ПІНЧУК АРТ ЦЕНТР ВЕЗЕ “ТИХУ РАДІСТЬ” ДО ВЕНЕЦІЇ

Участь Пінчук Арт Центру (ПАЦ) та Фонду Віктора Пінчука у Венеційській бієнале вже можна назвати традиційною. Цього року ПАЦ везе до Венеції “Тиху тривку радість” (Still Joy — From Ukraine Into the World) — проєкт, в якому українські та іноземні митці та мисткині розмірковують над поняттям радості як життєвої сили та сміливого прояву людяності.

22 КВІТНЯ, 16:30

виставка "Still Joy" у PinchukArtCentre в Палаццо Контаріні Поліньяк, Венеція 2026 фото: Ілона Демченко

61-ша бієнале сучасного мистецтва стартує у Венеції 9 травня, у події братимуть участь 99 країн. Українська присутність, як і під час минулої бієнале 2024 року, буде сконцентрована здебільшого на двох локаціях. Перша, звісно, — національний павільйон України в Арсенале, де експонуватиметься проєкт Жанни Кадирової “Гарантії безпеки” (цьогоріч ще буде сателітна поп-ап локація на набережній лагуни, тут розмістять скульптуру Кадирової “Олень оригамі”, евакуйовану з Покровська на початку повномасштабного вторгнення); друга "українська" локація — Палаццо Контаріні Поліньяк (Palazzo Contarini Polignac), де свій проєкт в межах офіційної паралельної програми бієнале  представлятиме Пінчук Арт Центр та Фонд Віктора Пінчука.  

Палаццо Контаріні Поліньяк (який в неофіційних комунікаціях називають просто Palazzo Pinchuk, бо він по суті є штаб-квартирою ПАЦ у Венеції вже понад 10 років) розташований в районі Дорсодуро (Dorsoduro), поруч мосту Академії (Ponte dell'Accademia). Це — трохи віддалік Джардіні та Арсенале, епіцентрів “бієнальних” подій, втім не так багато учасників бієнале можуть похизуватися настільки просторим експозиційним майданчиком та ще й з прямим виходом на Гранд Канал, який має Палаццо Контаріні Поліньяк.

також читайте: ПОКРОВСЬКИЙ "ОЛЕНЬ" НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ — ЯКИМ ЦЬОГОРІЧ БУДЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАВІЛЬЙОН УКРАЇНИ  

Палаццо Контаріні Поліньяк (вигляд з мосту Академії) з банером проєкту “З України: Сміливі мріяти", який ПАЦ представляв в межах офіційної паралельної програми попередньої Венеційської бієнале 2024 року фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети 

Виставка “Тиха тривка радість” розгорнеться на кількох поверхах палацу, як це було й під час минулої Венеційської бієнале 2024 року, коли ПАЦ показував тут проєкт “З України: Сміливі мріяти”. Порівняно з тим таки 2024 роком, на ⅓ скоротилася кураторська група проєкту. У її складі залишилися Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк. Кураторське тріо перетворилося на дуо через відсутність Ксенії Малих, втім вона цьогоріч буде працювати зовсім поруч своїх колег, адже співкуруватиме національний павільйон України (разом з Леонідом Марущаком) в Арсенале. У списку митців, чиї твори сформували “Тиху тривку радість”, також бачимо багато експонентів з 2024 року, втім є й нові імена.  

Відправною точкою проєкту стали свідчення, почуті й збережені Глібом Стрижком, морським піхотинцем, ветераном, що повернувся з російського полону. “Ці історії стають скульптурними елементами, завдяки яким фрагменти реальності знаходять своє місце в експозиції виставки”, — йдеться в анонсі виставки.

“Тиха тривка радість” розпочнеться відеоінсталяцією Яреми Малащука і Романа Хімея, в якій митці фіксують сцени рейв-вечірок у Києві до початку та під час повномасштабної війни. Далі — ідилічний пейзаж Катерини Алійник, де дрібна фауна вібрує під м’яким сяйвом місяця, та відеоесе Пьотра Армяновського, що поєднує реалії війни та сни, які бачило українське місто Маріуполь.

