29 жовтня в Лондоні завершилися онлайн-торги Modern Discoveries аукціонного дому Sotheby’s, на яких з молотка пішло полотно Івана Марчука «Ранковий туман» (Morning Fog, 1980), удвічі перевищивши нижню межу естімейту. Робота увійшла до трійки найдорожчих лотів торгів, на яких також виставляли твори Едгара Дега, Поля Сіньяка та Анрі Матісса. Іван Марчук, «Ранковий туман» (Morning Fog), 1980, темпера на полотні — лот Sotheby’s Modern Discoveries світлина: Sotheby’s Провенанс і результат продажу Малярський твір «Ранковий туман» надійшов на торги з приватної колекції у Швейцарії. Організатори аукціону зазначають, що нинішній власник успадкував полотно від колекціонера, який придбав його близько 2010 року. При естімейті £35,000 – 50,000 фінальна ціна лота склала £70,400, що на 41% перевищило верхню межу попередньої оцінки. «Ранковий туман» став третім за ціною лотом аукціону — після пейзажів П’єра Ежена Монтезена та Ежена Будена — і випередив «Синього коня I» Франца Марка. Аукціонні рекорди Івана Марчука Рекорд Марчука на публічних торгах належить полотну «Зійшов місяць над Дніпром» (1980). У червні 2024 року на київському аукціоні Goldens його продали за $300,000 з урахуванням комісії при естімейті $150,000 – 200,000. Тоді цей продаж також став рекордом для сучасних українських художників. Наразі найвищий результат Марчука на публічних торгах Sotheby's утримує картина «Щедра планета» (1994), з так званого «американського» періоду художника. У червні 2026 року її продали за €96,000 (при естімейті €40,000 – 60,000). Іван Марчук, «Щедра планета», 1994 — рекорд художника на Sotheby’s світлина: Sotheby’s також читайте: ОЛЕКСА ГРИЩЕНКО НА АУКЦІОНІ MILLON - РЕЗУЛЬТАТИ ПАРИЗЬКИХ ТОРГІВ Контекст торгів та інші митці на Modern Discoveries Modern Discoveries — онлайн-аукціон Sotheby’s, присвячений мистецтву XIX–XX століть: живопису, графіці та скульптурі європейських модерністів. Під час нью-йоркських торгів Modern Discoveries, що відбулися на початку жовтня, продали п’ять полотен авангардиста Давида Бурлюка. Чотири з п’яти лотів суттєво перевищили попередні оцінки експертів (естімейт). Лондонська едиція Modern Discoveries тривала з 22 по 29 жовтня. З 66 лотів продали 59, загальний виторг склав близько £1,33 млн (з урахуванням усіх комісій). Серед найпомітніших продажів аукціону: П’єр Ежен Монтезен (Pierre Eugène Montézin) — «Літній пейзаж. Двоє хлопців рибалять на річці» (Paysage d’été, jeunes pêcheurs) став найдорожчим лотом торгів і пішов за £192,000 при естімейті £15,000 – 20,000, майже вдесятеро більше за верхню межу; Ежен Буден (Eugène Boudin) — «Трувіль, сцена на пляжі» (Trouville, Scène de Plage) продано за £89,600 (естімейт £60,000 – 80,000); Франц Марк (Franz Marc) — «Синій кінь I» (Blaues Pferd I) продано за £64,000 (естімейт £50,000 – 70,000); Андре Бразільє (André Brasilier) — «Сніг у підліску» (Neige en sous-bois) продано за £51,200 (естімейт £20,000 – 30,000); Поль Сіньяк (Paul Signac) — «Пемполь, 27 липня 24» (Paimpol, 27 juillet 24) продано за £44,800 (естімейт £30,000 – 50,000). Також на торгах продали роботи Пабло Пікассо, Марка Шагала, Жоана Міро, П’єра Боннара та П’єра-Огюста Ренуара, а три роботи уродженця Одеси Леоніда Пастернака пішли за £19,200, £6,400 та £1,664. також читайте: КАРТИНА ЗАМІСТЬ ДЕПОЗИТУ? ЯК ПРАЦЮЄ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Вчора, 27 жовтня, в паризькому Hôtel Drouot аукціонний дім Millon провів торги Ecole de Paris 20, присвячені митцям Паризької школи. З молотка пішли усі чотири представлені полотна Олекси Грищенка та продано роботи ще близько десятка художників, чиї біографії пов'язані з Україною. Олекса Грищенко, «Гроза в Сарі» (Orage à Sare) світлина: аукціон Millon Що таке Паризька школа Паризькою школою називають міжнародну спільноту художників (здебільшого іммігрантів), які в першій третині XX століття жили та працювали в Парижі — передусім на Монмартрі й Монпарнасі. У цьому середовищі було багато вихідців з України. Їхній внесок в історію світового мистецтва свого часу детально дослідила мистецтвознавиця Віта Сусак у монографії «Українські мистці Парижа. 1900–1939». До книжки увійшов перелік понад 250 митців українського походження, які жили й працювали у французькій столиці. На початку 1920-х, у «другій хвилі» еміграції до Парижа прибули зокрема й Олекса Грищенко, Михайло Андрієнко-Нечитайло та Василь Хмелюк — роботи всіх трьох були представлені на вчорашніх торгах Millon. Олекса Грищенка на аукціоні Millon Олекса Грищенко (Alexis Gritchenko, 1883–1977) народився в Кролевці на Сумщині, а після 1919 року через Стамбул (тоді Константинополь) і Грецію дістався Франції, де прожив понад пів століття. Усі чотири роботи Грищенка, представлені на торгах Millon, було створено в 1950-х, у зрілий період творчості митця. Вони походять з приватної родинної колекції. Як зазначає аукціонний дім, перша власниця картин була подругою Грищенка, познайомилася з художником ще у Стамбулі, а згодом, уже в Парижі, придбала серію його полотен, які відтоді передавалися в спадок в її родині. також читайте: ДАВИД БУРЛЮК НА АУКЦІОНІ SOTHEBY’S - РЕЗУЛЬТАТИ ТОРГІВ MODERN DISCOVERIES Результати продажів робіт Олекси Грищенка: «Букет із колосками пшениці» (Bouquet aux épis de blé, 1957) продано за €8 500 (естімейт €5 000 – 6 000). «Гроза в Сарі» (Orage à Sare) продано за €6 000 (естімейт €5 000 – 6 000). Полотно експонувалося на персональній виставці Грищенка в паризькій галереї André Weil 1950 року. «Пейзаж Санта-Клари» (Paysage de Santa Clara, 1956) продано за €6 000 (естімейт €6 000 – 8 000). «Композиція з омаром» (Composition au homard, 1954) продано за €6 000 (естімейт €4 000 – 6 000). Найкращий результат показав квітковий натюрморт «Букет із колосками пшениці»: його ціна перевищила верхню межу естімейту більш ніж на 40 %. Олекса Грищенко, «Букет із колосками пшениці» (Bouquet aux épis de blé), 1957 світлина: аукціон Millon Аукціонний рекорд Олекси Грищенка Аукціонний рекорд Олекси Грищенка належить полотну «Відчинене вікно, Ментона» (Open Window, Menton), проданому на Sotheby's у Лондоні в червні 2008 року за £67 250. Роботи художника зберігаються в колекціях MoMA, Фонду Барнса у Філадельфії, Центру Помпіду в Парижі та Королівському художньому музеї в Бельгії. Інші митці Паризької школи родом з України на торгах Millon Окрім робіт Грищенка, на торгах були представлені твори художників-емігрантів, народжених в Одесі, Києві, Дніпрі, Кременчуці та інших містах України. Найбільше зростання ціни серед них показав «Портрет» (бл. 1935) Василя Хмелюка: картину продали за €2 000 при естімейті €600 – 800. Також успішно продано роботи Олександра Альтмана, Адольфа Федера, Сергія Гре (Черевкова), Бориса Пастухова, Петра Грімма, Михайла Андрієнка-Нечитайла, Олександра Фазіні, Самуїла Грановського, Ісаака Пайлеса, Романа Яроша та Лазаря Воловика. Василь Хмелюк, «Портрет», бл. 1935 світлина: аукціон Millon Загалом на торгах Ecole de Paris 20 було представлено 229 лотів, із яких продано 164. Найдорожчим лотом стала робота польської художниці єврейського походження Мели Мутер. Її «Жінки на березі Рони в Авіньйоні» пішли з молотка за €90 000. Ціни у матеріалі наведено за даними аукціонного дому Millon, без урахування комісії покупця. також читайте: КАРТИНА ЗАМІСТЬ ДЕПОЗИТУ? ЯК ПРАЦЮЄ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

