МОВЧАЗНИЙ ГОЛОС. У ЛЬВОВІ ВІДКРИЛИ ПЕРСОНАЛЬНУ ВИСТАВКУ АНДРІЯ РОЇКА

У виставкових залах Національного музею у Львові (НМЛ), що розташовані у кам'яниці на вул. Листопадового Чину, 7, відкрили персональну виставку художника Андрія Роїка «Голос». На ній представили великоформатні полотна та графічні рисунки, які митець, в основному, створив після початку повномасштабного вторгнення.


фрагмент експозиції "Голос" Андрія Роїка в НМЛ. Фото — Ольга Головчин


За словами Андрія, виставка є спробою зафіксувати теперішній час як внутрішній конфлікт і нагадування про мирне минуле, з яким майбутнє не готове вступати в діалог.


« “Голос” – про крик із темряви у світло, про незгоду з несправедливістю, про травму, яка залишить слід у кожному», – зазначає художник.


у майстерні Андрія Роїка, серпень 2022. Фото — Дар'я Мазурик, НМЛ


Презентовані твори є авторськими рефлексіями, але водночас вони про всіх нас, адже ключовими темами, які порушує художник, є пам’ять, колективна травма, мир. «Пам’ять ми стараємося фіксувати по-різному: хтось – словами, хтось – музикою, я старався її фіксувати, зображаючи постамент, – пояснює Андрій. – На нього ми можемо поставити будь-кого: героя, антигероя, ворога…Деякі роботи називаються доволі прямолінійно: «Пам’ятник любові», «Пам’ятник сім’ї», «Пам’ятник Незалежності». Вони трішки надбиті, надщерблені, але вони досі існують».


Подекуди пам’ятники «оголюються», замість рук та ніг у них – фрагменти арматури, які слугують їхнім каркасом.


«Цей каркас як наша свідомість, яка після 24 лютого абсолютно оголилася: біле стало білим, чорне – чорним. Каркас як стрижень людини – те, що вона намагається знайти. Цей стрижень, мені здається, є найважливішим, що може бути в людини», – описує автор.


І додає: «Руйнування пам’ятників, які я часто зображую, є певним оголенням думки, свідомості, добрих намірів. Чи це оголення потрібне? Так».



Серед робіт, експонованих у межах виставки, є композиція «Союз пам’яті». На ній зображені руки, які тримаються одна за одну, і символізують минуле та майбутнє.



Інший промовистий твір – «Апогей під знаком питання» про утопічний стан миру, зафіксований у вигляді скульптури. За мир потрібно боротися, переконаний Андрій, тому пам’ятник є дещо пошкодженим, не вцілілим.


«Мені важко робити виставку у такий час, але так склалося, що вона відбувається. Я не знаю, наскільки вона коректна. Єдиний діалог, який зараз може вестися, суперуспішно здійснює ЗСУ».


Андрій Роїк у майстерні, серпень 2022. Фото — Дар'я Мазурик, НМЛ


Здебільшого Андрій Роїк працює зі зображенням людського тіла в різних його виглядах. На такий вибір зокрема вплинув освітній процес.


«Якщо ми говоримо про зображальність, візуальне начало, естетичні уподобання, то тіло, мабуть, є найскладнішим в академічному аспекті, який я здобув, – розповідає художник. – Тіло – крихке, невловне, змінне. Воно – різне, кожне особливе по-своєму. Мені цікаво «копирсатися» у цій особливості, шукати особливості вад та характерних рис людини. Це певний сакральний код кожного і мені цікаво його досліджувати та проявляти».


Людські тіла автор намагається зобразити поза межами часу, простору та будь-яких контекстів. Вони не мають id, національності чи яскраво виражених рис індивідуальності. Художник зображує тіло сакральним, недоторканим суб’єктом. Здебільшого вони перебувають у застиглому стані, начебто у вакуумі та невагомості.


Зі слів Андрія, зображені фігури перебувають на відстані від нього самого, завжди присутня певна дистанція. Художник припускає, що це наслідки пандемії COVID-19.



«Часто джерелом для зображальності слугують нестандартні для мене речі: вирізки із журналів, фешн-фотографії, моменти із життя, які могли зафіксуватися у пам’яті через емоційне піднесення. Іноді запам’ятався певний ракурс людини і я його зрезонував», – описує Роїк.


Раніше художник малював з натури, але з часом відійшов від цієї практики. «Мені важко працювати з людьми, хочеться все ж таки закритися у майстерні та шукати якусь свою форму вираження».


Андрій Роїк працює з акрилом, полотном, папером, графітом, сухою голкою. Малює не пензлем, а за допомогою ганчірок та інших підручних інструментів. Фарба як суміш буквально втирається у полотно.

Здебільшого працює з великими форматами. Виставка "Голос" триватиме в НМЛ до 23 жовтня 2022 року.



Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest




Матеріал: Ольга Головчин Фото: Дар'я Мазурик, Ольга Головчин