top of page

ХРАНИТЕЛІ РІЗДВА. ПРО НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ РІЗДВЯНІ ІКОНИ РОЗПОВІДАЮТЬ НАУКОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ

Твори з постійної експозиції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, зокрема й давній іконопис, у лютому 2022 року перенесли до сховищ. Усі пам’ятки — й досі там, чекають завершення війни у безпеці. Виставковий простір у цьому музейному крилі спорожнів, життя у ньому наче завмерло. Та напередодні Різдва тишу тут перериває скрип масивних дерев’яних дверей, реставратори обережно заносять до залів кілька експонатів. Хоча й на вкрай короткий час, атмосфера у залах змінюється. Можливо, це — через наш гомін, фізичну присутність людей та творів мистецтва, але водночас здається, що це найдавніші українські різдвяні ікони принесли сюди справжній дух Різдва… 



Ольга Цибко, зберігачка фонду іконопису НМЛ, Тарас Гера (зліва) та Любомир Магінський (справа), реставратори музею, біля ікони Різдва Христового (XVI ст.) з села Трушевичі, що на Львівщині фото - Іван Станіславський



Свято Різдва — одне з найбільш шанованих у християнському світі. Вважається, що традиція його святкування з’явилася у III столітті. Офіційно ж свято проголосили 431 року під час Ефеського церковного собору. І вже від найдавніших часів різдвяна тематика знайшла широке відображення не лише у традиціях та звичаях християн, а також — й у мистецтві.


Завдячуючи своєму засновнику митрополиту Андрею Шептицькому, Національний музей у Львові (НМЛ) став серцем збереження українського сакрального мистецтва. Не дивно, що найдавніший в українському іконописі твір, на якому зображена сцена Різдва, з усіх збережених зразків станкового малярства, перебуває у збірці саме цього музею.


найдавніші збережені художні образи Різдва можна побачити саме в іконописі

реставратор музею Тарас Гера тримає ікону Різдва Христового, яку Теофіл Копистинський подарував Музею Ставропігійського інституту, а звідти вона потрапила до збірки НМЛ


Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького має одне з найповніших світових зібрань українського сакрального мистецтва  XIV - XVIII століть, каже Ігор Кожан, директор інституції.


“Наша колекція іконопису нараховує понад 4000 одиниць збереження, плюс давня різьба, скульптура, а це — ще тисячі та тисячі предметів. Це — збірка світового значення, — розповідає пан Кожан. — “Власне, ікон Різдва у нас близько 60. Усі  — унікальні та дуже цікаві предмети”. 


Ігор Кожан, директор Національного музею у Львові, на виставці "Нація. Мистецтво. Наука" (до 150-ліття Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка), що зараз триває у музеї; зліва — ікона "Поклоніння царів", XVIII ст., приватна збірка


“Вперше сцена Різдва зустрічається на клеймі ікони “Воздвиження Чесного Хреста”. Це ікона початку XV століття, яка була у постійній експозиції музею до початку повномасштабного вторгнення, — розповідає Ольга Цибко, зберігач фонду іконопису та старша наукова працівниця відділу давнього мистецтва НМЛ.


вперше сцена Різдва зустрічається на клеймі ікони “Воздвиження Чесного Хреста”. Це ікона початку XV століття

реставратор музею Любомир Магінський поруч ікони “Воздвиження Чесного Хреста”, поч. XV ст.


фрагмент ікони “Воздвиження Чесного Хреста”, поч. XV ст., з колекції НМЛ. Попри часткові втрати зображення, клеймо зі сценою Різдва можна роздивитися у нижньому правому куті ікони


Пані Ольга з колегами-реставраторами показує наступну давню пам’ятку і розповідає, що вона для музею — дуже особлива. “Ця ікона XVI століття. Походить вона з церкви в (селі - ред.) Дальовій, зараз це територія Польщі. Вона одною з перших потрапила до збірки нашого музею, — каже науковиця. — Ікона особлива ще й тим, що це — приклад великих празників, які рідко зустрічаються у нашому іконописі, бо празниковий цикл — це зазвичай ікони маленького формату, а тут, крім того, що це великі празники, ще й на одній дошці зображено два водночас — Богоявлення та Різдво”. 



