ПОВЕРНУТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ: ЧОМУ КАРТИНИ З ЛЬВІВСЬКОГО МУЗЕЮ «ЗАСТРЯГЛИ» У ПОЛЬЩІ

22 липня директор Львівського історичного музею Роман Чмелик отримав листа від колеги зі Слупська. Герард Радецький, очільник Музею Центрального Помор’я , повідомив, що до одного з окружних судів Польщі подано заяву про забезпечення позову, предметом якої є два малярських полотна з колекції Львівського історичного музею. Обидва ці твори зараз експонуються у слупському музеї в межах гостьової виставки.

А вже 24 липня польський суд заборонив Музею Центрального Помор’я передавати ці полотна третім особам чи переміщати їх через кордон. Це рішення фактично блокує повернення картин в Україну після завершення виставки.

28 ЛИПНЯ 2026, 16:05 

відвідувач виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську роздивляється «Портрет Роксолани», картину зі збірки Львівського історичного музею, яку польський суд тимчасово заборонив повертати в Україну фото: Музей Центрального Помор’я

Це — ймовірно, лише перша дія у судовій тяганині, яка розгорнеться у Польщі вже найближчим часом. Реституції двох картин з фондів Львівського історичного музею зажадали нащадки Князів Любомирських, до родинної колекції яких полотна могли належати у XIX столітті.

Які деталі цієї справи, можливі сценарії розвитку та чи є цей випадок прецедентом для українських музейників — розповіли представники Львівського історичного музею, Львівської ОВА та обласної ради.

ЮРИДИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ЩО ВІДБУЛОСЯ

Зараз відомо, що один з окружних судів Польщі задовольнив подану йому заяву про забезпечення позову, предметом якої є два малярських полотна з колекції Львівського історичного музею. Йдеться про «Портрет Роксолани», роботу XVI століття пензля невідомого художника, та «Портрет юнака», полотно середини XIX століття художника Алойза Рейхана.

Обидва твори належать до державної частини Музейного фонду України, зберігаються в колекції Львівського історичного музею і зараз перебувають у Польщі на виставці «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську (місто Слупськ розташоване на півночі Польщі, за 130 кілометрів на захід від Гданська).

«Портрет юнака» Алойза Рейхана зі збірки Львівського історичного музею на виставці «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську. Це — друга картина з львівського музею, яка отримала тимчасову заборону на переміщення від польського суду фото: Музей Центрального Помор’я  

Заява про забезпечення позову — це доволі стандартний юридичний інструмент. Позивач просить суд тимчасово обмежити дії з майном, яке є предметом спору, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення (наприклад, як у цьому випадку, — не дати картинам з львівської збірки покинути територію Польщі (навіть після закінчення виставки) доти, доки суд не винесе рішення по основній справі — позову про відновлення майнових прав на ці предмети).

Подача таких заяв ще до подачі самого позову також є звиклою практикою, таким чином позивач хоче «підстрахувати» себе і бути впевненим у тому, що коли суд винесе рішення у справі по суті на його користь, предмети, які оспорюються, не потрібно буде десь шукати чи займатися витребуванням їх у третіх осіб. Саме це, ймовірно, й зробили представники Любомирських, — вирішивши перестрахуватися. Це у коментарі [естéт] газеті підтвердив й очільник Львівського історичного музею.

«Наскільки нам відомо, позову ще немає, ні його деталі, ні дати судових засідань нам поки невідомі» — каже Роман Чмелик.

Чим саме нащадки аристократичного роду аргументуватимуть свої права на полотна, з'ясується згодом.

банер виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» на фасаді Музею Центрального Помор’я у Слупську фото: Музей Центрального Помор’я    

також читайте: ФОНД ПІДСАНКЦІЙНОГО БЛАВАТНІКА ПОДАРУВАВ £10 МЛН ГАЛЕРЕЇ КУРТО

ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ОССОЛІНСЬКІ, ЛЮБОМИРСЬКІ І ЛЬВІВСЬКІ МУЗЕЇ

На початку XIX століття у Львові розпочав діяльність Національний інститут імені Оссолінських або Оссолінеум, названий на честь роду його основника і фундатора — польського аристократа Юзефа Максиміліана Оссолінського. При Інституті діяли бібліотека і видавництво. Ймовірно, для престижу інституції бракувало лише хорошої мистецької збірки. Відтак 1823 року Оссолінський уклав договір з представником іншого шляхетного роду — князем Генриком Любомирським, про передачу до Оссолінеуму приватної колекції зброї, малярства, скульптури та графіки Любомирських. Спеціально під цю збірку там організували окремий відділ — Музей Любомирських (Muzeum Lubomirskich).