Роман Хімей та Ярема Малащук, "Відкритий світ", 2025. "Радість", 2026. PinchukArtCentre © фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio

Site-specific інсталяція нідерландської мисткині Сімоне Пост переосмислює інтер’єр палаццо як фантасмагоричну тимчасову архітектуру, витворену зі справжніх солодощів. Таким чином мисткиня запрошує відвідувачів насолодитися митями дитячої радості.

Далі виставка слідує за окремими історіями — про втрачені спільноти, про любов, що знаходить нові форми. Ашфіка Рахман та Жанна Кадирова у своїх роботах розповідатимуть про досвіди вимушеного переміщення: витривалість, турботу та відповідальність одне за одного. Мерехтлива інсталяція Рахман створена з індуїстських храмових дзвіночків, підвішених на золотих шовкових нитках, вступає у діалог із рослинами, врятованими з розбомблених українських будівель — в інсталяції Кадирової, що формує особливий простір з лайтбоксів та живих рослин, які проходять свій шлях як “біженці”, відновлюються та отримують піклування.

Жанна Кадирова, "Біженці", 2023 фото надані художницею та Galerie Rudolfinum

фрагмент експозиції виставки "Still Joy" (Ашфіка Рахман, "Than Para — Немає землі без нас" ) в Палаццо Контаріні Поліньяк, Венеція 2026 фото надане PinchukArtCentre

У новій відеоінсталяції Ґабріель Ґолаят (Ґолая), з її триваючого проєкту “Елегія”, українські військові та цивільні особи з ЛГБТКІА+-спільноти діляться особистими свідченнями про переживання радості в умовах війни. 

Радість, як спогад і любов, присутня у 39-хвилинному плівковому фільмі Тасіти Дін “Якби я була в Адлоні” (2025), героями якого стали український художник Борис Михайлов та Віта Михайлова. У фільмі показано одне надвечір’я в однойменному берлінському готелі, оповитому шпигунськими легендами та інтригами часів Холодної війни. Поруч експонуватиметься інсталяція Джанет Кардіфф та Джорджа Б’юреса Міллера “Розмови з моєю матір’ю” (2023), де телефони стають ниткою, що пов’язує живих із тими, хто відійшов у засвіти.

В палаццо також діятиме тату-салон Алевтини Кахідзе, де відвідувачі буквально зможуть залишити на собі спогад про радість й слід від відвідин виставки. Експозиція завершуватиметься монументальним малюнком Нікіти Кадана із зображенням історичної сцени ”тихого рейву”, де тіла перетворюються на ландшафт, що балансує між зародженням та втратою.

імпровізований тату-салон Алевтини Кахідзе на виставці "Радість"в київському Пінчук Арт Центрі (PinchukArtCentre), 2026 фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio

Проєкт “Тиха тривка радість” експонуватиметься у Венеції з 09 травня до 01 серпня, а всі проєкти основної програми 61-ї Венеційської бієнале триватимуть до 22 листопада 2026. 

Дещо змінену ітерацію “Радості”, яку у травні презентуватимуть у Венеції, зараз можна подивитися у Пінчук Арт Центрі в Києві. Тут зокрема експонується “солодка” інсталяція Сімон Пост, “тисячі дзвіночків” Ашфіка Рахман, є й філія тату-салону Кахідзе. Київська виставка триватиме до 30 серпня.

також читайте: ЖІНОЧІ ІМЕНА БОЙЧУКІЗМУ, МІЛІТАРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ, СКВОТ НА ОЛЕГІВСЬКІЙ І ФРАНСІСКО ГОЯ: ВИСТАВКИ КВІТНЯ, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ

Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram

Сподобався матеріал?

ПІДТРИМАЙТЕ [ЕСТÉТ] ГАЗЕТУ

ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа