Лувр оголосив команду, яка працюватиме над проєктом “Лувр — новий Ренесанс”. Ця масштабна програма покликана повністю переосмислити простір музею. До розробки залучать нью-йоркське бюро Selldorf Architects, французьку студію STUDIOS Architecture Paris та ландшафтних архітекторів BASE Paysagiste. 29 ТРАВНЯ, 10:30 фото: © STUDIOS Architecture Paris et Selldorf Architects / Louvre Про це повідомив пресофіс музею. Команди, які працюватимуть над “новим Ренесансом” Лувру, обирали на міжнародному архітектурному конкурсі. Переможців 18 травня оголосили Президент Франції Емануель Макрон і Міністерка культури Катрін Пегар. Для Лувру це найбільше оновлення з 1980-х років, коли на подвір'ї з'явилася скляна піраміда за проєктом китайсько-американського архітектора Айо Мінг Пеі. Головна мета змін — оптимізувати потік гостей. Зараз піраміда залишається основним входом до музею, але вона вже давно не справляється з потоком відвідувачів. Щоб розвантажити звичний маршрут, у Луврі відкриють додатковий вхід із боку історичної Колонади Перро. Це допоможе не лише зменшити черги, а й краще інтегрувати музейний комплекс у міський простір Парижа. фото: Michael Pointner / Unsplash Реконструкція торкнеться і головного шедевра музею. Для “Мона Лізи” планують створити окрему, просторішу, залу під Квадратним двором (Cour Carrée). Деталі проєкту обіцяють оприлюднити найближчим часом. також читайте: “МОНА ЛІЗА” НА БРОДВЕЇ: ЕНДРЮ ЛЛОЙД ВЕББЕР ГОТУЄ МЮЗИКЛ ПРО ПОГРАБУВАННЯ СТОЛІТТЯ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

В аукціонному домі Christie’s — кадрові перестановки. Новим очільником і, відповідно, головою ради директорів став Франсуа-Анрі Піно — син французького мільярдера Франсуа Піно та президент інвестиційного холдингу Groupe Artémis, материнської компанії Christie’s. 01 ЧЕРВНЯ, 10:20 Франсуа-Анрі Піно фото: Wikimedia Про це повідомив пресофіс аукціонного дому. Франсуа-Анрі Піно насамперед відомий як бізнесмен, який трансформував сімейний конгломерат Pinault-Printemps-Redoute (PPR) у міжнародного гіганта індустрії розкоші Kering, що володіє брендами Gucci, Yves Saint Laurent, Balenciaga та іншими модними домами. Попередній голова ради директорів Christie’s Гійом Черутті, який очолював компанію з 2017 по 2025 рік, тепер зосередиться на управлінні приватним мистецьким фондом родини Піно. Він обійняв посаду президента Колекції Піно (Pinault Collection). Сімейна колекція Піно налічує близько 10 тисяч творів мистецтва. Частина колекції експонується у трьох приватних музеях: паризькій Торговій біржі (Bourse de Commerce), венеційському Палаццо Грассі (Palazzo Grassi) та Центрі сучасного мистецтва “Пунта-делла-Догана” (Punta della Dogana), теж розташованого у Венеції. Франсуа Піно-старший, який придбав Christie’s у 1998 році за $1,2 млрд, залишається почесним головою аукціонного дому. Попри формальну ротацію на керівних посадах, реальний контроль та стратегічний вектор розвитку Christie’s не змінюються — управління й надалі здійснюватиме та сама фінансова група. Нагадаємо, що 18 травня Christie’s провели свої вечірні торги у Нью-Йорку під час яких було встановлено нові цінові рекорди на твори Поллока, Бранкузі та Ротко. За один вечір, один за одним, провели два аукціони на яких продавалася частина колекції медіамагната Самюеля Ньюхауса та мистецтво XX століття. Ці торги стали однією з найбільших аукціонних подій в історії й принесли $1,1 млрд. також читайте: ВЕЧІР РЕКОРДІВ — РЕЗУЛЬТАТИ НЬЮ-ЙОРКСЬКИХ ТОРГІВ CHRISTIE'S Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Sotheby’s відкрив травневий сезон у Нью-Йорку двома вечірніми аукціонами. Сукупний результат торгів, що відбулися 14 травня, склав $433,1 млн, що більш ніж удвічі перевищує показник аналогічного періоду минулого року ($186,1 млн). 18 травня, 15:35 презентація лота — полотно “Brown and Blacks in Reds” (1957) Марко Ротко на аукціоні Sotheby’s фото: Sotheby’s Продажі робіт Марка Ротко з приватної колекції Мнучина Найдорожчим лотом торгів стало полотно Марка Ротко “Brown and Blacks in Reds” (1957) зі збірки бізнесмена й колекціонера Роберта Мнучина. Роботу продали за $85,8 млн. Наразі це друга найвища ціна за твір Ротко в історії аукціонних продажів. Першість утримує картина “Orange, Red, Yellow” (1961), продана на Christie's 2012 року за $86,9 млн. Того ж вечора було реалізовано ще одну роботу художника з колекції Мнучина — полотно “No 1” пішло з молотка за $20,8 млн. вкінці аукціону ліцитатору вручили пару білих рукавичок, тобто під час торгів вдалося продати всі заявлені лоти фото: Sotheby’s Результати аукціону сучасного та ультрасучасного мистецтва Другий