Архипентура малює час: про винахід Олександра Архипенка та справжній рух у живописі

Цей винахід Олександр Архипенко присвятив Томасу Едісону та Альберту Ейнштейну. У митця завжди була схильність до новаторства, яким він особливо захопився після переїзду до США. "Досі тільки музика застосовувала час як елемент творчості. Архипентура є новою формою мистецтва, яка користується і часом, і простором. Отже, Архипентура "малює час"", — казав про свою чудо-машину Олександр Порфирович.

колаж — Надія Ярощук для [есте́т] газети

У 1910-х роках, ще мешкаючи у Парижі, Олександр Архипенко задумав досягти динаміки у своїх художніх творах, втілити у них справжній рух. Першим результатом таких експериментів стала його рухома конструкція "Медрано". Але, на думку митця, результат цей був ще дуже "сирим" і далеким від ідеалу. Архипенко продовжував роботу у цьому напрямі ще кілька років поспіль, одначе не міг досягти бажаного ефекту й поставив "рух у живописі" на паузу. Повернувся до втілення цієї ідеї митець вже у Берліні 1922 року, перебуваючи під впливом теорії відносності Ейнштейна. Досягнути задуманого Архипенку вдалося лише за кілька років.

Медрано 1 (Médrano I) / Жонглер, 1912-1914 рр., Олександр Архипенко. Де зараз перебуває ця робота невідомо cвітлина з видання "Alexander Archipenko. A Centennial Tribute"

Медрано 2 (Médrano II), 1913-1914 рр., Олександр Архипенко робота перебуває в колекції музею Соломона Р. Гуггенхайма, Нью-Йорк, світлина - Solomon R. Guggenheim Museum, New York; © Estate of Alexander Archipenko/Artists Rights Society (ARS), New York

1924 року, коли Архипенко з дружиною переїхали жити до Нью-Йорка, численні експерименти з технікою продовжилися. І нарешті Олександр Порфирович таки винайшов новий метод зображення для відтворення реального руху на поверхні картин і спеціальний апарат для їхньої демонстрації. Довгоочікуваному прориву сприяла "атмосфера одного з найуспішніших міст світу", як написав згодом сам митець.

Присвята винаходу Альберту Ейнштейну та Томасу Едісону та численні посилання на їхній науковий доробок у текстах про "Архипентуру" відображають дух того часу. 1919 року теорію відносності було підтверджено фотографією, яка показала, що світлові промені справді були викривлені гравітаційною масою Сонця, і Ейнштейн миттєво став міжнародною знаменитістю. В 1920-х роках у Європі та Сполучених Штатах було багато статей, які пояснювали цю теорію "зрозумілою мовою" широкому загалу. Зв’язок роботи Архипенка з теорією Ейнштейна є частиною загальної популяризації цієї віхи в сучасній науці.

також читайте: ТАТЛІН ТА МАЛЕВИЧ — УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ У НЬЮ-ЙОРКУ ПОДІЛИВСЯ ВИСТАВКОВИМИ ПЛАНАМИ НА 2025 РІК 

Олександр Архипенко з дружиною Анжелікою Архипенко на борту корабля "Монголія",

яким подружжя 1923 року дісталося до США cвітлина з видання "Alexander Archipenko. A Centennial Tribute"

Архипентура — це машина, яка справляє ілюзію руху малярського твору, аналогічно повільному руху в кіно. Олександр Архипенко спроєктував і сконструював її, а згодом, 1927 року, запатентував винахід у США.

Сам скульптор так описував своє творіння: "Архипентура має форму скрині. Її довжина та ширина - 3 фути на 7 футів. Кожен бік складається зі 110 вузьких металевих смуг, 3 фути завдовжки та пів дюйма завтовшки. Ці смуги встановлені одна на одній, як у жалюзі. Ці два протилежні боки стають панелями для демонстрації картин. Вони розташовані на відстані близько двох футів одна від одної та 10 шматків міцного полотна, що йдуть горизонтально, оточують дві протилежно закріплені смуги. Обидва краї полотна закріплюються в центральній рамі, що міститься між двома демонстраційними панелями. Коли центральна рама приводить в рух механічним способом, всі 110 полотен одночасно линуть по всіх металевих смугах, змушуючи обидві панелі поступово змінювати їхні поверхні, на яких намальовано об'єкт. Постійно з'являється нова ділянка полотна зі спеціально зробленою картиною. Це й справляє враження справжнього руху. Електромеханізм у нижній частині апарату рухає центрально раму назад і вперед, і тисячі фрагментів живопису послідовно з'являються на поверхні, утворюючи цілу картину. Не сюжет, а зміни стають суттю й першоджерелом цього винаходу".