Оссолінеум (1917) на акварелі Альфреда Каменобродського (1844-1922). Сьогодні — це наукова бібліотека імені Василя Стефаника

Так Музей Любомирських, як структурна одиниця Оссолінеуму, й пропрацював до початку Другої світової війни і радянської окупації Львова. 1940 року Інститут переніс свою діяльність до Вроцлава, вивізши з собою до Польщі лише частину колекції, решта збірки була націоналізована більшовиками. Залишені у Львові твори з Музею Любомирських розпорошили між фондами Львівської національної галереї мистецтв ім. Возницького (колись — Львівська галерея мистецтв), Музею етнографії та художнього промислу Національної академії наук України та Львівського історичного музею.

«Ця збірка є власністю України, яка набута абсолютно легально», — каже Роман Чмелик і додає, що увесь вищеописаний ланцюжок провенансу робіт з колишнього Музею Любомирських завжди чітко вказувався в інституційних виданнях Львівського історичного музею.

інтер'єр Музею Любомирських у Львові до початку Другої Світової війни світлина: Музей князів Любомирських Оссолінеум

інтер'єр Музею Любомирських у Львові до початку Другої Світової війни світлина: Музей князів Любомирських Оссолінеум

ПІДСТАВ ОСТЕРІГАТИСЯ НЕ БУЛО

Експонування у Польщі «Портрета Роксолани» та «Портрета юнака», яких зараз спохватилися Любомирські, — не новина. Виставковий тур триває вже майже два роки.

Проєкт стартував наприкінці 2024 року в Любліні. Згодом експозицію приймали Музей міста Вроцлав та Археологічний музей у Познані, а в червні 2026 року вона відкрилася у Слупську.

«На всіх вернісажах були присутні представники українських консульств. Процес був повністю контрольованим і спрямованим на популяризацію нашої культурної спадщини за кордоном», — зауважує директор львівського музею.

Усі дозвільні документи на вивезення предметів Музейного фонду України готувалися у суворій відповідності до законодавства та за погодженням із Міністерством культури, кажуть організатори виставки.

Роман Чмелик, директор Львівського історичного музею, під час відкриття виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську фото: Музей Центрального Помор’я    

Крім того, це не перший закордонний проєкт із залученням робіт з колишньої збірки Музею Любомирських. У 2006–2007 роках їх показували у Стальовій Волі, Плоцьку та Вроцлаві, а у 2010-х роках — на ювілейних виставках Оссолінеуму. Протягом 20-річної історії експонування цих музейних предметів у Польщі щодо них не заявлялося жодних претензій. «Ці твори з колекції Музею Любомирських ніхто не укривав і не ховав», — каже директор Львівського історичного музею.

Відтак підстав остерігатися якихось майнових претензій від третіх осіб щодо цих творів на території Польщі у наших музеїв чи Міністерства культури України досі не було.

фрагмент експозиції виставки «Пограниччя Європи. Зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор’я у Слупську фото: Львівський історичний музей    

Нині перебування українських музейних цінностей за кордоном сприймається ще й у безпековому контексті. З 2022 року вивезення творів за межі держави, зокрема й на іноземні виставки, вважалося надійним способом їх збереження під час війни. «Справа Любомирських» чи не вперше кидає виклик цій практиці і може показати, чи виявиться це відчуття безпеки ілюзорним.

також читайте: ВІЗИ БЕЗ ЧЕРГИ ТА "ОСОБЛИВІ ДОМОВЛЕНОСТІ. ЯК ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ ДОПОМАГАЛА РОСІЯНАМ ОБІЙТИ САНКЦІЇ

«РЕСТИТУЦІЙНА КАМПАНІЯ» ЛЮБОМИРСЬКИХ

Судова справа, в заручниках якої сьогодні опинилися картини зі збірки Львівського історичного музею, — ймовірно, лише один з фрагментів великої «реституційної кампанії», яку нещодавно розгорнула родина Любомирських. Зараз відомо про цілу серію їхніх майнових претензій до польських культурних та наукових установ.

