Після 8 років ревіталізації, у стінах індустріальної будівлі, де раніше діяла фабрика, відкрився найбільший у Львові центр сучасного мистецтва Jam Factory Art Center. Тепер тут, у спеціально відновлених приміщеннях, проводитимуться виставки, театральні та музичні перформанси, освітні події.
Jam Factory Art Center, вигляд бічного фасаду ревіталізованого простору, фото — Іван Станіславський
ІСТОРІЯ
Артпростір розташований у районі Підзамче, на північ від центру Львова, у колись успішній індустріальній околиці. Будівля з характерним парапетом та неоготичним фасадом має статус пам’ятки місцевого значення та була побудована на замовлення єврейського підприємця Йозефа Кроніка в 1872 році.
До Другої світової війни у будівлі функціонувала фабрика алкогольних напоїв. Після війни завод імпортував вина з Молдови та інших частин СРСР, поки в 1970 році не був перетворений на фабрику з перероблення фруктів і овочів. Діяльність фабрики зупинили в 1990-х роках. З 2008 року будівлю використовували на тимчасовій основі для культурних ініціатив, наприклад, тут відбувався “Тиждень актуального мистецтва,” театральний фестиваль та інші мистецькі та громадські заходи.
оновлений фасад будівлі, у просторах якої відкрився центр сучасного мистецтва Jam Factory Art Center (фото 1 — Іван Станіславський)
збережений автентичний напис на фасаді будівлі нового артцентру; до Другої світової війни тут діяла лікеро-горілчана фабрика Йозефа Кроніка (фото 2 — Іван Станіславський, фото 3 — Назарій Пархомик/Jam Factory Art Center)
СЬОГОДЕННЯ
2015 року Гаральд Біндер, філантроп, культурний підприємець та історик, викупив простір фабрики та вирішив заснувати там новий культурний центр. Jam Factory Art Center - не перший проєкт пана Біндера у Львові. У 2004 році він започаткував “Центр міської історії східної та центральної Європи у Львові”, незалежну дослідницьку установу, яка об’єднує істориків, соціологів, архітекторів, мистецтвознавців та діячів культури для документування багаторівневої історії регіону та підтримки освітніх ініціатив в Україні. Фінансова підтримка проєкту базується на приватному фонді.
“Мій порив продовжити свою першу ініціативу, “Центр міської історії”, зміцнів після того, як я відчув, який потенціал криється в Україні та її людях. Так само, як і наука, мистецтво є важливим засобом глибоких роздумів для суспільства, особливо під час війни”, — каже Гаральд Біндер
команда Jam Factory Art Center (зліва направо): Божена Пеленська, програмно-виконавча директорка; Гаральд Біндер, засновник; Тетяна Федорук, операційно-виконавча директорка фото — Іван Станіславський
Згрупований навколо відкритого внутрішнього дворика та алеї, Jam Factory Art Center, задуманий як адаптивна локація для різних видів мистецтв.
Простір нової артінституції складається з давнього відновленого комплексу (тут розмістили великий виставковий зал, історичну виставку, крамницю, Jam Bar і терасу) та нових об'єктів, зокрема "чорного куба", який слугує репетиційною залою, аудиторіуму, Jam Cafe, укриття й офісу.
комплекс Jam Factory Art Center згрупований навколо відкритого внутрішнього дворика, фото — Іван Станіславський
артпростір розташований у районі Підзамче, на північ від центру Львова, у колись успішній індустріальній околиці, фото — Іван Станіславський
фрагмент інтер'єру відновленій будівлі Jam Factory Art Center, фото — Іван Станіславський
фрагмент інтер'єру відновленій будівлі Jam Factory Art Center, фото — Богдан Ємець/ Jam Factory Art Center
монтаж історичної виставки у відновленій будівлі Jam Factory Art Center, фото — Іван Станіславський
фрагмент інтер'єру Jam Bar, фото — Іван Станіславський
Навколо артцентру облаштована публічна зона для прогулянок і відпочинку. Вхід на територію комплексу буде вільним, за винятком окремих подій та виставок.
ПЕРША ВИСТАВКА
Історія мистецької інституції Jam Factory Art Center розпочинається виставкою “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми” під кураторством Катерини Яковленко, Наталії Маценко та Бориса Філоненка.
вхід на виставку “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, яка стала першим проєктом Jam Factory Art Center, фото — Іван Станіславський
У виставці представлені роботи українських художниць і художників 2022-2023 років та з довшої хронології — від ХІХ століття по сьогодні. Виставка побудована за принципом новел та об'єднує твори на двох дистанціях — між сьогоденням і минулим та між персональними переживаннями й досвідами воєнного часу.
"Коли ми втрьох (кураторська група Яковленко, Маценко, Філоненка - ред.) говорили про те, що таке "мистецтво під час війни", то задавилися питанням, звідки починати відлік? Визначити цей початок було досить важко. Ми постійно поверталися все далі й далі назад. І врешті-решт ми підважуємо концепцію короткого XX століття і говоримо про його незавершеність, з іншого боку у цій виставці ми розширюємо рамку до козацької доби, козацька зброя, представлена на виставці, — це наша найвіддаленіша у часі робота. У нашому виставковому просторі ці давні експонати зустрічаються з роботами, створеними цього і минулого року", — розповідає про концепцію виставки Борис Філоненко, співкуратор.
у виставковому просторі давні експонати зустрічаються з роботами, створеними цього і минулого року
Експозиційний простір артцентру розташований у лівому крилі будівлі. Для проєкту “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми” суцільний об'єм розділили на кілька дрібніших залів. Експозиція виставки продовжується на "нульовому" поверсі, який також обладнаний під укриття.
фрагмент експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на фото видно роботи: "Глядачі" (2016) Нікіти Кадана, "Небо" (2016) Андрія Сагайдаковського та світлину з серії "Відсутні-Присутні" (2019) Поліни Полікарпової
фрагмент експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на першому плані фото робота "Небо" (2016) Андрія Сагайдаковського, на другому — "Фіранка" (2022) Анни Звягінцевої
фрагмент експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на фото видно роботи "Приховане" (2023) Кристіни Мельник (зліва) і "Вівторок" (2023) Елени Субач (справа)
фрагмент експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на фото видно роботу "Зализуючи рани війни" (2016-2022) Лії та Андрія Достлєвих всі фото — Іван Станіславський
"У роботах, які ми обрали для виставки, — не лише твори присвячені темі війни, але й твори авторів, які або були у війську та захищали Україну, а дехто з них загинув, або просто зараз знаходяться у війську, захищаючи нас, але все одно залишаються артистами/артистками, художниками/художницями... Для нас важливим було надати їм голос, аби ми не лише пам'ятали про них та про їхню працю з захисту нас з вами, але також пам'ятали про них, як про частину мистецької спільноти. Серед наших учасників/учасниць є ті, хто наразі не має змоги, будучи у війську, продовжувати свою художню практику, а цим проєктом ми даємо їм голом, саме як художникам/художницям" — коментує Наталія Маценко, співкураторка виставки.
серед учасників виставки є ті, хто наразі не має змоги, будучи у війську, продовжувати свою мистецьку практику. Цей виставковий проєкт дає їм голос, саме як художникам
фрагмент експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на фото робота "Мир — світові" (2014-2015) Любомира Тимківа
монтаж експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на фото інсталяція "Сльозогінний раз" (2014-2023) Олексія Сая та серія світлин "Забута картопля" (2022) Миколи Коломійця
монтаж експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, художниця Алевтина Кахідзе біля своїх робіт
монтаж експозиції “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, на виставці представлена зброя доби козацтва з Українського музею приватних колекцій, історичної зброї та обладунків Євгенія Гредунова, всі фото — Іван Станіславський
Виставка “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми” триватиме до березня 2024 року та буде доповнена програмою з дискусій, зустрічей, кураторських екскурсій.
також читайте: ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ МАРІУПОЛЬСЬКИХ ШЕДЕВРІВ АЛЛИ ГОРСЬКОЇ
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Ія Степанюк
Фото: Іван Станіславський, Назарій Пархомик, Богдан Ємець