5 квітня Український культурний фонд оголосив про запуск інтерактивної «Мапи культурних втрат», яка буде наочно демонструвати масштаби руйнації пам’яток та об’єктів культури внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України.
Надіслати фото- та відеодокази просять до Міністерства культури та інформаційної політики через спеціальний ресурс. Після перевірки та підтвердження інформації, дані будуть зображені на інтерактивній мапі. Мапу можна переглянути за посиланням. Зараз туди внесено вже понад 150 об'єктів.
скульптура "Дівчинка з черепахою". Фото з Facebook сторінки Дмитра Живицького
29 березня на мапу потрапив музейно-виставковий центр “Тростянецький”. Приміщення було розгромлене та заміноване, доля експонатів залишається невідома. Після звільнення міста, почали з’являтися численні світлини, які жахали масштабами руйнувань. На одному з таких фото на фоні розгромленої будівлі музею стояла, здавалося б, чудом вціліла дерев’яна скульптура. З’ясувалося, що це робота українського митця Олександра Дяченка. Вона називається «Дівчинка з черепахою», вирізьблена з дуба. Влітку 1986 року Олександр Дяченко був учасником першого в Україні скульптурного симпозіуму, що відбувся у Тростянці, під час якого і була створена ця робота.
Ще одна важлива новина прилетіла до нас з Лондона на початку тижня. Там Національна галерея змінила назву картини Дега, на етикетці якої раніше було вказано «Російські танцівниці», на «Українські танцівниці». Про це повідомила британська газета The Guardian. У цій же статті підіймалося питання «лінивого» ставлення авторитетних мистецьких інституцій до атрибуції українського мистецтва та предметів української культурної спадщини. Мовляв, якщо митці народилися на території російської імперії чи СРСР, то, скоріш за все, їх представлять публіці «росіянами». Принаймні, так було до початку війни, зараз же куратори починають ставитися до цього питання уважніше.
Справді, «тектонічні зсуви» громадської думки щодо важливості ідентифікувати деяких митців саме як українських просто не можливо не помітити. Соцмережі рясніють дописами про художників, яких у нас «вкрали», - про Рєпіна, Айвазовського, Куїнджі, Малевича та багато інших. Щоправда, зараз у коментарях під майже кожним таким дописом щирі адепти «великой русской культуры» все ще розводять ср*чі про фіктивність такої апропріації.
Натомість куратори нью-йоркського MoMA, відкривши у своїй галереї # 507 проєкт "In Solidarity", напевне, хотіли обійти гострий кут, яким могло б стати словосполучення "українські митці" у назві виставки, тому вжили формулювання "митці, народжені на територіях, які зараз є Україною". В експозиції представили твори Луїзи Невельсон, Соні Делоне-Терк, Казимира Малевича, Джанет Собель, Давида Бурлюка та інших. В принципі, таке рішення можна вважати оптимальним для перехідного періоду, адже сперечатися з google-мапою буде складно навіть найзатятішим ревізіоністам історії.
фрагмент експозиції "In Solidarity" в MoMA. Фотограф Роберт Ґерхардт
Виставки робіт сучасних українських митців відкрилися цього тижня у багатьох містах Європи та Америки. Так, наприклад, у Нью-Йорку зараз можна відвідати виставку графіки «Війна Грибів» Нікіти Кравцова в Українському музеї та проєкт «This is not an ideal time» в Cindy Rucker Gallery. «This is not an ideal time», під кураторством Анастасії Шелест, об’єднав роботи мисткинь Люби Дрозд та Лесі Марущак, а також має змінну складову, що презентуватиме роботи різних українських фотографів. Зараз там експонуються світлини Михайла Палінчака та Романа Пашковського.
Леся Марущак "Чотири рибини на продаж", 2022. Фото - Cindy Rucker Gallery
У Сіетлі галерея Das Schaufenster та кураторка Анастасія Бабенко запрошують подивитися на ностальгічну інсталяцію Дарії Гусак «The Spring Is So Imminent».
Мисткиня Зоя Скоропаденко у співпраці із художньою галереєю The Meloy Art та об'єднанням митців, колекціонерів та кураторів мистецтва «Мистецьке коло Зої» у Парижі організували виставку сучасної та давньої художньої кераміки «О, Кераміка!», яка об'єднала роботи французьких майстрів XVIII - XX століття із нашими сучасниками – канадським українцем Дейлом Дорошем, французом Бернаром Вітуром та Зоєю Скоропаденко, українкою з Монако.
В Берліні відкрилася фотовиставка “Україна. Ціна свободи”, яка дає можливість відвідувачам на власні очі побачити біль і страждання мирних людей, зруйновані українські міста та понівечену природу. На експозиції будуть представлені реальні фото з України, знімаючи які, автори часто ризикували власним життям.
інсталяція Дарії Гусак «The Spring Is So Imminent». Фото - Anna Mlasowsky
Однією з найвидовищніших мистецьких акцій цього тижня на підтримку України став перфоменс "Swimming through" литовської команди митців, журналістів та фотографів. Вони перетворили ставок біля посольства росії у Вільнюсі на «море крові», забарвивши воду у багряний колір. За сценарієм водойму перепливла олімпійська чемпіонка з плавання Рута Мейлутіте. ««Swimming through» — це заклик до дії, аби підтримати український народ, який зараз потерпає від геноциду, що його влаштувала росія, – написала у своєму Twitter Мейлутіте. — Важливо не втратити снаги до дій, дивлячись на жахіття масових вбивств українців і їхні страждання. Ці події не повинні стати нормою».
фото - Twitter Рути Мейлутіте
Минулого тижня у світі дивилися багато нового українського кіно. Кінокомпанія "Магіка-Фільм" розпочала марафон благодійних показів своїх стрічок. Фільм «Земля Івана» показали у Рейк’явіку та Дубліні, а документалку «Національний музей» - у Варшаві.
«Земля Івана» - стрічка про художника, українця і просто доброго чоловіка. Це кіно не лише про митця, воно - про справжню українську душу.
У Берліні та Нью-Йорку фільм «Вусатий фанк» розповів глядачам про один з найяскравіших періодів української популярної музики - фанк 1970-1980х.
В онлайн-кінотеатрі українського кіно Takflix зараз можна переглянути поетичний фільм «Маріуполіс». На жаль, причина появи стрічки в репертуарі кінотеатру - трагічна. Режисер картини литовець Мантас Кведаравічус загинув у Маріуполі 2 квітня. Мантас багато років знімав життя Маріуполя. Після початку вторгнення він поїхав у місто документувати воєнні злочини росіян. Його стрічка «Маріуполіс» розповідає про повсякденне життя міста, яке знаходилося за крок до бойових дій на Сході України з 2014 року. Прем’єра фільму відбулася у 2016 році на Берлінале.
Завершимо наші підсумки тижня новиною, про яку всі вже, напевно, чули, але її можна послухати ще раз. Легендарний гурт Pink Floyd вперше за 28 років релізнув нову композицію. До Девіда Гілмора та Ніка Мейсона приєдналися колишній басист гурту Гай Пратт і Нітін Соні на клавішних. Усе під супровід вокалу Андрія Хливнюка з українського гурту Бумбокс. «Hey Hey Rise Up» випущено на підтримку народу України.
Організатори та учасники усіх перелічних подій, крім презентації українського мистецтва у світі, також збирають кошти на підтримку України, співпрацюючи з різними благодійними фондами та організаціями. Деталі можна дізнатися на їхніх вебсайтах та офіційних сторіках у соцмережах. Всі коректні посилання "вшиті" у текст цього матеріалу.