10 ЗНАКОВИХ РОБІТ ОЛЕКСАНДРА БОГОМАЗОВА

1 годину тому
Читати 7 хв

Двобій діагоналей з вертикалями, западин та опуклостей, аморфних форм із кристалічними, – так намагатимуться схопити динамічну природу робіт Богомазова мистецтвознавці. Одні будуть запевняти, що композиція його творів зведена за чіткими фізичними законами руху, інші – що вони нібито натхненні чимось ефемерним...

У 146-ті уродини Олександра Богомазова, українського кубофутуриста, спектраліста, викладача й автора важливого для теорії нашого мистецтва трактату "Живопис та елементи", пропонуємо увазі читача десять знакових робіт митця-мислителя.

Автопортрет, 1914-15 (приватна колекція) Олександр Богомазов

світлина з каталогу виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930"

Олександр Богомазов народився 1880 року; імовірно, в Суджі (нині — територія РФ), там поколіннями жив його рід. Утім, в анкеті 1929 року сам митець місцем свого народження вказав містечко Ямпіль Чернігівської губернії (зараз це селище у Сумській області). Олександр Костянтинович, попри наполегливі настанови батька вчитися на агронома у Херсонському сільськогосподарському училищі, мав достатньо відваги, аби вступити до училища іншого — Київського художнього. Він щиро і палко полюбив Київ, не просто жив у ньому, а жив ним.

Олександр Богомазов з дружиною Вандою і донькою Ярославою, 1924 світлина з каталогу "Олександр Богомазов. 1880-1930"

Богомазов рідко виїздив зі столиці, находив у цьому місті розраду, багато малював його, не в ностальгічно-історичному дусі, як багато його колег-сучасників, а показував Київ динамічним, інноваційним і активним. “… вулиці впираються в небо, форми напружені, лінії енергійні, вони падають, розбиваються, співають і грають”, — писав про місто Богомазов.

На початку XX століття Богомазов сміло займався формальним експериментуванням у візуальному мистецтві, прагнув створити нове та ніс київським колегам дух західного авангарду.

перегляд робіт абітурієнтів у Київському художньому інституті, де викладав Олександр Богомазов; зліва-направо: М. Козик, О. Богомазов, Л. Крамаренко, І. Врона, М. Бойчук, 1924 світлина з каталогу "Олександр Богомазов. 1880-1930"

МОНТЕР, 1915

Рідна для живописця, холодна, синьо-фіолетова гама, яку він часто “ділив” з Олександрою Екстер та Анатолем Петрицьким, кутасті, гострі силуети, які резонують з діагоналями електромереж… Робота, на якій Богомазов зображує “електродинамічного чародія”, була, ймовірно, одним з перших зображень майстра-електрика у візуальному мистецтві. Дмитро Горбачов, український науковець та історик мистецтва, каже, що ракурсом знизу догори Богомазов випередив свій час, оскільки, наприклад, у Олександра Родченко та у європейському кінематографі такий прийом з’явиться лише через п’ять років, у 1920-их роках.

Монтер, 1915 (приватна колекція). Олександр Богомазов світлина з каталогу творів "Олександр Богомазов. 1880-1930"

ПОТЯГ, 1916

Олександр Богомазов любив малювати потяги, робив це у різних техніках і стилях. Малярське полотно 1916 року поєднує у собі все ту ж “фірмову” фіолетову гаму митця та кольори середньовічного іконопису. Дивишся на картину і наче чуєш огненний гуркіт сталевої машини, яка мчить у пурпурову імлу. Мистецтвознавиця Мирослава Мудрак пояснює, що Богомазов дуже переймався вивченням різних проявів руху… "Ті сили, які задають напрямки всередині зображення запущені власне авторовим бажанням зафіксувати невидимі вібрування, — розповідає пані Мудрак. — У цьому активному “середовищі мас”, як казав сам Богомазов, присутнє відчуття неконтрольованого збудження, яке проймає весь зображений простір”.

Потяг, 1916 (приватна колекція) Олександр Богомазов

ТРАМВАЙ. ЛЬВІВСЬКА ВУЛИЦЯ В КИЄВІ, 1914

Кубофутуристичний трамвай, кути якого мислитель Богомазов загострив до максимуму, мчиться, розсікаючи весняне повітря, сповіщаючи про невмолимий наступ нової доби, де скорочуватимуться простори та наростатимуть швидкості. Навколо окремих фігур мініатюрної форми, пройнятих власним внутрішнім динамізмом, — поривчастий різкий рух урбаністичного пейзажу, ритм якого творять “силові лінії”.