механізм Архипентури, креслення виконане Олександром Архипенком 1927 року

Роки роботи над цим проєктом свідчать про те, з якою серйозністю Архипенко ставився до своїх ідей. На початку 1920-х років художники (й сам Архипенко) досліджували потенціал кінетики у скульптурі, бо ж скульптура як тривимірний об'єкт логічніше надавалася для таких експериментів, ніж площинні медіа. Але Архипенку хотілося бути першим митцем, хто започаткує справжній рух у двовимірному живописі. Він зрозумів: аби надати руху двовимірній площині, необхідно сконструювати особливий механізм. Потрібно створити Архипентуру!

Деякі журналісти та арткритики-сучасники Архипенка помилково почали вживати термін "Архипентура" щодо всієї творчості митця: скульптури, малярства, графіки. По аналогії з, наприклад, "супрематизмом" Казимира Малевича чи "спектралізмом" Олександра Богомазова. Архипенко змушений був спростовувати це, пишучи листи до редакцій часописів й видавництв, та зрештою чітко вказав на цю хибу у своїх "Теоретичних нотатках", які вийшли друком 1960 року у США.

Винахід Архипенка експонувався в нью-йоркській галереї Андерсона 1928 року та на виставці "Мистецтво Майбутнього", яку 1931 року організувала Société Anonyme (арт спільнота створена Кетрін Драєр, Марсель Дюшаном та Мен Реєм). Тоді про Архипентуру написали на своїх шпальтах The New York Times та New Yorker. До слова, були це далеко не компліментарні матеріали, як було роками досі, коли йшлося про його скульптуру та графіку.

одна з двох найчастіше репродукованих фотографій Архипентури, світлина 1924 року

Згодом Архипентура "гастролювала" й іншими містами США, але не знайшла широкої підтримки з боку публіки, на яку сподівався Архипенко. Тоді якраз увагу та любов широкого загалу почав завойовувати кінематограф, а ідея рухомих картин так і залишилася незрозумілим та екзотичним мистецьким експериментом.

На жаль, оригінальна Архипентура не збереглася. 1935 року, напередодні подорожі до Каліфорнії, Архипенко залишив машину у підвалі свого нью-йоркського будинку. За час поки митця не було вдома, старий комендант будинку звільнився, а новий нічого не знав ні про Архипентуру у підвалі, ні куди вона звідти поділася.

також читайте: РЕПАТРІАЦІЯ — В УКРАЇНУ ПОВЕРНУЛИ 15 ПОЛОТЕН ХУДОЖНИКІВ-МОДЕРНІСТІВ З КОЛЕКЦІЇ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО

фото 1: одна з двох найчастіше репродукованих фотографій Архипентури з зображенням жіночої фігури, що нагадує осучаснену версію оголеної Махи художника Франсіско Гої; фото 2: уривок статті журналу New Yorker за 1928 рік про Архипентуру; фото 3: патент на Архипентуру

Сьогодні ми знаємо про Архипентуру тільки з креслень, кількох світлин та мемуарів митця. На двох найчастіше репродукованих фотографіях Архипентури бачимо жінку одягнену у зафалдований костюм та іншу жіночу фігуру, що нагадує осучаснену версію оголеної Махи художника Франсіско Гої.

Раніше ми також писали, що у грудні 2022 року у постійній експозиції штутгартського музею Staatsgalerie з’явилася ще одна скульптура Олександра Архипенка. Донедавна там була представлена лише одна його робота — «Плоский торс» у мармурі, зараз відвідувачі можуть оглянути ще одну роботу українського скульптора — також «Плоский торс», але вже у бронзі.

також читайте: ЩО САМЕ ЗМІНИЛОСЯ У КОМУНІКАЦІЇ НІДЕРЛАНДСЬКОГО МУЗЕЮ СТЕДЕЛЕК ЩОДО МАЛЕВИЧА ТА АВАНГАРДУ

Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest

Матеріал: Ія Степанюк

Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа