Національний художній музей України (NAMU) презентував перший випуск музейного часопису «Мистецтво. Музей. Діалоги». Його виклали у вільний онлайн доступ. Тепер усі охочі мають змогу завантажити видання, в якому уміщено статті науковців музею та запрошених авторів, присвячені дослідженням історії українського мистецтва та музейної справи. У NAMU кажуть, що Музейний часопис «Мистецтво. Музей. Діалоги» відкритий для публікацій досліджень з історії мистецтва, атрибуції, експертизи, реставрації, історії колекції та музейної справи, базою для яких є збірка Національного художнього музею України. Завантажити перший номер часопису можна на порталі academia.edu. 2021 року NAMU взявся до активного відновлення та запуску нових власних видань. Влітку минулого року вийшов друком альбом-каталог виставкового проєкту «Помічник, супутник, друг», який тривав у музеї з 19 грудня 2020 по 28 березня 2021 року. 112 сторінок видання знайомлять читача з репродукціями 70 творів із музейної збірки, які експонувалися на виставці, а також зі статтями музейних науковців, що розкривають особливості анімалістики в українському мистецтві кін. ХІХ – поч. XX ст.. Альбом-каталог видали двома мовами – українською та англійською. Також серед видань музею є чудова «Кишенькова серія» – невеликі за форматом виданнями, присвячені певному аспекту творчості митця чи мистецької проблеми. Серед книг серії: «Фінська подорож Олександра Богомазова» Олени Кашуби-Вольвач, «Микола Мурашко. П’ять мандрівок. Листи з-за кордону» Лесі Толстової, «Грецькі щоденники Олекси Грищенка (1921- 1923)» Марини Дроботюк. також читайте: ZINE-КУЛЬТУРА ТА УКРАЇНСЬКИЙ САМВИДАВ Фото: NAMU

Влітку в інтернеті з’явився The Last Museum — новий анонімний пошуковик, мета якого зібрати індексовані музейні експонати з усього світу на єдиній платформі. фрагмент роботи "Евтерпа, муза музики", 1592. Гендрік Гольціус фото: The Last Museum Наразі база даних пошуковика містить близько 6 мільйонів предметів мистецтва від 290 тисяч авторів з колекцій понад 5 тисяч музейних установ. Представлені роботи поділені на підрозділи “Митці” та “Культури”, хронологія проєкту охоплює діапазон від 3000 року до н. е. і до сучасності. Головна особливість The Last Museum — алгоритм пошуку. На відміну від класичних музейних каталогів, платформа не вимагає точного знання імені митця чи назви роботи. Пошук працює за текстовим описом: користувачі можуть шукати твори за сюжетом, стилем, колірною гамою, настроєм чи навіть абстрактними формулюваннями — наприклад, “сюрреалістичний сон”, “венеційський пейзаж” чи “чорний пес”. Таким чином у виданому списку результатів можуть одночасно опинитися античний артефакт, фотографія XIX століття та роботи сучасних авторів. також читайте: ЛЕОНАРДОТЕКА — РУКОПИСИ ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ ВПЕРШЕ ЗА 400 РОКІВ ОБ'ЄДНАЛИ В ОНЛАЙН АРХІВІ Кожен експонат має інформаційну картку із зазначенням автора, дати створення та музею, до збірки якого належить, з опцією перейти безпосередньо до колекції відповідної інституції. Зараз на сайті The Last Museum у розділі “Українська культура” представлено 627 предметів мистецтва від 31 митця, це — роботи з 16 різних музейних інституцій. Тут і нумізматика, і документальна фотографія, файбер-арт та навіть писанкарство. Серед одразу впізнаваних імен — Олександр Богомазов, брати Бурлюки, Василь Єрмілов, Борис Михайлов; серед неочікуваних фігурантів "української" категорії — наприклад, Ілля Кабаков, Наталія Гончарова та Мілтон Резнік. Втім це, ймовірно, можна пояснити доволі умовним поділом мистецтва на категорії “Культури”, якими оперує сайт. "Три фігури пилярів", 1927-1928. Олександр Богомазов фото: The Last Museum Творці проєкту наразі залишаються анонімними. У їхньому стейтменті йдеться про те, що поточний обсяг бази даних сайту — лише початок, а фінальна мета The Last Museum полягає в індексації всього музейного мистецтва світу. також читайте: МУЗЕЙ ALBERTINA СТВОРИВ ЦИФРОВИЙ КАТАЛОГ-РЕЗОНЕ ГРАФІКИ КЛІМТА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Паризький Музей д'Орсе оголосив свою нову програму на 2026-2027 роки. Майбутній сезон присвячений одразу кільком ювілеям: 40-річчю самого Музею д'Орсе та 100-річчю з дня смерті Клода Моне (річниця, яку музей відзначатиме спільно з Музеєм Оранжері). Акцент зроблено на великі історичні виставки, втім у програмі не оминули увагою й сучасне актуальне мистецтво. "Дівчинка в блакитному кріслі" ("Petite Fille dans un fauteuil bleu"), 1878. Мері Кассат фото: Wikimedia Головною виставкою осені стане проєкт “Мері Кассат. Незалежна” (вернісаж анонсовано на 6 жовтня). До 100-річчя з дня смерті американської імпресіоністки, яка працювала між США та Францією, д'Орсе вперше представить у Франції її масштабну ретроспективу. Ще один великий проєкт — “Огюст Бартольді. Свобода, що осяює світ” (з 15 вересня). Виставка приурочена 250-річчю Декларації незалежності США та розповідатиме про життєвий та творчий шлях автора Статуї Свободи, від його раннього доробку до створення монумента-символу франко-американської дружби. Доповнить виставку спеціальний VR-проєкт про історію монумента. проєкт Статуї Свободи (1882–1883). Огюст Бартольді фото: Музей Бартольді / К. Кемпф також читайте: ЛОНДОНСЬКІ ТОРГИ SOTHEBY`S ПОБИЛИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РЕКОРД Американська художниця-неоконцептуалістка Дженні Хольцер підготувала для паризького музею проєкт "Я бачила" зі своїми “фірмовими” текстовими інсталяціями. Фрагменти документів з архіву музею з'являться на фасаді будівлі, у галереях та на електронних табло. Відкриття — 20 жовтня. Рішар Педуцці — ще один герой нового сезону. Знаменитий театральний сценограф брав участь у створенні самого музею д'Орсе, 1986 року він оформив його інтер'єри. Тепер музей покаже його монументальні макети та малюнки, а також розповість про роботу Педуцці в театрі й опері. Відкриття — 6 жовтня. Наскрізною темою нового сезону д'Орсе стане постать Клода Моне. В музеї створять спеціальний маршрут із близько 30 творів, що ілюструватимуть еволюцію живопису художника, також покажуть результати нових досліджень і реставрацій його робіт. Основна виставка “Моне. Малювати час” відкриється у (сусідньому) музеї Оранжері 30 вересня. "Ставок з лататтям, зелена гармонія" ("Le Bassin aux nymphéas, harmonie verte"), 1899. Клод Моне. фото: Музей д'Орсе У грудні музей розпочне підготовку до великої виставки Едуара Вюяра. Спочатку д'Орсе покаже нові надходження робіт митця до своєї колекції, а весною 2027 року відкриє виставку “Вюяр. Інтимний театр” — першу за майже 25 років французьку ретроспективу присвячену художнику. Її тема — вплив театру на малярство Вюяра впродовж п'яти десятиліть його роботи. Друга весняна виставка д'Орсе — “Історії родин” (з 16 березня). Експозиція досліджуватиме трансформацію уявлення про родину у Франції з 1848 по 1914 рік, яка пройшла шлях від ідеалізованих сімейних сцен до критичних і неоднозначних образів. також читайте: КАРТИНА ЗАМІСТЬ ДЕПОЗИТУ? ЯК ПРАЦЮЄ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Музейний комплекс Уффіці у Флоренції повідомив про початок наймасштабнішого оновлення за останні десятиліття. На велику реконструкцію об'єкта виділили 50 мільйонів євро, роботи планують завершити впродовж двох років. фото: Тетяна Буняк Зміни торкнуться практично всього музейного комплексу: безпосередньо галереї Уффіці, Палаццо Пітті та садів Боболі. Проєкт передбачає створення нових виставкових площ, заміну систем освітлення та навігації, а також модернізацію кліматичного обладнання для покращення умов перебування відвідувачів. При цьому музей не зачинятиметься для відвідувачів. Ремонтні роботи здійснюватимуть поетапно без повного закриття галереї. Після реконструкції Палаццо Пітті, для публіки відкриють раніше недоступний верхній поверх площею близько 1000 кв. м, там облаштують нові виставкові зали. У садах Боболі відновлять амфітеатр, запустять фонтани та відреставрують історичну паркову скульптуру. Окрема увага буде приділена покращенню умов інклюзивності на усій території музейного комплексу. початок реконструкції музейного комплексу Уффіці фото: Тетяна Буняк Відвідувачі, які плануватимуть візит до Уффіці у найближчі два роки, матимуть змогу спостерігати за усіма процесами трансформації музею наживо. також читайте: “МОНА ЛІЗА” ПЕРЕЇЖДЖАЄ — ЛУВР ГОТУЄТЬСЯ ДО МАСШТАБНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Напередодні Дня Незалежності в Україну вперше завітає австрійська хореографка та режисерка Флорентіна Гользінгер, яку вважають однією з найвпливовіших постатей сучасного європейського перформансу. перформанс Флорентіни Гользінгер світлина: neonlobster.org (надано організаторами) Візит триватиме з 24 до 30 серпня, Гользінгер відвідає Київ, Одесу та Львів. Мета поїздки — знайомство з українською культурою, спілкування з місцевими митцями та серія публічних заходів. Хто така Флорентіна Гользінгер? Квитки на вистави Гользінгер зазвичай розкуповують менш ніж за 10 хвилин. У своїх роботах вона часто працює з трансформацією людського тіла, поєднуючи танець, театр, циркове мистецтво та радикальні сценічні експерименти. Завдяки цьому її творчість залишається однією з найбільш обговорюваних у сучасному перформативному мистецтві. Постановки Гользінгер регулярно показують на провідних європейських майданчиках, зокрема на фестивалі Wiener Festwochen. Крім того, її вистави чотири роки поспіль відбирали до програми Theatertreffen Berlin. Цього року популярність Флорентіни Гользінгер вийшла на новий рівень завдяки участі у 61-й Венеційській бієнале, де мисткиня представляє Австрію. Її проєкт SEAWORLD VENICE став одним із найбільш обговорюваних проєктів бієнале 2026 року. Флорентіна Гользінгер фото: Katia Wik (надано організаторами) також читайте: У МІНОРНИХ ТОНАХ ТА БЕЗ “ЗОЛОТИХ ЛЕВІВ”. ПРО 61-ШУ ВЕНЕЦІЙСЬКУ БІЄНАЛЕ Як цей візит став можливим та що кажуть організатори Ініціаторкою візиту Флорентіни Гользінгер до України стала Крістіна Кісєльовайте, засновниця ГО «KЇ PLATFORMA» та «KЇ PLATFORMA.Lab». Вона написала перформерці в Instagram, розповівши про життя та роботу митців в умовах повномасштабної війни: «Я написала Флорентіні в Instagram, розповіла, як ми живемо в умовах повномасштабної війни, з усіма можливими й неможливими обставинами для роботи. І що саме зараз в Україні відбувається побудова нового світу, творення нової держави, тому митцям надзвичайно важливо побувати тут. Я отримала відповідь: “Давайте обговоримо це після вистави”. Через 8 місяців Флорентіна запланувала візит в Україну. Навіть коли ми самі веземо щось за кордон, наша зона впливу в десятки разів менша, ніж коли ми привозимо людей в Україну. Тут вони занурюються в наш контекст, історію, історії людей. Вони бачать не новини, а реальність, відчувають нашу енергію. Стають носіями нашого досвіду й розуміння та зможуть поширювати їх у світі», — каже Крістіна Кісєльовайте. Візит відбудеться у межах запуску освітньої програми «KЇ PLATFORMA.Lab», яка покликана сприяти міжнародному обміну досвідом між українською та світовою культурними спільнотами. Співорганізаторами проєкту стали Посольство Австрії в Україні, Proscena та Мистецький арсенал, підтримали також Інституту Литви в Україні та Каріне Мнацаканян. перформанс Флорентіни Гользінгер в межах проєкту SEAWORLD VENICE у Національному павільйоні Австрії під час 61-ї Венеційської бієнале фото: Тетяна Буняк Розклад та програма подій 25 та 26 серпня, Київ: відкритий та закритий воркшопи в Мистецькому арсеналі (участь безкоштовна). 28 та 29 серпня, Одеса та Львів: зустрічі у форматі живого спілкування та Q&A. Точний час та локації зустрічей висвітлюватимуться на сторінці «KЇ PLATFORMA» в Instagram. Окрім публічних заходів, у межах приватної програми, Флорентіна Гользінгер відвідає культурні осередки України, зустрінеться з місцевими артспільнотами та завітає до реабілітаційних центрів. також читайте: THE GROUND SHIFTS BENEATH OUR FEET.ПЕРША ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ЖАННИ КАДИРОВОЇ У США Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Коли йдеться про інвестиції, більшість українців насамперед згадують депозити, облігації чи нерухомість. Мистецтво ж досі залишається радше сферою захоплення, ніж повноцінним інвестиційним інструментом. Водночас саме зараз український артринок перебуває на етапі активного формування, а отже, відкриває можливості для тих, хто готовий грати в довгу. Христина Івашина, керівниця Аукціонного дому «Меркурій» світлина надана Аукціонним домом «Меркурій» ЧОМУ КАРТИНА НЕ КОНКУРУЄ З ДЕПОЗИТОМ Важливо розуміти: мистецтво не варто напряму порівнювати з депозитами чи облігаціями. Кожен із цих активів підпорядковується різним законам. Якщо на прибутковість депозитів та облігацій переважно впливають макроекономічні умови, а на нерухомість – локація, фізичний стан об'єкта та ринковий попит, то вартість мистецтва формується під впливом значно складнішого комплексу чинників. Тут працюють не лише економічні механізми, а й культурні, інституційні, мистецькі та навіть політичні процеси. Саме тому мистецтво варто розглядати не як альтернативу класичним фінансовим інструментам, а як один з елементів диверсифікованого інвестиційного портфеля. Воно має іншу природу ризику, інший горизонт очікувань і водночас може демонструвати суттєве зростання вартості в перспективі років. «Козаки» (1960-ті рр.), Федір Тетянич. Робота продана на офлайн торгах аукціонного дому «Меркурій» у березні 2026 року; ціна молотка – $ 2000 (вартість без урахування податків та зборів) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» ЯК ФОРМУЄТЬСЯ РИНКОВА ВАРТІСТЬ ХУДОЖНИКА Що ж впливає на ціну художнього твору? Насамперед – репутація самого автора та його присутність у професійному середовищі. Серед ключових факторів сьогодні можна виділити медійну впізнаваність, участь у музейних та інституційних проєктах, міжнародну присутність, аукціонну історію, експертні публікації та критичні тексти. Важливу роль відіграють також відкриті продажі через галереї та інші ринкові майданчики, адже вони формують прозору історію ціноутворення. За останні роки український ринок уже продемонстрував приклади суттєвого зростання вартості окремих авторів. Роботи Марії Примаченко, Мирослава Ягоди та Федора Тетянича в окремих випадках додали у ціні від кількох до десяти тисяч доларів. Таке зростання зазвичай не відбувається випадково. Йому передують тривалий процес інституційного визнання, музейні проєкти, дослідницька робота кураторів і зростання міжнародного інтересу до творчості художника. «Квити життя у вазі» (оригінальне написання збережене), Марія Примаченко. Робота продана на 6-х офлайн торгах аукціонного дому «Меркурій»; ціна молотка – $25 000 (сума без урахування податків і зборів) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» МОЛОДІ ХУДОЖНИКИ: НА ЩО ЗВЕРТАТИ УВАГУ Для інвестора важливо дивитися не лише на поточну ціну роботи, а й на траєкторію розвитку автора. Шлях від локального художника до імені з інвестиційним потенціалом зазвичай починається з групових виставок, участі в академічних проєктах і мистецьких резиденціях. Згодом з'являються стипендії, міжнародні виставки, публікації у профільних медіа, участь у ярмарках та бієнале. Коли художник починає регулярно з'являтися у міжнародному контексті, це часто стає сигналом для колекціонерів, що його ринкова історія лише починається. Саме тому багато експертів вважають молодих художників одним із найцікавіших сегментів ринку. Потенціал їхнього зростання може бути вищим, ніж у вже сформованих авторів, чиї ціни значною мірою досягли ринкової стабільності. Проте тут важливо відрізняти справжній розвиток від короткочасного хайпу. Червоні прапорці: - вірусна популярність у соціальних мережах без професійного визнання; - надмірна медійність без музейної присутності; - успіх, побудований навколо однієї модної теми. Зелені прапорці: - участь у музейних проєктах; - незалежні критичні публікації; - співпраця з кількома галереями в різних країнах; - послідовна еволюція художньої практики. «Лебідь» (2026), Ірина Максимова. Робота виставлена на онлайн торги аукціонного дому «Меркурій», які відбудуться 15 серпня 2026 року (стартова ціна - $800, естімейт - $900 - $1000) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» МИСТЕЦТВО НЕ ПРОДАЄТЬСЯ ЗА ОДИН КЛІК Водночас мистецтво залишається активом зі своїми ризиками. Найчастіше нові колекціонери помиляються, коли купують роботи виключно під впливом емоцій, не досліджують контекст автора, очікують швидкого прибутку або концентрують усі придбання навколо одного художника. Не менш важливим є питання автентичності твору та його документального супроводу. Окремий виклик для українського артринку – прозорість. На відміну від фондового ринку чи нерухомості, тут досі бракує відкритих реєстрів продажів і систематизованої статистики цін. Багато угод залишаються непублічними, а каталоги виставок і галерей часто не містять інформації про вартість робіт. Лише впродовж останніх років почали більш активно документувати аукціонні результати, а це поступово формує підґрунтя для якіснішого аналізу ринку. Саме через це ліквідність мистецтва суттєво відрізняється від традиційних фінансових інструментів. Якщо акції чи облігації можна продати досить швидко, то для продажу твору мистецтва необхідно знайти покупця, який поділяє оцінку культурної та ринкової цінності роботи. Саме тому мистецтво належить до активів із тривалим інвестиційним циклом, де результат зазвичай оцінюють у горизонті кількох років. «Цукрова кукурудза» (2023), Артур Солецький. Робота виставлена на онлайн торги аукціонного дому «Меркурій», які відбудуться 15 серпня 2026 року (стартова ціна - $700, естімейт - $800 - $900) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» УКРАЇНСЬКИЙ АРТРИНОК ПІСЛЯ 2022 РОКУ Цікаво, що повномасштабна війна не зменшила міжнародний інтерес до українського мистецтва, а навпаки – значною мірою його посилила. Спочатку увага була сконцентрована на темі війни, однак згодом українські художники змогли закріпити свою присутність у світовому контексті та почали представляти ширший спектр соціальних і культурних тем. Водночас останні два роки характеризуються певним охолодженням артринку загалом. На тлі глобальної економічної нестабільності, інфляційних процесів, геополітичних конфліктів і зростання невизначеності багато колекціонерів стали обережнішими у своїх витратах. Це вплинуло не лише на українське мистецтво, а й на світовий артринок загалом: темпи продажів сповільнилися, а покупці стали більш вибірковими у своїх інвестиційних рішеннях. Попри це, українські митці дедалі частіше потрапляють до міжнародних виставкових проєктів, кураторських досліджень і колекцій іноземних інституцій. Це сприяє зростанню зацікавленості з боку колекціонерів, а відтак впливає і на ринкову вартість робіт. "Resting place" (2022), Андрій Роїк. Робота виставлена на онлайн торги аукціонного дому «Меркурій», які відбудуться 15 серпня 2026 року (стартова ціна - $950, естімейт - $1000 - $1100) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» ДОСТУПНИЙ ВХІД НА АРТРИНОК Ще одна тенденція останніх років – цифровізація артринку. Онлайн-аукціони роблять колекціонування доступнішим для людей, які не можуть фізично бути присутніми на торгах. Вони розширюють аудиторію, підвищують відкритість процесу та спрощують перший крок на ринок для нових учасників. Саме тому сьогодні вхід в артринок уже не обов'язково пов'язаний із великими бюджетами. Наприклад, Аукціонний дім «Меркурій» запустив перший повністю онлайн-аукціон, де всі лоти стартують зі ставок до $1000. Такий формат демонструє, що колекціонування та інвестування в мистецтво поступово стають доступнішими для ширшого кола людей. Для багатьох нових колекціонерів саме такі аукціони стають можливістю не лише придбати перший твір мистецтва, а й почати краще розуміти механіку артринку, формувати власний смак і поступово будувати колекцію. «Без назви», Мирослав Ягода. Робота продана на 6-х офлайн торгах аукціонного дому «Меркурій», які відбулися у березні 2026; ціна молотка – $ 4000 (сума без урахування податків і зборів) світлина надана аукціонним домом «Меркурій» ІНВЕСТИЦІЯ, ЯКУ МОЖНА ПОВІСИТИ НА СТІНУ Зрештою, мистецтво навряд чи замінить депозит та облігації. Але воно здатне дати те, чого не дає жоден інший актив: поєднання фінансового потенціалу, культурної цінності та емоційного зв'язку з твором. Для тих, хто готовий дивитися на перспективу не кількох місяців, а багатьох років, українське мистецтво може стати не лише естетичним вибором, а й стратегічним рішенням. А сьогодні, коли ринок продовжує формуватися та відкриватися новим учасникам, можливостей для такого входу стає дедалі більше. також читайте: ВЕЧІР РЕКОРДІВ — РЕЗУЛЬТАТИ НЬЮ-ЙОРКСЬКИХ ТОРГІВ CHRISTIE'S Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Сагайдаковський в Одеському національному художньому музеї, Мурашко — в Національному львівському, проєкти про самоорганізовані артспільноти 1990-х і 2000-х у Музеї сучасного мистецтва Корсаків і Jam Factory Art Center, та андеграунд Гавриленка в Ханенків. Розповідаємо, які експозиції точно не варто пропустити у червні. 05 ЧЕРВНЯ, 14:00 фрагмент 23-метрового панно харківської артстудії Aza Nizi Maza, створеного для виставки "Диспаратес" у Музеї Ханенків фото: Музей Ханенків ПОМІЖ ПРЕДМЕТІВ Де: Одеський національний художній музей Коли: до 29 листопада Це — персональний проєкт львівського художника та представника «Нової хвилі» Андрія Сагайдаковського. Поруч із малярством та об’єктами файбер арту особливе місце тут посідають просторові інсталяції. За задумом куратора Павла Гудімова, митець ніби ставить наше існування на паузу, загортаючи буденні предмети у церату. Іншою лінією виставки є малярство на старих килимках. Контраст цих бюджетних предметів побуту та “схованих” речей (інсталяцій) підкреслює пишність палацової зали, де розташована експозиція. фрагмент експозиції виставки "Поміж предметів" в Одеському національному художньому музеї фото: Одеський національний художній музей ПЕРШООБРАЗИ Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: до 14 червня Присвячений 80-річчю майстра українського нефігуративу, співзасновника “Живописного заповідника” Анатолія Криволапа, виставковий проєкт пропонує поглянути на абстрактні малярські роботи різних періодів та іконописну практику художника, зокрема образи, створені у процесі роботи над розписами храму в селі Липівка Київської області (2022 року храм зазнав руйнувань від ворожого обстрілу). фрагмент експозиції виставки "Першообрази" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького фото: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького ІВАН МАРЧУК. МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ Де: Мистецький центр “Шоколадний будинок” (Київ) Коли: триває Виставка до 90-річчя Івана Марчука, винахідника “пльонтанізму”, презентує добірку творів від кінця 1960-х до середини 2020-х років. Тут можна побачити роботи зі знакових циклів художника “Біла планета ІІ” та “Пейзаж”. Також спеціально для проєкту автор передав три нових полотна з серії “З погляду вічності”, які він написав 2024 року у Відні. Центральне місце в експозиції посідає “Шевченкіана” — єдиний тематичний комплекс у творчості Марчука, за який він отримав Шевченківську премію. Загалом експозиція об’єднує 40 творів із державного музейного фонду, їх надало для проєкту 11 інституцій. Президент та перша леді України разом з Іваном Марчуком оглядають виставку "Іван Марчук. Музейні колекції" у "Шоколадному будинку" фото: мистецький центр "Шоколадний будинок" До слова, цією виставкою “Шоколадний будинок” (філія Київської картинної галереї) вперше з 2022 року відновлює роботу і приймає у своїх залах відвідувачів. КИЇВСЬКИЙ ОСТРІВ Де: Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк) Коли: до 12 липня "Сквот на Олегівській" — об’єднання художників, що виникло на початку 1990-х років і стало важливою частиною так званої "нової української хвилі". Саме цьому "артколективу" й присвятили виставку "Київський острів". Виставка — про середовище, яке стало територією свободи; про художників, які зуміли зберегти живопис як простір сили, гри, парадоксу й внутрішньої незалежності; про мистецтво, що пережило час, мовчання і повернулося з новою енергією. У виставковому проєкті представлені роботи Анатолія Варварова, Володимира Єршихіна, Ігора Коновалова, Сергія Корнієвського, Руслана Кутняка, Еда Потапенкова, Володимира Падуна, Людмили Роздобудько-Падун, Костянтина Мілітинського, Володимира Заїченка, В’ячеслава Машницького. фрагмент експозиції виставки "Київський острів" у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків фото: Музей сучасного українського мистецтва Корсаків КОЛЬОРОВІ МОДУЛЯЦІЇ Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: до 16 серпня Велика ретроспектива до 150-річчя від дня народження Олександра Мурашка — одного з ключових представників українського малярства початку ХХ століття. Прем'єра проєкту торік з успіхом відбулася у Києві. "Львівську" експозицію розширили роботами художника з колекції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. фрагмент експозиції виставки "Кольорові модуляції" в НМЛ фото: Національний музей імені Андрея Шептицького у Львові На виставці "Кольорові модуляції" можна побачити близько 70 робіт Олександра Мурашка, зокрема найбільш знакові його полотна — “Благовіщення”, частину так званого “паризького” триптиха (“У сутінках”), “Селянську родину” і “Пралю” та багато портретів. Також, спеціально для цього проєкту, було видано каталог з інформацією про кожну експоновану роботу та найновішими статтями науковців-дослідників життя і творчості Олександра Мурашка (книгу можна придбати у музейному кіоску). також читайте: 10 ЗНАКОВИХ РОБІТ ОЛЕКСАНДРА МУРАШКА ДИСПАРАТЕС Де: Музей Ханенків (Київ) Коли: до 26 липня Приурочена до 280-ої річниці іспанського гравера і живописця Франсіско Гої, виставка знайомить із його шедеврами у найскладніших графічних техніках, зі сміливими композиційними рішеннями та експериментами. "Диспаратес" складається з трьох взаємопов’язаних частин: власне творів Франсіско Гої, 23-метрового розпису від харківської дитячої артстудії Aza Nizi Maza і текстових рефлексій сучасних авторок, створених у межах відкритого open call. Кураторки виставки — Анфіса Дорошенко та Ольга Гончаренко. Франсіско Гоя "Модус польоту", робота експонується на виставці "Диспаратес" фото: Музей Ханенків Твори Гої надихнули (дуже) молодих художників і художниць артстудії “Aza Nizi Maza” на створення широкоформатного панно "18 нісенітниць, або сновидіння Франциски Талан". Над кожним епізодом-сном працювала окрема команда митців: одні утримували образи, інші переводили їх у малюнок, працювали зі світлом, кольором і тінню. "Франциска Талан народжується як узагальнений образ, створений студійним суголоссям. Вона сплетена з наших розмов, досвіду й страхів — так само, як спільною дією зіткана композиція полотна: зі шматочків образів, спогадів і вмінь багатьох рук. У кожному з нас є частка Франциски", — ділиться команда Aza Nizi Maza. "Сновидіння про маковий квіт серед нетрів" "Сновидіння про танок пустопорожніх над кістками" "Сновидіння про спосіб польоту та вибіркове бачення кольорів" (студія Aza Nizi Maza) фото: Музей Ханенків НОВИЙ МІЛІТАРНИЙ ПЕЙЗАЖ Де: Національний музей "Київська картинна галерея" Коли: триває Проєкт від одеського тандему "forest brothers" Стаса