аукціон Sotheby’s того ж вечора був присвячений творам у категоріях сучасного та ультрасучасного мистецтва (Contemporary & Ultra-Contemporary). Серед знакових лотів цієї сесії: Двометрова картина Жана-Мішеля Баскія “Охорона музею (Крах Бродвею)” (Museum Security (Broadway Meltdown), 1983) — $52,7 млн; Полотно Віллема де Кунінга “Без назви №3” — реалізоване за $26 млн; Портрет “Брижит Бардо” авторства Енді Воргола — пішов з молотка за $24,8 млн. також читайте: НІКОЛЬ КІДМАН ЗНЯЛАСЯ У ПРОМОРОЛИКУ CHRISTIE’S "Museum Security (Broadway Meltdown)" (1983) Жана-Мішеля Баскіа на вечірньому аукціоні Sotheby’s 14 травня фото: Sotheby’s Завтра, 19 травня, Sotheby’s проведе ще один вечірній аукціон, ці торги будуть присвячені творам модернізму. Серед топ лотів — датоване 1930 роком полотно Василія Кандинського “Дві чорні лінії” з естімейтом $2–3 млн. “Написана в останні роки викладання художника в школі Баухаус у Дессау, робота вважається однією з вершин геометричної абстракції Кандинського”, — йдеться у каталозі Sotheby's. "Zwei schwarze Streifen" (1930), Василій Кандинський фото: Sotheby’s Останній гучний продаж Кандинського відбувся цьогоріч у березні, коли Christie’s продали його “Червоне коло” за £12,5 млн. Аукціонний рекорд на роботи Василія Кандинського зараз становить £37,2 млн. також читайте: ПОРТРЕТ “СВЯТОЇ МАРІЇ МАГДАЛИНИ” БЕЗ ОБЛИЧЧЯ ВИСТАВИЛИ НА АУКЦІОН У ВІДНІ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Департамент освіти та культури Львівської міської ради оголосив конкурс на посаду директора Львівського муніципального мистецького центру. 14 ТРАВНЯ, 18:50 фото: Львівський муніципальний мистецький центр Про це повідомляє пресслужба ЛМР. Нового очільника Львівського муніципального мистецького центру (ЛММЦ) обиратиме спеціальна конкурсна комісія, що складатиметься з 9 членів. У ЛМР пояснили, що до складу такої комісії увійдуть 3 представники трудового колективу установи, три представники громадських організацій у сфері культури, освіти та науки та 3 фахівці у галузі культури. Одночасно з конкурсом на посаду директора ЛММЦ, Львівська міська рада оголосила про конкурси на заміщення посад очільників ще понад 10 інших муніципальних установ культури та освіти. Раніше через конкурси ЛМР вже залучила керівників у низку інституцій, зокрема так було обрано очільників Органного залу, театру Лесі і Меморіального музею тоталітарних режимів „Територія Терору“. Юлія Хомчин, директорка комунальної установи "Інститут стратегії культури" та депутатка Львівської міської ради каже, що такі конкурси — це про довіру, про відкритість і про розвиток. "Для Львова це стратегічно правильний підхід. (...) І це приклади того, як відкритість і прозорість дають результат: приходять нові команди, формуються нові спільноти, з’являються нові ідеї і сенси", — говорить пані Хомчин. "Без ротації будь-яка інституція кам'яніє. (...) Конкурс не означає обов'язкової зміни директора. Він означає, що чинний керівник раз на п'ять років мусить довести, що він досі найкращий з-поміж тих, хто готовий узяти цю відповідальність", — йдеться в коментарі Ірини Подоляк, культурної менеджерки, громадської діячки та членкині правління ГО "Коаліція дієвців культури", на сайті ЛМР. Ляна Мицько, директорка Львівського муніципального мистецького центру фото: Ляна Мицько / Facebook Львівський муніципальний мистецький центр розпочав роботу 2020 року, ставши першою міською інституцією, створеною на кошти з міського бюджету та націленою на втілення проєктів у сфері сучасного мистецтва. Центр спеціалізується на проєктах актуальних мистецьких практик та об’єднує під одним дахом експозиційні простори, лекторій, медіатеку, читальню, майстерню та кав'ярню. З моменту заснування, посаду директорки центру незмінно обіймає Роксолана (Ляна) Мицько. Під її керівництвом, за п'ять з половиною років роботи, ЛММЦ став одним з головних майданчиків для культурного діалогу у Львові. Не виключено, що Мицько буде подаватися на оголошений ЛМР конкурс, аби й надалі продовжити роботу на чолі Муніципального мистецького центру. За понад 5 років роботи, центр експонував у своїх просторах проєкти багатьох вже добре знаних мистців і т. зв. emerging artists. Зокрема, тут відбувалися виставки Тіберія Сільваші, Віктора Зарецького, Олекси Новаківського, Ніла Хасевича. На початку лютого 2022 року інституція прийняла у себе виставку "Стрічки і трикутники" (нині полеглого на фронті) Давида Чичкана, це було одним з останніх прижиттєвих показів робіт художника. У 2022 році в ЛММЦ додалися кімнати для резиденцій, що дозволяло забезпечити сталість мистецьких практик у кризовий період. Цей корпус