Львівська вулиця у Києві, 1914 (приватна колекція). Олександр Богомазов

світлина: каталог творів "Олександр Богомазов. 1880-1930"

також читайте: ЛЬВІВ В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ — ПРОЄКТ ПРО МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930 РОКІВ, ЯКИЙ З 2022 ГАСТРОЛЮЄ ЄВРОПОЮ, ПОКАЖУТЬ НА БАТЬКІВЩИНІ

ПОРТРЕТИ ДРУЖИНИ, 1914

Майже всі жіночі портрети в корпусі робіт Олександра Богомазова — варіації портрета його коханої дружини й колеги, художниці Ванди Богомазової-Монастирської. Ванда Монастирська чи не єдиною була здатна повною мірою збагнути творчі та наукові потуги чоловіка-митця. На початку 1940-х рр, коли між німецькими і радянськими військами точилися бої за Київ, і вулиця, де мешкали Богомазови, підпала під дію примусової евакуації, саме Ванда Вітольдівна перевезла роботи чоловіка до відносно безпечного Святошина і таким чином врятувала мистецьку спадщину одного з основників українського кубофутуризму. Олександр Костянтинович не просто присвячував поодинокі роботи Ванді, він створив цілу серію портретів своєї Музи: Ванду замислену, замріяну, усміхнену.

1 - Голова дружини, 1914 (приватна колекція); 2 - Портрет Ванди Монастирської (колекція Віктора Пінчука), 1909-1910; 3 - кубофутуристичний портрет дружини, 1915

світлини: 1- каталог творів "Олександр Богомазов. 1880-1930" 2- каталог виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930"

весільне фото Ванди і Олександра Богомазових, серпень 1913 (архів родини художника)

СПОГАДИ ПРО КАВКАЗ, 1916

Б’є жовта вертикаль світлового спалаху з безпросвітних пропастей Кавказьких гір… У кавказьке містечко Герюси Богомазов потрапив у 1915 році. Там він деякий час працював шкільним учителем та мав нагоду спостерігати розквітлі форми та блакитні вершини дзвінких гір прямо з балкона свого помешкання. Цій красі Олександр Костянтинович й присвятив свої малярські ритми. Мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач зазначає, що порівняно з творами Богомазова його раніших періодів, у кавказьких композиціях дедалі більше розмиваються риси предметності, тож за своїми характеристиками вони часом наближаються до абстрактних творів. Богомазов виробляє тут автентичний тип кубофутуристичного художнього мислення.

Панфутурист Микола Бажан осмислюватиме “свій” Кавказ саме завдяки кубофутуристичній оптиці Богомазова:

“Трикутні скелі, призматичні кручі, Зигзаг розколин, креслених по них. Кристали гір, зубчасті та блискучі … Піднісся Конус голої гори.” “Шлях до Тмогві”, 1936 р. Микола Бажан

Спогади про Кавказ. 1916. Олександр Богомазов

світлина: з приватної колекції Костянтина Рачковського, каталог виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930"

ПОРТРЕТ ДОНЬКИ, 1928

Роботу, яку Олександр Богомазов присвятив доньці Ярославі, бойчукістка Оксана Павленко колись назвала "найпринаднішою казковою роботою". Портрет малювався на диктовій дошці (фанері) через тогочасний дефіцит художніх матеріалів. Твір належить до пізнього етапу творчості митця, так званого спектралізму. Три кольорові зони переливаються м’якою розтяжкою оранжевої, синьої й зеленої барв, однак увагу найбільше приковує яйцеподібна голова, ледве зсунута незамкнена форма, контури якої натягнуті мов струни.

Портрет доньки, 1928 (приватна колекція). Олександр Богомазов світлина: репродукція з каталогу творів "Олександр Богомазов. 1880-1930"

ескіз до "Портрету Доньки", 1928 (з приватної колекції Джеймса Баттервіка). Олександр Богомазов світлина: репродукція з каталогу “Alexander Bogomazov. Master of Cubo-Futurism. Works from the collection of James Butterwick”

Цикл ПИЛЯРІ, 1927-30

Загострені зубці пилок пронизують композиційний лад, гаряча огненна гама та спокій небесної блакиті, синій силует лісу… Богомазов був певний, що колір здатен передавати не лише зорові враження, а й слухові та інші. “Колоди наче дзвеніли, робітники здавалися величезними на тлі синього неба, і бриніла неперервно музика пилок. Тато сидів осторонь на своєму стільчику і малював, малював, малював … ” — згадувала донька мистця Ярослава Олександрівна.

Олександр Костянтинович створив понад три сотні етюдів до циклу “Пилярі”, який став кульмінацією творчого життя митця. Художник встиг дописати дві картини триптиха — “Пилярі” (1927-1929) і “Правка пил” (1927), третє полотно, “Катання колод” (1930), залишилося незавершеним через передчасну смерть митця.