17 жовтня в Національній галереї Ісландії відкрилася виставка «Там, де живе світло: українські ікони крізь століття». На ній представили 32 ікони з колекції Національного художнього музею України (NAMU), створені від кінця XII до початку XIX століття. Експозиція охопила сім століть українського сакрального мистецтва. Виставка українських ікон з колекції NAMU в Національній галереї Ісландії, Рейк'явік фото: Elísa B. Guðmundsdóttir, надано NAMU Про це нашому виданню повідомили в Національному художньому музеї України. Від Візантії до бароко: що показують на виставці Виставка простежує, як розвивався український іконопис: починається з візантійських впливів, переходить до засвоєння готичних і ренесансних традицій і завершується розквітом бароко. Це один із найповніших оглядів українського іконопису, які показували міжнародній аудиторії, кажуть організатори. До виставки увійшли твори, що належать до найцінніших у колекції NAMU. Кураторка проєкту — Олександра Шевлюга, кандидатка мистецтвознавства, дослідниця українського мистецтва, завідувачка відділу стародавнього мистецтва NAMU. Спільний проєкт музеїв України та Ісландії Виставку організували Національна галерея Ісландії, Національний музей Ісландії та Національний художній музей України за підтримки Міністерства культури та Міністерства закордонних справ Ісландії. Підготовка тривала понад рік. «Ідея цього проєкту виникла з бажання підтримати наших колег в Україні та водночас зробити українську культурну спадщину видимою для міжнародної аудиторії. Нам пощастило жити в одній із наймирніших країн світу, і ми хотіли простягнути руку допомоги колегам, які вже кілька років працюють у надзвичайно складних обставинах», — директорка Національної галереї Ісландії Інгібйорг Йоханнсдоттір Монтаж виставки українських ікон з колекції NAMU в Національній галереї Ісландії, Рейк'явік фото: Elísa B. Guðmundsdóttir, надано NAMU також читайте: У ЛУВРІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА ІКОН З КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ БОГДАНА І ВАРВАРИ ХАНЕНКІВ Ікони як історія країни До 2022 року ці ікони входили до постійної експозиції NAMU. Після початку повномасштабного вторгнення її демонтували, щоб зберегти твори. Відтоді значна частина колекції недоступна для відвідувачів. Ісландська виставка дає змогу знову показати ці роботи глядачам. На відкритті виставки «Там, де живе світло: українські ікони крізь століття» Юлія Литвинець, генеральна директорка NAMU, подякувала уряду Ісландії, Національній галереї та Національному музею Ісландії за підтримку. «Кожна з цих ікон розповідає не лише історію українського іконопису, а й історію нашої країни та нашого музею. У ці складні часи ісландські колеги простягнули нам руку допомоги — як у збереженні найцінніших культурних надбань, так і в популяризації українського мистецтва», — Юлія Литвинець Виставка українських ікон з колекції NAMU в Національній галереї Ісландії, Рейк'явік фото: Elísa B. Guðmundsdóttir, надано NAMU Скільки триватиме виставка Виставка в Рейк'явіку триватиме рік, до 17 жовтня 2027 року. Після цього твори залишаться на відповідальному зберіганні в Ісландії до часу, коли їх можна буде безпечно повернути в Україну. також читайте: УКРАЇНСЬКА НАУКОВИЦЯ РОКСОЛАНА КОСІВ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У СИМПОЗІУМІ ПІД ЕГІДОЮ ЛУВРУ ПРИСВЯЧЕНОМУ ПОСТВИЗАНТІЙСЬКОМУ ІКОНОПИСУ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

На початок квітня паризький Лувр анонсував проведення міжнародного симпозіуму присвяченого новим підходам у вивченні та дослідженні поствізантійського іконопису. На події зберуться провідні науковці, куратори та спеціалісти цієї сфери зі США, Європи та Близького Сходу, серед них буде й українська науковиця, дослідниця церковного мистецтва, доктор мистецтвознавства Роксолана Косів з доповіддю про провідні українські осередки іконописну XV та першої половини XVII століть. 31 БЕРЕЗНЯ на початку квітня під егідою Лувру відбудеться міжнародний симпозіум “Плоть і позолота: споглядаючи ікони XV-XX століть” присвячений новим підходам у вивченні поствізантійського іконопису колаж — Надія Ярощук для [есте́т] газети Влітку 2023 року у Луврі відбулася виставка "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків", де експонувалося шість унікальних ікон з колекції українського музею. Після початку повномасштабного вторгнення ці реліквії евакуювали до Франції. Операція евакуації, яку у Луврі назвали безпрецедентною щодо характеру і масштабу, проводилася у повній секретності. Тоді до Парижа на зберігання доставили 16 шедеврів церковного мистецтва. Під час презентації цього виставкового проєкту Лувр повідомив про запуск нової інституційної програми дослідження візантійського церковного мистецтва та іконопису Східного Християнства. Також було оголошено про створення у музеї однойменного відділу — Департаменту візантійського та східнохристиянського мистецтва. Програму та відділ фактично було створено 2022 року, але публічно про це оголосили влітку 2023 року саме під час презентації виставки, на якій експонувалися евакуйовані з українського музею реліквії. Тоді Лувр підкреслив свій вектор на майбутню тісну співпрацю з Україною та про заплановані дослідження українського церковного мистецтва. Виставка ікон з колекції Музею Ханенків стала першою міжнародною співпрацею для новоствореного Департаменту візантійського та східнохристиянського мистецтва. Відкриття нової експозиції візантійського та східнохристиянського мистецтва у Луврі заплановане на 2027 рік, її розгорнуть у музейному крилі Denon. фрагмент експозиції виставки "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" у Луврі, червень 2023 (фото 1, надано МКІП); ікона святих Сергія і Вакха з колекції Музею Ханенків, яка була представлена на виставці у Луврі (фото 2, надано пресслужбою Лувру); ікона святих Платона і Гликерії (VI-VII ст.) з колекції Музею Ханенків, також експонувалася на виставці у Луврі (фото 3, надано пресслужбою Лувру) Власне в межах цієї нової дослідницької програми візантійського церковного мистецтва та іконопису Східного Християнства й відбудеться квітневий симпозіум “Плоть і позолота: споглядаючи ікони XV-XX століть”. У коментарі нашому виданню науковиця Роксолана Косів розповіла, що запрошення на цю подію, яке вона отримала 2 місяці тому, стало для неї несподіваним. Для симпозіуму вона готує доповідь про два провідні українські осередки іконопису — Перемиську іконописну школу XV ст. і Львівську іконописну школу першої половини XVII ст. Роксолана Косів науковиця та дослідниця українського церковного мистецтва, завідувачка кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв та наукова співробітниця відділу давнього мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького “На прикладі цих двох іконописних осередків (Перемиського і Львівського), на симпозіумі я буду говорити як змінювалася українська іконописна традиція і чому так відбувалося”, — каже Роксолана Косів. — “Перемиська школа XV