відновлювали та ремонтували вже під час повномасштабної війни (травень 2022 – листопад 2022). Завданням Муніципальних мистецьких резиденцій стало надання українським митцям і мисткиням простору для відновлення й осмислення власної творчої практики в нових (воєнних) реаліях. Резиденція першою чергою орієнтувалася на митців і мисткинь, які були вимушені переїхати до Львова з тимчасово окупованих територій та потребували простору для роботи над великими проєктами. Наприкінці 2024 Ляна Мицько разом з колегами презентували ще одне продовженням Муніципального мистецького центру — Центр міської мобільності. Сьогодні тут проводять виставки, допомагають у навчальних процесах через доступний простір та контакти з експертами у питаннях інклюзивності та безбар'єрності. також читайте: ВСІ В САД! ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ “САД ЗАРЕЦЬКОГО” У ЛЬВОВІ Львівський муніципальний мистецький центр розпочав роботу 2020 року, ставши першою міською інституцією, створеною на кошти з міського бюджету та націленою на втілення проєктів у сфері сучасного мистецтва фото: Львівський муніципальний мистецький центр Детальні вимоги до претендентів на посаду (нового) очільника ЛММЦ та перелік необхідних документів оприлюднено на офіційному порталі міськради. Останній день подачі заявок на конкурс — 10 червня, їхній розгляд розпочнуть 26 червня. також читайте: ВЕРНІСАЖІ І ФІНІСАЖІ ТРАВНЯ. 12 ВИСТАВОК, ЯКІ ВАРТО ВСТИГНУТИ ВІДВІДАТИ ДО КІНЦЯ ВЕСНИ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Хедвіг Файєн, засновниця і директорка європейської кочівної бієнале сучасного мистецтва Manifesta, покидає посаду. Вона була очільницею бієнале понад тридцять років. 11 ТРАВНЯ, 10:45 Хедвіг Файєн, очільниця Manifesta фото: Manifesta Про це повідомляє пресофіс Міжнародної фундації Manifesta. Файєн розпочала роботу над проєктом Manifesta 1991 року на замовлення Нідерландського бюро мистецтв та відкрила першу виставку у Роттердамі 1996 року. За три десятиліття бієнале побувала у 12 країнах. Шістнадцята виставка відбудеться цього літа та восени в Рурській долині в Німеччині та стане останньою едицією бієнале під керівництвом Файєн. Хедвіг Файєн розвинула проєкт до формату міждисциплінарної платформи, що об'єднала художників, архітекторів та урбаністів для дослідження міст, які приймають подію на своїх теренах. За цей час у межах виставки було створено понад тисячу site-specific робіт. Новою генеральною директоркою бієнале призначено Емілію ван Лінден, яка працює в Міжнародному фонді Manifesta з 2019 року, а художньою директоркою стала берлінська кураторка Катрін Ніколс. Обоє розпочнуть роботу на нових посадах, починаючи з сімнадцятої виставки, яка відбудеться 2028 року в португальському місті Коїмбра. Емілія ван Лінден, нова генеральна директорка Manifesta (зліва) і Катрін Ніколс, нова художня директорка бієнале (справа) фото: Samira Kafala / International Foundation Manifesta, Atdhe Mulla / Manifesta 14 Prishtina Нині Manifesta, разом з Венеційською бієнале та Documenta в Касселі, вважається однією з головних мистецьких подій Європи. Раніше ми також писали, що нових керівників цього року отримали нью-йоркський Музей Соломона Гуггенхайма та паризький Лувр. також читайте: ЖУРІ 61-Ї ВЕНЕЦІЙСЬКОЇ БІЄНАЛЕ ОГОЛОСИЛО ПРО ВІДСТАВКУ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Австрійський музей Альбертіна запустив цифровий каталог-резоне рисунків Густава Клімта. Протягом десятиліть інституція залишається головним центром вивчення графічної спадщини митця і зберігає у своїй колекції близько двохсот його рисунків. 11 ТРАВНЯ, 10:00 "Junius" (Vorlage zu Allegorien N.F. Nr. 53), 1896, Густав Клімт фото: цифровий каталог-резоне малюнків Клімта, Albertina Про початок роботи цифрового каталогу-резоне повідомляє пресофіс музею. Каталог наразі налічує близько 1800 робіт Густава Клімта і охоплює період його творчості до 1903 року. Надалі його доповнюватимуть і у фінальну версію увійде близько 5000 творів. Каталог доступний безплатно; для кожної роботи представлені провенанс, історія виставок, бібліографія та науковий коментар. Варто також зауважити на дослідницькій тяглості цього проєкту: 1984 року мистецтвознавиця Аліс Штробль випустила чотиритомний каталог малюнків Клімта, а 1990-го кураторка Альбертіни Маріан Бізанц-Праккен продовжила цю роботу. Нинішня головна кураторка інституції Елізабет Дуц розвинула доробок своїх колег і цифровізувала його. У каталозі представлено усі досі відомі графічні твори Клімта і подано низку нещодавно атрибутованих рисунків. скрін з сайту Albertina Також нещодавно музей представив перший цифровий каталог-резоне