top of page

ЮВІЛЕЙ НЕБАЙДУЖОСТІ: НА ЯКІ ТВОРИ ПРОЄКТУ ЗВЕРНУТИ УВАГУ РЕКОМЕНДУЄ МИСТЕЦТВОЗНАВИЦЯ ТЕТЯНА ВОЛОШИНА

Можна сміливо стверджувати, що українські художні виставки відкриті під час повномасштабного вторгнення вписують нову сторінку у світову історію культури. Адже ми — країна, що всупереч війні продовжує активно творити та показувати своє мистецтво. Виставковий проєкт “Ювілей Небайдужості”, що триває у Національному центрі "Український Дім", додає свою сторінку до історії українського культурного спротиву російському варварству та продовжує власний літопис, оскільки проєкт підготовлено до 30-річчя Українського Дому.


фрагмент експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості” у Національному центрі "Український Дім", на передньому плані робота Олексія Сая "Коринфська колона, що впала" (2015), фото - "Український Дім"


Куратори проєкту Аліса Гришанова, Валерій Сахарук та Олександр Соловйов запропонували глядачам своєрідний екскурс культурним життям років незалежності через події, що відбулися в Українському Домі. За роки своєї діяльності Український Дім пройшов чимало випробувань, побував в епіцентрі двох революцій, знав злети та періоди занепаду. Усі трансформації Українського Дому, які віддзеркалюють шлях нашої країни, перетворили його історію на безумовну цінність.


У експозиції поєднанні знакові твори українського мистецтва від класики XX століття до актуальних творів нашого часу та відеодокументації, кураторські тексти, спогади сучасників. Більшу частину робіт надали українські колекціонери та митці й вперше за багато років були представлені твори з музейної збірки Українського дому.


Мистецтвознавиця Тетяна Волошина відвідала проєкт та зробила добірку творів та проєктів на які варто звернути увагу глядачам.



ЖИВОПИСНИЙ ЗАПОВІДНИК

роботи неформального об'єднання "Живописний заповідник" в експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості”,

фото - "Український Дім"


"Живописний заповідник" — неформальне об’єднання київських художників, чиї практики вкорінені в безпредметному живописі. Ідеї та творчий доробок "Живописного заповідника" стали одним з найбільш значущих явищ в українському мистецтві 1990-х років. "Заповідник" сформувався у 1991 році та поєднав п'ятьох виразних та самостійних художників — стриманого у своїй тональній експресії Марка Гейко, поета монохромності Олександра Животкова, головного мінімаліста українського мистецтва Миколу Кривенко, яскравого сенсуаліста Анатолія Криволап та спектраліста Тиберія Сільваші. Після останньої спільної виставки 1995 року кожен з художників пішов власним творчим шляхом і разом їх твори можна побачити тільки на масштабних виставкових проєктах, таким якраз є і “Ювілей Небайдужості”.



МИКОЛА МАЛИШКО

роботи "У собі" (2009), "Сидяча постать" (2009), "Навпочіпки" (2005) Миколи Малишка

в експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості”, фото - "Український Дім"


Для української скульптури Микола Малишко є особливим автором. Його пластика звернена до природного, земного відчуття світу і людини в ньому, її не сплутати з манерою жодного іншого українського скульптора. Це, перш за все, спричинено тим матеріалом, якому вже довгий час не зраджує Малишко у своїх проєктах — дереву. Модуль, співмірний і зрозумілий людині, геометричні абстракції — головні елементи скульптурної мови автора. Він створює скульптури, які перегукуються з шедеврами Олександра Архипенка та Ернста Барлаха, але додає національний ґрунт у цю історію зв’язків. Він надихається українськими дерев’яними храмами, щоразу демонструючи новий підхід у використанні головного матеріалу творів.



ПАВЛО МАКОВ

"Paradiso Perduto #1" (2023-2023) Павла Макова, фото - "Український Дім"


Представник України на 59-й Венеційській бієнале 2022 року, культовий харківський графік Павло Маков у 11 листах з проєкт "Paradiso Perduto" або "Втрачений Рай" розвиває свою ідею персонального Раю. У роботах серії він поєднує теми місця, пам'яті та мрій. На роботах "Paradiso Perduto" зображений ландшафт цілком конкретного дачного кооперативу в Харківській області, де знаходиться і дача самого художника, яку він, як і багато українців вимушено покинув на початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні тема "свого" місця, персонального Раю, набуває особливого значення.



ОЛЬГА ДРОЗД

Оригінал світлини, що стала основою для роботи Ольги Дрозд, був знайдений серед безлічі інших фото на блошиному ринку у місті Флоренція. Зображення одразу ж чіпляє відчуття тривоги, холоду та таємничої присутності «ЧОГОСЬ». Стикнувшись з невидимим фантомом цієї світлини, поринаєш в атмосферу марення та одразу згадуєш напруження, що охоплює глядача німих сцен фільму «Твін Пікс» Девіда Лінча.


"Загублена декорація" (2019) Ольги Дрозд, фото - "Український Дім"


Це фото не про відповідь, воно про питання: "Яка прихована історія за зображенням?". Фотосвітловий концептуальний об'єкт "Lost scenery" — філософсько-медитативний роздум про зв'язок часів, подій, людей. Той зв'язок, в якому той, хто пішов, так само виявляється присутнім тут і зараз, той зв'язок, в якому кожен глядач стає учасником цього внутрішнього діалогу зі своїм минулим, щоб знайти відповіді у своєму сьогоденні.



