“МОНА ЛІЗА” НА БРОДВЕЇ: ЕНДРЮ ЛЛОЙД ВЕББЕР ГОТУЄ МЮЗИКЛ ПРО ПОГРАБУВАННЯ СТОЛІТТЯ
- Соломія Ткачук
- 16 годин тому
- Читати 2 хв
Ендрю Ллойд Веббер, композитор, який створив найкасовіші бродвейські шоу “Коти” та “Привид опери”, анонсував свій новий мюзикл про викрадення з Лувру “Мона Лізи”.
21 КВІТНЯ, 11:00
фрагмент полотна "Мона Ліза" Леонардо да Вінчі, 1503-1519 фото: Wikimedia
Про роботу над новим мюзиклом, натхненним найгучнішим артвикраденням століття, Ллойд Веббер розповів під час пресконференції після нещодавньої прем’єри іншого свого шоу — адаптації “Котів” під формат танцювального квір-шоу. Про це повідомляє Смітсонівський журнал.
На початку 1900-х років, усвідомлюючи зростання популярності “Мона Лізи”, Лувр вирішив захистити картину склом. Одним із майстрів, які займалися склінням, був Вінченцо Перуджа — італійський скляр і маляр. 21 серпня 1911 року, поки Лувр був зачинений, Перуджа — можливо, у супроводі спільників — витяг “Мона Лізу” зі встановленої напередодні ним же скляної вітрини, вийняв портрет з важкої рами й втік з місця злочину.
порожнє місце на стіні в салоні Карре в Луврі де висіла "Мона Ліза", 1911 фото: Wikimedia
світлина з кримінальної справи Вінченцо Перуджа фото: Bettmann/Getty Images
Відсутність картини виявили через 28 годин, коли художник, який прийшов зробити з неї замальовку, знайшов лише порожню стіну. Спочатку адміністрація припустила, що полотно зняли для фотографування. Справжній переполох почався тоді, коли штатний фотограф Лувру сказав, що нічого про це не знає, а на сходах знайшли порожню раму від картини.
Полотно шукали впродовж двох років. Серед підозрюваних був навіть Пабло Пікассо, який тоді жив у Парижі. Тим часом Перуджа разом з вкраденою картиною повернувся до Італії, і наприкінці 1913 року через артдилера попросив викуп за свою “заручницю”. Шантаж Перуджі не вдався, дилер повідомив про все поліцію і крадія заарештували. “Мона Ліза”, ставши героїнею захопливої детективної історії, перетворилася на справжню сенсацію.
Після арешту, намагаючись пояснити свій вчинок, Перуджа заявляв, що просто хотів повернути картину на її батьківщину. “Здається, “Мона Ліза” належить Італії, оскільки її автор був італійцем”, — писав він у записці про викуп.
"Мона Ліза" у Парижі після повернення з Італії, 1914 фото: Roger-Viollet Gallery
Історики досі сперечаються щодо справжніх мотивів Перуджі. Проте після його заяви про “справедливу репатріацію полотна” багато хто в Італії проголосив його героєм. Він швидко прийняв цей образ і вправно використовував його у суді на свій захист.
Картина експонувалася певний час в Італії, а потім повернулася до Лувру. За перші два дні після повернення, її прийшло побачити понад 100 000 відвідувачів.
“Мона Ліза” стала музою для багатьох митців, наприклад, Марселя Дюшана і Енді Воргола. В оповіданні Рея Бредбері “Усмішка” її роздирають на шматки, у фільмі “Ножі наголо: Скляна цибулина” — знищують через невдалий винахід техномагната. Про неї не раз згадує Ден Браун у “Коді да Вінчі”, а Рей Еванс та Джей Лівінгстон присвятили їй однойменну пісню, яка отримала премію “Оскар” 1950 року. Тепер “Мона Ліза” має всі шанси стати ще й зіркою Бродвею.
Сподобався матеріал?