ст. — це, власне, поствізантійська традиція, а іконописці Львівської школи у першій половині XVII століття орієнтувалися на модель і естетику західноєвропейського ренесансу, передовсім італійського”. Роксолана Косів вже понад 20 років досліджує українське церковне мистецтво. У її академічному доробку — близько 100 статей та п’ять наукових монографії, наприклад, книги про українські хоругви, про літургійні покрови на чашу і дискос та про Риботицький осередок церковного мистецтва 1670–1760-х років. Зараз Роксолана Косів завідує кафедрою сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв та є науковою співробітницею відділу давнього мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. наукові монографії Роксолани Косів фото — Львівська національна академія мистецтв На початку року колекція новоствореного Департаменту візантійського та східнохристиянського мистецтва Лувру поповнилася предметами з приватної збірки албанських колекціонерів Жоржа та Фредді Абу Адалів. Твори з цієї збірки неодноразово експонувалася у європейських музеях. Багато мистецьких робіт з колекції Адалів вважаються знаковими творами в історії світового церковного мистецтва. “Колекція налічує 272 балканських, критських, грецьких, левантійських, мелькітських, російських, трансільванських і волоських ікон”, — йдеться у пресрелізі симпозіуму. Наразі достеменно невідомо, чи є серед предметів збірки саме українські ікони. Роксолана Косів каже, що цю збірку якраз будуть презентувати учасникам симпозіуму, тому у неї буде можливість дослідити її на предмет наявності там українського іконопису. Ми домовилися зустрітися з науковицею після її повернення з Парижа, аби обговорити враження від участі у події, та розпитати чи вдалося відшукати предмети саме українського церковного мистецтва у колекції Лувру. Раніше ми також писали про те, що науковцям Національної академії наук України та британського Музею природознавства (Natural History Museum) вдалося встановити причину руйнування фресок Софійського собору у Києві, які датують 1000 роком нашої ери. Співпраця українських дослідників та фахівців лондонського Музею природознавства має на меті врятувати унікальні пам’ятки українського мистецтва у Софійському соборі Києва. Робота почалася ще до повномасштабного вторгнення Росії на територію України. також читайте: ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖПРОМ МОЖУТЬ ВНЕСТИ ДО СПИСКУ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Календар виставок жовтня видався щедрим на персональні проєкти та ювілеї. У львівському Палаці Потоцьких відкрили ретроспективу Петра Гулина, у київському Музеї Ханенків місто-корабель Костянтина Зоркіна перетворюється на цілий корабель-країну, а львівська галерея “Зелена канапа” святкує своє 20-річчя виставкою… зелених канап. Тим часом у Дніпрі митці уявляють, яким буде наше “після війни”, а в Івано-Франківську можна залишити власний відбиток на глині — щоб згодом повернути її річці. Про ці та інші проєкти — читайте у нашій новій добірці. Фрагмент експозиції виставки “Анабазис” Костянтина Зоркіна в Музеї Ханенків, Київ фото: Музей Ханенків ЦЕ ТИ І Я. ПЕТРО ГУЛИН Де: Палац Потоцьких, Львівська національна галерея мистецтв (Львів) Коли: з 13 жовтня до 13 грудня Персональна виставка Петра Гулина — живописця, графіка, монументаліста, а також учасника першої виставки українського авангарду в Лондоні — запрошує поміркувати над невидимою присутністю Іншого, що повсякчас змінює прочитання мистецького твору. “У творчості Петра Гулина реальність постійно зміщується: звичне набуває рис міфу, фантазія переплітається зі спостереженням, а іронія — з містичним”, — зазначають організатори проєкту. Експозиція зібрала понад 120 живописних полотен митця — від робіт 1960-х років до найновіших творів. Чимало з них глядачі побачать уперше. Фрагмент експозиції виставки Петра Гулина "Це ти і я" у Палаці Потоцьких, Львів фото: Львівська національна галерея мистецтв АНАБАЗИС. КОСТЯНТИН ЗОРКІН Де: Музей Ханенків (Київ) Коли: з 25 вересня до 25 листопада “Анабазис” — логічне продовження проєкту Костянтина Зоркіна “Іменем міста”, який у 2024 році показали в Харківському літературному музеї. Тоді виставка осмислювала досвід міста під час повномасштабної війни. Тепер ця історія масштабується: місто-корабель стає країною-кораблем, що, хоч і пам’ятає свої втрати, все ж шукає та творить зв’язки, які тримають її зсередини. В експозиції — твори-об’єкти Зоркіна 2018–2026 років, зокрема нові роботи та штудії до проєктів “Іменем міста” та “Анабазис”. Твори-об'єкти Костянтина Зоркіна на виставці "Анабазис" у Музеї Ханенків, Київ фото: Музей Ханенків ПРИХОВАНЕ Де: Машинна зала Львівської політехніки (Львів) Коли: з 7 жовтня до 8 листопада Це — головний проєкт щорічного фестивалю “Львівський тиждень скульптури”, який Львівська міська рада реалізує спільно з артцентром “ЯГалерея”. Концептуальною рамкою цьогорічної едиції стала тема “Приховане”: за кураторським задумом Павла Гудімова, у просторі машинної зали Львівської політехніки зібрали пластичні роботи, об’єднані проблемою непроговореного, забутого, недослідженого та маловідомого. Серед експонентів — Ярослав Мотика, Володимир Лобода, Денис Шиманський, Володимир Семків, Сергій Радько, Богдан Кухарський, Kinder Album та інші митці. Скульптури у машинній залі Львівської політехніки, фестиваль "Львівський тиждень скульптури" фото: Національний університет "Львівська Політехніка" ПОВОЄННИЙ САД. МИКОЛА МАЦЕНКО Де: галерея “Політе” (Львів) Коли: триває У галереї “Політе” представили персональний проєкт графіка, живописця й учасника творчої програми “Нацпром” Миколи Маценка. Серед художніх інтенцій автора — створення симетричних, упорядкованих структур, що існують, втім, у нестабільному й крихкому порядку. Світ невблаганно змінюється до невпізнаваності, а мрія художника залишається незмінною — втримати свій “садок вишневий”, у якому можливі умиротворення та добробут. Роботи Миколи Маценка на виставці "Повоєнний сад" у галереї "Політе", Львів фото: Національний університет "Львівська Політехніка" також читайте: “НАЦПРОМ — ЦЕ, КОЛИ МИ ЩОСЬ РОБИМО РАЗОМ”. ПРО ВИСТАВКУ ТВОРЧОГО ТАНДЕМА МИКОЛИ МАЦЕНКА ТА ОЛЕГА ТІСТОЛА “НАЦПРОМ. ПІДГІРЦІ” ТОБІ НЕ ЗДАЛОСЯ, ТИ ЗАЛИШИШСЯ НАЗАВЖДИ Де: Дніпровський центр сучасної культури (Дніпро) Коли: з 19 вересня до 19 грудня Яким ми бачимо своє “після війни”? Яким буде ландшафт, час і стосунки між людьми, коли зникнуть щоденні трагедії та небезпеки? Виставковий проєкт запрошує уявити це майбутнє, але свідомо уникає універсальної відповіді: за кураторським задумом, це радше поетичний роздум про крихкість, турботу та способи уявляти прийдешнє. В експозиції — роботи Анни Звягінцевої, Даші Коломієць, Дениса Панкратова, Любомира Сікача (саме фрагмент його роботи і дав назву виставці), Елени Субач, Анни Тарадіної, Станіслава Туріни та Даші Чечушкової. Виставка "Тобі не здалося, ти залишишся назавжди" у Дніпровському центрі сучасної культури фото: DCCC ВИСТАВКА ДО 20-РІЧЧЯ “ЗЕЛЕНОЇ КАНАПИ” Де: галерея “Зелена канапа” (Львів) Коли: з 13 жовтня до 8 листопада Львівській галереї “Зелена канапа” — 20 років. Ювілейна експозиція, за задумом засновниці виставкового простору Олесі