top of page

Oops…: 7 ІСТОРІЙ АРТ ВАНДАЛІЗМУ

Минулого тижня з’явилася новина про те, що охоронець російського мистецького центру у свій перший робочий день понівечив роботу художниці-авангардистки Анни Лепорської, домалювавши її персонажам очі. Це виглядало якось і смішно, і сумно водночас… Але ж не вперше твори мистецтва страждають від рук (ніг і селфі-палок) відвідувачів музеїв і галерей. Ми зібрали 7 найкурйозніших історій про вандалізм мистецьких творів.


Чоловік, який щойно влаштувався на роботу до російського Єльцин-Центру, напевно, занудьгував на робочому місці, тому взяв кулькову ручку і допоміг «Трьом фігурам» Анни Лепорської "прозріти", домалювавши їм очі. Анна Лепорська (1900-1982) народилася у Чернігові й була ученицею Казимира Малевича. Роботу «Три фігури» вона написала у 1930-х роках. Відвідувачі галереї помітили дивне доповнення й повідомили про це працівникам галереї. Після перегляду записів з камер спостереження, стало зрозуміло, що це зробив охоронець. Картину відправили на реставрацію.

Анна Лепорська, "Три фігури" /фрагмент/. Фото: The Art Newspaper

2015 року у Тайбеї (Тайвань) 12-річний хлопчина зашпортався у залі артгалереї Huashan 1914 і впав на натюрморт 17 століття італійського художника Паоло Порпори, пробивши у ньому рукою дірку. За оцінками експертів, вартість картини на той момент становила $1,500,000. ЇЇ власник, приватний колекціонер, самостійно оплатив рахунок за реставрацію твору, не вимагаючи відшкодування у родини підлітка. Той факт, що колекціонер досить легко пережив такі значні витрати, спричинив багато чуток, мовляв, натюрморт Порпори був підробкою. Підробка чи ні, але відео інциденту набрало понад 12 мільйонів переглядів на YouTube.


2012 року у стінах Національної ірландської галереї від міцно стиснутого кулака Ендрю Шеннона постраждала картина Клода Моне «Одинокий вітрильник у бухті Аржантей» (1874). За цим актом вандалізму спостерігало з десяток отетерілих відвідувачів галереї. Шеннон, який щойно вийшов з в’язниці після 5-ти річного терміну, переконував охоронців музею та поліцію, що, мовляв, просто знепритомнів і впав на картину, але після перегляду записів з камер спостереження, стало зрозуміло, що він вгамселив пейзаж Моне навмисно. Після реставрації, що тривала півтора року, картина повернулася до експозиції.


2017 року у Лос-Анджелесі на виставці британського митця Саймона Бірча звичайне селфі спричинило нищівний ефект доміно, під час якого одна за одною попадали 10 експозиційних тумб з експонатами. В описі під Youtube-відео, яке опублікувала галерея, йшлося, що незграбність відвідувачки коштувала їм близько $200,000. Але вже за кілька днів у ЗМІ почали ширитися думки, що випадок був добре спланованим PR-ходом.


Один з найвідоміших у мистецькому середовищі конфузів трапився 2014 року у лондонському Tate. Тоді прибиральниця викинула пакет сміття, що був частиною артінсталяції німецького митця Густава Мецґера. Іронія цієї історії полягає ще й у тому, що Мецґер був піонером автодиструктивного мистецтва, концепція якого полягала в тому, що твори рано чи пізно і так мали бути б знищені. У цьому конкретному випадку технічний персонал Tate просто прискорив процес.

І це не перший випадок, коли людям важко зрозуміти на що ж вони дивляться - на сучасне мистецтво чи на сміття… 2001 року прибиральники лондонської Eyestorm Gallery так і не розгледіли у роботі британця Демієна Герста якоїсь особливої арт ідеї. Вони вимили купу склянок, у яких були залишки кави та вина, і вичистили переповнені попільнички — все це було елементами артінсталяції митця.


2014 року на аукціоні Poly у Гонконгу за $3,700,000 пішла з молотка робота «Засніжені гори» китайського художника Цуі Ражуо. Її новий власник перевіз покупку на кілька днів до готелю, поки аукціонний дім впорядковував документи для вивезення твору за кордон. Прибиральники гонконзького Grand Hyatt винесли картину на смітник, бо, як вони пояснили згодом в інтерв’ю, подумали що ця «мазанина» якогось місцевого художника стала імпульсивною покупкою гостя, в номері якого вони прибирали; робота стояла сперта об стіну біля дверей готельної кімнати, тому працівники подумали, що власнику вона вже не потрібна.


Ну, а на завершення розповімо про випадок, що трапився у Сеулі (Південна Корея) минулого року. Там двоє відвідувачів артгалереї побачили на підлозі кілька банок з фарбою й пензлі, вони сприйняли це як запрошення до інтерактиву з експонованими творами. Пара домалювала кілька промовистих штрихів до монументальної роботи американського графіті-художника JunOne. Вартість твору на той момент становила приблизно $400,000.

Отож, які висновки можна зробити з прочитаного? Перш за все, потрібно бути максимально обережним, коли робите селфі у музеї; по-друге, навіть якщо ви побачили обгортку від шоколадного батончика посеред залу артгалереї не поспішайте її підіймати й викидати у смітник, адже є велика ймовірність того, що це частина виставки, яку ви прийшли оглянути.

bottom of page