- 16 лип. 2023 р.
- Читати 5 хв

МИСТЕЦЬКИЙ ФЕНОМЕН НАРОДЖЕНИЙ У ГЛИНЯНАХ: ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ УНІКАЛЬНИХ КИЛИМІВ У ЛЬВОВІ

24 січня 2023 року глинянський текстиль було внесено до реєстру нематеріальної культурної спадщини України. З цієї нагоди у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відкрився виставковий проєкт про історію та перспективи глинянського візерункового текстилю, зокрема глинянського килимарства.

гості на вернісажі виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові на тлі килима "Пава", виконаного артстудією "Zena" за проєктом Павла Ковжуна (1920-1930-х рр.); фото — Іван Станіславський

"На підготовку виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" було обмаль часу, — розповідає співкураторка проєкту Любава Собуцька, керівниця відділу народного мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. — Вкінці травня проєкт затвердили у музейному календарі, вернісаж планували на 30 червня, але така дата виявилася нереальною. Річ у тому, що не всі килими були готові до експонування. Ми підібрали ті, які перебувають у найкращому стані збереження. Наші реставратори зробили колосальну роботу, аби, перед зустріччю з глядачами, килими мали найкращий вигляд".

реставратори зробили колосальну роботу, аби, перед зустріччю з глядачами, килими мали найкращий вигляд

гостя вернісажу "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський

Зеновія Шульга та Любава Собуцька, кураторки проєкту, відібрали знакові пам'ятки з колекцій Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, Історико-краєзнавчого музею у Винниках, Львівського історичного музею, Львівського музею історії релігії, Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Музею ткацтва та килимарства у Глинянах, Львівської національної академії мистецтв, Центрального державного історичного архіву України, а також з приватних колекцій, зокрема зі збірок співкураторки пані Шульги та Артстудії "Zena".

Експозицію сформували з понад 50 автентичних та сучасних зразків глинянського візерункового текстилю

Любава Собуцька, співкураторка виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Тетяна Буняк

Зеновія Шульга розповідає, що був такий період на початку 1990-х років, коли музеї закупляли глинянські килими, аби вони не втратилися у коловороті історії. Переважна більшість експонованих на виставці килимів збереглися саме завдяки активній роботі пані Шульги, мисткині, професорці кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв.

килим "Зорі" (фото 1 - фрагмент, фото 2 - в експозиції) Зеновії Шульги,

співкураторки виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський (1), Тетяна Буняк (2)

ГЛИНЯНСЬКИЙ КИЛИМ. ПОЧАТОК

Історія глинянського художнього текстилю розпочалась у 1885 році зі створення ткацької школи та Ткацького товариства у Глинянах. Згодом, у 1894 році, там заснували Державну школу візерункового ткацтва, а в 1910 році – Польське ткацьке товариство «КИЛИМ» (Polskie Stowarzyszenie Tkackie „KILIM” w Glinianach). Глинянські художні тканини, жакардові портретні зображення і, зокрема, килими були широко знані як вироби найвищої якості, бо виготовляли їх висококваліфіковані ткачі, а проєктували знані митці.

килим "Подільський" виготовлений у Глинянах в 1910-х роках, автор проєкту невідомий, фото — Тетяна Буняк

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І РОЗКВІТ ПРОМИСЛУ ПІСЛЯ НЕЇ

Події Першої світової війни зупинили розвиток успішного килимового виробництва, обладнання ткацьких майстерень було знищене. Проте невдовзі ткацький промисел у Глинянах відродив підприємець Михайло Хамула, більшість оригінальних виробів, які збереглися до нашого часу, створено саме на його фабриці у Глинянах в період з 1921 по 1939 рр..

"Оскільки будівлі фабрики вціліли, польська влада виставила їх на аукціон. Михайло Хамула виграв торги, вклав кошти у перезапуск і модернізацію килимової фабрики. Бізнес був дуже успішним. До 1939 року у нього було близько 500 працівників, продукцію продавав у Європі, мав свої крамниці не лише у Львові, Станіславові (нині Івано-Франківськ - ред.), Тернополі, але й у кількох містах Польщі. Возив свою продукцію на міжнародні виставки", — розповідає співкураторка виставки Любава Собуцька.