Домарадзької, об’єднала твори сучасних митців, на яких так чи інакше з’являється зелена канапа: від раннього малярського твору Олександра Войтовича, що дав назву галереї й експонується вперше, до робіт, спеціально створених у межах Open Call. Серед авторів тематичних творів — Ярослав Мотика, Сергій Савченко, Яна Гудзан, Михайло Демцьо, Роман Романишин, Данило Мовчан, Софія Сулій та інші. "Зелена канапа" (1999) Олександра Войтовича на ювілейній виставці львівської галереї "Зелена канапа" фото: Зелена канапа СТЕПОВА УКРАЇНА. ОРНАМЕНТ Де: Одеський національний художній музей (Одеса) Коли: триває Виставка презентує орнаменти з альбому 1929 року — 30 літографій традиційного настінного розпису Півдня України. Оригінальне видання повністю створили в Одеському художньому училищі: від експедицій із замальовками до підготовки літографій і шрифту. Проєкт присвятили першому перевиданню альбому, яке підготували видавець Олександр Савчук та Одеський національний художній музей. Літографії настінного розпису Півдня України з альбому 1929 року, Одеський художній музей фото: Одеський національний художній музей також читайте: «ЧАСТИНА ТВОРЧОГО СПАДКУ КРИЧЕВСЬКОГО У ВАС ВДОМА». ВИДАВЕЦЬ ОЛЕКСАНДР САВЧУК ПРО СВІЙ НОВИЙ ПРОЄКТ НЕЗАБУТНИЙ АНДРІЙ КОЦКА Де: Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького (Ужгород) Коли: з 9 до 27 жовтня Андрій Коцка навчався в Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая і належав до того “другого покоління” художників, які, маючи різні стилі та характери, разом створили явище закарпатського мистецтва. Для виставки з фондової збірки музею відібрали шість полотен Коцки 1937–1981 років. Тут можна побачити портрети місцевих верховинок, зображення автентичної дерев’яної архітектури, а також відкрити для себе “монументальну” грань творчості митця. етюд "Школярі з села Тихий" (1937) Андрія Коцки на виставці в Закарпатському краєзнавчому музеї, Ужгород фото: Закарпатський краєзнавчий музей І ТОДІ ФОРМА ПРОДОВЖИЛАСЯ ТАМ, ДЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ ТІЛО Де: галерея Асортиментна кімната (Івано-Франківськ) Коли: з 24 жовтня до 7 листопада У новому проєкті міждисциплінарна мисткиня Зоряна Козак представить відеощоденники та об’єкти, створені з “тієї самої” синьої глини, зібраної на березі Бистриці-Надвірнянської. Експозицію доповнить звуковий супровід Сейри. Виставка запрошує до взаємодії: частину об’єктів можна буде змінювати — залишати на них власні відбитки чи деформувати глину. А на закритті проєкту учасники разом повернуть ці об’єкти Бистриці — туди, звідки все почалося. афіша проєкту Зоряни Козак в галереї Асортиментна кімната, Івано-Франківськ ЩO ЩЕ ПОДИВИТИСЯ? Якщо ви пропустили нашу попередню добірку, нагадаємо й про інші виставки, що тривають. У Хмельницькому художньому музеї до середини листопада ще можна встигнути на проєкт “На зламі. Український живопис 1980–90-х років”, у київському Музеї Ханенків до кінця листопада триває файбер-арт виставка нідерландської мисткині Марйо ван Шайк “Боротися < Піклуватися < Грати < Поєднувати”, а в барокових стінах Підгорецького замку тим часом розмістилася персональна виставка Людмили Давиденко. У Київській картинній галереї триває проєкт “Світло і колір”, присвячений 80-річчю Анатолія Криволапа, а в Одеському національному художньому музеї — персональна виставка Андрія Сагайдаковського “Поміж предметів”. також читайте: БАГАТО ЮВІЛЕЇВ, ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІВІВ І ФАЙБЕР-АРТ — ЯК МУЗЕЇ ТА ГАЛЕРЕЇ РОЗПОЧАЛИ ОСІННІЙ СЕЗОН Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Вчора, 19 жовтня, студенти заблокували доступ до Лувру на тлі протестів у Франції. Про це повідомила газета Le Parisien із посиланням на керівництво музею та дві профспілки. Музей не зміг відкритися у звичному режимі (о 9-й годині ранку). у Парижі закрився Лувр — студенти заблокували вхід до музею фото: Luc Auffret/Anadolu via Getty Images «Шановні відвідувачі! У зв'язку зі студентськими протестами музей наразі зачинений. Перепрошуємо за завдані незручності», — йдеться в соцмережах музею. За словами джерел газети, цією акцією протестувальники хотіли висловити «свою підтримку» руху старшокласників та засудити «поліцейські репресії». За словами студентів, протест також спрямований на «боротьбу за право навчатися, працювати й жити вільно, у хороших умовах». «Ми з гордістю заявляємо, що блокуємо найбільший у світі музей», – було написано на листівках, розклеєних неподалік Лувру. Керівництво музею зазначило, що в акції протесту беруть участь студенти Школи Лувру (вищий навчальний заклад), а сам музей «просто використовується як майданчик, що притягує велику увагу медіа». у Парижі закрився Лувр — студенти заблокували вхід до музею фото: AFP Як культурні інституції реагують на протести в Парижі Окрім Лувру, на протести відреагували й інші культурні інституції: галерея Hauser & Wirth зачинилася з міркувань безпеки; національна галерея Же-де-Пом скасувала відкриття виставки Стена Дугласа; організатори ярмарку Art Basel Paris скоротили публічну програму, встановили огорожу навколо Великого палацу та посилили охорону. Наслідки заворушень у Франції та реакція влади 19 жовтня міністр юстиції Франції Жеральд Дарманен повідомив, що після хвилі заворушень поліція затримала понад 2300 осіб. Очільник МВС Лоран Нуньєс додав, що під час сутичок постраждали понад 600 співробітників поліції, жандармерії та пожежних служб. Збитки від погромів оцінюють у кількасот мільйонів євро. Того ж дня прем'єр-міністр країни Себастьян Лекорню ухвалив рішення запровадити комендантську годину в деяких містах країни. також читайте: ПАРИЗЬКИЙ МУЗЕЙ Д'ОРСЕ ОГОЛОСИВ ПРОГРАМУ НОВОГО СЕЗОНУ З РЕТРОСПЕКТИВАМИ МОНЕ, КАССАТ ТА БАРТОЛЬДІ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Цього тижня паризький відділ аукціонного дому Sotheby’s виставить на торги полотно Клода Моне «Іриси» з колекції Жанни Шлюмберже. Це буде першою появою картини на публіці і на торгах. Експерти попередньо оцінюють її у 22–30 мільйонів євро. презентація лота «Іриси» Клода Моне перед торгами 22 жовтня фото: Sotheby’s Моне написав «Іриси» в 1924–1925 роках, незадовго до смерті. Картина тривалий час зберігалася в приватній колекції й залишалася майже невідомою загалу. Її вихід на ринок став можливим завдяки розпродажу колекції Шлюмберже. Публічна поява «Ірисів» збіглася зі століттям від дня смерті художника, що додатково підігріває медійну увагу до полотна. Ринковий інтерес до пізнього періоду Моне залишається високим: п'ять найдорожчих його робіт, проданих на аукціонах, створені саме після 1914 року. ПРО КАРТИНУ «ІРИСИ» МОНЕ «Іриси» Клода Моне — одна з найбільших його робіт пізнього періоду, її розмір становить 160 × 180,3 см. Пурпурові та жовті квіти, що віддзеркалюються у воді, демонструють характерне для останніх років життя художника тяжіння у бік абстракції. 