МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ КЕРАМІКИ ХХ СТОЛІТТЯ ВІДКРИВСЯ У КИЄВІ

Засновниками музею стала пара вчителів-колекціонерів: В’ячеслав Гладушкін і його дружина Ірина Борисівна. Разом з музеєм презентували й сайт-каталог української кераміки ArtKum, де атрибутовано твори більше як 60 заводів.

28 ЖОВТНЯ 2023

фрагмент експозиції новоствореного Музею української кераміки XX століття, фото — Катерина Лебедєва

В’ячеслав Гладушкін зізнається, що до 2018 року не чув слова «майоліка». Майоліка — це кераміка, покрита глазур’ю з кольоровим малюнком. Саме побутові майолікові вироби масово випускав Васильківський завод у 1934—2007 роках. За ними тепер полюють колекціонери.

майоліка — це кераміка, покрита глазур’ю з кольоровим малюнком

У XX столітті не території СРСР діяло понад півсотні подібних заводів. Часто вироби одного підприємства були схожі на вироби іншого; авторами деяких зразків посуду та предметів інтер’єру були майстри, які пізніше стали відомі завдяки авторським роботам (наприклад, Неллі Ісупова). До того ж увесь цей грандіозний масив творів, часто шедеврів дизайну, ніколи не досліджувався системно.

В'ячеслав Гладушкін та гості вернісажу Музею української кераміки XX століття фото — Катерина Лебедєва

Усе це зрозумів В’ячеслав Гладушкін на початку свого захоплення колекціонуванням кераміки та … зареєструвався у соціальній мережі Facebook і заснував групу «Майоліка Василькова».

«Якщо ти не можеш знайти інформацію, треба, щоб інформація знайшла тебе, — коментує пан В’ячеслав. — Колесо досліджень закрутилося. Познайомилися з майстром заводу Сергієм Денисенком, від нього почув імена Марії Хом’якової, Марини Кривонос, Тетяни Музиченко, Надії Білик, Неллі Ісупової, інших майстринь і майстрів Васильківського майолікового заводу».

Гладушкін навіть почав шукати по прізвищах тих, хто доєднався до групи: таким чином, йому вдалося встановити контакт ледь не з усіма майстрами, які ще живі.

мисткиня Неллі Ісупова на відкритті Музею української кераміки XX століття біля своїх робіт в експозиції фото — Катерина Лебедєва

Для чого це потрібно? Щоб встановити належність твору до конкретного заводу, а іноді дізнатися й автора зразка, за яким тиражувалися посуд, вази, скульптура малих форм тощо.

Крім купівлі творів на барахолці у Києві на Почайні, на сайтах violity.com та olx.ua, Гладушкін досліджував та атрибутував твори. Згодом групи у Facebook стало замало для зберігання отриманої інформації. За допомоги сина васильківського майстра, Володимира Коваленка-молодшого та його знайомого айтівця було створено “Каталог українського мистецтва”, скорочено КУМ, з логотипом у вигляді куманця (artkum.com.ua). Сайт має кількох адміністраторів і постійно наповнюється; наразі це найбільш вичерпний ресурс в інтернеті про продукцію українських керамічних заводів XX століття.

"Каталог українського мистецтва" — наразі найбільш вичерпний ресурс в інтернеті про продукцію українських керамічних заводів XX століття

фрагменти експозиції Музею української кераміки XX століття фото — Катерина Лебедєва

Створення музею кераміки на базі одного з навчальних закладів у Києві стало третім (після групи та сайту) етапом на шляху Гладушкіна. Директорка закладу підтримала ініціативу і надала кімнату для розміщення експонатів.

90 відсотків представлених у новоствореному музеї виробів — саме з Васильківського майолікового заводу, але можна побачити й твори Львівської кераміко-скульптурної фабрики (ЛКСФ), закарпатських заводів тощо. Є в музеї окрема поличка з ще неатрибутованими виробами.

фрагменти експозиції Музею української кераміки XX століття фото — Катерина Лебедєва 

Потрапити в музей можна лише на вихідних і за записом.

В’ячеслав Гладушкін перебуває у діалозі з майстрами та іншими колекціонерами, тому експозиція музею постійно поповнюється

До речі, у самому Василькові є приватний музей майоліки, який робить Людмила Шкулькова.

Одні з перших питань, які виникають при погляді на розкішну і крихку експозицію музею: а якщо «прилетить»? чи не поб’ють відвідувачі експонати?

фрагмент експозиції музею

«Ми взагалі маємо викинути з лексикону термін «відкладене життя», — коментує пан В’ячеслав. — Не могли обійти теми навчання, тому заснували у школі гурток «Музеєзнавство», плануємо досліджувати та вивчати кераміку, писати наукові роботи. Діти будуть вчитися проводити екскурсії. 2024 року виповнюється 100 років з дня народження Валерія Протор’єва (1924—1997), найвідомішого майстра Васильківського заводу. Організуємо події й до цієї дати».

Бажаємо новоствореному музею успіху і процвітання!

також читайте: ЗІРКА АУКЦІОНІВ. ІСТОРІЯ ВАСИЛЬКІВСЬКОГО ПІВНЯ І ЙОГО ДРУЗІВ

Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest

Матеріал і фото: Катерина Лебедєва

Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.