віденської художниці Флорентини Пакости, що включає близько 3000 робіт, та оновив каталог австрійського маляра Макса Вайлера, опублікований 2015 року. У розробці — каталоги графіки Арнульфа Райнера та Алекса Каца. Раніше ми писали про те, що Інститут Рестелліні оголосив про вихід друком каталогу-резоне Модільяні, над яким була розпочата робота ще наприкінці 1990-х років. Видання містить близько ста нових атрибуцій малярських творів Модільяні, приблизно половина з яких зараз перебуває у музейних колекціях. також читайте: ПОРТРЕТ “СВЯТОЇ МАРІЇ МАГДАЛИНИ” БЕЗ ОБЛИЧЧЯ ВИСТАВИЛИ НА АУКЦІОН У ВІДНІ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Нові рекорди “старих майстрів”, перший арт-ярмарок “тільки для дівчат”, у Львові рятують “збирачів винограду”, Кмитівський музей продовжує оговтуватися після руйнівних вибухів, “Боривітра” привезли до Лондона, а на Венеційську бієнале 2026 року їде покровський "Олень" Жанни Кадирової. Про ці та інші актуальні події у світі мистецтва — у щотижневому дайджесті [естéт] газети. НОВИНИ З АУКЦІОНІВ: РЕКОРДНИЙ КАНАЛЕТТО ТА БОРОДАТА ЖІНКА ВІЛЛЕМА КЕЯ На початку липня провідні аукціонні доми провели у Лондоні свої торги, присвячені мистецтву “старих майстрів”. Загальний виторг вечірнього аукціону Christie’s склав £55,2 млн. Більша частина цієї суми припала на рекордний для робіт Каналетто продаж полотна “Повернення корабля Буцентавр у день Вознесіння”. Нижній поріг естімейта був £20 млн, а продали роботу за £31,9 млн. Свого часу ця ведута (жанр західноєвропейського живопису та графіки, особливо популярний у Венеції впродовж XVIII століття, зазвичай зображував міські пейзажі) належала першому прем’єр-міністру Великої Британії Роберту Волполу. Попередній власник придбав її 1993 року за рекордні на той час $13,7 млн. ведута Каналетто “Повернення корабля Буцентавр у день Вознесіння” (1732 (?)) продана 01 липня на аукціоні Christie's за £31,9 млн світлина - Christie's Низці зіркових лотів того вечора не вдалося досягти навіть верхнього порогу естімейта, не те, щоб здолати його: розкішний натюрморт Яна Давидса де Хема XVII ст. пішов з молотка за £3,67 млн, “Полювання на птахів” Брейгеля молодшого — £1,189,500, портрет дворянина Тиціана — £3,42 млн. Несподівана запекла боротьба в аукціонній кімнаті Christie’s розгорнулася за портрет бородатої жінки пензля бельгійця Віллема Кея (Portrait of Margret Halseber of Basel “The Lady with the two beards”). Попри скромний естімейт у £300,000, картина, після довгого ланцюжка ставок, пішла з молотка за £882,000. портрет бородатої жінки пензля Віллема Кея проданий 01 липня на аукціоні Christie's за £882,000 світлина - Christie's На вечірніх торгах Sotheby’s таких гучних лотів не було, тож загальна виручка склала лише £14,5 млн. Картина Артемізії Джентілескі “Давид із головою Голіафа”, лише нещодавно приписана пензлю художниці, була продана за £1,9 млн. Ще одним топ-лотом передбачувано стало раннє полотно Вільяма Тернера “Шквал насувається, гарячі джерела”, написане митцем у 17-річному віці. Його придбав британський колекціонер за £1,8 млн — ціна перевищила естімейт у сім разів. також читайте: "РЕПАТРІАЦІЯ" — В УКРАЇНУ ПОВЕРНУЛИ 15 ПОЛОТЕН УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ-МОДЕРНІСТІВ З КОЛЕКЦІЇ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО НОВИНИ ЗАКОРДОННОГО АРТРИНКУ: НА АРТ-ЯРМАРКУ ТІЛЬКИ ДІВЧАТА ТА “КУЛЬТУРНА ПУСТЕЛЯ” В ІТАЛІЇ Італія рятується від “колапсу артринку”. Наприкінці червня 2025 року, за підсумками засідання італійського Кабінету міністрів, було ухвалено рішення про зниження ПДВ на продаж творів мистецтва з 22% до 5%. Ці зміни набули чинності у перший тиждень липня 2025 року. Рішення про зниження ставки стало результатом постійного тиску з боку місцевої артспільноти — галеристів, аукціоністів і художників. Усі вони наполягали, що чинна податкова політика впродовж найближчих років може перетворити Італію на “культурну пустелю”. Попередня ставка діяла з 2013 року й була найвищою в ЄС, натомість нова стала рекордно низькою. Експерти вже прогнозують, що зниження ПДВ може стимулювати економічне зростання на €4,2 млрд. Восени 2025 року, одночасно з лондонським арт-ярмарком Frieze, відбуватиметься ярмарок-сателіт Echo Soho для галерей, якими керують жінки. Камерний проєкт, ініціатором якого стала артдилерка Індія Роуз Джеймс, у жовтні 2025 року об'єднає приблизно 12 учасниць. Джеймс каже, що була здивована, коли вирішила підрахувати потенційну кількість галерей, що підходять під формат Echo Soho. На перший погляд здається, що артринок — це поле, де жінки можуть проявити себе повною мірою. Насправді ж