22 жовтня, разом із цією картиною, на торги виставлять ще 27 лотів, серед яких — пейзаж Моне «Плакуча верба» (1918–1919) з естімейтом у 12 мільйонів євро. також читайте: ДАВИД БУРЛЮК НА АУКЦІОНІ SOTHEBY’S - РЕЗУЛЬТАТИ ТОРГІВ MODERN DISCOVERIES ІСТОРІЯ КОЛЕКЦІЇ ЖАННИ ШЛЮМБЕРЖЕ Історія колекції Шлюмберже не менш цікава, ніж роботи, які у ній були зібрані. Жанна Шлюмберже, спадкоємиця нафтової компанії, сформувала її разом з артдилеркою Катею Гранофф. Гранофф зробила ставку на пізнього Моне тоді, коли це ще не було загальним трендом. Вона викупила ці студійні роботи художника у його сина Мішеля в момент, коли інші французькі колекціонери боролися за полотна ранніх періодів. Шлюмберже не експонувала свою колекцію публічно — доступ до неї мали лише родина та друзі колекціонерки. презентація лота «Плакуча верба» Клода Моне перед торгами 22 жовтня фото: Sotheby’s ІНШІ ШЕДЕВРИ ОСІННЬОГО СЕЗОНУ SOTHEBY'S В ПАРИЖІ Також на жовтневих торгах Sotheby’s очікують ранній триптих Поля Сезанна «Романтичний пейзаж із рибалками» (1862–1864). Оскільки полотно має статус національного надбання Франції, держава зберігає пріоритетне право на його викуп протягом 30 місяців після завершення торгів. Загальну вартість усієї виставленої колекції оцінюють у понад 45 мільйонів євро, тому цей аукціон називають однією з головних подій осіннього артсезону у Парижі. також читайте: КОТИ МАТІССА І ФУДЗІТИ - BONHAMS РОЗПРОДУЄ ПРИВАТНУ КОЛЕКЦІЮ "КОТО-МИСТЕЦТВА" Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

На онлайн-торгах Modern Discoveries, які у перший тиждень жовтня провів аукціонний дім Sotheby’s, успішно реалізували п’ять полотен авангардиста Давида Бурлюка. Усі представлені твори походять безпосередньо із сімейної колекції художника та його дружини Марусі. картина Давида Бурлюка «Білі хмари» (White Clouds) на аукціоні Sotheby's Modern Discoveries Продані роботи створені у період з 1930 по 1953 рік — під час «американського» періоду життя митця. Торги відзначилися високим зацікавленням з боку колекціонерів: чотири з п’яти лотів суттєво перевищили попередні оцінки експертів (естімейт). Результати продажів робіт Давида Бурлюка: «Нью-Йоркський прибутковий будинок» (New York Tenement) продано за $115,200 (при естімейті $30,000 – 50,000). «Ферма в Колорадо» (Farm in Colorado) продано за $70,400 (естімейт $30,000 – 50,000). «Амекамека, Мексика» (Amecameca, Mexico) продано за $48,640 (естімейт $8,000 – 12,000). «Рибальська станція в Сарасоті, Флорида» (Fishing Station in Sarasota, Florida) продано за $10,240 (естімейт $8,000 – 12,000). «Білі хмари» (White Clouds) продано за $6,144 (естімейт $4,000 – 6,000). Найбільше зростання ціни продемонструвала робота «Амекамека, Мексика», фінальна вартість якої перевищила нижню межу естімейту більш ніж у шість разів, а також «Нью-Йоркський прибутковий будинок», що став найдорожчим лотом серед виставлених на Modern Discoveries полотен Бурлюка. також читайте: НОВИЙ РЕКОРД ІВАНА МАРЧУКА НА SOTHEBY`S - КАРТИНА "ЩЕДРА ПЛАНЕТА" ПЕРЕВИЩИЛА ЕСТІМЕЙТ НА ПОНАД 60 % Давид Бурлюк, картина «Нью-Йоркський прибутковий будинок» (New York Tenement) світлина: Sotheby's Аукціонний рекорд та доля спадщини художника Аукціонний рекорд Бурлюка належить його роботі «У церкві» (1922), проданій на аукціоні Sotheby’s 2007 року. Полотно пішло з молотка за £322,900 (~$650,000). Наступного, 2008 року, його картина «Японський рибалка» була продана за $542,000. 2022 року полотно «Сільський пейзаж» Давида Бурлюка було викрадене окупантами з Херсонського художнього музею. Контекст торгів та інші митці на Modern Discoveries Загалом аукціон Modern Discoveries об'єднав 207 лотів творів імпресіонізму, модернізму та авангарду, із яких було успішно продано 189 робіт на загальну суму $4,88 млн. Окрім творів Давида Бурлюка, серед найпомітніших продажів аукціону відзначилися роботи таких відомих авторів: Едвард Вілліс Редфілд (Edward Willis Redfield) — його пейзаж «Оглядаючи долину» (Overlooking the Valley, 1918) став найдорожчим лотом торгів і пішов з молотка за $320,000 (при естімейті $150,000 – 250,000); Хілла фон Ребай (Hilla von Rebay) — абстрактна безіменна робота 1945 року (Untitled) продемонструвала один із найвищих стрибків ціни, продана за $204,800 (при нижньому естімейті у $30,000); Марія Мартінс (Maria Martins) — скульптурна/модерністська композиція без назви (1945) була реалізована за $19,200. Також на торгах були представлені та продані полотна та графічні твори інших знаних майстрів XX століття, зокрема Пабло Пікассо, Леонори Керрингтон, Едгара Дега, Піта Мондріана. також читайте: ЛОНДОНСЬКІ ТОРГИ SOTHEBY`S ПОБИЛИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РЕКОРД Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

У Флоренції триває міжнародна бієнале антикваріату BIAF — найстаріший артярмарок у світі. До 4 жовтня Палаццо Корсіні перетворився на масштабну експозицію: 80 галерей привезли до міста твори від епохи Відродження до кінця XX століття. міжнародна бієнале антикваріату у Флоренції (2024 рік) фото: BIAF / Facebook Раз на два роки у бароковому палаці XVII століття на березі річки Арно збирають роботи музейного рівня, які при цьому можна придбати. У 2026 році BIAF відбувається вже в 34-й раз і об'єднує галереї з Італії, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії та США. Вимога до учасників: галереї мають працювати на артринку щонайменше 30 років. Головна причина відвідати ярмарок — можливість за кілька годин та в одній локації побачити твори, які зазвичай розпорошені приватними збірками та музейними колекціями різних країн. Діапазон предметів на BIAF величезний: від ренесансного живопису та барокової скульптури до робіт Умберто Боччоні, Джорджо де Кіріко, Джо Понті й інших майстрів XX століття. Шедеври Відродження Один з центральних лотів цьогорічної BIAF — "Мадонна з немовлям та ангелами, що поклоняються" Нері ді Біччі. Флорентійський художник написав полотно у XV столітті, і через понад п'ятсот років воно знову опинилося у рідному місті — цього разу на стенді лондонської галереї Flavio Gianassi FG Fine Art. "Мадонна з немовлям та ангелами, що поклоняються" , XV ст. Нері ді Біччі фото: Flavio Gianassi FG Fine Art Поруч експонують ще один твір італійського Ренесансу — "Немовля Ісуса" Андреа делла Роббіа, створене наприкінці XV століття. Невелика поліхромна теракотова скульптура покрита характерною для майстерні делла Роббіа глазур'ю, яка досі зберегла яскравість кольорів. Монументальна та камерна скульптура Флорентійська галерея Botticelli Antichità показує на своєму стенді мармурового "Аполлона" Антоніо Новеллі заввишки 216 сантиметрів, а міланська Carlo Orsi — гіпсову версію "Каяття Марії Магдалини" Антоніо Канови (1793–1796). стенд галереї Botticelli Antichità на BIAF фото: Botticelli Antichità / Instagram Модернізм та дизайн XX століття BIAF давно не обмежується мистецтвом старих майстрів. Одна з найцікавіших частин цьогорічної експозиції демонструє трансформацію італійського мистецтва в XX столітті. Міланська галерея Bottegantica привезла "Портрет скульптора Ріпамонті" Умберто Боччоні (1916 рік) — одну з останніх робіт художника. Інша галерея, Enrico Gallerie D’arte, представляє його ж "Враження від Венеції", створене десятиліттям раніше, у 1907-му. "Портрет скульптора Ріпамонті", 1916. Умберто Боччоні фото: Bottegantica Модерністську лінію продовжують "Автопортрет із хмарами" Джорджо де Кіріко (1948) та полотно Джино Северіні "Дві качки". Окрім живопису й скульптури, на ярмарку представлені меблі, кераміка, ювелірні вироби та предмети дизайну. Серед них — скло Карло Скарпи, порцеляна Джо Понті та прикраси Рене Лаліка. Гарантія автентичності Усі експонати BIAF проходять міжнародну експертизу. Їх перевіряє спеціальний комітет, до якого входять фахівці з живопису, скульптури, кераміки, предметного дизайну, графіки та виробах зі срібла. Сама локація — бароковий Палаццо Корсіні — підсилює враження від експозиції, перетворюючи перегляд творів кількох століть на цілісну подорож історією мистецтва. також читайте: "МОНОГРАФІЧНА ВИСТАВКА АРТЕМІЗІЇ ДЖЕНТІЛЕСКІ ВІДКРИЄТЬСЯ У ФЛОРЕНЦІЇ" Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

У 16-тій едиції кочівної бієнале сучасного мистецтва Manifesta, що відбувається у німецькому регіоні Рур, взяло участь двоє митців з України — Микола Рідний та Катерина Лисовенко. У своїх нових проєктах вони звертаються до тем, пов'язаних із досвідом насильства, війни та вимушеної міграції. фрагмент двоканальної відео-інсталяції Миколи Рідного "Поки ти не зникнеш” (Until You Disappear)", 2026 фото надане Voloshyn Gallery Концептуальною та водночас експозиційною рамкою цьогорічної Manifesta стала ідея, відображена у її назві — “Це не церква” (This is not a church). Замість (конвенційних) виставкових просторів експозиція розгортається у напівзанедбаних чи покинутих церковних спорудах Дуйсбурга, Ессена, Гельзенкірхена та Бохума. Представлена на бієнале відеоробота Миколи Рідного “Поки ти не зникнеш” (Until You Disappear), постала з архівних кадрів радянського художнього фільму “До першої крові”, знятого у Криму в 1989 році. У центрі сюжету — військово-патріотична дитяча гра у літньому таборі, де учасники ділилися на “синіх” та “зелених”, а після втрати “погонів” ставали “убитими”. У своїй відеоінсталяції Рідний відтворює ці ігри, сповнені конфліктів, насильства та жорстокості, звертаючись, однак, вже до теперішнього досвіду українських біженців та мігрантів. Проєкт демонструє, як насильство зберігається як ритуалізований, ігровий елемент, що переходить із дитинства в доросле життя. фрагмент двоканальної відео-інсталяції Миколи Рідного "Поки ти не зникнеш” (Until You Disappear)", 2026 фото надане Voloshyn Gallery Художня практика Катерини Лисовенко виростає з турботи про тих, хто опинився на маргінесах суспільства, зазнає дегуманізації чи виключення в будь-якій країні. Ця тема стала наскрізною у творчості мисткині після її вимушеного переїзду з Києва до Відня на початку повномасштабного вторгнення. Саме цьому присвячена її робота "Хвилі міграції" (Migrating Waves), представлена на бієнале Manifesta. Як зазначають в описі проєкту на сайті фестивалю, це малярське полотно є закликом до захисту засадничих прав людини — зокрема права на міграцію чи притулок, а також права на приватне життя та людську гідність. робота Катерини Лисовенко “Хвилі міграції” (Migrating Waves), 2026 фото: Manifesta Також нагадаємо, що ця едиція Manifesta востаннє відбувається під керівництвом її багаторічної очільниці Хедвіг Файєн. У травні Файєн оголосила про рішення покинути посаду. Новою генеральною директоркою бієнале стала Емілія ван Лінден, яка працює в Міжнародному фонді Manifesta з 2019 року, а художньою директоркою — берлінська кураторка Катрін Ніколс. Обоє розпочнуть роботу на нових посадах, починаючи з сімнадцятої виставки, яка відбудеться 2028 року в португальському місті Коїмбра. також читайте: ХЕДВІГ ФАЙЄН ПОКИДАЄ ПОСАДУ ДИРЕКТОРКИ MANIFESTA Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Осінній виставковий сезон у музеях та галереях розпочався одразу кількома цікавими проєктами: у Хмельницькому можна подивитися велике міжінституційне дослідження українського живопису 1980–90-х, у Львові “гостює” Соня Делоне, а у Києві — два проєкти присвячені Анатолю Петрицькому. Крім цього у вересні ми нарахували щонайменше 5 ювілейних виставок та дві, що експонуються у замках. Про ці та інші події розповідаємо у нашій новій підбірці. "Ніч", 1984. Євген Гордієць (колекція ХОХМ) зараз експонується в межах виставки "На зламі. Український живопис 1980-90-х" НА ЗЛАМІ. УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС 1980-90-х Де: Хмельницький обласний художній музей Коли: з 14 серпня до 15 листопада Хмельницький та Сумський художні музеї об’єднали свої кураторські зусилля для того, аби ширше представити українське малярство 1980-1990-х років. “Виставка є наочним свідченням надбань і лакун у процесі музейного колекціонування живопису кінця минулого століття” — зазначають організатори. В експозиції можна побачити ранні твори Сільваші, Гейка, Ройтбурда, Савадова, Цаголова, Голосія, Гнилицького та інших представників “Паризької комуни” і “Живописного заповідника”. Поруч із роботами з “Седнівських пленерів” тут представлено доробок й інших "класиків" українського малярства — Марчука, Криволапа, Медвідя, Животкова, Бажая, Стецька та інших. "Понесу я Таню спати", 1985. Сергій Панич (колекція ХОХМ) зараз експонується в межах виставки "На зламі. Український живопис 1980-90-х" СОНЯ ДЕЛОНЕ — СИМУЛЬТАННИЙ СВІТ Де: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (Львів) Коли: триває Проєкт, присвячений мисткині Соні Делоне (уродженки Одеси), що до кінця літа експонувався в Музеї сучасного мистецтва Одеси, тепер помандрував до Львова. Виставка зібрала сучасні інтерпретації мистецьких пошуків і напрацювань Делоне в доробку одеських художників. Експозиція розгортається у форматі тематичних зон, що репрезентують різні виміри впливу мисткині — від роботи з керамікою до моди та графічних систем. фрагмент експозиції виставки "Соня Делоне — Симультанний світ" в Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського фото: Соломія Ткачук для [естéт] газети АЛІСА ЗАБОЙ. НАЙМОЛОДША ШІСТДЕСЯТНИЦЯ Де: Київська картинна галерея Коли: з 11 серпня до 4 жовтня Українська скульпторка Аліса Забой зростала у середовищі національної творчої інтелігенції та ще змолоду була залучена до діяльності Клубу творчої молоді й кола Алли Горської та Віктора Зарецького — за це її часто називають “наймолодшою шістдесятницею”. Присвячений 80-річчю мисткині, проєкт презентує 16 пластичних творів Забой різних періодів. Серед них — присвячена Аллі Горській скульптура “Пієта”, сакральна серія “Марія”, а також робота “Заспів”, яку глядачі побачать уперше. фрагмент експозиції виставки "Аліса Забой. Наймолодша шістдесятниця" в Київській картинній галереї фото: Київська картинна галерея також читайте: "ЛЕВИЦЬКИЙ — ВІДОМИЙ І НЕВІДОМИЙ ВОДНОЧАС": МИСТЕЦТВОЗНАВИЦЯ І КУРАТОРКА ОКСАНА ЖМУРКО ПРО ВИСТАВКУ "ЛЕОПОЛЬД ПРИТЯГАЛЬНИЙ" БОРОТИСЯ < ПІКЛУВАТИСЯ < ГРАТИ < ПОЄДНУВАТИ Де: Музей Ханенків (Київ) Коли: з 4 вересня до 29 листопада Персональна виставка нідерландської файбер-арт мисткині Марйо ван Шайк розгортається довкола чотирьох способів діяти під час війни: боротися, піклуватися, грати та поєднувати. Експозиція зібрала роботи мисткині останніх трьох років, зокрема й нові, створені спеціально для проєкту в Музеї Ханенків. За кураторським задумом, виставковий простір не має фіксованого маршруту, натомість — запрошує вільно блукати між кімнатами та взаємодіяти з експонатами. фрагмент експозиції виставки "Боротися < Піклуватися < Грати < Поєднувати" в Музеї Ханенків фото: Ада Хрол / Музей Ханенків АНАТОЛЬ ПЕТРИЦЬКИЙ. ПЕРЕВІДКРИТТЯ Де: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (Київ) Коли: з 19 вересня до 25 жовтня Виставковий проєкт пропонує по-новому поглянути на спадщину відомого сценографа, ілюстратора та графіка Анатоля Петрицького. Експозиція зібрала ескізи костюмів і декорацій митця, частина яких не експонувалася понад пів століття, а також рідкісні кадри на скляних негативах Петрицького. фрагмент експозиції виставки "Анатоль Петрицький. Перевідкриття" фото: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України Крім цієї виставки, зараз також можна подивитися й на інший проєкт, присвячений Петрицькому — "Анатоль Петрицький. Поза сценою", що його у віртуальному форматі організував Національний Художній музей України. Виставку присвятили маловідомій частині спадщини митця — його пейзажам та батальним полотнам. ДЕРЕВО ЖИТТЯ Де: Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка Коли: триває Спільний міжмузейний проєкт полтавських інституцій зібрав в одному просторі решетилівське ткацтво й вишивку та опішнянську кераміку. У центрі експозиції — ткані вироби майстрині килимарства Надії Бабенко, 100-річчю від дня народження якої і присвятили проєкт. Також тут можна побачити килими Олександра Бабенка та Леоніда Товстухи. Поруч у виставкових залах представлені і керамічні роботи Михайла Китриша, Василя Омеляненка, Івана Білика та Олександра Шкурпели. фрагмент експозиції виставки "Дерево життя" в Полтавському художньому музеї ім. Миколи Ярошенка фото: Полтавська обласна військова адміністрація ВОЛОДИМИР ПАТИК. ЖИВОПИС ЯК ЖИТТЯ Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Коли: з 21 серпня до 18 жовтня Ця виставка — частина ювілейного проєкту “100 років Володимиру Патику". В експозиції зібрано близько 300 творів львівського живописця, багато з них експонується уперше. Виставковий проєкт поділений на тематичні блоки, що присвячені портрету, роботі з натурою, пейзажу, натюрморту, етномодернізму та абстракції. фрагмент експозиції виставки "Володимир Патик. Живопис як життя" у Національному музею у Львові ім. А. Шептицького фото: Львівська обласна рада також читайте: “ЖИВОПИС ЯК ЖИТТЯ”: В НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ У ЛЬВОВІ ПРЕЗЕНТУЮТЬ ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ВОЛОДИМИРА ПАТИКА СВІТЛО І КОЛІР Де: Київська картинна галерея Коли: з 16 вересня Присвячений 80-річчю майстра українського нефігуративу Анатолія Криволапа, виставковий проєкт постає своєрідним підсумком малярських пошуків митця за останню чверть століття. Експозиція оприявнює взаємодію світла та кольору у пейзажах Криволапа: від сонячних денних ландшафтів до містичних нічних варіацій. робота Анатолія Криволапа, зараз експонується в межах виставки "Світло і колір" фото: Анатолій Криволап Ще одну ретроспективу “Безкінечність”, присвячену святкуванню ювілею митця, відкрили в Музеї Авангарду. Тут відправною точкою стало осмислення Криволапом нескінченності. Також, проєкт показує зв’язок творчості митця з традицією українського авангарду та демонструє тяглість його практик у сучасному українському мистецтві. ДМИТРО КРВАВИЧ. ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНИКА. СКУЛЬПТУРНИЙ ПОРТРЕТ Де: Олеський замок (Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького) Коли: з 25 вересня до 1 листопада Український скульптор, мистецтвознавець та педагог Дмитро Крвавич увійшов в історію українського мистецтвознавства та здійснив неабиякий впив на розвиток львівської скульптурної школи. 100-річчю від його народження і присвятили виставковий проєкт “Обличчя сучасника. Скульптурний проєкт”. Ретроспектива охопила образно-пластичні пошуки митця 1950–1980-х років: психологічні зображення представників львівського культурного середовища та образи класичної української літератури. фрагмент експозиції виставки "Дмитро Крвавич. Обличчя сучасника. Скульптурний портрет" фото: Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького ЛНАМ Розархівація Де: Львівський муніципальний мистецький центр Коли: з 17 вересня до 22 жовтня Проєкт простежує, як Львівська національна академія мистецтв здолала шлях від недільної промислово-торгівельної школи до сучасної мистецької інституції, і, крім свого основного завдання — надання фахової освіти, ще й активно формувала візуальний образ міста Львова. В експозиції зібрали архівні документи про історію Академії, відеоінтерв’ю викладачів та учнів різних поколінь, предмети мистецтва, які впродовж десятиліть діяльності навчального закладу творило студентство. Так, наприклад, на виставці можна побачити реалізовані й вже, на жаль, втрачені проєкти Софії Караффи-Корбут, Теодозії Бриж, Ярослава Мотики, Олександра Звіра та інших мисткинь та митців, яких у різні часи об'єднав цей виш фрагмент експозиції виставки "ЛНАМ Розархівація" фото: Львівська національна академія мистецтв ЛЮДМИЛА ДАВИДЕНКО. ЖИВОПИС, СКУЛЬПТУРА, ІНСТАЛЯЦІЯ Де: Підгорецький замок (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького) Коли: з 11 вересня до 1 січня Персональна виставка львівської мисткині Людмили Давиденко “виросла із роздумів про складне плетиво часу й тривання всього, чого він торкається: людей, пам’яті, простору”. Експозиція об’єднала твори різних періодів і медіумів: тут можна побачити і впізнавану фактурну пластику мисткині, і її асоціативне абстрактне малярство, і химерні інсталяції. Вступаючи в діалог із історією замкового простору, роботи художниці досліджують внутрішні трансформації людини та пошук власного осердя у буремні часи. фрагмент експозиції виставки "Людмила Давиденко. живопис, скульптура, інсталяція" в Підгорецькому замку фото: Людмила Давиденко/ Facebook ЗНАХІДКА! Де: мала галерея Мистецького Арсеналу Коли: з 17 вересня до 17 жовтня Соло-виставка Каріни Синиці розгортається навколо моменту випадкової зустрічі з чимось прадавнім — скам'янілою мушлею або слідом у камені, “коли раптом усвідомлюєш, що є щось значно більше за тебе самого”. У малярських полотнах серії “Скам’янілості” (2024–2025) мисткиня досліджує межу між дитячою грою і прийняттям власної скінченності. Зіставляючи мотиви українського монументалізму, прадавні скам’янілості та сучасний досвід воєнних фортифікацій, художниця проводить паралель між чужим минулим і крихкістю нашого теперішнього. монтаж виставки "Знахідка!" в малій залі Мистецького арсеналу фото : Андрій Цикота / Мистецький Арсенал Також, якщо ви пропустили нашу попередню добірку, нагадаємо й про інші виставки, що тривають. В Одеському національному художньому музеї до кінця осені ще можна встигнути на персональну виставку Андрія Сагайдаковського “Поміж предметів”, тим часом у Львівській національній картинній галереї імені Бориса Возницького до 13 листопада триває моновиставка “Інтрига Патриціанки” учениці Мікеланджело Софонісби Анґвісоли, а у Zenyk Art Gallery — проєкт "НАШІ", що зібрав український наїв, примітивізм та арт брют. також читайте: ВІД ІТАЛІЙСЬКОГО РЕНЕСАНСУ ДО УКРАЇНСЬКОГО НЕОБАРОКО: НОВІ ВИСТАВКИ В МУЗЕЯХ ТА ГАЛЕРЕЯХ ЛЬВОВА Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Імерсивна відеоінсталяція «Дім за