Жалобнюка та Ігоря Гусєва осмислює, як війна змінює наше сприйняття простору. В експозиції представлено тридцять великоформатних полотен. Автори додають звичним краєвидам виміру небезпеки, перетворюючи їх на метафору фронту. Так формується “новий український мілітарний пейзаж”, де військові об’єкти вже стають частиною нашої природи. фрагмент експозиції виставки "Новий мілітарний пейзаж" у Київській картинній галереї фото: Національний музей "Київська картинна галерея" також читайте: НОВИЙ РЕКОРД ІВАНА МАРЧУКА НА SOTHEBY`S - КАРТИНА "ЩЕДРА ПЛАНЕТА" ПЕРЕВИЩИЛА ЕСТІМЕЙТ НА ПОНАД 60 % ГРИГОРІЙ ГАВРИЛЕНКО. НОВЕ ЖИТТЯ Де: Музей Ханенків (Київ) Коли: до кінця серпня Перша за майже двадцять років велика ретроспектива Григорія Гаврилéнка — одного з ключових художників українського андеграунду. Виставка об’єднала понад сто творів із колекції Едуарда Димшиця: живопис, графіку, начерки та книжкові ілюстрації. Серед них і знакова серія 1965 року до збірки Данте "Vita Nova / Нове життя", яка й дала назву проєкту. Виставка покликана заповнити білі плями у дослідженні творчості митця. Також Музей Ханенків готує до друку каталог із понад 200 роботами Гавриленка, що стане першим масштабним сучасним виданням про автора. фрагмент експозиції виставки "Григорій Гавриленко. Нове життя" у Музеї Ханенків фото: Андрій Цикота / Музей Ханенків ВСЕ НОРМАЛЬНО)) Де: Jam Factory Art Center (Львів) Коли: з 13 червня Концепт виставки натхненний інтернет-мемом, де собака сидить перед палаючим будинком і дивиться у порожнечу зі словами: "Все нормально". Проєкт розповідає про роботу митців, яка триває навіть тоді, коли все навколо горить, як на цій картинці, йдеться в прес анонсі. За словами кураторської групи, це "спроба подивитися на самоорганізацію не як на героїчний виняток, а як на базовий режим існування сучасного українського мистецького середовища" — на структури, що виникають всупереч відсутності стабільності, в умовах дефіциту ресурсів, розмитих ролей і необхідності одночасно вигадувати інституцію та виживати всередині неї. В експозиції зібрано роботи близько 25 самоорганізованих мистецьких ініціатив з різних регіонів України, які продовжують існувати зараз — у підвалах, ангарах, внутрішніх двориках, нефункціональних приміщеннях або взагалі без постійного місця. фрагмент експозиції виставки "Все нормально))" фото: Софія Соляр / Jam Factory Art Center САМОЗАЙНЯТІ Де: Pinchuk Art Center (Київ) Коли: до 30 серпня Артцентр запросив шістьох українських митців та мисткинь, з якими раніше не працював, презентувати свої роботи поза звичними виставковими просторами. Експозиція проєкту розгортається на полицях, сходах, нішах та у коморі артцентру. На думку кураторки Оксани Чорнобрової, це підкреслює своєрідне перебування запрошених художників та художниць на периферії публічного поля зору та «білого куба». Софія Любарська та Володимир Моісеєнко "Затримки і перетримки розвитку", 2026 експонується на виставці "Самозайняті" в PinchukArtCentre фото: B Studio / Pinchuk Art Center Також до 30 серпня в ПАЦ триває виставка "Радість" - проєкт, в якому українські та іноземні митці розмірковують над поняттям радості як життєвої сили та сміливого прояву людяності. Друга едиція цього проєкту зараз представлена в межах офіційної паралельної програми Венеційської бієнале. Я БУДУ НОСИТИ ЦЕ З СОБОЮ Де: Муніципальний мистецький центр (Львів) Коли: до 15 липня Виставка ужгородського художника Руслана Тремби — це спроба зафіксувати зміни навколо нас. У своїх пейзажах митець осмислює перехід від спокійних Карпатських гір дитинства до просторів, які “деформувала” війна. Це роздуми про те, що кожен із нас зрештою несе в собі наслідки подій та метаморфоз нашого часу. робота Руслана Тремби, представлена на виставці "Я буду носити це з собою" фото: Руслан Тремба / Facebook також читайте: ЯК ПІДТРИМАТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ПІСЛЯ АТАКИ 24 ТРАВНЯ ІНФОРМАЦІЯ/ДЕЗІНФОРМАЦІЯ Де: Артцентр Дзиґа (Львів) Коли: до 21 червня Виставковий проєкт Данила Ковача — це дослідження того, як викривляється реальність, як працює колективна пам’ять та які візуальні форми має пропаганда. В експозиції зібрано роботи у різних медіумах: від відеоарту та скульптури до серій ризографій. фрагмент експозиції виставки "ІНФОРМАЦІЯ/ДЕЗІНФОРМАЦІЯ" в артцентрі Дзиґа фото: артцентр Дзиґа Що ще подивитися? Якщо ви пропустили нашу попередню добірку, лаконічно нагадаємо й про інші виставки, що тривають. У Львові ще можна встигнути на “Абракадабру” Павла Макова (до 07 червня включно) та перший масштабний проєкт, присвячений файбер арт мисткині Стефанії Шабатурі, в Одесі триває проєкт “Ода Соні”, а в Києві — "Авангардистки". Також до 07 липня в Хмельницьку триває "Музейний формат" — виставка великоформатний живопис XX – XXI століть із колекції інституції. також читайте: МИСТЕЦЬКА СПІЛЬНОТА "НАГІРНА 22" У КИЄВІ ОПИНИЛАСЯ ПІД ЗАГРОЗОЮ ВИСЕЛЕННЯ (ОНОВЛЕНО) Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Мистецький арсенал оприлюднив електронні версії каталогів до виставок, які відбувалися у його просторі з 2017 року. Ідейники проєкту кажуть, що документування виставкової діяльності у такий спосіб дозволяє поглибити розуміння кожної окремої виставки, «продовжити життя» виставкових проєктів та стати основою для подальших досліджень. Видання до виставки «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть» З 2017 року всі виставкові проєкти Мистецького арсеналу супроводжуються каталоговими виданнями. Зараз для безкоштовного перегляду онлайн доступні 12 видань до виставок, які можна поділити на три умовні групи: видання до виставок, що актуалізують українську мистецьку спадщину («Бойчукізм. Проект Великого стилю», «Курбас: Нові світи», «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації», «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть»); видання, присвячені знаковим іменам новітнього українського мистецтва («Олександр Гнилицький. Реальність ілюзії», «Кирил Проценко. Палкий», «Олег Голосій. Живопис нон-стоп», «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!»); видання до експериментальних проєктів, що розповідають про важливі мистецькі процеси чи культурні феномени («Сьогодні, що так і не настало», «FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 1990-х», «Неформальне мистецтво Ужгорода 90-х», «Швидкорозчинний час», «Обабіч», «Мистецька праця. Тексти», «Дивовижні історії Криму», «Кожны дзень. Мистецтво. Солідарність. Спротив»). «... це не просто подарункові масивні книжки на глянцевому папері, а зручні книги для читання з аналітичними та мистецтвознавчими текстами, проілюстровані репродукціями та фотографіями експозицій»,— Лєра Гуєвська, артдиректорка Мистецького арсеналу. Важливим аспектом видань є їхня двомовність — каталоги мають повну інформацію про виставки українською та англійською мовами, що дозволяє поширювати електронні версії для іноземної аудиторії. Усі каталоги, наявні в електронному форматі станом на червень 2022 року, доступні для безплатного перегляду на сайті Мистецького арсеналу (розділ «Видання до виставок»), а також на сервісі ISSUU. Також у Мистецькому Арсеналі зазначають, що згодом колекцію електронних видань розширять та доповнять. Нагадаємо, нещодавно Лабораторія сучасного мистецтва "Малої Галереї Мистецького Арсеналу" презентувала художню ініціативу "Україна в огні", що спрямована на архівування та поширення українського мистецтва, присвяченого осмисленню війни. Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

22 липня директор Львівського історичного музею Роман Чмелик отримав листа від колеги зі Слупська. Герард Радецький, очільник Музею Центрального Помор’я , повідомив, що до одного з окружних судів Польщі подано заяву про забезпечення позову, предметом якої є два малярських полотна з колекції Львівського історичного музею. Обидва ці твори зараз експонуються у слупському музеї в межах гостьової виставки. А вже 24 липня польський суд заборонив Музею Центрального Помор’я передавати ці полотна третім особам чи переміщати їх через кордон. Це рішення фактично блокує повернення картин в Україну після завершення виставки. 