гість вернісажу "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" на тлі кили "Бочка" (поч. ХХ ст.) за проєктом Василя Цьоня; фото — Іван Станіславський

Проєктували рисунки глинянських килимів викладачі Промислової школи у Львові, художники-емігранти зі Сходу України, учні Мистецької школи Олекси Новаківського, представники Краківської та Варшавської академій мистецтв. Ткані вироби з Глинян завойовували нагороди на численних виставках, зокрема у Празі, Відні, Парижі, Мілані, Познані, Нью-Йорку.

"У міжвоєнне двадцятиліття промисел був таким успішним, що за короткий у Глинянах виникла ціла низка приватних килимарських майстерень, — каже пані Собуцька. — Зразки роботи таких майстерень можна побачити у третьому залі нашої виставки, поруч з килимами фабрики Хамули".

Третій зал експозиції й справді вражає, він має назву “Килимове шаленство”. Це, до речі, була робоча назва усього виставкового проєкту, яку запропонувала пані Зеновія Шульга.

гості виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у залі “Килимове шаленство” та фрагмент експозиції,

фото — Тетяна Буняк

У глинянських килимах можна простежити наслідування східних традицій килимарства і вплив так званої "гуцульської сецесії". В міжвоєнний період на фабриці у Глинянах втілювано наймодерніші напрями та стилі мистецтва: український модерн, кубізм, футуризм, ар-деко, супрематизм, експресіонізм тощо.

На жаль, імена художників, які створювали ескізи для килимів часто є невідомими. Допоміг у такій ідентифікації альбом зі зразками килимів "Глиняни. Місто моїх килимів" авторства Михайла Хамули. Його примірник представлений на виставці.

в міжвоєнний період на фабриці у Глинянах втілювано наймодерніші напрями та стилі мистецтва: український модерн, кубізм, футуризм, ар-деко, супрематизм, експресіонізм

альбом "Глиняни. Місто моїх килимів" Михайла Хамули в експозиції виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові, фото — Тетяна Буняк

“Ми його дуже довго шукали по бібліотеках, по музеях, і ніхто не мав такого альбому. Але наша колега-реставраторка Віра Бунда, яка сама родом з Глинян, якимось чином змогла дістати цей фоліант і передала його для експозиції”, — розповідає пані Собуцька. За цим альбомом вдалося ідентифікувати багато килимів.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА РАДЯНСЬКА ОКУПАЦІЯ

1939 року фабрику Михайла Хамули націоналізували. На її основі створили артіль "Визволення" (1939–1941), яку після Другої світової війни перейменували на артіль "Перемога" (1948-1968). Там почали продукувати килими смугастого типу. Радянський спосіб виробництва зобов’язував спрощувати рисунки та колористику, тож килими з мистецьких творів перетворилися на "метри квадратні килимової продукції".

килими з мистецьких творів перетворилися на "метри квадратні килимової продукції"

фрагмент експозиції "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Тетяна Буняк

В колекції Зеновії Шульги є й проєкти килимів радянського періоду. Виставка "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" не оминає увагою цього періоду і представляє один експонат — килим 1960-х років.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

З відновленням Української держави в 1991 році та з відкриттям західних ринків глинянські килими не витримали конкуренції. Сьогодні де-факто фабрика не функціонує. Щоправда, відбувалися непоодинокі спроби її відродження. Так, наприклад, 1996 року за ініціативи Зеновії Шульги низка українських художників створила авторські проєкти килимів, реалізовані зразки яких уже того самого року було експоновано на великій виставці «Відродимо глинянський килим» в Національному музеї у Львові.

фрагмент експозиції виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський

Згодом Зеновія Шульга започаткувала мистецький проєкт «Екологічний ракурс», до якого долучилося чимало художників з України та з-за кордону. У межах проєкту відбуваються літні пленери, художні виставки, фестивалі, міжнародні наукові конференції, видання наукової літератури, які мають єдину спільну мету – відродження виробництва художніх тканин, зокрема килимів, у Глинянах.