ЖІНОЧІ ІМЕНА БОЙЧУКІЗМУ, МІЛІТАРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ, СКВОТ НА ОЛЕГІВСЬКІЙ І ФРАНСІСКО ГОЯ: ВИСТАВКИ КВІТНЯ, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ

У квітні у Києві потрібно встигнути на "бойчукісток", подивитися Франсіско Гою і отримати свою порцію (арт)"радості", у Львові показують художній модернізм початку XX століття і сучасний український мілітарний пейзаж, "нова українська хвиля" дісталася Луцька, а у Черкасах розквіт "повоєнний сад". Підготували нову добірку виставок, які радимо відвідати цього місяця.

фрагмент роботи "Солодкі спогади" (2025) Сімоне Пост, зараз робота експонується на виставці "Радість" у PinchukArtCentre фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio / PinchukArtCentre

РАДІСТЬ

PinchukArtCentre (Київ) з 27 березня до 30 серпня

Виставка "Радість" постала з бажання почати розмову про те, що підтримує українців і українок сьогодні, й наскільки різноманітною може бути ця радість в умовах війни, йдеться в анонсі проєкту. В експозиції "радість" стає рушійною силою, яка об’єднує, допомагає боротися, не втрачати особистість та жагу до життя.

Відправною точкою проєкту стали текстові свідчення, які зібрав український ветеран, морський піхотинець Гліб Стрижко. Він провів серію інтерв’ю з військовими, ветеранами та ветеранками ЗСУ, щоб дізнатися, що приносить їм радість зараз та як вони її відчувають. Архітекторка та художниця Богдана Косміна перетворила ці тексти на просторові об’єкти, які мають в експозиції не меншу вагу, ніж роботи запрошених митців та мисткинь.

Ашфіка Рахман "Than Para- немає землі без нас" (2025 - дотепер), фрагмент експозиції виставки "РАДІСТЬ" у PinchukArtCentre фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio / PinchukArtCentre

Виставка запрошує у подорож артцентром, спонукає ставити запитання та показує різні види радості. Наприклад, інсталяція нідерландської художниці Сімоне Пост, створена з цукерок та маршмелоу, у багатьох відвідувачів, ймовірно, викличе грайливе та щире захоплення, натомість в роботах Катерини Лисовенко, Катерини Алійник та Ірини Лоскот можна побачити чутливу, щемку радість українського сьогодення. Алевтина Кахідзе створила тут імпровізований тату-салон, де пропонує можливість буквально "поселити радість під шкіру" (охочі матимуть змогу зробити татуювання за ескізами Кахідзе).

Художниці та художники, чиї роботи представлені у межах проєкту: Катерина Алійник, Леся Васильченко, Раян Ґандер, Таcіта Дін, Анна Звягінцева, Алевтина Кахідзе, Павло Ковач, Катя Лесів, Катерина Лисовенко, Ірина Лоскот, Сімоне Пост, Ашфіка Рахман, Деніел Тернер, Тамара Турлюн, Альваро Урбано, Роман Хімей та Ярема Малащук, Жуліан Шар’єр. Куратори: Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.

Раян Ґандер "Хіба щось може тривати вічно?" (2026), фрагмент експозиції  виставки "РАДІСТЬ" у PinchukArtCentre фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio / PinchukArtCentre

До слова, у Pinchuk Art Center (PAC) зазначили, що саме ця виставка, з певними змінами, поїде цього року на Венеційську бієнале. PAC, вже традиційно, бере участь у паралельній офіційній програмі Венеційської бієнале. Цьогоріч у Палаццо Контаріні Поліньяк PAC представлятиме проєкт "Still Joy" ("Тиха тривка радість").

також читайте: ПОМІТНА І НЕОЧЕВИДНА, УКРАЇНСЬКА ПРИСУТНІСТЬ НА 60-Й ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ

ВЕСНА. ЖІНОЧІ ІМЕНА БОЙЧУКІЗМУ

Національний центр “Український Дім” (Київ) з 5 березня до 12 квітня

У центрі уваги "весняного" виставкового проєкту в "Українському Домі" – мисткині-бойчукістки, чий внесок сприяв формуванню нової візуальної мови епохи. Виставка вперше об’єднала мистецькі практики 15 художниць-бойчукісток у спільному виставковому просторі. Серед експоненток – Софія Нелепинська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Марія Котляревська, Ярослава Музика та багато інших.

Оксана Павленко "Хай живе 8 березня" (1930-31, фрагмент роботи), з колекції НXМУ, зараз робота експонується на виставці "Весна. Жіночі імена бойчукізму" світлина надана Національним центром "Український Дім"

Після масових розстрілів митців школи в період радянського терору бойчукізм було оголошено ворожим, а твори — приреченими на знищення. Архіви нищилися, розписи зафарбовувалися, імена зникали з публічного простору. "Стерті" двічі, як мисткині-модерністки та як жінки, ці мисткині опинилися на периферії історії мистецтва. На виставці "Весна. Жіночі імена бойчукізму" бойчукістки представлені у всій своїй складності та самостійності.

“Виставка розповідає про відсутність, яка утворює порожнечі, і про присутність, без якої історія українського модернізму залишається незавершеною”, — кажуть організатори проєкту.   

Антоніна Іванова "Прачки" (1963), робота експонується на виставці "Весна. Жіночі імена бойчукізму" світлина надана Національним центром "Український Дім"

ТУТ УКРАЇНА: ЧОРНЕ МОРЕ. СТАС ЖАЛОБНЮК

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького з 27 лютого до 12 квітня

Проєкт художника та військовослужбовця Стаса Жалобнюка — про гібридну війну, яка змінює наше сприйняття простору та ідентичність. "У XXI столітті лінія фронту проходить через свідомість. Війна точиться за пам’ять, за наративи, за право визначати майбутнє", — йдеться в анотації виставки.

робота Стаса Жалобнюка, представлена на виставці "Тут Україна: Чорне море" фото: Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

Митець фіксує цю зміну оптики у своїх роботах. Пейзаж у роботах Жалобнюка більше не нейтральний – він набуває виміру екзистенційної небезпеки й перетворюється на метафору фронту. Так постає новий мілітарний український пейзаж, де Чорне море — стратегічний простір і ресурс, а не, як було звично колись, курортний ландшафт.

В експозиції багато чорного. Для художника це — не знак скорботи, а інструмент категоричності його художньої практики. "Є лише чорне і біле. Там, де сіре, – триває війна", — читаємо в анотації до виставки.

Жалобнюк зображає війну крізь сенси, близькі йому і його побратимам-воїнам, яким довелося пережити травматичні досвіди війни. Куратором проєкту став Мирослав Откович, який зараз також перебуває у лавах ЗСУ. 

фрагмент експозиції виставки "Тут Україна: Чорне море" Стаса Жалобнюка у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького фото: Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

КИЇВСЬКИЙ ОСТРІВ

Музей Сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк) з 3 квітня до 12 липня

"Сквот на Олегівській" — об’єднання художників, що виникло на початку 1990-х років і стало важливою частиною так званої "нової української хвилі". Саме цьому "артколлективу" й присвятили виставку "Київський острів".

Виставка — про середовище, яке стало територією свободи; про художників, які зуміли зберегти живопис як простір сили, гри, парадоксу й внутрішньої незалежності; про мистецтво, що пережило час, мовчання і повернулося з новою енергією. У виставковому проєкті представлені роботи Анатолія Варварова, Володимира Єршихіна, Ігора Коновалова, Сергія Корнієвського, Руслана Кутняка, Еда Потапенкова, Володимира Падуна, Людмили Роздобудько-Падун, Костянтина Мілітинського, Володимира Заїченка, В’ячеслава Машницького.

"Він не чужий! Він інший". Руслан Кутняк, робота експонувалась на виставці "Інший поруч" фото: [естéт] газета      

також читайте: "НЕ ПРОСТО ДИВИТИСЯ, А БАЧИТИ". ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО SLOW ART DAY

ДИСПАРАТЕС

Музей Ханенків (Київ) з 3 квітня до 26 липня

Приурочена до 280-ої річниці іспанського гравера і живописця Франсіско Гої, виставка знайомить із його шедеврами у найскладніших графічних техніках, зі сміливими композиційними рішеннями та експериментами

"Диспаратес" складається з трьох взаємопов’язаних частин: власне творів Франсіско Гої, 23-метрового розпису від харківської дитячої артстудії Aza Nizi Maza і текстових рефлексій сучасних авторок, створених у межах відкритого open call. Кураторки виставки — Анфіса Дорошенко та Ольга Гончаренко.

Франсіско Гоя "Весела вигадка", робота експонується на виставці "Диспаратес"

фото: Музей Ханенків

Твори Гої надихнули (дуже) молодих художників і художниць артстудії “Aza Nizi Maza” на створення широкоформатного панно "18 нісенітниць, або сновидіння Франциски Талан".  Над кожним епізодом-сном працювала окрема команда митців: одні утримували образи, інші переводили їх у малюнок, працювали зі світлом, кольором і тінню.

"Франциска Талан народжується як узагальнений образ, створений студійним суголоссям. Вона сплетена з наших розмов, досвіду й страхів — так само, як спільною дією зіткана композиція полотна: зі шматочків образів, спогадів і вмінь багатьох рук. У кожному з нас є частка Франциски", — ділиться команда Aza Nizi Maza.

"Сновидіння про маковий квіт серед нетрів" "Сновидіння про танок пустопорожніх над кістками" "Сновидіння про спосіб польоту та вибіркове бачення кольорів" (студія Aza Nizi Maza) фото: Музей Ханенків

ДИВЛЯЧИСЬ У РОЗРИВИ

Jam Factory Art Center (Львів) з 21 лютого до 17 травня

Четверту ітерацію кураторського проєкту Нікіти Кадана “Дивлячись у розриви IV” (попередні частини показували у Києві, Дніпрі та Токіо). “Розриви” у цьому проєкті — це прогалини (“ланки ланцюга, яких бракує”) в історії та сучасності українського мистецтва. Проєкт зібрав мисткинь і митців, про чиї мистецькі практики нині говорити складно, бо вони не вписуються у новий “гранд-наратив” історії українського мистецтва, каже куратор. Крім головної теми цього проєкту, теми війни, Jam Factory Art Center, вже звично, став майданчиком для дослідження досвідів людей, які відчувають свою інакшість у суспільстві, квір-спільнот, колонізованих/деколонізованих культур, мисткинь/митців-самоуків та інших упосліджених соціальних груп. 

фрагмент експозиції виставки “Дивлячись у розриви IV” в Jam Factory Art Center фото: [естéт] газета      

У “львівському” розділі чільною також стає тема самотності та взаємин, що формуються досвідом війни. Кураторська палітра експонентів — дуже широка (хронологічно, типажно і медійно): від робіт Марії Примаченко, художників “нової української хвилі”, “Паркомуни”, “Львівської школи графіки”, ультра-контемпорарі мисткинь і митців до творів Майї Ніколаєвої, 90-річної сусідки куратора.

Жанна Кадирова "Ресурс", експонується на виставці "Дивлячись у розриви" Фото: Jam Factory Art Center

Художниці та художники, чиї роботи представлені у межах проєкту: Олег Голосій, Мирослав Ягода, Андрій Сагайдаковський, Федір Тетянич, Юрій Іздрик, Жанна Кадирова, Міхаїл Французов, Станіслав Туріна, Богдана Косміна, покійні Маргарита Половінко та Давід Чічкан, Ярослав Футимський, Павло Маков та багато інших.

також читайте: JAM FACTORY ART CENTER. ЯК ВИГЛЯДАЄ НОВИЙ ЦЕНТР СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА У ЛЬВОВІ

СОНЦЕСХІД. АНАТОЛІЙ ЛИМАРЄВ

Національний художній музей України (Київ) з 27 березня до 21 червня

Присвячена творчості українського художника-нонконформіста Анатолія Лимарєва, виставка оголює стрижневі у творчості Лимарєва теми: від пейзажів степових ландашафтів Донеччини аж до циклу, в якому образ Тараса Шевченка постає як альтер его художника. Експозиція об’єднала близько 100 творів живопису та графіки, а також архівні фотографії, зроблені самим художником і його дружиною Світланою Даценко. Спеціально для виставки художник Вітя Кравець та композитор Олексій Шмурак створили мультимедійну інсталяцію. 

фрагмент експозиції виставки "Сонцесхід" фото: Sergii Mazurash / Facebook сторінка Національний художній музей України

ПРОЄКТ 365 "ЧАС НЕ ПОТРІБЕН"

Музей Ханенків (Київ), з 21 березня до 17 травня

Новий цикл художника Гамлета Зіньківського, який працює з графікою, колажем, фотографією і стрітартом, представляє річну серію, в якій митець щодня створював один малюнок. У планах художника – створити десять таких серій. “Я дуже хочу дожити до моменту, коли побачу ці десять проєктів в одному просторі — як одну велику виставку” – коментує Гамлет. Проєкт постає як своєрідний щоденник часу, відкритий для повільного перегляду та особистої інтерпретації.

фрагмент експозиції виставки "Проєкт 365. Час не потрібен" фото: Музей Ханенків

В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ. МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900–1930

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького з 22 лютого до 10 травня

До Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького проєкт “В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930” приїхав після гастролей у Кельні, Брюсселі, Відні, Лондоні, Братиславі, Варшаві та Лодзі. “Львівська” зупинка проєкту представила відвідувачам понад п'ятдесят знакових робіт нашого мистецтва першої половини XX століття з українських музейних збірок (зокрема у списку експонентів — Малевич, Екстер, Бурлюк, Новаківський, Труш, Кульчицька та багато інших добре знаних імен).