“Богомазівські” образотворчі прийоми та сюжетні підходи, які він використав для "Пилярів", згодом запозичувалися, переосмислювалися, а іноді й просто реплікувалися, багатьма студентами Київського художнього інституту, де він викладав.

триптих "Пилярі". 1927-30. Олександр Богомазов

світлини: 1 - "Праця пилярів" (1929), з колекції Національного художнього музею України; 2 - "Правка пил" (1927), з колекції Національного художнього музею України; 3 - "Катання колод" (1928-1929), приватна колекція Джеймса Баттервіка, репродукція з каталогу виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930"

відвідувачка виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930" роздивляється 2 частини малярського циклу "Пилярі" Олександра Богомазова (з колекції Національного художнього музею України). На виставці у польському місті Лодзь цей триптих вперше експонувався повністю; третя частина циклу (не видно на цій світлині) існує у формі ескізу (акварелі), художник так і не встиг виконати її на полотні фото: Muzeum Sztuki w Łodzi

Малярські роботи цього циклу зберігалися у так званому Спецфонді Державного музею українського образотворчого мистецтва, як колись називався Національний художній музей України, і просто дивом не були знищені в радянський час. Полотну "Праця пилярів" довелося пройти складну реставрацію, яка тривала близько 3 років (з 2016 до 2019).

Після реставрації у "Пилярів" склався досить щільний "гастрольний" графік: 2019 вони вперше за 90 років експонувалися на загал в межах виставкового проєкту "Олександр Богомазов: творча лабораторія", потім, після початку повномасштабного вторгнення, поїхали у вимушене європейське турне у складі виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930".

Зараз "Пилярів" Олександра Богомазова можна побачити на "львівській" зупинці проєкту "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930" у Національному музеї імені Андрея Шептицького.

БІЛА НІЧ. ФІНЛЯНДІЯ, 1911

Олександр Богомазов, на відміну від багатьох своїх колег-сучасників, не виїздив часто за кордон. Однак 1911 року він поїхав у відрядження до Фінляндії за редакційним завданням від газети “Ки́евская мысль”. З цієї подорожі митець повернувся з численними замальовками. “Там, на півночі, пластичні форми живуть наче у півсні, там чути приглушену боротьбу, застигле страждання… На півночі динаміка ліній більш горизонтальна, форма нагадує плаский орнамент” — писав Олександр Костянтинович у щоденнику цієї подорожі.

Біла ніч. Фінляндія. 1911. Олександр Богомазов світлина: з приватної колекції

СІННИЙ РИНОК У КИЄВІ, 1914

І знову улюблений Богомазовим Київ. Цього разу не просто динамічний міський пейзаж, не "швидкісний" трамвай і не напруга силових ліній. У цій роботі художник взявся схопити "серце" тогочасного міста — ринок. Овали екзотичних помаранчів на прилавках згладжують гострі, кутасті кошики, продавець застигає над своїм чужоземним товаром. Архаїчний тип купця кубофутурист вписує у строкате місто, місто рухливе, сучасне. Так на полотні наче поєднуються традиції та новації.

Сінний ринок у Києві. 1914. Олександр Богомазов (робота з приватної колекції Константіна Григоришина)

світлина: репродукція з каталогу виставки "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900-1930"

ТИРСОНОСИ, 1929

Олександр Богомазов малював "Тирсоносів" на звороті іншої картини, напевне, знову ж таки, через фінансову скруту і брак хороших художніх матеріалів. Старий з донькою несуть важкий тягар, за ними вслід співчутливо хиляться будинки. Богомазов надає лінії та площині такого ж статусу, який мали колір і форма, цим розширюючи граматику мистецтва.

Донька згадує : “Пам'ятаю один теплий вечір… Раптом тато заспівав — уперше в житті… Такі хвилини більше не повторювались…”. "Тирсоноси" — одна з останніх робіт Олександра Богомазова. Влітку наступного року (1930) митець відійшов у Вічність.

Тирсоноси. 1929. Олександр Богомазов (приватна колекція)

світлина: репродукція з каталогу "Український модернізм 1910-1930"

Сьогодні роботи Олександра Богомазова є у збірках закордонних музеїв та приватних колекціонерів. В Україні хранителем знакових його полотен є Національний художній музей України. Твори Богомазова знавці мистецтва почали прицільно купували ще з кінця 1960-х років.

Зараз одна з найбільших колекцій творів Богомазова належить російському бізнесмену українського походження Константіну Григоришину. Найціннішим активом Григоришина, який заочно засуджений до позбавлення волі у Росії за уникнення сплати податків в особливо великих розмірах і перебуває під санкціями в Україні, вважається саме його унікальна артколекція вартістю близько $300 млн. Зараз доля збірки, частиною якої є й великий корпус робіт Олександра Богомазова, достеменно невідома, тому побачити багато творів українського метра кубофутуризму можна лише на репродукціях.