виявилося, що пробитися виходить лише одиницям, на артринку продовжують домінувати чоловіки. Прийом заявок на участь у Echo Soho завершується 30 липня. також читайте: ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР У НЬЮ-ЙОРКСЬКОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МУЗЕЇ — ПЕРША СОЛО-ВИСТАВКА РОБІТ МИСТКИНІ У США ДОЛЯ ШЕДЕВРІВ: ФРЕСКИ ФРА АНДЖЕЛІКО І РАФАЕЛЯ У Тоскані знайшли та відреставрували фреску Фра Анджеліко “Розп’яття”. Робота італійського майстра століттями “ховалася” у монастирі Сан-Доменіко у Ф’єзоле. Через те, що монастир стоїть обабіч туристичних маршрутів фреска довгий час залишалася практично невідомою широкій публіці. Нещодавно на неї звернули увагу представники англо-американського об’єднання Bottega Belacqua. У монастирському архіві вони виявили інформацію про те, що фреска була закрита монастирськими конструкціями впродовж трьох століть — аж до 1881 року. Тоді, перш ніж знову представити її публіці, розпис вирішили відреставрувати, однак зробили це невдало, окремі фрагменти оригіналу було втрачено. Окрім того, фреска зазнала суттєвих пошкоджень через протікання даху монастиря. Зараз, після повторної реставрації, сакральний стінопис додали до спеціального туристичного маршруту, де зазначені головні фрески Фра Анджеліко на території Флоренції та її околиць. фрагмент фрески Фра Анджеліко “Розп’яття” у монастирі Сан-Доменіко у Ф’єзоле, Італія фото - Clara Vannucci/Bottega Belacqua Ватиканські музеї (мережа музеїв на території Ватикану), після майже 10 років реставраційних робіт, нарешті представили широкому загалу величний Зал Костянтина, один з так званих “Рафаелівських залів”. Під час реставрації зробили цікаве відкриття: алегоричні фігури Дружби та Справедливості були написані особисто Рафаелем, а не його учнями, як вважалося раніше. Консерваційні роботи чотирьох приміщень, розписаних італійським майстром на замовлення папи Юлія II, тривали стільки ж, скільки у Рафаеля пішло часу на їхнє створення (близько 10 років). На підтвердження авторства Рафаеля науковці наводять той факт, що фігури написані з використанням унікальної техніки олійного живопису, якою учні майстра не володіли. алегорична фігура Справедливості, фрагмент настінного розпису у Залі Костянтина. Цю фреску тепер приписують пензлю Рафаеля, а не його учнів фото - Ватиканські музеї БІЄНАЛЬНЕ: ПОКРОВСЬКИЙ "ОЛЕНЬ" ЇДЕ ДО ВЕНЕЦІЇ, “КАРАОКЕ” РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ТРАНСЛЮЮТЬ У НЬЮ-ЙОРКУ На 61-й Венеційській бієнале 2026 року Україну представлятиме проєкт Жанни Кадирової "Гарантії безпеки" та кураторська група — Ксенія Малих і Леонід Марущак. Про це 01 липня повідомила Галина Григоренко, перша заступниця Міністра культури та стратегічних комунікацій України. Проєкт у Венеції представлятимуть Промприлад Артцентр у партнерстві з ГО “Музей відкрито на ремонт”. Осердям проєкту стане скульптура Жанни Кадирової “Олень” із серії “Оригамі”. 2019 року цього оленя встановили у парку “Ювілейний” у Покровську (Донецька область). Після початку повномасштабного вторгнення, влітку 2024 року, скульптуру вивезли з зони бойових дій. У складі ініціативної евакуаційної групи тоді був історик Леонід Марущак, він й став співкуратором проєкту. демонтаж скульптури "Олень" Жанни Кадирової у Покровську фото надане Жанною Кадировою Для Жанни Кадирової ця участь у Бієнале не буде дебютною. Її роботи були представлені у національному павільйоні України у 2013 та 2015 роках та ще багато разів у межах паралельної програми бієнале. Серії “Маркет” та “Секонд Хенд” експонувалися в межах основної програми 58-ї Венеційської бієнале 2019 року, про них зокрема йшлося у репортажі "Цікаві часи та міфічна мрія" в друкованому #5/2019 [естéт] газети: для 58-ї бієнале (2019) Кадирова запропонувала свої фірмові роботи з бетону, натурального каменю та керамічної плитки. В Арсенале розмістили роботу “Маркет”. У ній художниця відтворює атмосферу типової торгової ятки з усіма притаманними їй атрибутами: механічною вагою, пластиковим стільцем продавчині, ящиками з овочами та фруктами, “пакетами-маєчками” BWM. Харизматична Кадирова, представляючи свій проєкт “Маркет” на різних арт'ярмарках, була одягнена у класичну форму продавчині (яку, розповідає Жанна, вона придбала на Петрівці) і робила яскравий перфоманс, продаючи свої роботи на вагу. В Україні вартість була 1 гривня за 1 грам, у США 1 грам оцінювали в $1, а у Європі - EUR1. Таке собі своєрідне кепкування з сучасного артринку. На цьогорічній бієнале Жанни за прилавком, на жаль, не було, тому робота дещо втратила цей іронічний контекст. За вікнами Арсенале на мотузках сушився одяг та білизна, “пошиті” Кадировою з керамічної плитки радянських часів, — це фрагмент її роботи “Секонд Хенд”, основна частина якої була представлена у головному павільйоні Джардіні. “Секонд Хенд” — проєкт про проблематику історичної пам’яті та долі старих будівель, переосмислення минулого в сьогоденні. Одяг тут виконує роль своєрідної метафори. серія "Маркет" (2017-2019) Жанни Кадирової на 58-ї Венеційської бієнале, 2019 р. фото — Andrea Avezzù/La Biennale di Venezia З 10 липня до 07 вересня, щодня з 5 до 10 вечора, у Нью-Йоркському парку High Line транслюватиметься відеоінсталяція “Повторюйте за мною II” (Repeat after me II) українського артколективу “Відкрита група” (Юрій Білей, Павло Ковач, Антон Варга). Торік, в межах 60-ї Венеційської бієнале, “Повторюйте за мною II” експонувалося у національному павільйоні Польщі. Тоді за результатами польського національного відбору, український колектив зайняв друге місце, проте, після парламентських виборів 2023 року та зміни уряду у Польщі, компетентні державні органи затвердили до участі у бієнале проєкт “Відкритої групи”. Детальніше про відеоінсталяцію "Повторюй за мною" та її участь у Бієнале можна прочитати у репортажі "Помітна і неочевидна, українська присутність на 60-й Венеційській бієнале" у друкованому #10/2024 [естéт] газети: напередодні повномасштабного вторгнення, Державна служба України з надзвичайних ситуацій почала розповсюджувати спеціальні інформаційні брошури серед населення. Рекомендації були написані відповідно до того, який тип зброї застосовуватиметься ворогом. Розрізнити ці типи мешканцям мирних міст часто вдавалося лише за звучанням. Перша частина відеоінсталяції “Повторюйте за мною” створена 2022 року. Тоді “Відкрита група” відзняла свідчення переселенців, які опинилися у притулку у Львові. На відео люди згадують свій досвід війни, відтворюючи звуки зброї, які вони чули у рідних містах та селах. Другу частину проєкту митці дозаписували вже 2024 року, збираючи аудіосвідчення українців, що тепер живуть у Польщі, Німеччині, Австрії та США. Проєкт створений за принципом караоке. Навпроти екранів, на яких у павільйоні транслюється відео з субтитрами, стоять мікрофони, охочі можуть підійти й спробувати себе у цьому химерному “караоке війни”. проєкт “Повторюйте за мною” українського артколективу “Відкрита група”, який на Венеційській бієнале 2024 року експонувався у павільйоні Польщі фото — [естéт] газета також читайте: ЧОТИРИ АРТПРОЄКТИ, ШЕСТЕРО МИТЦІВ ТА МИСТКИНЬ. ЯКИМ БУВ УКРАЇНСЬКИЙ ПАВІЛЬЙОН НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ УКРАЇНСЬКЕ МОНУМЕНТАЛЬНЕ: “БОРИВІТЕР” У ЛОНДОНІ ТА ПОРЯТУНОК "ЗБИРАЧІВ ВИНОГРАДУ" У ЛЬВОВІ У Львові розібрали керамічне панно, що прикрашало один з фасадів колишнього винзаводу "Укрвино". Твір "Збір винограду" створили митці Григорій Кічула та Ярослав Шеремета 1979 року. Львівська міськрада свого часу зобов’язала власника території зберегти панно або передати його до музею "Територія Терору". Втім з пропозицією перенести "Збір винограду" до себе виступив артцентр Jam Factory, всі причетні погодилися на цей варіант. Минулого тижня у львівській міськраді повідомили, що зараз 624 кахлі очищують від штукатурки, консервують і реставрують, а згодом знову зберуть у єдине панно вже на новій локації. керамічне панно "Збір винограду" створене митцями Григорієм Кічулою та Ярославом Шереметою 1979 року фото — Олександр Мазуренко/Львівська міська рада Мобільна копія мозаїки “Боривітер”, яку у червні презентували у Києві, рушила у закордонне турне. 14 липня на Трафальгарській площі у Лондоні український боксер Олександр Усик презентував мозаїку перед своїм боєм з Данієлем Дюбуа. Цей кроссекторальний “мистецько-спортивний” проєкт має на меті популяризувати українське мистецтво та розповідати історії тих, кого Росія намагається знищити, кажуть організатори. Мозаїчне панно "Боривітер" Алла Горська разом з колегами-художниками створили для інтер'єру маріупольського ресторану "Україна" 1967 року. Під час штурму Маріуполя російськими окупантами весною 2022 року мозаїка зазнала значних ушкоджень. Нині зруйнований "Боривітер" й далі перебуває в окупації. копія мозаїки “Боривітер” на Трафальгарській площі у Лондоні, липень 2025 фото — Ukraine WOW також читайте: ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ МАРІУПОЛЬСЬКИХ ШЕДЕВРІВ АЛЛИ ГОРСЬКОЇ НОВИНИ З ВІТЧИЗНЯНИХ МИСТЕЦЬКИХ ПОЛІВ: ЗМІНИ, ВТРАТИ, РУЙНУВАННЯ Минулого тижня артцентр Меркурій оголосив про відхід з посади артдиректора Богдана Мисюги, він приєднується до лав ЗСУ. Центр інтелектуального мистецтва Меркурій відкрився у Львові у лютому 2024 року. Приватна артінституція розгорнула свою експозицію на двох поверхах будівлі, у якій колись функціонував банк, втім останні кілька років споруда стояла порожньою (у Львові її знають і впізнають завдяки яскравій модерністичній архітектурі, типовій для початку 2000-х років). Богдан Мисюга був артдиректором інституції з моменту її створення та став куратором першого виставкового проєкту — "Ретроспективи інтелектуального мистецтва України". До приходу в Меркурій, Мисюга був співробітником Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького та Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (ЛНГМ). Впродовж 2020-2021 працював над створенням нової музейної одиниці в мережі ЛНГМ — Музею Модернізму (відкрився весною 2021 року). Інтерв'ю з Богданом Мисюгою про концепцію експозиції Музею модернізму вийшло друком у #8/2020 [естéт] газети, а інтерв’ю про ідею створення та початок роботи артцентру Меркурій ми публікували минулого року. Богдан Мисюна на відкритті виставкового проєкту "Ретроспектива інтелектуального мистецтва України" в артцентрі Меркурій, лютий 2024 фото — Іван Станіславський/артцентр Меркурій Внаслідок серії вибухів, що сталися у Житомирській області 02 липня, постраждав Кмитівський музей образотворчого мистецтва Йосипа Буханчука. Руйнувань зазнала будівля музею та частина експозиції. Наразі відновлювальні роботи у Кмитівському музеї тривають. 01 липня, на 85-му році життя, відійшов у засвіти Іван Приходько, майстер декоративного розпису, народної іграшки та скульптури. Іван Васильович народився на Київщині, мистецтву ніде не навчався, захоплювався творчістю Марії Примаченко. З 1972 року керував студією народного розпису у рідному селі Дударків. 2012 року твори Приходька виставлялися у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, 2013 року – у Посольстві США у Києві. Його роботи є у збірках Національного музею декоративного мистецтва України, Державного музею іграшки, Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”, Національного музею народної архітектури та побуту України та у приватних колекціях. Іван Приходько фото — Музей Івана Гончара 2020 року режисер Андрій Лисецький зняв документальний фільм про Приходька “Земля Івана”. Робота отримала головний приз Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA-2021. також читайте: АЙ ВЕЙВЕЙ, LABUBU І "ГУЛИНСЬКІ ТЕТЯНИЧІ". АРТ ДАЙДЖЕСТ ПОДІЙ ТИЖНЯ (23-29 ЧЕРВНЯ 2025) Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа

Журі Венеційської бієнале 2026 року, яке присуджує головні нагороди виставки, оголосило про відставку у повному складі. 01 ТРАВНЯ, 16:00 фото: Sydney / Unsplash Про це вчора, 30 квітня, повідомила Фундація Венеційської бієнале. Імена експерток, які увійшли до складу міжнародного журі 61-ї Венеційської бієнале, оприлюднили 22 квітня. Рада директорів Фундації затверджувала цей склад згідно з рекомендаціями (нині вже покійної) кураторки цьогорічної едиції події — Койо Куо. У складі міжнародного журі, яке мало визначити володарів "Золотих левів", було п’ять впливових фігур світової артсцени, зокрема й кураторка українського походження Марта Кузьма. Її колегами стали кураторки Соланж Олівейра Фаркас, Зої Батт, Ельвіра Дьянгані Осе та історикиня мистецтв Джованна Дзаппері. Ймовірно, відставка пов'язана з розбіжностями у поглядах членкинь міжнародного журі та Ради директорів Венеційської бієнале на цьогорічну участь у події Росії та Ізраїлю. У своїй "Заяві про наміри", яку опублікувало видання e-flux, членкині журі задекларували рішучу незгоду з концепцією "мистецтво поза політикою", якою наразі оперує керівництво Венеційської бієнале, підкресливши відповідальність Бієнале як платформи, що реагує на виклики сучасності. Вже наступного, після офіційного оголошення складу журі, дня його учасниці виступили з заявою, що при визначенні переможців у номінації за кращу національну участь (національний павільйон) вони ігноруватимуть проєкти національних павільйонів держав, чиє керівництво перебуває під слідством Міжнародного кримінального суду (МКС) за злочини проти людяності. З огляду на таку заяву журі, з конкурсу на здобуття нагород мали бути виключені національні павільйони Росії та Ізраїлю, оскільки чинні лідери цих держав мають офіційний статус підозрюваних у злочинах проти людяності. також читайте: “АРТИСТІВ ПРИВЕЗТИ МОЖНА, А ТВІР МИСТЕЦТВА — НІ”: РОСІЙСЬКИЙ ПАВІЛЬЙОН НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ БУДЕ ЗАКРИТИЙ, АЛЕ Є ОДНЕ “АЛЕ” Марта Кузьма під час презентації проєкту The Asthenic Syndrome присвяченому Кірі Муратовій в Лінкольн Центрі (США), травень 2025 фото: Film at Lincoln Center Ще під час березневої