ГОТЕЛЬ, КІНО І “ДЕРЖМАЙНО”: ПРО ВИСТАВКУ ОЛЕГА ТІСТОЛА “ТІНІ ІМПЕРІАЛУ” У ЛЬВІВСЬКОМУ MERCURY ART CENTER
- mailforiya
- 19 серп.
- Читати 8 хв
Оновлено: 8 лист.
Державні корпорації, торгові організації, готель, ресторани і копіцентр — все це колишні “мешканці” львівського “будинку з Меркурієм”, що тепер перетворився на мистецький простір. 16 серпня тут відкрилася велика (без перебільшень) ретроспектива Олега Тістола “Тіні Імперіалу”, масштабна інтервенція у простір, де переплелися імперські амбіції, радянські нашарування та новітня українська реальність.
монтаж експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола під кураторством Андрія Рибки на новій локації Mercury Art Center (MAC) фото - MAC
“Тіні Імперіалу” стали першим виставковим проєктом артцентру Меркурій після низки “тектонічних” інституційних змін. У середині липня тоді ще Центр інтелектуального мистецтва Меркурій оголосив про тотальний ребрендинг. “Відтепер ми — Mercury Art Center (МАС). З новою назвою, новою айдентикою, але з незмінною візією: мистецтво візуалізує світогляд”, — йшлося в офіційному повідомленні. За два тижні до цього інституцію покинув Богдан Мисюга, який був артдиректором центру з моменту його створення. А вкінці липня (тепер вже) MAC заінтригував запрошенням на свою нову локацію у середмісті Львова — в “будинок з Меркурієм”.
Частину будівлі за цією адресою МАС придбав ще 2023 року. Власне назва артцентру — “Меркурій”, й була натхненна фігурою Меркурія авторства львівського скульптора італійського походження Леонарда Марконі, яка увінчує фасад будинку на вулиці Січових Стрільців, 3 (в народі - “будинок з Меркурієм”).
будинок з Меркурієм у Львові, вул. Січових Стрільців, 3 фото — Костянтин Гливляс/MAC
Втім прем’єрною локацією артцентру у 2024 році стало інше приміщення, розташоване на площі Міцкевича, 10. Там колись функціонував банк, а останні кілька років споруда стояла порожньою (у Львові її знають і впізнають завдяки яскравій модерністичній архітектурі, типовій для початку 2000-х років).
У MAC розповіли, що другу частину приміщень “будинку з Меркурієм” їм вдалося придбати (на аукціоні) лише недавно, у травні 2025 року. Тепер в інституції вирішили відкрити там нову локацію (вона, ймовірно, колись задумувалася як перша й основна). “Це для нас важливий крок. Наша ціль, щоб новий простір став осередком культурних ініціатив, спільнот і майданчиком для промоції українського мистецтва. Ми прагнемо зберегти історичну атмосферу будівлі, водночас відкрити її для сучасного мистецтва та нових ідей”, — пояснили в артцентрі.
ГОТЕЛЬ, КІНО І “ДЕРЖМАЙНО”
“Будинок з Меркурієм” звели у 1885 –1887 роках за проєктом архітектора Вінцента Равського-молодшого для першої Дирекції залізниць Східної Галичини. Меркурій (у римській міфології — покровитель торгівлі, руху і зв’язку) на фасаді мав символізувати швидкість і прогрес залізничних сполучень.
Дирекція залізниці пропрацювала тут близько 10 років, а потім переїхала. Будинок переобладнали під готель “Імперіал”, один з найпрестижніших у місті того часу.
будинок з Меркурієм у Львові, вул. Січових Стрільців, 3 фото — Костянтин Гливляс/MAC
1927 року у світовий прокат виходить голлівудська воєнна драма “Hotel Imperial” про "лембергський" готель. У головній ролі — Пола Неґрі, зірка і секс-символ епохи німого кіно. Інтер’єри готелю “Імперіал” відтворювали за фото- та кінохронікою у знімальних павільйонах студії Paramount.
Події чорно-білої кінострічки розгортаються у розпал Першої Світової Війни. Австрійський офіцер, якого зіграв зірковий актор Джеймс Холл, відставши від “своїх”, опиняється по ворожий бік фронту, в окупованій Російською царською армією Галичині і Лембергу (Львові). Він знаходить прихисток у готелі “Імперіал”, від росіян його переховує покоївка (Пола Неґрі), видаючи військового за офіціанта. У якийсь момент готель стає штабом росіян, там починають шукати шпигуна, який “зливає” секретні дані австрійцям, російський генерал не дає проходу покоївці, а “новенький” офіціант опиняється за крок до викриття. Втім, у кращих голлівудських традиціях, кіно завершується хепі-ендом.
До слова, “Готель Імперіал” зараз можна вільно подивитися на Youtube.