28 ЛИПНЯ 2026, 16:05 відвідувач виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську роздивляється «Портрет Роксолани», картину зі збірки Львівського історичного музею, яку польський суд тимчасово заборонив повертати в Україну фото: Музей Центрального Помор’я Це — ймовірно, лише перша дія у судовій тяганині, яка розгорнеться у Польщі вже найближчим часом. Реституції двох картин з фондів Львівського історичного музею зажадали нащадки Князів Любомирських, до родинної колекції яких полотна могли належати у XIX столітті. Які деталі цієї справи, можливі сценарії розвитку та чи є цей випадок прецедентом для українських музейників — розповіли представники Львівського історичного музею, Львівської ОВА та обласної ради. ЮРИДИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ЩО ВІДБУЛОСЯ Зараз відомо, що один з окружних судів Польщі задовольнив подану йому заяву про забезпечення позову, предметом якої є два малярських полотна з колекції Львівського історичного музею. Йдеться про «Портрет Роксолани», роботу XVI століття пензля невідомого художника, та «Портрет юнака», полотно середини XIX століття художника Алойза Рейхана. Обидва твори належать до державної частини Музейного фонду України, зберігаються в колекції Львівського історичного музею і зараз перебувають у Польщі на виставці «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську (місто Слупськ розташоване на півночі Польщі, за 130 кілометрів на захід від Гданська). «Портрет юнака» Алойза Рейхана зі збірки Львівського історичного музею на виставці «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську. Це — друга картина з львівського музею, яка отримала тимчасову заборону на переміщення від польського суду фото: Музей Центрального Помор’я Заява про забезпечення позову — це доволі стандартний юридичний інструмент. Позивач просить суд тимчасово обмежити дії з майном, яке є предметом спору, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення (наприклад, як у цьому випадку, — не дати картинам з львівської збірки покинути територію Польщі (навіть після закінчення виставки) доти, доки суд не винесе рішення по основній справі — позову про відновлення майнових прав на ці предмети). Подача таких заяв ще до подачі самого позову також є звиклою практикою, таким чином позивач хоче «підстрахувати» себе і бути впевненим у тому, що коли суд винесе рішення у справі по суті на його користь, предмети, які оспорюються, не потрібно буде десь шукати чи займатися витребуванням їх у третіх осіб. Саме це, ймовірно, й зробили представники Любомирських, — вирішивши перестрахуватися. Це у коментарі [естéт] газеті підтвердив й очільник Львівського історичного музею. «Наскільки нам відомо, позову ще немає, ні його деталі, ні дати судових засідань нам поки невідомі» — каже Роман Чмелик. Чим саме нащадки аристократичного роду аргументуватимуть свої права на полотна, з'ясується згодом. банер виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» на фасаді Музею Центрального Помор’я у Слупську фото: Музей Центрального Помор’я також читайте: ФОНД ПІДСАНКЦІЙНОГО БЛАВАТНІКА ПОДАРУВАВ £10 МЛН ГАЛЕРЕЇ КУРТО ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ОССОЛІНСЬКІ, ЛЮБОМИРСЬКІ І ЛЬВІВСЬКІ МУЗЕЇ На початку XIX століття у Львові розпочав діяльність Національний інститут імені Оссолінських або Оссолінеум, названий на честь роду його основника і фундатора — польського аристократа Юзефа Максиміліана Оссолінського. При Інституті діяли бібліотека і видавництво. Ймовірно, для престижу інституції бракувало лише хорошої мистецької збірки. Відтак 1823 року Оссолінський уклав договір з представником іншого шляхетного роду — князем Генриком Любомирським, про передачу до Оссолінеуму приватної колекції зброї, малярства, скульптури та графіки Любомирських. Спеціально під цю збірку там організували окремий відділ — Музей Любомирських (Muzeum Lubomirskich). Оссолінеум (1917) на акварелі Альфреда Каменобродського (1844-1922). Сьогодні — це наукова бібліотека імені Василя Стефаника Так Музей Любомирських, як структурна одиниця Оссолінеуму, й пропрацював до початку Другої світової війни і радянської окупації Львова. 1940 року Інститут переніс свою діяльність до Вроцлава, вивізши з собою до Польщі лише частину колекції, решта збірки була націоналізована більшовиками. Залишені у Львові твори з Музею Любомирських розпорошили між фондами Львівської національної галереї мистецтв ім. Возницького (колись — Львівська галерея мистецтв), Музею етнографії та художнього промислу Національної академії наук України та Львівського історичного музею. «Ця збірка є власністю України, яка набута абсолютно легально», — каже Роман Чмелик і додає, що увесь вищеописаний ланцюжок провенансу робіт з колишнього Музею Любомирських завжди чітко вказувався в інституційних виданнях Львівського історичного музею. інтер'єр Музею Любомирських у Львові до початку Другої Світової війни світлина: Музей князів Любомирських Оссолінеум інтер'єр Музею Любомирських у Львові до початку Другої Світової війни світлина: Музей князів Любомирських Оссолінеум ПІДСТАВ ОСТЕРІГАТИСЯ НЕ БУЛО Експонування у Польщі «Портрета Роксолани» та «Портрета юнака», яких зараз спохватилися Любомирські, — не новина. Виставковий тур триває вже майже два роки. Проєкт стартував наприкінці 2024 року в Любліні. Згодом експозицію приймали Музей міста Вроцлав та Археологічний музей у Познані, а в червні 2026 року вона відкрилася у Слупську. «На всіх вернісажах були присутні представники українських консульств. Процес був повністю контрольованим і спрямованим на популяризацію нашої культурної спадщини за кордоном», — зауважує директор львівського музею. Усі дозвільні документи на вивезення предметів Музейного фонду України готувалися у суворій відповідності до законодавства та за погодженням із Міністерством культури, кажуть організатори виставки. Роман Чмелик, директор Львівського історичного музею, під час відкриття виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську фото: Музей Центрального Помор’я Крім того, це не перший закордонний проєкт із залученням робіт з колишньої збірки Музею Любомирських. У 2006–2007 роках їх показували у Стальовій Волі, Плоцьку та Вроцлаві, а у 2010-х роках — на ювілейних виставках Оссолінеуму. Протягом 20-річної історії експонування цих музейних предметів у Польщі щодо них не заявлялося жодних претензій. «Ці твори з колекції Музею Любомирських ніхто не укривав і не ховав», — каже директор Львівського історичного музею. Відтак підстав остерігатися якихось майнових претензій від третіх осіб щодо цих творів на території Польщі у наших музеїв чи Міністерства культури України досі не було. фрагмент експозиції виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську фото: Львівський історичний музей Нині перебування українських музейних цінностей за кордоном сприймається ще й у безпековому контексті. З 2022 року вивезення творів за межі держави, зокрема й на іноземні виставки, вважалося надійним способом їх збереження під час війни. «Справа Любомирських» чи не вперше кидає виклик цій практиці і може показати, чи виявиться це відчуття безпеки ілюзорним. також читайте: ВІЗИ БЕЗ ЧЕРГИ ТА "ОСОБЛИВІ ДОМОВЛЕНОСТІ. ЯК ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ ДОПОМАГАЛА РОСІЯНАМ ОБІЙТИ САНКЦІЇ «РЕСТИТУЦІЙНА КАМПАНІЯ» ЛЮБОМИРСЬКИХ Судова справа, в заручниках якої сьогодні опинилися картини зі збірки Львівського історичного музею, — ймовірно, лише один з фрагментів великої «реституційної кампанії», яку нещодавно розгорнула родина Любомирських. Зараз відомо про цілу серію їхніх майнових претензій до польських культурних та наукових установ. «Наразі ми маємо судовий спір предметом якого є інтереси приватної особи на території Республіки Польща, тому не потрібно це питання політизувати. Це — не спір Держави Польща і Держави Україна, це — спір приватної особи, предметом якого, так сталося, стала наша культурна спадщина», — каже Віктор Кусий, заступник начальника управління майном спільної власності громад Львівської обласної ради. Представники Любомирських на прямий контакт із Львівським історичним музеєм не виходили. Роман Чмелик пояснює, що наразі в цій ситуації більше прослідковується проблема стосунків родини Любомирських з Польщею, а не проблема стосунків двох держав: «наскільки мені відомо, близько 73 представників родини Любомирських, які мешкають у Польщі, Канаді, Бразилії, Кенії та інших країнах, об'єдналися, щоб відсудити собі майно колишньої Пшеворської ординації, ліквідованої наприкінці 1930-х - початку 1940-х років». Так, наприклад, 2024 року між Фондом князів Любомирських, заснованим представниками роду, та Оссолінеумом розгорівся спір навколо проєкту віртуального Музею Князів Любомирських. А вже наступного року суперечки з «віртуального музею» перекинулися на музей цілком реальний. проєкт нового Музею Любомирських у Вроцлаві візуалізація: WXCA Весною 2026 року у Вроцлаві за ініціативи Оссолінеуму розпочалося будівництво нового Музею Любомирських, де б мали зберігатися та експонуватися предмети мистецтва, що колись були у довоєнній збірці музею. В польських медіа цю подію називають одним із наймасштабніших і найважливіших культурно-архітектурних проєктів у Польщі за останні десятиліття. І хоча музей цей зараз існує лише на архітектурних кресленнях (відкриття анонсують на 2028 рік), у Фонду князів Любомирських вже були претензії до його назви. Фонд подав заявку на реєстрацію однойменної торгівельної марки — «Muzeum Książąt Lubomirskich», ймовірно, аби Оссолінеум не міг вільно користуватися цією назвою. «Музей ще не збудований, але родина Любомирських вже має величезні претензії до нього», — зазначає Роман Чмелик. До слова, зараз у Польщі паралельно існує дві інституції — «Музей князів Любомирських Оссолінеум» у Вроцлаві та «Музей роду Князів Любомирських» у Кракові (створений Фондом князів Любомирських). проєкт нового Музею Любомирських у Вроцлаві поруч з будівлею Оссолінеуму візуалізація: Plankton Group, WXCA Ймовірно, на усю цю реституційну кампанію нащадків Любомирських надихнув кейс їхніх земляків Чарторийських, яким Держава Польща 2016 року заплатила за їхню унікальну мистецьку колекцію та