ІГОР ГАЙДАЙ

фотороботи "Працівники заводу Антонов. Літак "Мрія"" (2012) та "Бійці полку Азов. Маріуполь" (2015) Ігоря Гайдая,

фото - "Український Дім"


У проєкті “Разом.UA” фотограф Ігор Гайдай досліджує феномен колективної енергії, взаємодії особистості та колективу, соціальних зв’язків. На фото у панорамному форматі автор фіксує різні колективи — робітників заводу, військових, парафіян церкви, будівельників стадіону, гостей весілля тощо. Презентація проєкту вперше відбулася у 2007 році в Українському Домі. На виставці “Ювілей небайдужості” представлені роботи фотографа, суголосні нашому часу.



ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА

"Осіннє дерево" (1995) Ольги Дрозд, фото - "Український Дім"


Тетяна Яблонська є однією з найвизначніших художниць в історії українського мистецтва, беззаперечним матріархом реалістичного живопису та авторкою неймовірно теплих імпресіоністичних робіт. Яблонська протягом майже 50 років активно творила, брала участь у Венеційській бієнале, а її персональні виставки проходили у мегаполісах західної Європи, від Лондона до Парижа. У творах Яблонської переважають теми материнства, буденного людського життя та краси природи. Меланхолійний осінній пейзаж Тетяни Нилівни сміливо був поміщений кураторами проєкту серед творів художників 1990-2000 років як антитеза постмодерністському живопису.



ІЛЛЯ ІСУПОВ

відеоарт "Жага" (1998) Іллі Ісупова, фото - "Український Дім"


Художня практика Іллі Ісупова схожа на глобальний проєкт — глобальну історію про світ, в якому ми існуємо з його вигаданими та реальними героями. Свої твори він створює не для когось, а сам для себе. "Жага" є одним з перших експериментів українського медіаарту. Ілля Ісупов використовує морфінг — візуальний ефект, який створює враження плавної трансформації одного об'єкта в інший. У цьому можна вбачати рефлексію художника на викривлену оптику 1990-х років та шизоїдний спектакль життя цієї буремної епохи. Ця відеоробота експонувалась у проєкті "Український відео-топ 90-х" у межах 4-го Міжнародного артфестивалю 1999 року в Українському Домі.



ОЛЕГ ГОЛОСІЙ

Постать Олега Голосія — втілення українського мистецтва 1990-х років. Його ім'я нерозривно пов'язане з історією Паризької Комуни — одного з перших мистецьких сквотів у пострадянському Києві. Голосія абсолютно справедливо називають "останнім романтиком" та "вічним підлітком", для якого "живопис був необхідний, як дихання".


робота без назви 1989 року Олега Голосія, фото - "Український Дім"


Дослідниця Тетяна Кочубінська пише: "Про творчість Голосія без перебільшення можна говорити як про живописну стихію, експресію та міць. У характері його робіт, здається, криється передчуття ранньої смерті та бажання встигнути все". Він став першим українським художником, який уклав контракт з приватною галереєю в бурхливі 90-ті. Після загибелі художника більша частина його творів залишилась у власника галереї "Ріджина" в Москві та майже недоступна для глядачів. Проте українські колекціонери також зберігають частину творчої спадщини Голосія, і ми маємо чудову можливість відчути весь романтизм та надривну емоційність його живопису.



ОЛЕГ ТІСТОЛ

"Гаттамелата" (1995) артспілки "Нацпром" (Олег Тістол, Микола Маценко), фото - "Український Дім"


Олег Тістол звер­нувся до ідеї ство­рен­ня влас­но­го «Проєкту ук­раїнсь­ких гро­шей» в се­редині 80-х, на тлі пос­ту­пової й тоді ще не­яв­ної ак­ту­алізації пи­тан­ня національ­ної са­мобут­ності та не­залеж­ності. Умовні гро­шові зна­ки Тісто­ла, бувши сим­волічною оди­ницею, свідчать про історію політич­но­го і, перш за все, куль­тур­но­го жит­тя ук­раїнсь­ко­го суспіль­ства і бут­тя й­ого свідо­мості, яки­ми їх ба­чить ху­дож­ник. Кульмінацією "Проєкту українських грошей", стала інсталяція, створена у 1995 році разом з Миколою Маценком для "Київської мистецької зустрічі". Інсталяція була розміщена на головній стіні центральної зали Українського Дому. Зрештою, самої стіни видно не було: вона перетворилася на величезну банкноту, усі елементи якої з двовимірних стали тривимірними. "Українські гроші" – іронічний символ майбутньої гривні, введеної в обіг уже через рік, злився з архітектурою Українського Дому, утворивши ще один національно-історичний гібрид.



ОЛЕКСІЙ САЙ

Постійне приборкання матеріалів та інструментів, які за своїм основним призначенням не призначені для художніх задач, – той виклик, який художник Олексій Сай встановив собі сам. Ця некомфортність і неприлаштованість генерує постійну потребу дрібних і капітальних «ремонтів», непередбачених налаштувань, постійний пошук балансу між першочерговим творчим задумом та спротивом матеріалу, що зрештою й визначає кінцевий результат.


фрагмент експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості” у Національному центрі "Український Дім", на передньому плані робота Олексія Сая "Коринфська колона, що впала" (2015), фото - "Український Дім"


Представлена в експозиції інсталяція «Коринфська колона, що впала» (2015) зроблена з оцинкованих будівельних профілів. Пустотна, розбита на фрагменти колона, ніби телепортована автором з минулого, яке намагається мімікрувати під сучасне та актуальне, в реальних умовах отримує нове прочитання.


Виставковий проєкт “Ювілей Небайдужості” триватиме у Національному центрі "Український Дім" до 21 травня.


Про інші виставки, що їх пропонують музеї та галереї у різних містах України, читайте у нашому традиційному дайджесті.






Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest




Матеріал та фото надані Національним центром "Український Дім"


Comentarios


bottom of page