постер голлівудської кінострічки "Готель Імперіал", 1927 світлина - IMDB
стопкадри фільму "Готель Імперіал", 1927 світлини - IMDB
Перед самим початком Другої Світової кіностудія Paramount вирішила перезняти “Hotel Imperial”, який став одним з найуспішніших їхніх фільмів. На головну роль затвердили Марлен Дітріх, заручилися вкрай високим, як на той час, бюджетом. Втім, через голлівудські чвари, у прокат стрічка вийшла без Дітріх і зі зміненою сюжетною лінією.
У міжвоєнний та радянський періоди будівля з Меркурієм часто змінювала функції, там працювали різні торгові організації та школа з підготовки голів колгоспів.
Після відновлення Незалежності України, 1992 року до будівлі в’їхало регіональне відділення Фонду Держмайна. Установа діяла за цією адресою до 2019 року. Крім Фонду Держмайна офіси тут орендувало чимало різних організацій.
Усі “мешканці”, впродовж 140 років, кожен по-своєму, залишали тут свої сліди присутності, десятиліттями нашаровуючи їх на інтер’єри та екстер'єр будівлі з Меркурієм. “Ми відкриємо для відвідувачів цю будівлю без прикрас, залишивши там набутки всіх попередніх власників. Водночас мистецтво Олега Тістола стане посередником між аудиторією та історією цієї будівлі”, – акцентує Лілія Михайлик, директорка MAC.
фрагмент оздоблення стелі у львівському будинку з Меркурієм фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
також читайте: ПЕРШИЙ АУКЦІОННИЙ ДІМ НА ЗАХОДІ УКРАЇНИ. 10 ЗАПИТАНЬ ДО КСЕНІЇ ЦІХУРСЬКОЇ, ДИРЕКТОРКИ АУКЦІОННОГО ДОМУ МЕРКУРІЙ
ЛЬВІВСЬКИЙ ПРОЛОГ ОЛЕГА ТІСТОЛА ТА АНДРІЯ РИБКИ
Львів — не чуже місто для Олега Тістола. Тут, у 1980-х роках, він був студентом Інституту декоративно-прикладного мистецтва (зараз — Львівська національна академія мистецтв). До того Олег Тістол жив у Києві та навчався у знаменитій Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка, а народився художник на Миколаївщині.
“Тіні Імперіалу” — також далеко не перший виставковий проєкт Тістола у Львові, і навіть не перша його “львівська” ретроспектива (хоча з масштабом “Тіней…” жодна з попередніх виставок, звісно, не зрівняється). Тандем з куратором Андрієм Рибкою — теж не дебютний.
художник Олег Тістол (справа) і куратор Андрій Рибка на відкритті виставкового проєкту "Тіні Імперіалу" в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
Восени 2020 року Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького (ЛНГМ) відремонтувала групу приміщень для свого нового відділу — Музею Модернізму. Перед тим як туди заїхав власне Музей Модернізму, в оновлених виставкових залах відбулася виставка Олега Тістола “60 років Незалежності”. 2020 рік був для митця ювілейним, йому виповнилось 60 років. До Львова тоді привезли кілька десятків творів художника з його знакових серій “Проєкт українських грошей”, “Національна географія”, “Ю.Бе.Ка” та “Гори”. Кураторкою “60 років Незалежності” була Олена Субач, будував експозицію Андрій Рибка.
Ймовірно, співпраця Тістола з Рибкою, тоді ще експозиціонером Львівської національної галереї мистецтв, у 2020 році була успішною, бо вже 2024 року вона знайшла своє продовження у форматі 4 нових виставкових проєктів. Над ними Андрій працював вже як незалежний куратор. Минулого року Рибка майже одночасно курував одразу 2 проєкти Тістола у Львові: соло-виставку художника “Крим” у Палаці Гната Хоткевича і pop-up проєкт у магазині OSTRIV, а ще проєкт “Нацпром. Підгірці” (“Нацпром” — спільна творча програма Олега Тістола та Миколи Маценка, у (непостійному) форматі якої художники працюють з початку 1990-х років).
фрагмент експозиції виставки “60 років Незалежності” Олега Тістола в приміщенні Музею Модернізму (відділ Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького), жовтень 2020 фото — ЛНГМ ім. Бориса Возницького
фрагмент експозиції проєкту "Нацпром. Підгірці", липень 2024
фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Крим" Олега Тістола у львівському Палаці Гната Хоткевича, липень 2024 фото — Ія Степанюк
“У нашій співпраці є величезна доброта Олега до мене як куратора, яка лежить у площині — він мені видає матеріал, а я з ним роблю те, що я хочу. І це — величезна рідкість, коли художник може тобі віддати побавитися своїм “дитям”, тобто мистецтвом, яке він творить”, — розповів Андрій Рибка про співпрацю з Олегом Тістолом під час роботи над виставкою “Крим”.