ікона з села Дальова, XVI ст., колекція НМЛ

фрагменти ікони з села Дальова з зображенням Різдва (фото 1) та Богоявлення (фото 2), XVI ст., колекція НМЛ


започаткував та дав першу ґрунтовну збірку музею Андрей Шептицький, проте колекція інституції формувалася з різних джерел

Ольга Цибко розповідає про Музей Ставропігії у Львові, який радянська влада розформувала на початку 1940-х років. “Збірку Музею Ставропігії поділили між музеями міста, — каже пані Цибко. — І от власне таким чином збірка іконопису з Музею Ставропігії й потрапила до нашого музею. Так близько 200 ікон опинилися у нашій колекції. Це — надзвичайно цінні предмети. Багато з них були представлені у нашій постійній експозиції до повномасштабного вторгнення”.


Серед тих 200 експонатів, провенанс яких веде до Музею Ставропігії, була й ікона Різдва Христового, XVI ст., з церкви у селі Вільча (тепер — це Польща, регіон Перемишля). Зараз — це один зі знакових творів у колекції НМЛ. 



ікона Різдва Христового з церкви у селі Вільча, XVI ст., колекція НМЛ



деталі ікони Різдва Христового з церкви у селі Вільча, XVI ст. (фото 1-2), колекція НМЛ


Пані Ольга показує наступний експонат, який також пов’язаний зі Ставропігійським братством, а ще — з ім’ям українського художника Теофіла Копистинського.


Теофіл Дорофійович, розповідає Ольга Цибко, не лише розписував церкви та малював ікони, він ще й пробував себе у ролі реставратора.


“У ті часи (кін. XIX ст.) реставраторами переважно ставали художники, бо не було на наших теренах спеціальної освіти для реставраторів. А художники розумілися на мистецтві й технологіях малярства, тому намагалися консервувати та реставрувати пам’ятки, наскільки вони це вміли та розуміли”, — пояснює Ольга Цибко 

І от вкінці 1880-х років Ставропігійське братство звернулося до Копистинського з проханням допомогти у реставрації їхньої збірки іконопису. Тоді Теофіл Дорофійович відреставрував на замовлення аж 150 предметів. “Цю цифру засвідчує відповідне свідоцтво, яке зараз зберігається в архіві нашого музею, — каже пані Ольга. — Звісно, про рівень фаховості тої  реставрації ми зараз не можемо говорити, достеменно невідомо, що саме і як він робив… Але такі дрібнички з історії розкривають нам перипетії життя давніх пам’яток”.  


Ольга Цибко показує ікону Різдва (походження роботи — невідоме), яку Теофіл Копистинський подарував Музею Ставропігійського інституту, а звідти вона потрапила до збірки НМЛ,


Якраз у той час, а саме 1888 року, Ставропігійське братство влаштувало у Львові велику  археологічно-бібліографічну виставку. Там власне й експонувалися відреставровані Копистинським твори, а оскільки митець й сам був колекціонером старовини, й після плідної співпраці з братством, ймовірно, налагодив з ними гарні стосунки, то подав на ту виставку й кілька ікон з власної колекції. Після завершення виставки, багато з експонованих на ній творів мистецтва сформували збірку вже згаданого вище Музею Ставропігії.


“Теофіл Копистинький зрозумів, що кращим місцем для його творів буде саме музей. І він свої твори з тої виставки подарував музею. Серед них й була ця ікона Різдва, яку ви бачите зараз. Вона тепер зберігається у нашому музеї”, — пояснює пані Ольга.



справа — ікона Різдва Христового (походження роботи — невідоме), яку Теофіл Копистинський подарував Музею Ставропігійського інституту, а звідти вона потрапила до збірки НМЛ,


2018 року у Національному музеї у Львові відбувалася виставка "Ікони риботицьких майстрів", присвячена творчості церковного мистецького осередку у містечку Риботичі, що поблизу Перемишля, на українській етнографічній території Надсяння (тепер — Польща). Тоді Роксолана Косів, кураторка виставки, докторка мистецтвознавства та старша наукова працівниця відділу давнього мистецтва НМЛ, зібрала у проєкті понад 100 ікон риботицьких майстрів, зокрема й ікону Різдва Христового. 



