7 ВИСТАВОК ТИЖНЯ, ЯКІ ВАРТО ВІДВІДАТИ

Цього тижня у дайджесті будуть хороші новини для усіх тих, хто встиг “підсісти” на красу українського наївного мистецтва після виставки Примаченко в НМЛ і тепер в активних пошуках нових вражень. Також вітатимемо з відкриттям ще один музей, який, після кількох місяців тиші, переосмислив свої порожні експозиційні простори та зробив з них ідеальний майданчик для виставки сучасного українського мистецтва. Ми підготували нову добірку подій, які можна відвідати вже зараз.


фрагмент експозиції "Гопакує Чорнобай" в Ya Gallery, Львів. Фото — Іван Станіславський

РІК ТРИВОГИ. ОЛЬГА ПЕТРОВА, ОЛЕНА ПРИДУВАЛОВА, ВЛАДИСЛАВ ШЕРИШЕВСЬКИЙ Національний музей Тараса Шевченка, Київ Організатори кажуть, що твори представлені на виставці вселяють віру у добро. Різні аспекти художнього мислення майстрів дарують глядачам силу, надію та розраду.

Владислав Шеришевський, наприклад, пропонує відвідувачам прогулянку до світла. Настрій представлених тут робіт відрізняється від тих, які експонувалися на жорсткій та іронічній виставці Шерешевського «Воєнний стан» у галереї «Білий світ», про яку ми писали нещодавно. Олена Придувалова, майстриня київського пейзажу, в серії «Київ – 2014. Майдан» та в триптиху «Червоний хрест – чорний хрест» (2022 рік) розповідає про жертви якими народ України розплачується за Свободу та Незалежність.


Ольга Петрова у своєму полотні «Вишиванка» («Розп’ята вишиванка», 2011 рік) нагадує про довгу історичну дорогу України до набуття Незалежності від 17 століття до сьогодні. А в серії «Сумні Карпати» глядач відчує думки художниці про патріотів із Карпатської України, на яких з тривогою та надією чекають вдома батьки та наречені.



І НА ОНОВЛЕНІЙ ЗЕМЛІ…

Національний музей Тараса Шевченка, Київ


Музей запрошує відвідувачів познайомитися ближче з народним мистецтвом Київщини.


«На прикладі зразків народної творчості цього регіону проєкт демонструє ідею важливості культурних традицій, історичної пам’яті, унікальних пам’яток, а найголовніше – талановитих людей України», – розповідають у музеї.


Виставка складається з трьох автономних експозицій, розміщених в окремих локаціях музею: міжнародного перформансу «Київський розпис»; виставки родини Верес, у межах якої презентують роботи творчої династії мисткинь-ткаль Пособчук-Верес із села Обуховичі, Вишгородського району (раніше – Іванківського) Київської області; фотовиставки «В ім'я життя».

ПОВНА КІМНАТА. ЮРІЙ ДЕНИСЕНКОВ

Ya Gallery, Київ


«Зрозумілий, впізнаваний порядок переривається грубістю невідомих донедавна обставин. Зображення знищуються, вигорають, стираються, подібно людським спогадам та життям, – розповідає про виставку Юрій Денисенков. – Пам'ять виштовхує уривки минулого щастя, як примарну надію. Колір іржі й вугілля заповнює простір, а ясність губиться під натиском нової реальності. Умовою її становлення є безапеляційне буквальне знищення ландшафту історії, в якому мозаїка спогадів розкидана у часі. Крихкість цього ландшафту підкреслена і матеріалами, використаними у проєкті: склеєний папір, вугілля».

СОЛДАТИКИ: ВТОРГНЕННЯ. ОЛЕГ КАЛАШНІК

Музей Ханенків, Київ

Уперше цю серію робіт Калашніка під назвою «Enfant terrible» було представлено в ЄрміловЦентрі, у Харкові. Відкриття виставки відбулось 22 лютого, а через день розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Тоді Центр з мистецького майданчика перетворився на укриття, а іграшкові солдатики Калашніка з артоб'єктів – на обереги.

Тим часом із запровадженням воєнного стану, в Музеї Ханенків також відбулись кардинальні зміни: експонати сховали, зали спорожніли. Це дало поштовх до переосмислення потенціалу виставкових просторів музею. Так і з'явилася ідея представлення проєктів українських митців, першим з яких став харків'янин Олег Калашнік.

ГОПАКУЄ ЧОРНОБАЙ. ДМИТРО МОЛДОВАНОВ

Ya Gallery, Львів


«Ця виставка – нагода зустрітися із найкращим сучасним українським наївом на гострому лезі сьогодення без затримок і очікувань», – каже куратор Павло Гудімов.

В експозиції домінують нові роботи, створені автором під час війни, але також є й добірка кількох попередніх полотен, які тепер сприймаються абсолютно по-іншому.


«Звіряче тепер зовсім людське. Брудне (як Молдованов називає свою картину «Зненацька») тепер епічне й точне. Тепер жертва – звичайна розірвана або поранена людська плоть без усіляких метафор як на творах «В цьому парку не танцюють бугі-вугі» і «Лишився один кролик» (алюзія на бомбардування вокзалу у Краматорську) », – пояснює Павло Гудімов.

СКРИЖАЛІ ЛЮТІ. ОЛЯ ФЕДОРОВА Дзиґа, Львів


Першу роботу з цієї серії Оля Федорова створила 24 березня 2022 року. Живучи між квартирою та бомбосховищем, у підвалі свого будинку в Харкові мисткиня почала писати поезії.


«У них я вклала усю свою лють, увесь свій гнів до росіян, які кожного дня нищили моє рідне місто, мою країну – і продовжують це робити й зараз, – розповідає авторка. – На той час у мене не було паперу потрібного розміру, і я не мала змоги його придбати – тому я використала стару постільну білизну, яка дісталась мені від бабусі, та інший знайдений вдома текстиль як полотна. «Скрижалі люті» – це мої молитви, мої магічні заклинання, мої заговори, щоб проклясти ворога».

ДАВАЙТЕ ЗАЛИШИМО ЦЕ НА КРАЩІ ЧАСИ. ФОТОВИСТАВКА РОМАНА БОРДУНА Львівський муніципальний мистецький центр


Це перша персональна виставка фотографа та режисера Романа Бордуна. На ній зібрані роботи створені як до 24 лютого 2022 року, так і після.

Митець — родом з Дрогобича, мешкає у Львові. У 2019 із повнометражним фільмом «Божественні» дебютував на Docudays UA та DOK Leipzig. Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України активно фотографував на деокупованих територіях.


«Видимі руйнування стали частиною ландшафту деокупованої півночі України. Їх приїжджають побачити іноземні політики з журналістами. Свідки та жертви злочинів намагаються вжитися у новий статус. Вони нагадують музейних працівників, демонструють зацікавленій аудиторії свої руїни. Домашнє безладдя досі нагадує про побут, який став туристичною принадою, — йдеться в експлікації виставкового проєкту. - Проте залишається бік недоступний для оцінки ззовні. Мова йде про приватне лихо, яке перетворилося на музей пилу та попелу. Ця сторона трагедії залишається неосяжною для відвідувача».

Про інші виставки, які зараз тривають в українських містах читайте у нашому попередньому дайджесті.

Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest


Матеріал: Ольга Головчин Фото: Іван Станіславський/YA Gallery, Львівський муніципальний мистецький центр;