Пам’ятаєте, як там було у Дж. К. Роулінг - «Фантастичні звірі та де їх шукати». Здається, ми знаємо де. Під час чергового карантину Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (НМЛ) запропонував креативний підхід до популяризації і привернення уваги до своєї збірки сакрального мистецтва.
У соцмережах музейники запустили спецпроєкт «Фантастичні звірі», в якому розповіли про міфічних тварин на іконах Страшного суду. Кураторкою проєкту стала Марія Гелитович, завідувачка відділу давнього українського мистецтва НМЛ.
У першій частині проєкту пані Гелитович розповіла про рідкісних фантастичних звірів, які зображені на двох найстаріших в Україні іконах «Страшного суду». Побачити їх м ожна у постійній експозиції музею. Ікони датуються ХV ст. і походять із сіл Ванівка (Лемківщина, тепер Польща) і Мшанець (Старосамбірський р- н, Львівська обл).
«Страшний суд» - найвелелюдніша серед усіх український ікон. Це монументальна композиція, яка у храмах розміщувалася на західній стіні церкви і мала на меті нагадувати про швидкоплинність земного життя, кінець світу, воскресіння мертвих і справедливий божий суд. Ікони «Страшного суду» вражають великою кількістю дійових осіб та розмаїттям сцен, на них також зображали численних фантастичних звірів. Вони мали символіко-алегоричний зміст. Як і ціла «картина» «Страшного суду», так і зображення звірів базується на літературних текстах, передусім на текстах Святого Письма.
Пані Гелитович пояснює, що тлумачення символічного змісту кожного зображення можна знайти у книгах пророка Даниїла, який бачив цих звірів уві сні (Дан. 7. 3-8). Це були крилаті істоти схожі на лева, ведмедя, леопарда, а один окреслений як великий звір із залізними зубами і десятьма рогами. Вони виходили з моря (до речі, на іконі їх розміщено неподалік зображення «моря», що омиває краї «землі») і були не схожими один на одного. Кожен звір трактується як одна з поганських імперій (царств) - Вавилонська, Македонська, Римська і царство Антихристове.
У другій частині проєкту йдеться про звірів на іконі «Страшного суду» з церкви св. Миколая міста Кам’янки-Бузької. У сцені «Воскресіння з мертвих», яка належить до основних сюжетних ліній цієї великої композиції, звірів найбільше, цілий «зоопарк». Кураторка проєкту розповідає, що за тодішніми уявленнями, при воскресінні, окрім тих людей, що померли природною смертю, було чимало пожертих звірями на суші і на морі, отож, ці звірі повинні повернути тіла своїх жертв. Процес такого воскресіння показано дуже «наочно»: тіла частинами (голови, руки, ноги) виходять із пащ тварин.
На іконі з Кам’янки-Бузької, датованій 1587-м роком, сцена «воскресіння» є найбільш колоритною і оригінальною за художньо-образним вирішенням. Плоску «землю» омиває блакитне «море». І земля, і море мають свої символічні персоніфікації у вигляді жіночих постатей. Вода показана жінкою, що сидить на двох великих китах, а земля – в образі жінки, що тримає в руці скелю. На звуки сурм ангелів з гробів воскресають померлі, а різноманітні тварини повертають пожерті тіла. Багату морську і земну фауну представляють слон, верблюд, лев, ведмідь, олень, вовк, ящірка, раки, морський коник, вуж, черепаха й ін. Усі вони мають реалістичні форми. І, як бачимо, крім місцевих звірів, що водяться у наших лісах, є тут і екзотичні тварини із далеких країв.
Більше історій про химерних істот у контексті українського сакрального мистецтва шукайте на сторінках НМЛ у соцмережах за хештеґом #нмл_деталі, а потім приходьте шукати фантастичних звірів до музею, вживу вони виглядають ще фантастичнішими.
Постійна експозиція "Давньоукраїнське мистецтво ХІІ - XVIII ст." Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького розташована за адресою: Львів, пр-т Свободи, 20.