого альбому: коли зателефонував йому, він в той же день надіслав фото робіт. Ми відібрали три роботи Примаченко з Одеського художнього музею.
Фотографи в українських музеях зазвичай отримують дуже малу зарплатню, на рівні прибиральниці. Відповідно, професіонали не йдуть на такі посади: фотографом працює чийсь родич або знайомий, у якого просто є фотоапарат. Держава не закуповує обладнання для музеїв. Як наслідок: відсутність якісних фотографій музейних творів. Тож всі відзняті для альбому роботи Марії Примаченко (а фотографували ВСЕ, крім робіт з Національного музею народної архітектури та побуту, який надав репродукції) кріейтори альбому безоплатно віддали в музеї для довічного користування.
Як фотограф з великим стажем, розумію, що кожна наступна репродукція одній й тій самій роботі митця тільки шкодить, — розповідає Андреєв. — Бо роботу треба вийняти з пакета або рами, а це призводить до механічних пошкоджень. Необхідно вмикати освітлення: згідно з дослідженнями, деякі пігменти погано реагують на спалах. Графіку навіть не експонують при сонячному світлі.
К. Л.: Розкажіть про структуру альбому.
М. А.: Як не дивно, тут допомогла епідемія коронавірусу, бо ми розбіглися по хатах і мали час на структуризацію альбому. Я працюю не з екраном, а з видруками файлів розміром 10х15 сантиметрів. Спочатку розклали твори у хронологічному порядку, потім у тематичному. Примаченко відома завдяки своїм фантастичним звірям, своєму бестіарію, а ми побачили, що вона методично і продумано розповідала про всі сфери життя на цій території, навколо себе; про все, що тут відбувалося. Мисткиня сформувала у своїх картинах бачення українського Космосу. Альбом складається з семи розділів: Квіти, Птахи, Звірі, Українці та українки, Надзвичайні події, Пам’ять, Альбомчики. Примаченко дуже серйозно ставилася до необхідності пам’ятати наших предків і героїв: у неї є картини про невідомого солдата, пожежників Чорнобиля, моряків, космонавтів, Тараса Григоровича Шевченка…
«Дорогі космонавти, честь і слава вам» (1969 рік), Марія Примаченко. Зі збірки Національного музею народної архітектури та побуту
К. Л.: Що сказала б Марія Оксентіївна всім українцям зараз?
М. А.: Живіть у мирі, шукайте миру. Війна для неї — найстрашніше, що може бути. Друга світова війна забрала у неї чоловіка, з яким поспілкувалась всього лише рік. Примаченко проти війни та звеличує тільки мир.
Нагадаємо, що зараз у нью-йоркському The Ukrainian Museum (Український музей) триває виставка «Марія Примаченко: слава Україні», на якій представлено близько 100 творів української мисткині. А цьогоріч влітку твори Марії Оксентіївни вперше демонструвалися у Британії. В Україні художні роботи Примаченко зараз можна оглянути у межах проєкту «Феномен Марії Примаченко», що триває у Львівській національній галереї мистецтв.
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Катерина Лебедєва
Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Катерина Лебедєва