«Наразі ми маємо судовий спір предметом якого є інтереси приватної особи на території Республіки Польща, тому не потрібно це питання політизувати. Це — не спір Держави Польща і Держави Україна, це — спір приватної особи, предметом якого, так сталося, стала наша культурна спадщина», — каже Віктор Кусий, заступник начальника управління майном спільної власності громад Львівської обласної ради.

Представники Любомирських на прямий контакт із Львівським історичним музеєм не виходили.

Роман Чмелик пояснює, що наразі в цій ситуації більше прослідковується проблема стосунків родини Любомирських з Польщею, а не проблема стосунків двох держав: «наскільки мені відомо, близько 73 представників родини Любомирських, які мешкають у Польщі, Канаді, Бразилії, Кенії та інших країнах, об'єдналися, щоб відсудити собі майно колишньої Пшеворської ординації, ліквідованої наприкінці 1930-х - початку 1940-х років».

Так, наприклад, 2024 року між Фондом князів Любомирських, заснованим представниками роду, та Оссолінеумом розгорівся спір навколо проєкту віртуального Музею Князів Любомирських. А вже наступного року суперечки з «віртуального музею» перекинулися на музей цілком реальний.

проєкт нового Музею Любомирських у Вроцлаві візуалізація: WXCA

Весною 2026 року у Вроцлаві за ініціативи Оссолінеуму розпочалося будівництво нового Музею Любомирських, де б мали зберігатися та експонуватися предмети мистецтва, що колись були у довоєнній збірці музею. В польських медіа цю подію називають одним із наймасштабніших і найважливіших культурно-архітектурних проєктів у Польщі за останні десятиліття. І хоча музей цей зараз існує лише на архітектурних кресленнях (відкриття анонсують на 2028 рік), у Фонду князів Любомирських вже були претензії до його назви. Фонд подав заявку на реєстрацію однойменної торгівельної марки — «Muzeum Książąt Lubomirskich», ймовірно, аби Оссолінеум не міг вільно користуватися цією назвою.

«Музей ще не збудований, але родина Любомирських вже має величезні претензії до нього», — зазначає Роман Чмелик.

До слова, зараз у Польщі паралельно існує дві інституції — «Музей князів Любомирських Оссолінеум» у Вроцлаві та «Музей роду Князів Любомирських» у Кракові (створений Фондом князів Любомирських).

проєкт нового Музею Любомирських у Вроцлаві поруч з будівлею Оссолінеуму візуалізація: Plankton Group, WXCA

Ймовірно, на усю цю реституційну кампанію нащадків Любомирських надихнув кейс їхніх земляків Чарторийських, яким Держава Польща 2016 року заплатила за їхню унікальну мистецьку колекцію та бібліотеку 100 мільйонів євро (в цій колекції зокрема була й робота Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм», яка нині є перлиною колекції Національного музею у Кракові, а також полотна Рембрандта та рисунки Ренуара). Любомирські, ймовірно, теж не проти отримати від Держави Польща фінансову компенсацію за предмети колекції, яка має ім’я їхніх пращурів, а усі ці спори — сигналізують про таке бажання.

ЯКОЮ БУДЕ ВІДПОВІДЬ УКРАЇНИ

Отримавши сповіщення про заборону переміщення картин, керівництво Львівського історичного музею поінформувало про ситуацію Львівську обласну раду, Обласну військову адміністрацію, Міністерство культури, Посольство України у Варшаві та Генеральне консульство у Гданську. Обласна рада також направляла звернення до Президента та Прем’єр-міністра України.

Наразі спільну правову позицію розробляють три відомства: Міністерство культури, Міністерство закордонних справ та Міністерство юстиції.

Як пояснив заступник голови Львівської ОВА Іван Собко, судові матеріали з Польщі мають поступити до Мін'юсту України, який відповідає за представництво інтересів держави в іноземних судових органах. На основі цих матеріалів й буде сформовано позицію для захисту українських музейних експонатів у польському суді. Правовий процес супроводжуватиметься на урядовому рівні у Києві.

Офіційних коментарів від профільних міністерств на момент публікації матеріалу ще не надходило.

також читайте: ВІД МОДЕРНІЗМУ ДО НЕОАВАНГАРДУ ТА АНДЕРҐРАУНДУ. 15 ВИСТАВОК, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ ЦЬОГО ЛІТА

Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram

Сподобався матеріал?

ПІДТРИМАЙТЕ [ЕСТÉТ] ГАЗЕТУ

ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа 

Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com