З експозиційного погляду меркуріанські “Тіні Імперіалу” нагадують і хоткевичівський “Крим”, і “Підгорецький Нацпром”. Усі ці виставки — мистецька інтервенція у будівлі зі строкатою історією, які зараз стоять пусткою, тримаючи у собі та на собі численні нашарування присутності попередніх мешканців та користувачів. “Ці проєкти — це така собі робота зі спогадами. Вони дають можливість зробити ревізую в голові: що лишити, а що не варто. Багато речей з тих минулих (імперських, радянських) часів хочеться позабувати і не пам’ятати, але деякі варто таки лишити, зафіксувати навіть…”, — каже куратор.
Виглядає на те, що Андрію Рибці вдалося створити авторську кураторську формулу, за якою твори Тістола “звучать” найкраще, і це — не галерейні зали, а історичні будівлі, життя в яких опинилося на вимушеній паузі.
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Ія Степанюк
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
Та й сам Олег Тістол каже, що виставлятися у стандартних виставкових просторах йому не цікаво. “...я люблю процеси. У цьому випадку (проєкт “Тіні Імперіалу” - ред.) – це процес у чистому вигляді, дуже правдивий, відкритий і зрозумілий: від Австрії (Австро-угорської імперії - ред.) до сьогодні. Страшенно хочеться у цьому процесі проявити максимальну повагу: від архітектора цієї споруди до останнього орендатора. Усі вони – це частина історії”, — каже художник.
також читайте: “НАЦПРОМ — ЦЕ, КОЛИ МИ ЩОСЬ РОБИМО РАЗОМ”. ПРО ВИСТАВКУ МИКОЛИ МАЦЕНКА ТА ОЛЕГА ТІСТОЛА “НАЦПРОМ. ПІДГІРЦІ”
ТІНІ ІМПЕРІАЛУ
Три сотні робіт Олега Тістола, розкиданих по заплутаних лабіринтах неоренесансної будівлі, — гротескні, іронічні та символічні. Їхні образи — мінімалістичні, загадкові, але водночас й добре впізнавані.
В експозиційному контексті, ці малярські полотна напрочуд органічно вписалися в інтер’єри колишнього “Імперіалу”, ставши його тінями. Вони — наче привиди, що зустрічають вивідувачів покинутої будівлі, й подекуди навіть не проти комунікації з ними, виражаючи це своїми жестами та рухами.
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
роботи Олега Тістола "стали тінями" в експозиційних інтер’єрах , загадковими, але водночас й добре впізнаваними (процес створення цих "тіней" художником) фото — MAC
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — MAC
Експозиція (умовно) поділена на періоди творчості митця і розгорнута на трьох поверхах та горищі будівлі. Це — близько 2000 м², 90 кімнат (у пресрелізі до події вказано 88, але на момент відкриття, з’ясувалося, що всі 90). Кожен простір (кімната, коридор, зала, стрих) – точка зустрічі Австро-Угорської імперської спадщини, нашарувань радянської та пострадянської епох з гостями доби Незалежної України.
“Кожна імперія лишає по собі спадок у вигляді матеріальних і ментальних речей. Архітектура – це також тінь. Тінь, яку зараз лишають по собі імперії, і тінь, яку лишили тоді. Це живий процес, який відбувається. Відповідно нова історія лишить свою тінь, тінь незалежної України… Ця виставка про тіні, які сформували нас і продовжують нас формувати, впливають на нас. Це про життя, про те, ким ми є, ким ми були й ким ми станемо і те, як ми сприймаємо той спадок, який маємо: історичний і не лише”, — пояснює Андрій Рибка.
І митець, і куратор неодноразово акцентують на важливості іронії у їхніх проєктах. Саме через іронічні образи Олег Тістол намагається переосмислити колоніальне минуле та буремне сьогодення.
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
фрагмент експозиції проєкту "Тіні Імперіалу" Олега Тістола в Mercury Art Center (MAC) фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети
“Всі 90 приміщень, які Ви сьогодні побачите, — захламлені, смішні, зачищені… Тут є різне, але тут немає стьобу. “Тіні Імперіалу” — це проєкція, це про реальність нашого життя. Ми всі, так чи інакше, жили по якихось гуртожитках, по зйомних квартирах, по готелях… І цей проєкт, “Тіні Імперіалу”, він — про любов, про любов до архітектури, про любов до різних речей. І, найголовніше, про любов до України. От тому і “Слава Україні””, — завершує своє інавгураційне слово Олег Тістол.
“Героям Слава!” — відбивається об склепіння будівлі колишнього готелю “Імперіал” дзвінким відлунням відповідь гостей вернісажу.
Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest
Матеріал: Ія Степанюк