бібліотеку 100 мільйонів євро (в цій колекції зокрема була й робота Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм», яка нині є перлиною колекції Національного музею у Кракові, а також полотна Рембрандта та рисунки Ренуара). Любомирські, ймовірно, теж не проти отримати від Держави Польща фінансову компенсацію за предмети колекції, яка має ім’я їхніх пращурів, а усі ці спори — сигналізують про таке бажання. ЯКОЮ БУДЕ ВІДПОВІДЬ УКРАЇНИ Отримавши сповіщення про заборону переміщення картин, керівництво Львівського історичного музею поінформувало про ситуацію Львівську обласну раду, Обласну військову адміністрацію, Міністерство культури, Посольство України у Варшаві та Генеральне консульство у Гданську. Обласна рада також направляла звернення до Президента та Прем’єр-міністра України. Наразі спільну правову позицію розробляють три відомства: Міністерство культури, Міністерство закордонних справ та Міністерство юстиції. Як пояснив заступник голови Львівської ОВА Іван Собко, судові матеріали з Польщі мають поступити до Мін'юсту України, який відповідає за представництво інтересів держави в іноземних судових органах. На основі цих матеріалів й буде сформовано позицію для захисту українських музейних експонатів у польському суді. Правовий процес супроводжуватиметься на урядовому рівні у Києві. Офіційних коментарів від профільних міністерств на момент публікації матеріалу ще не надходило. також читайте: ВІД МОДЕРНІЗМУ ДО НЕОАВАНГАРДУ ТА АНДЕРҐРАУНДУ. 15 ВИСТАВОК, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ ЦЬОГО ЛІТА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Літо — у розпалі, але музеї та галереї й не думають про канікули, ба навпаки — готують все нові проєкти та вернісажі. Українське мистецтво 1980-90-х (у різних його формах та концепціях) зараз можна подивитися одразу на двох (блокбастерних) виставках у Києві — в Українському Домі та Мистецькому Арсеналі, тим часом “Нова українська хвиля” “накрила” зали Одеського художнього та Музею сучасного мистецтва Корсаків. Перформанс, експериментальні художні практики, салонний живопис, монументалізм та наїв — все це у нашій новій добірці виставок, які радимо відвідати в липні. 03 ЛИПНЯ, 15:00 фрагмент роботи "Дівчинка з обручем", 1967. Олександр Дубовик. зараз експонується в межах виставки "Олександр Дубовик. Лабіринти значень" в Українському Домі фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети ЛАБІРИНТИ ЗНАЧЕНЬ. ОЛЕКСАНДР ДУБОВИК Де: Національний центр “Український Дім” (Київ) Коли: до 2 серпня Наймасштабніший персональний проєкт українського неоавангардиста Олександра Дубовика зібрав в одному просторі близько 250 робіт митця: від полотен 1950-х аж до робіт крайніх років. В експозиції представлені і сугестивно-релістичні полотна, і гуашеві серійні варіації, і невеликі тиражні ліногравюри, і пейзажі Києва (зокрема Лаври, яку він з товаришами називав Лувром) Олександра Дубовика, і навіть ескізи до його монументальних проєктів — мозаїк, вітражів та розписів споруд. фрагмент експозиції виставки "Олександр Дубовик. Лабіринти значень" в Українському Домі фото: Український Дім Особлива частина виставки (і осердя художнього наративу експозиції) — славнозвісний знак-символ “Букет”, що виникає у 1960-х роках і надалі проходить крізь увесь доробок митця, змінюючись, ускладнюючись і вступаючи в нові смислові зв’язки (його митець сам протиставляє квадрату Малевича). фрагменти експозиції виставки "Олександр Дубовик. Лабіринти значень" в Українському Домі фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети МЕРЕХТЛИВІ ЗВ’ЯЗКИ. УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС НА МЕЖІ 90-Х І ТЕПЕР Де: Національний музейний комплекс “Мистецький арсенал” (Київ) Коли: до 30 серпня Виставка презентує твори знакових українських живописців двох часових зрізів: другої половини 1980-х та першої половини 1990-х і останнього десятиліття. За словами куратора проєкту Олега Соловйова, поштовхом до створення виставки стало переконання, що “за останні десять років в українському мистецтві визріла тенденція повернення фігуративного живопису”, і в цьому контексті знову актуалізується малярство, сплеск якого востаннє спостерігався вкінці 1980-х — на початку 1990-х років. монтаж виставки "Мерехтливі зв'язки. Український живопис на межі 90-х і тепер" фото: Андрій Цикота / Мистецький Арсенал Творці виставки не ставлять за мету “зшити” умовні розриви між поколіннями, а оприявнюють їх і створюють простір для діалогу. Серед експонентів “першого періоду” є зокрема Олександр Ройтбурд, Василь Цаголов, Олександр Гнилицький, Андрій Сагайдаковський, Василь Рябченко, Олег Голосій, Валерія Трубіна, Ілля Чичкан. “Другий період” зібрав роботи Катерини Лисовенко, Нікіти Кадана, Юрія Болси, Каті Алійник, Юрія Лейдермана, Сани Шахмурадової Танської, Ольги Штейн, Антона Саєнка, Влади Ралко, Ксенії Гнилицької та інших їхніх сучасників. фрагменти експозиції виставки "Мерехтливі зв'язки. Український живопис на межі 90-х і тепер" фото: Андрій Цикота / Мистецький Арсенал ПОМІЖ ПРЕДМЕТІВ Де: Одеський національний художній музей Коли: до 29 листопада Це — персональний проєкт львівського художника та представника «Нової хвилі» Андрія Сагайдаковського. Поруч із малярством та об’єктами файбер арту особливе місце тут посідають просторові інсталяції. За задумом куратора Павла Гудімова, митець ніби ставить наше існування на паузу, загортаючи буденні предмети у церату. Іншою лінією виставки є малярство на старих килимках. Контраст цих бюджетних предметів побуту та “схованих” речей (інсталяцій) підкреслює пишність палацової зали, де розташована експозиція. фрагмент експозиції виставки "Поміж предметів" в Одеському національному художньому музеї фото: Одеський національний художній музей також читайте: ЯК ПІДТРИМАТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ПІСЛЯ АТАКИ 24 ТРАВНЯ (ОНОВЛЕНО) КРОК. КРОС. О-КЛИК Де: Львівський палац мистецтв Коли: з 5 до 30 липня Ретроспективна виставка малярства Любомира Медвідя зібрала понад 70 його робіт, створених впродовж майже шести десятиліть, — від ранніх циклів “Периферії” та “Евакуації” до масштабної серії “Блудний син”. Це виставка про пошуки, тривоги та відповідальність у впізнаваних образах Медвідя. фрагмент експозиції виставки "КРОК. КРОС. О-КЛИК" фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети Іншу виставку, “Штрихом і духом”, присвячену святкуванню 85-річчя художника, відкриють 7 липня у Львівській національній галереї ім. Бориса Возницького. Виставковий проєкт представить зріз творчості митця від 1960-х років до сьогодні та поєднає дві творчі грані автора: графіку та сакральне мистецтво. Експозиція збере фрагменти стінописів та ікон для храму в Суховолі, а також проєкт майбутнього іконостасу для львівського храму отців оріоністів. ГРИГОРІЙ ГАВРИЛЕНКО. НОВЕ ЖИТТЯ Де: Музей Ханенків (Київ) Коли: до серпня Перша, за майже двадцять років, велика ретроспектива Григорія Гавриленка — одного з ключових художників українського андеграунду. В експозиції представлено понад сто творів Гавриленка із колекції Едуарда Димшица: живопис, графіку, начерки та книжкові ілюстрації. Серед них і прикметна серія ілюстрацій митця 1965 року до збірки Данте "Vita Nova / Нове життя", яка й дала назву усьому виставковому проєкту. Також Музей Ханенків готує до друку каталог із понад 200 роботами Гавриленка, що стане першим грунтовним сучасним виданням про автора. фрагмент експозиції виставки "Григорій Гавриленко. Нове Життя" в Музеї Ханенків фото: Музей Ханенків ТУТ: ВАСИЛЬ ЯРИЧ, ОЛЕКСАНДР ДЯЧЕНКО, ОЛЕКСАНДР БАБАК Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: до 19 липня Спільна виставка творчої групи монументалістів розгортається навколо пливкого концепту “тут”. “Як точно означити “тут", коли межа між "тут" і "там" постійно зміщується, розчиняючись у розмаїтій іншості різноманітних "тут"?” — йдеться в кураторському тексті Карини Лазарук. В експозиції зібрано дванадцять пластичних творів Василя Ярича, сім скульптур Олександра Дяченка та понад десять малярських полотен Олександра Бабака, зокрема зі знакових його серій “Grisaille”, “Рікою” та “Хмари”. Виставка організована у співпраці з творчим об'єднанням "ChorneChervone". фрагменти експозиції виставки "ТУТ: Василь Ярич, Олександр Дяченко, Оолександр Бабак" фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети ЗАСТИГЛІ МИТІ Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: до 16 серпня Наталія Владичко, мисткиня, яка понад чверть століття живе й працює в Нідерландах, вперше презентує свій творчий доробок в Україні. Виставка, розгорнута в атріумі музею, зібрала близько двадцять творів — ботанічні композиції, художнє скло, зокрема й експерименти з порцеляною, рисунки, акварелі, роботи в у змішаних медіа. фрагмент експозиції виставки "Застиглі миті" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького фото: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького АННА КРЮГЕР-ПРАХОВА. МУЗЕЙНА ПРЕМ’ЄРА Де: Київська картинна галерея Коли: з 7 липня Киянка, представниця німецької громади міста, Анна Крюгер-Прахова чи не першою серед українських мисткинь спробувала вийти у простір європейського модернізму початку XX століття. Раніше в держмузеях зберігалися лише поодинокі її роботи, але завдяки дару родини Понамарчуків, Київська національна картинна галерея тепер володіє найчисленнішим державним монографічним зібранням художниці. Присвячена 150-річчю від дня народження мисткині, виставка презентує повну ретроспективу шляху Крюгер-Прахової через чотири тематичні зони: “Юність”, “Капрійський період”, “Анімалістика” та “Радянський період”. фрагмент експозиції виставки "Анна Крюгер-Прахова. Музейна прем'єра" в Київській картинній галереї фото: Київська картинна галерея також читайте: ЛИСТИ, ЛЕГЕНДИ Й АВАНГАРД: 7 КНИЖКОВИХ НОВИНОК ПРО УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО UNBOXING Де і коли: “ЄрміловЦентр” (Харків) - 3 липня, “Висока кімната” (Кривий Ріг) - 14 липня, “Дніпростір” (Дніпро) - 15 липня, “Кімната” (Дрогобич) - 17 липня, “Товари з Європи” (Львів) Проєкт "unboxing" задуманий як серія відкритих розмов і мобільних партисипативних виставок навколо однієї коробки з мистецтвом. “Розпаковуючи роботи, ми розпаковуємо різні теми та розмови — складні, часом суперечливі, часом смішні, про міграцію, про розірвані зв’язки та зруйновані плани, про зміну професій та/або ідеологій, про вразливі ландшафти й таку ж вразливу пам'ять, про посттравматичний ріст, який не завжди встигає за темпом нових травм”, — пояснює кураторка Альона Каравай. За задумом авторки, "unboxing" — це акт уяви, спроба уявити автономну альтернативу тому, як ми можемо взаємодіяти з мистецтвом та взаємодіяти одне з одним на рівних, а також спроба уявити мистецтво з його декоративної ізоляції у стерильних залах назад до живої розмови всередині спільнот. У Харкові глядачі спільно з кураторкою діставатимуть з “коробки з мистецтвом” роботи Юрія Іздрика, Антона Саєнка, Софії Голубевої, Kinder Album, Лео Троценко та інших митців. Далі проєкт рушить містами України та Європи (Сараєво, Варшава, Познань). партисипативний виставковий проєкт "unboxing" в Берліні фото: Оксана Майжара / Асортиментна кімната ВНУТРІШНЯ ЗЕМЛЯ. ОЛЕНА КАЇНСЬКА Де: Порохова вежа (Львів) Коли: до 5 липня Виставка презентує серію малярських полотен львівської мисткині Олени Каїнської, яка досліджує “внутрішній ландшафт” людини. Візуальна і текстова частини експозиції складаються у своєрідну мапу “повернення до самих себе”, де шлях вимагає уважності до того, що було витіснене, залишене позаду або приховане від погляду, зазначають організатори виставки. Інша частина цього проєкту Олени Каїнської зараз експонується в інклюзивному коворкінгу “Берег” (Львів, вулиця Малоголосківська, 36). фрагмент експозиції виставки "Внутрішня земля. Олена Каїнська" в Пороховій вежі фото надане Оленою Каїнською Я БУДУ ДОВІРЯТИ ТОБІ, ЯКЩО ТИ БУДЕШ ЖІНКОЮ Де: thesteinstudio (Київ) Коли: до 12 липня За словами Даші Супер, вичерпну відповідь щодо теми виставки вже дала Мадонна у своїй пісні “What It Feels Like for a Girl”. В експозиції представлені роботи з однойменної серії кераміки, над якою мисткиня працювала протягом останніх трьох років. Центральне зображення, яке художниця переносить на тарілки та побутові предмети, — спродюсована нею фотографія чоловіків, переодягнених в уніфікований образ. фрагмент експозиції виставки "Я буду довіряти тобі, якщо ти будеш жінкою" в thesteinstudio фото: thesteinstudio КИЇВСЬКИЙ ОСТРІВ Де: Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк) Коли: до 12 липня "Сквот на Олегівській" — об’єднання художників, що виникло на початку 1990-х років і стало важливою частиною так званої "нової української хвилі". Саме цьому "артколективу" й присвятили виставку "Київський острів". Виставка — про середовище, яке стало територією свободи; про художників, які зуміли зберегти живопис як простір сили, гри, парадоксу й внутрішньої незалежності; про мистецтво, що пережило час, мовчання і повернулося з новою енергією. У виставковому проєкті представлені роботи Анатолія Варварова, Володимира Єршихіна, Ігоря Коновалова, Сергія Корнієвського, Руслана Кутняка, Еда Потапенкова, Володимира Падуна, Людмили Роздобудько-Падун, Костянтина Мілітинського, Володимира Заїченка, В’ячеслава Машницького. "Зустріч у лісі з куратором", 2017. Ігор Коновалов зараз експонується в межах виставки "Київський острів" у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків фото: [естéт] газета також читайте: У ЛЬВІВСЬКОМУ ПАРКУ З'ЯВИВСЯ НОВИЙ ФОНТАН «ВИКРАДЕННЯ ЄВРОПИ», СТВОРЕНИЙ СКУЛЬПТОРАМИ СПІЛЬНО З ВЕТЕРАНАМИ СУВІЙ РОДУ Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: до 16 серпня Виставка зібрала традиційні ткані вироби: рушники, сорочки, скатертини, народні строї та аксесуари, з приватної колекції Юрія Мельничука. Виставковий проєкт також доповнюють унікальні експонати — понад 30 комплектів народного вбрання з історико-етнографічних регіонів України, а також авторські вишиті роботи Юрія Мельничука та його учнів. фрагмент експозиції виставки "Сувій роду" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шепитицького фото: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Я БУДУ НОСИТИ ЦЕ З СОБОЮ Де: Муніципальний мистецький центр (Львів) Коли: до 15 липня Виставка ужгородського художника Руслана Тремби — це спроба зафіксувати зміни навколо нас. У своїх пейзажах митець осмислює перехід від спокійних Карпатських гір дитинства до просторів, які “деформувала” війна. Це роздуми про те, що кожен із нас зрештою несе в собі наслідки подій та метаморфоз нашого часу. фрагмент експозиції виставки "Я буду носити це з собою" в Муніципальному мистецькому центрі фото: Руслан Тремба / Facebook BOTANICAL ART. ЖИВИЙ АРХІВ Де: Voyt Art Gallery (Ужгород) Коли: триває Виставковий проєкт пропонує поглянути на ботаніку не як на об’єкт наукового спостереження з метою класифікації рослинного світу, а як на простір пам’яті: тут рослини постають носіями часу, вразливості, витривалості, циклів життя і смерті. “Рослина може прорости крізь бетон. Папороть, що існувала ще за часів динозаврів, залишається майже незмінною мільйони років. У світі нестабільності та постійних змін ця тиха стійкість набуває особливого значення” — йдеться в кураторському тексті. Виставка зібрала роботи Олега Тістола, Марини Скугарєвої та Сергія Чапеля, Віктора Дерди, Едуарда Приходька та Нати Попової. фрагмент експозиції виставки "Botanical garden. Живий архів" у Voyt Art Gallery фото: Іванна Войтович / Facebook також читайте: ГОТЕЛЬ, КІНО І “ДЕРЖМАЙНО” — ПРО ВИСТАВКУ ОЛЕГА ТІСТОЛА “ТІНІ ІМПЕРІАЛУ” У ЛЬВІВСЬКОМУ MERCURY ART CENTER Що ще подивитися? Якщо ви пропустили нашу попередню добірку, лаконічно нагадаємо й про інші виставки, що тривають. У Музеї сучасного мистецтва Корсаків (Луцьк) до кінця липня — проєкт Гамлета Зіньківського “365. Час не потрібен”, в якому митець презентує річну серію малюнків, до того ж часу ще можна встигнути на персональний проєкт київської художниці Олени Придувалової у Хмельницькому художньому музеї. У Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького до середини серпня — “Кольорові модуляції” Олександра Мурашка, на виставці можна побачити близько 70 робіт митця, зокрема найбільш знакові його полотна. В артцентрі Дзиґа — виставка “Trust the process” мисткинь Елені Сісманідіу і Наталії Боровець. До кінця літа в Пінчук Арт Центрі триває "Радість" — проєкт, в якому українські та іноземні митці розмірковують над поняттям радості як життєвої сили та сміливого прояву людяності (друга едиція цього проєкту зараз представлена в межах офіційної паралельної програми Венеційської бієнале). Також у Києві до кінця вересня можна оглянути виставку-ретроспективу життя і творчості родини Кричевських, де представлено понад 80 малярських і графічних творів династії. також читайте: ЧИМ ЗАВЕРШИВСЯ ART BASEL: ГУЧНІ ПРОДАЖІ, ЗМІНИ У ПРОГРАМІ І УКРАЇНСЬКА ПРИСУТНІСТЬ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Василь Ярич, Олександр Дяченко та Олександр Бабак — художники-монументалісти, які все життя працюють із простором. Упродовж десятиліть вони створювали роботи, покликані жити в колективній пам’яті, вкорінюватися в міське середовище і формувати візуальний ландшафт незалежної України. Виставка «ТУТ», яка триває до 19 липня у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові, — це унікальна нагода простежити еволюцію художніх пошуків цих трьох авторів, які впродовж десятиліть формували власні мистецькі світи, балансуючи між глибиною філософського осмислення та досконалістю академічної пластичності й виразної живописної мови. Також львівська експозиція стала дебютним майданчиком для низки творів, вперше на масову авдиторію представлена скульптура Олександра Дяченка «Піраміда», малярське полотно Олександра Бабака «Ноги» та скульптурна композиція Василя Ярича «Адам і Єва». У матеріалі для [естéт] газети кураторка Карина Лазарук розповідає про виставку «ТУТ» та одну з трьох ниток її експозиційного наративу — скульптуру Василя Ярича. 