ікона Різдва Христового, XVIII ст., з села Торки, Риботицького осередку іконопису, колекція НМЛ


Цю ікону дуже любили розглядати відвідувачі нашого музею, навіть наймолодші, — каже пані Ольга Цибко. — Там дуже детально все описано, дуже доступно… Внизу ікони зображений Ірод. І от настільки іконописець вправно передав ті емоції, що вирують у момент вбивства дітей, які наказав вчинити Ірод, що свого часу парафіяни церкви, напевне, не витримавши емоційного напруження, видлубували намальованому Іродові очі”.


свого часу парафіяни церкви, напевне, не витримавши емоційного напруження, видлубували намальованому Іродові очі



Ольга Цибко розповідає про деталі ікони Різдва Христового (XVIII ст.) з села Торки, Риботицького осередку іконопису


Реставратори заносять до залу ще один великоформатний твір, пані Ольга пояснює, що наша оповідь про найдавніші ікони Різдва була б неповною без  ікони XVI ст. з села Трушевичі, що на Львівщині. “Цей твір увійшов у всі, напевне, провідні тематичні видання та був у постійній експозиції НМЛ до повномасштабного вторгнення”, — каже науковиця. — “На іконі зображено Різдво Христове, а по периметру — клейма зі сценами життя Марії та Христа. Ця ікона — вона одна така, унікальна”.



реставратори музею, показують великоформатну ікону XVI ст. з села Трушевичі, що на Львівщині



фрагмент ікони XVI ст. з села Трушевичі, що на Львівщині, колекція НМЛ


Поки розглядаємо різдвяні сюжети на великій іконі з Трушевичів, пані Ольга з колегою показують ще один твір, підносять його дуже обережно, не перехиляючи, побачити зображення можна лише “зазирнувши зверху”. Дивимося. У дерев’яній рамі — тендітне на вигляд скло, по ньому кілька тонких тріщин і дуже незвичний, після усіх переглянутих нами сьогодні, образ Різдва.


“Переважно фонд іконопису — це ікони намальовані на дереві, яких ми з вами вже передивилися аж шість, — каже науковиця. — Але крім ікон на дереві у нас є ще порівняно невелика колекція ікон намальованих на полотні та ще менша колекція ікон намальованих на склі”. 



ікона на склі з села Залужжя, що на Львівщині колекція НМЛ


фрагмент ікони на склі з села Залужжя, що на Львівщині колекція НМЛ


“Тема Різдва в іконописі на склі — надзвичайно рідкісна. Й ось так пощастило, що у нашій колекції є така ікона”, — кажуть музейники

Коли говоримо про ікони на склі, то вони, зазвичай, — з Буковини чи Покуття. “Ця ікона — зовсім не звідти, вона — з села Залужжя Яворівського району, з мистецького осередку, який дослідники називають Лежайсько-Перемиським. Ми маємо у колекції кілька ікон з цього осередку, зокрема й цю ікону Різдва Христового”, — каже Ольга Цибко.



Ольга Цибко, зберігачка фонду іконопису та старша наукова працівниця відділу давнього мистецтва НМЛ


Розглядаючи різдвяні сюжети та слухаючи про них фахові розповіді, час у музейних залах спливає надзвичайно швидко. Різдвяним іконам потрібно повертатися до сховищ. Музейні зали знову пустіють…  “Маю надію, що понад 60  ікон Різдва Христового нашої збірки вийдуть окремим виданням десь у найближчому часі”, — каже Ігор Кожан. 


Невідомо скільки ще часу доведеться чекати, аби знову побачити ці та й інші найцінніші зразки українського мистецтва не на світлинах, а у просторих музейних залах, коли ворожі загрози буде подолано й усім нам буде безпечно… Зрештою, ці кілька годин проведених у товаристві таких мистецьких творів, нагадали, що Різдво — це все ж про дива, в які важливо вірити.



фрагмент ікони XVI ст. з села Трушевичі, що на Львівщині, колекція НМЛ







Матеріал: Ія Степанюк

Фото: Іван Станіславський




Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest




Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

Kommentare


bottom of page