зорею» (Home Beyond the Dawn), створена на основі робіт близько 30 сучасних українських художників і художниць, увійшла до програми Лагоської бієнале у Нігерії. показ проєкту «Дім за зорею» (Home Beyond the Dawn) під час «Експо-2025» в Осаці (Японія) фото: Romanian Pavilion at Osaka Expo 2025 Проєкт буде представлений під час 5-ї едиції Лагоської бієнале у листопаді. Про це нашому виданню розповіла кураторка Наталія Маценко. ПРО ПРОЄКТ «ДІМ ЗА ЗОРЕЮ» «Дім за зорею» — це 30-хвилинне імерсивне відео, яке об'єднує роботи митців із різних куточків України: від Львова до тимчасово окупованого Луганська. Проєкт будується як подорож цифровими реконструкціями українських ландшафтів та культурних локацій. Зокрема, глядачі бачать віртуальні відтворення Музею сучасного мистецтва в Херсоні, будинку художниці Поліни Райко в Олешках, який зазнав затоплення після підриву Каховської ГЕС російськими військами, а також зруйнованих просторів українського Сходу. Співкуратори проєкту, Наталія Маценко, Клеменс Пул та Юрій Єфанов, у роботі поєднали відео, фотографію, анімацію, звук і цифрові реконструкції. Віртуальний простір інсталяції розробили кінематографіст Юрій Єфанов і медіаартист Павло Сірко, звукове оформлення і музичний супровід створив Георгій Потопальський (Ujif_notfound). У відео також звучить композиція east piano Тімура Джафарова (John Object) — українського електронного музиканта та військового, яку він написав під час служби на східному фронті. показ проєкту «Дім за зорею» (Home Beyond the Dawn) в «Українському домі» в Києві, після повернення його з Осаки, жовтень 2025 фото: Національний центр «Український дім» Влітку 2025 року «Дім за зорею» вже презентували міжнародній аудиторії на всесвітній виставці «Експо-2025» в Осаці (Японія). «Коли ми робили версію для Осаки, ми одразу передбачали, що відео подорожуватиме далі, тож переважно його зміст доволі універсальний, — розповідає кураторка Наталія Маценко. — Для Лагоського проєкту ми не вносимо зміни в основну «матерію» відео, адже це не лише монтаж — це також спеціально змодельовані 3D-простори та ландшафти, закадровий голос та написаний для відео музичний супровід. Але ми дещо змінюємо вступну частину, яка відсилає до конкретної локації, а також технічно адаптуємо відео до конкретного простору та умов показу». співкуратори Наталія Маценко (посередині) і Клеменс Пул (зліва) та медіаартист Павло Сірко (справа) під час презентації проєкту «Дім за зорею» (Home Beyond the Dawn) в «Українському домі» в Києві, 2025 фото: Національний центр «Український дім» ПРО ЛАГОСЬКУ БІЄНАЛЕ Заснована локальною артспільнотою у 2017 році, Лагоська бієнале є некомерційною платформою для роботи з сучасним мистецтвом. Вона працює під егідою нігерійської культурної фундації Àkéte Art. Проєкт фокусується на пошуку нових форматів презентації мистецтва, висвітленні соціальних і політичних тем та розвитку критичного артдискурсу африканського регіону. Цього року відбудеться лише п’ята едиція бієнале, втім за 10 років свого існування бієнале вже здобула значну видимість у мистецькому світі. «Лагоська бієнале — молода і амбітна інституція, — каже Наталія Маценко. — Я ніколи раніше не була в Нігерії, але багато чула про те, що там розмаїта і сильна мистецька сцена. Буде цікаво познайомитися з нею наживо. Тема цьогорічної бієнале “The Museum of Things Unseen”. Вона ставить питання: “Що приховано в тінях музейних просторів? Чиї історії замовчуються, а чиї голоси — підсилюються?”. Ця тема дуже резонує як із українським контекстом та долею культурної спадщини, так і зі змістом “Дому за зорею”. Тож це цінна нагода — обмінятися з африканськими колегами досвідом, пов’язаним із колоніальним минулим та процесами деколонізації, історіями про замовчування, стирання та реституцію». також читайте: " РОБОТИ ЧОТИРЬОХ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ УВІЙШЛИ ДО КОЛЕКЦІЇ ІСПАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ТІССЕН-БОРНЕМІССА" «АФРИКАНСЬКИЙ» КОНТЕКСТ Участь українського проєкту у Лагоській бієнале видається цікавою та непересічною подією з огляду на специфіку цього регіону, зокрема через відчутний там економіко-політичний вплив Росії. Попри те, що РФ не значиться у списках провідних економічних партнерів чи інвесторів в Африці, держава-агресор кілька десятків років поспіль активно розширює там свою присутність через військові, дипломатичні та пропагандистські інструменти. Так, наприклад, згідно з даними військового порталу Defence Express, у 2025 році Росія зібрала в Африці контингент у 5 тисяч військових, які розосереджені по різних країнах континенту, цьогоріч ця цифра збільшилася до 8 тисяч. Найбільше військових Росія тримає в Лівії та Малі, йдеться у звіті незалежного OSINT-агенства Clash Report. Також серед країн, де помічена російська військова присутність, є Того, Буркіна-Фасо, Нігер, Бенін — все це сусіди Нігерії, яка готується приймати учасників 5-ї Лагоської бієнале. Маценко зазначає, що її команда отримувала багато попереджень щодо безпекової ситуації в країні та регіоні. «І це дивне відчуття, коли з одного боку, ти людина з країни у війні, і тут тебе застерігають, що десь небезпечно. Але, з іншого боку, незнайомий і доволі інтенсивний контекст, звісно, вимагає обачності. А ще — обов’язкових щеплень від жовтої лихоманки», — каже кураторка (з посмішкою). Крім військової присутності, Росія, у взаєминах з державами цього регіону, ймовірно, робить й серйозну ставку на так звану soft power та культурну дипломатію. Лише за цей рік відбулося щонайменше 6 великих транскордонних мистецьких проєктів за участі африканських митців та культурних інституцій, які фінансувала РФ, в Москві відкрили Галерею сучасного африканського мистецтва, африканські митці були у складі мультикультурного російського проєкту на цьогорічній Венеційській бієнале. «З огляду на ті значні ресурси, які вливає Росія у підтримку свого впливу загалом у світі та в Африці зокрема, участь проєктів з України у подіях на кшталт Лагоської бієнале є важливою не тільки з точки зору культурного діалогу та інформування аудиторій, мало знайомих із українським контекстом, а й із політичної перспективи», — каже Маценко. До Нігерії у листопаді вирушить декілька людей з команди, що працювала над «Домом за зорею», — це співкуратори, художниці та художники. «На жаль, такі подорожі потребують відчутних витрат, і бюджет наших партнерів із ЄС не дозволяє запросити більшу кількість учасників і учасниць (яких загалом понад 30). Втім, ми в будь-якому разі радіємо, що бодай у частини команди є змога відвідати подію», — зазначає Маценко. Кураторка каже, що окрім технічних завдань, які виконуватимуть її колеги у Лагосі, важливою частиною роботи є й публічна програма — дискусії та воркшопи, спрямовані на взаємодію з локальним контекстом та аудиторією — як місцевою, так і міжнародною. «Ці супровідні активності були надзвичайно плідними в Осаці. Дуже цікаво, як це буде в Лагосі», — каже Наталія Маценко. П’ята Лагоська бієнале відбуватиметься з 14 листопада до 06 грудня 2026 року. також читайте: МИСТЕЦТВО В ПУСТЕЛІ — ЯК ВІДБУВСЯ ДЕБЮТНИЙ ЯРМАРОК ART BASEL QATAR Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com