учасники кураторської екскурсії виставкою “В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х” у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького роздивляються роботу Олександри Екстер "Міст. Севр" з колекції НХМУ фото: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

також читайте: "ЛЬВІВ В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ".ПРОЄКТ ПРО МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930 РОКІВ, ЯКИЙ З 2022 ГАСТРОЛЮЄ ЄВРОПОЮ, ПОКАЖУТЬ НА БАТЬКІВЩИНІ

ПОВЕРНЕННЯ ІЄВИ

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького з 6 березня до 26 квітня

Персональна виставка латвійської мисткині Ієви Царук, однієї з помітних фігур в культурному процесі Львова 1980-х років, зібрала в експозиції  її великоформатне малярство, художню кераміку та арт-текстиль. Частина виставки – це своєрідний діалог творів мисткині 1980-х років з роботами її неформальних наставників, подружжя Лободів та Володимира Патика. Авторка вказує і на біблійний підтекст  назви своєї виставки — “Повернення Ієви”, мовляв, вона повертається до Львова, як до “раю”, — міста своєї весни (молодості).

фрагмент виставки "Повернення Ієви" фото: Львівська національна галерея ім. Бориса Возницького

ВЕЛИКОДНЯ ПИСАНКА. З КОЛЕКЦІЇ ЕРАСТА БІНЯШЕВСЬКОГО

Національний музей декоративного мистецтва України (Київ) з 12 березня до 26 квітня

Національний музей декоративного мистецтва України представив другу едицію виставки писанок з унікальної колекції Ераста Біняшевського, які відтворила знана майстриня писанкарства Зоя Сташук. Вперше писанки з колекції Біняшевського в музеї демонструвалися весною 2023 року.

Близько року пані Сташук відписувала понад 700 писанок з колекції Ераста Біняшевського. Нині ж Національний музей українського народного декоративного мистецтва запрошує переглянути невелику частину грандіозної роботи, яку виконала майстриня.

фрагмент експозиції виставки "Великодня писанка. З колекції Ераста Біняшевського" фото: Національний музей декоративного мистецтва України

Ераст Біняшевський (1928–1996) належав до покоління шістдесятників. В 1960-70-х роках минулого століття він дуже активно збирав колекцію писанок карпатських регіонів. І не тільки збирав, але й відмальовував зібрані зразки писанок. 1968 року Ераст Біняшевський уклав й видав чи не єдиний на той час альбом "Українські писанки" (тираж розійшовся миттєво, а нині фоліант є раритетом).

У музеї пояснюють, що реалізація такого проєкту є надважливою для збереження української культурної спадщини, адже відписані на яєчних шкаралупках писанки тепер можуть зберігатися ще понад сто років і слугуватимуть майбутнім поколінням матеріалом для дослідження.

альбом Ераста Біняшевського "Українські писанки" колаж — Надія Ярощук для [есте́т] газети

також читайте: "СИМВОЛИ ВИШУКАНОСТІ НАШИХ ДУШ". ПРО УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ "УКРАЇНСЬКІ ПИСАНКИ" ЕРАСТА БІНЯШЕВСЬКОГО

ГРИГОРІЙ ДЯДЧЕНКО З КЕРЕЛІВКИ 

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького з 5 березня до 3 травня

На виставці представлені ліричні композиції, квіткові студії й пейзажі художника-реаліста Григорія Дядченка. Пристрасть мистця, який був родом з Керелівки (нині — це селище Шевченкове у Черкаській області), — витончена краса природи, яку він умів майстерно зображати.

фрагменти виставки "Григорій Дядченко з Керелівки"

фото: Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

В експозиції для відвідувачів представлено кілька десятків найкращих “дядченківських” акварелей — настурції, лілії, кульбаби, змальовані в різних ракурсах та на різних стадіях цвітіння чи формування, мрійливі пейзажі. “Феєричний дощ яблуневих, вишневих та ромашкових квітів” — писав про роботи Дядченка його біограф та  колега-художник, Юхим Михайлів.

ПОВОЄННИЙ САД

Артгалерея Склад №5 (Черкаси) з 21 березня до 11 квітня

Виставка робіт графіка, живописця, учасника творчої програми "Нацпром" Миколи Маценка презентує його новий персональний проєкт “Повоєнний сад”. Серед художніх інтенцій автора — створення симетричних впорядкованих структур у нестабільному крихкому порядку. Світ невблаганно змінюється до невпізнаваності, а мрія художника залишається незмінною — утримати свій “садок вишневий”, у якому можливе умиротворення і добробут.

фрагмент виставки "Повоєнний сад"фото: Склад № 5

також читайте: “НАЦПРОМ — ЦЕ, КОЛИ МИ ЩОСЬ РОБИМО РАЗОМ”. ПРО ВИСТАВКУ ТВОРЧОГО ТАНДЕМА МИКОЛИ МАЦЕНКА ТА ОЛЕГА ТІСТОЛА “НАЦПРОМ. ПІДГІРЦІ”

Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest

Матеріал: Соломія Ткачук