15 ЛИПНЯ 2026, 16:46 «Адам і Єва» (2026) Василя Ярича в експозиції виставки «ТУТ: Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак» фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети В експозиції виставки «ТУТ» ми об’єднали сім скульптур Олександра Дяченка, більше ніж десять великоформатних малярських полотен Олександра Бабака (зокрема й роботи з його культових серій «Grisaille», «Рікою» та «Хмари») та дванадцять пластичних творів Василя Ярича. Власне, до пластики Ярича й хотілося б придивитися тут детальніше. АДАМ І ЄВА У своїй скульптурі Василь Ярич звертається до вічних тем та архетипічних образів — біблійних сюжетів, міфологічних персонажів та людини як такої. На виставці «ТУТ» пластичні образи Адама і Єви Ярича втілюються у наскрізний сюжет проєкту про перших людей, чоловіка і жінку. Через цей біблійний образ художник поступово переходить до розмови про дорослішання, свободу вибору, любов і відповідальність. Василь Ярич на Вірменці, Львів 2026 фото: Карина Лазарук Скульптурна композиція «Адам і Єва» (2026) — перше, що бачать глядачі, входячи до експозиційного простору. У трактуванні Ярича ці канонічні образи виходять за межі біблійної оповіді. Це вже не просто історія провини та гріхопадіння, а нарис переходу від безтурботного дитинства до дорослого життя. Безсоромні Адам і Єва живуть у Едемському саду, так само як діти. Коли Бог забороняє їм їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, у людини вперше з'являється свобода вибору, а разом із нею — відповідальність. Саме цей момент художник фіксує у скульптурі: Єва прикривається, усвідомлюючи власну наготу, тоді як Адам ще тримає у руці плід. Важливою деталлю є те, що у руці Адама — не яблуко, а яйце. Так автор вводить ще один символічний рівень. Яйце відсилає до вічного питання «що було першим — курка чи яйце?», розширюючи біблійний сюжет до розмови про походження життя, початок світу й безперервність творення. зліва направо: Василь Ярич «Єва» (гіпс, 2026 р.), Олександр Бабак, серія «GRISAILLE» / TO M. KOCH / O. RIETH. ПОЛІПТИХ (2011 р.), Василь Ярич «Хлопчик на бику» (бронза, 1988 р.) фото: Карина Лазарук Робота представлена в гіпсі, що є рідкісним випадком і вимушеною обставиною. Через російські обстріли виробничі потужності ливарень були пошкоджені, виникали перебої з електропостачанням, а частина працівників була мобілізована. Через це, завершити бронзове литво до відкриття виставки не вдалося. Проте саме цей матеріал додає роботі нового змісту. Гіпс є крихким, але водночас вогнетривким матеріалом, який широко використовується в архітектурі як безпечний. Крихкість і водночас вогнетривкість гіпсу створюють промовистий перегук із сучасним українським досвідом — досвідом стійкості, що поєднується із вразливістю. «Адам і Єва» (2003 р.) Василя Ярича в експозиції виставки «ТУТ: Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак» фото: Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького У наступних роботах Ярича Адам і Єва вже постають дорослими. Художник звертається до біблійного образу подружжя як «однієї плоті» — союзу, побудованого на взаємній турботі й відповідальності. Якщо перша скульптура розповідає про момент вибору, то ця — про життя після нього. Рай завершується, і починається світ, у якому потрібно працювати, виховувати дітей, відчувати біль і брати відповідальність за власне життя. У контексті всієї експозиції роботи Василя Ярича формують духовну вісь виставки. Через біблійний сюжет художник говорить не стільки про релігію, скільки про універсальні людські стани: народження, свободу, дорослішання, любов та обовʼязок. також читайте: ВІД МОДЕРНІЗМУ ДО НЕОАВАНГАРДУ ТА АНДЕРҐРАУНДУ — 15 ВИСТАВОК, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ ЦЬОГО ЛІТА ДЕРЕВ'ЯНА СКУЛЬПТУРА Крім гіпсу і бронзи, на виставці «ТУТ» глядачі також можуть побачити й дерев’яну пластику Василя Ярича. Якщо його бронзові роботи вибудовують символічну історію дорослішання людини, то дерев'яна скульптура дозволяє побачити інший вимір творчості мистця — уважний діалог із матеріалом. За словами скульптора, дерево є доволі непростим та «активним» матеріалом: воно реагує на вологість та температуру, тому автор не просто формує зовнішній образ, а й працює з самою структурою матеріалу, щоб уникнути тріщин та деформацій. Ця кропітка праця непомітна для глядача, але визначальна для довговічності твору. Василь Ярич «Полумʼяна дівчина» (дерево, 2021 р.) фото: Карина Лазарук Особливе місце у творчості Василя Ярича посідає фактура. Кожен слід різця, кожен штрих є результатом тривалого пошуку пластики, яка зберігає природний об'єм дерева. Для роботи майстер обирає різні породи деревини. Найчастіше це — липа, м'яка й «слухняна», однак у доробку є й роботи з груші, акації та навіть махагоні (червоне дерево). Прикметно, що для варіації «Адама і Єви» у бронзі, саме форма дерев'яного бруса визначила композицію майбутньої скульптури. «Разом» (дерево, мідь, 2010 р.), Василь Ярич фото: Карина Лазарук Ярич однаково охоче розповідає і про свою роботу з бронзою. Він пояснює, що патинування є також важливою частиною художньої виразності. Один і той самий склад може по-різному проявитися у різних відливках, створюючи унікальні відтінки — від теплих брунатних до смарагдових і глибоких чорних тонів. Саме тому у світі існує окрема професія — майстер патинування, який допомагає завершити художній образ скульптури. ВЕНЕРИ Цікавою є історія двох скульптур Венери, між створенням яких минуло понад три десятиліття. Попри єдину тему, вони демонструють, наскільки змінюється художнє мислення митця. Рання «Венера» (1985 р.) Ярича відзначається узагальненістю образу, стриманістю деталей, пізніша (2021 р.) — сміливою модерною пластикою. Автор свідомо відмовляється від академічної ідеалізації та досконалості форм, а радше спирається на виразності, яка присутня в недосконалості. Василь Ярич «Венера» (бронза, 1985) фото: Карина Лазарук фрагмент роботи «Венера» Василя Ярича (бронза, 2021) фото: Карина Лазарук Часто нові роботи народжуються зі старих ескізів, які скульптор зберігає ще зі студентських років і час від часу повертається до них, відкриваючи нові можливості для пластичного втілення. Під час наших розмов з автором звучала й думка про значення масштабу у сприйнятті мистецтва. Велика скульптура потребує присутності людини поруч, адже лише тоді стає зрозумілим її реальний розмір і сила художнього образу. Тому виставковий простір, глядач у ньому та світло відіграють не меншу роль, ніж сама експонована робота. Виставка «ТУТ: Василь Ярич, Олександр Дяченко, Олександр Бабак» у Львові організована мистецьким об'єднанням ЧервонеЧорне та Національним музеєм імені Андрея Шептицького, експозиція працює до 19 липня 2026. також читайте: "НАЙКРАЩА МАСКА — БУТИ САМИМ СОБОЮ". АВТОПОРТРЕТИ ОЛЕКСАНДРА ДУБОВИКА ТА ЙОГО ДУМКИ ПРО ВАЖЛИВЕ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

20 червня у нью-йоркському Українському музеї ("The Ukrainian Museum") відкрилася перша у Північній Америці персональна виставка Жанни Кадирової "The Ground Shifts Beneath Our Feet". Проєкт об'єднав роботи, створені мисткинею до і після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. 06 ЛИПНЯ, 12:30 Жанна Кадирова на відкритті виставки "The Ground Shifts Beneath Our Feet" у "The Ukrainian Museum" фото: Uliana Storoshchuk Експозиція займає три поверхи музею та складається з п'яти інсталяцій, що поєднують скульптуру, файбер арт, фотографію, відеоарт та документалістику. На першому поверсі розміщено один із найвідоміших проєктів Кадирової — "Паляниця", створений у 2022 році після вимушеного переїзду мисткині з Києва на Закарпаття. Центральний образ інсталяції — камені, знайдені в місцевій водоймі та нарізані таким чином, аби нагадувати буханці хліба. Поруч демонструється документальний фільм про життя мисткині та її колег на Закарпатті у вимушеній евакуації та процес творення ними "Паляниці". Виставковий простір доповнює файбер арт із серії "Тривога", та проєкт "Російська ракета" — робота, яку сама художниця називає "експортною", адже у ній звертається безпосередньо до міжнародної аудиторії. фрагмент експозиції виставки "The Ground Beneath Our Feet" Жанни Кадирової у "The Ukrainian Museum" фото: Uliana Storoshchuk На другому поверсі представлено інсталяцію "Ліс", присвячену руйнуванню Каховської ГЕС влітку 2023 року. Робота поєднує матеріали, що документують цю територію у різні періоди: до будівництва ГЕС, за часів існування водосховища та після його руйнування. Окрему увагу мисткиня приділяє молодому лісу, який почав формуватися на місці осушеної території. А сам проєкт фіксує народження найбільшого молодого лісу Європи. показ документального фільму з частиною проєкту "Ліс" фото: Uliana Storoshchuk Завершує експозицію документальний проєкт "ВПО", що вже став добре відомим, адже є частиною цьогорічного проєкту "Гарантії безпеки" для Павільйону України на Венеційській бієнале. Це — документальний фільм про досвід вимушеного переселення та повсякденність людей, які були змушені залишити свої домівки через війну. Персональна виставка Жанни Кадирової "The Ground Shifts Beneath Our Feet" триватиме в Нью-Йорку до 23 серпня 2026 року. також читайте: ПОКРОВСЬКИЙ "ОЛЕНЬ" НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ. ЯКИМ ЦЬОГОРІЧ БУДЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАВІЛЬЙОН УКРАЇНИ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com