Греки, римляни, китайці, індуси, ацтеки, майя та ескімоські шамани вірили у божественне походження грибів. Гриби у мистецтві — тема, сповнена сюрпризів та несподіванок. Цей матеріал вийшов друком у нашому #8/2020.
Ілюстрація з книги Охріма Судомори “Війна грибів з жуками” 1919 року
1906 року у Глухові Сумської області проходила художня виставка. 20-річний Георгій Нарбут (1886-1920) представив на ній ілюстрації до народної казки «Війна грибів». У цьому ж році Нарбут переїздить до Санкт-Петербурга на навчання. У 1909 році книга «Війна грибів» виходить друком у видавництві «Кнебель». Нині видання є бібліографічною рідкістю, але маємо змогу ознайомитися з ним завдяки репринту 2008 року.
Сюжет оповідає про те, як Боровик, Полковник грибів, затіяв війну. Але різні види грибів відмовляються воювати. На першій ілюстрації Боровика зображено зі спини. Трон його прикрашає герб: Нарбут обожнював малювати герби. Далі у книзі бачимо людину у грибі-будинку, людину зі спотвореним обличчям, жаб, комах і павуків. Ілюстрації до книги експериментальні, але виразно створюють фантастичний світ.
Ілюстрація Георгія Нарбута до народної казки “Війна грибів”
Через десять років, 1919 року, у київському видавництві «Час» виходить друком книга «Війна грибів з жуками». Робота Охріма Судомори (1889-1968) — шедевр української книжкової графіки. Нарбут, перебуваючи на піку популярності, створював герби, печатки, банкноти для гетьмана Павла Скоропадського; був професором і ректором Української академії мистецтв, співпрацював з мистецькими журналами. Можливо, книга Судомори була створена як комплімент Нарбутові. Або сама казка про війну грибів була тоді шалено популярною. До речі, з тих часів і пішла прикмета про те, що якщо восени багато грибів — чекай війни.
Хай там як, Охрім Судомора демонструє у книзі «Війна грибів з жуками» самодостатній стиль та досконалу техніку виконання. Його гриби мають яскраві національні ознаки: відповідно одягнуті, а Боровик тримає в руках булаву. У віршованій казці згадано борщ.
Обкладинка книги «Війна грибів з жуками», 1919
Ілюстрації з книги Охріма Судомори “Війна грибів з жуками” 1919 року
Наступна знахідка переконала мене у тому, що тема про війну грибів була дуже актуальною у 1920-х роках. До рук потрапила книга 1924 року «Школярі-ілюстратори» педагога і живописця Костянтина Лепілова (1879-1941). У ній наведено десять «грибних» малюнків школярів, а також поради, як вчити дітей зображати саме цю історію.
“Народна казка «Війна грибів» – захоплива тема для дітей віком 9-12 років. Попри доволі простий зміст, казка все ж потребує обговорення перед тим, як давати дітям завдання малювати на цю тему. Без цього деякі діти можуть і не впоратися. Дітлахи, що опинялися сам на сам із цим завданням, починали ілюстрацію так: малювали горизонтальну лінію, на ній кілька вертикальних стовбурів дерев, а між ними садили по одному грибочку. Звичайно, на малюнку виходить ліс з грибами, але не ілюстрація до цієї казки.
У ході бесіди, яка жодним чином не має сковувати творчу фантазію дитини, поставити питання, де могла проходити сцена призову грибів на війну. Очевидно, що у лісі, можливо, десь на лісовій галявині. Далі цілком доречним буде питання: чи бачимо ми верхівки дерев та небо, коли дивимося на гриби, які ростуть на землі? Діти мають уявити себе на місці глядача і зробити висновок, - ні, не можемо. А якщо вже і заговорили про дерева, то можна торкнутися теми, наскільки різними бувають товщина, текстура та кольори стовбурів дерева, згадати про гілки та листя.
Трохи більше уваги приділіть дійовим особам – грибам. Вони повинні стати центром уваги глядача, їм потрібно дати багато місця. Центральне розташування, звичайно, буде у боровика. Зазвичай, діти самі, без усіляких підказок, малюють боровика більшим у порівнянні з іншими грибами, часом, додають йому людських рис чи зброю. Іноді навіть садять його на пеньок. Є випадки, коли не всі діти достеменно знають і уявляють форму чи колір певного виду грибів. Доведеться розповісти про них, запитати, можливо, хтось з дітей зможе описати види грибів словами або намалювати на шкільній дошці. В окремих випадках можна показати дітям таблицю грибів, якщо така є у класі природознавства.
У розмові з дітьми потрібно з’ясувати, як гриби приходили на заклик свого начальника – по одному чи групами. Така розмова не має на меті якимось чином обмежити юних ілюстраторів, а, навпаки, – спростити для них завдання”.
фрагмент тематичної ілюстрації Олени Кульчицької
Антропоморфні гриби знову нагадують про себе 1946 року, коли виходить повість Петра Козланюка (1904-1965) «Мандрівники». Згідно з синопсисом її героями є «лісові гриби, які не схотіли миритися із засиллям хробаків, і вирушили у мандри, щоб знайти на них управу. Багато пригод пережили хоробрий гриб Капелюшник та його подружка печериця Рябенька, але здобули-таки для мешканців Затишної галявини нове життя». 1979 року виходить друге і поки що останнє видання «Мандрівників», з оформленням львівського графіка Івана Крислача (1929-2017). Директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга відзначає роботу
Крислача: “...мудро і хитро оформив він своє відчуття дитячої природничої казки «Мандрівники» Петра Козланюка! Там гриби ходять-мандрують, а Іван Михайлович зумів зробити ледь не політичний трактат: тут і компартійні вожді десь завуальовані, ледь не Тризуб проглядається, а це як-не-як 1979 рік!”
Ілюстрації Івана Крислача до книги Петра Козланюка “Мандрівники”
Гриби – найбільш давні створіння, які населяють нашу Землю. Відповідно традиція олюднення грибів теж бере свій початок у глибинах минулого. Можна припустити, що у нас ця традиція походить і від сибірських шаманів, які вживали мухомори з метою лікування та самовдосконалення. Часто мухомори поставали перед людьми в антропоморфній формі. “Один мухомор з’явився у вигляді однорукої та одноногої людини, а інший схожим на обрубок, – пише радянський вчений Микола Диков (до речі, народився у Сумах) у своєму «Звіті про польові археологічні дослідження на Камчатці та Чукотці» 1967 року. І додає: «це не духи, це саме мухомори, як такі. Число їх, видиме людині, відповідає тому, скільки вона їх з’їла. Якщо людина з’їла один мухомор, вона бачить одну мухоморолюдину, якщо з’їла два-три, побачить відповідне число. Мухомори беруть людину за руки та ведуть її на той світ, показують їй усе, що там є, проробляють з нею найнеймовірніші речі”.
Особлива роль мухоморів підкреслена в книзі «Війна грибів з жуками» Охріма Судомори:
Військо добре назбирали,
Мухоморів в санітари.
Разом всіх попризначали:
Мухомори-ж знають чари...
також читайте: ВІЙНА ГРИБІВ: ВИСТАВКА НІКІТИ КРАВЦОВА В НЬЮ-ЙОРКУ
Матеріал: Катерина Лебедєва
Візуальні матеріали: Бібліотека українського мистецтва