пресконференції, на якій презентували основний кураторський проєкт Койо Куо, організатори повідомили, що цьогоріч на Бієнале не вручатимуть головний приз виставки — “Золотого лева” за визначні досягнення у сфері мистецтва. Покійна кураторка не встигла визначити лауреатів, а організатори Бієнале вирішили, що номінувати митців на їхній власний розсуд буде не коректним. Натомість міжнародне журі мало присуджувати призи у наступних номінаціях: "Золотий лев" за кращу національну участь (національний павільйон) "Золотий лев" кращому учаснику міжнародної виставки "In Minor Keys" "Срібний лев" перспективному молодому учаснику. Тепер, після новини про відставку журі, організатори повідомили, що цьогоріч будуть лише “Леви глядацьких симпатій”, лауреатів яких своїм голосуванням визначатимуть відвідувачі бієнале. “Леви” присуджуватимуться у категоріях — кращому учаснику основного кураторського проєкту та кращому національному павільйону. також читайте: ПОЛІТИЧНИЙ ДЕМАРШ У ВЕНЕЦІЇ: МІНІСТР КУЛЬТУРИ ІТАЛІЇ НЕ БУДЕ ПРИСУТНІЙ НА ВІДКРИТТІ БІЄНАЛЕ головний приз Венеційської бієнале — “Золотий лев” фото з архіву Juha Kaakko Як уточнюють організатори, тепер номінуватися можуть всі національні павільйони, включаючи Росію та Ізраїль. В пресрелізі йдеться, що таким чином Бієнале, дотримується принципу інклюзивності та рівного ставлення до всіх учасників. “Це відповідає засадничому духу Бієнале, що ґрунтується на відкритості, діалозі та відмові від будь-яких форм замкненості чи цензури. Бієнале прагне бути — і має залишатися — місцем перемир’я в ім’я мистецтва, культури та свободи творчості”, — кажуть організатори. Вручення нагород, яке було заплановане на 9 травня, перенесено на останній день виставки — 22 листопада. У заяві підкреслюється, що це рішення пов'язане як із відставкою журі, так і з “винятковим характером поточної міжнародної геополітичної ситуації”. також читайте: У МІНОРНИХ ТОНАХ ТА БЕЗ “ЗОЛОТИХ ЛЕВІВ”. ПРО МАЙБУТНЮ ВЕНЕЦІЙСЬКУ БІЄНАЛЕ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

Участь Пінчук Арт Центру (ПАЦ) та Фонду Віктора Пінчука у Венеційській бієнале вже можна назвати традиційною. Цього року ПАЦ везе до Венеції “Тиху тривку радість” (Still Joy — From Ukraine Into the World) — проєкт, в якому українські та іноземні митці та мисткині розмірковують над поняттям радості як життєвої сили та сміливого прояву людяності. 22 КВІТНЯ, 16:30 виставка "Still Joy" у PinchukArtCentre в Палаццо Контаріні Поліньяк, Венеція 2026 фото: Ілона Демченко 61-ша бієнале сучасного мистецтва стартує у Венеції 9 травня, у події братимуть участь 99 країн. Українська присутність, як і під час минулої бієнале 2024 року, буде сконцентрована здебільшого на двох локаціях. Перша, звісно, — національний павільйон України в Арсенале, де експонуватиметься проєкт Жанни Кадирової “Гарантії безпеки” (цьогоріч ще буде сателітна поп-ап локація на набережній лагуни, тут розмістять скульптуру Кадирової “Олень оригамі”, евакуйовану з Покровська на початку повномасштабного вторгнення); друга "українська" локація — Палаццо Контаріні Поліньяк (Palazzo Contarini Polignac), де свій проєкт в межах офіційної паралельної програми бієнале представлятиме Пінчук Арт Центр та Фонд Віктора Пінчука. Палаццо Контаріні Поліньяк (який в неофіційних комунікаціях називають просто Palazzo Pinchuk, бо він по суті є штаб-квартирою ПАЦ у Венеції вже понад 10 років) розташований в районі Дорсодуро (Dorsoduro), поруч мосту Академії (Ponte dell'Accademia). Це — трохи віддалік Джардіні та Арсенале, епіцентрів “бієнальних” подій, втім не так багато учасників бієнале можуть похизуватися настільки просторим експозиційним майданчиком та ще й з прямим виходом на Гранд Канал, який має Палаццо Контаріні Поліньяк. також читайте: ПОКРОВСЬКИЙ "ОЛЕНЬ" НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ — ЯКИМ ЦЬОГОРІЧ БУДЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАВІЛЬЙОН УКРАЇНИ Палаццо Контаріні Поліньяк (вигляд з мосту Академії) з банером проєкту “З України: Сміливі мріяти", який ПАЦ представляв в межах офіційної паралельної програми попередньої Венеційської бієнале 2024 року фото — Тетяна Буняк для [естéт] газети Виставка “Тиха тривка радість” розгорнеться на кількох поверхах палацу, як це було й під час минулої Венеційської бієнале 2024 року, коли ПАЦ показував тут проєкт “З України: Сміливі мріяти”. Порівняно з тим таки 2024 роком, на ⅓ скоротилася кураторська група проєкту. У її складі залишилися Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк. Кураторське тріо перетворилося на дуо через відсутність Ксенії Малих, втім вона цьогоріч буде працювати зовсім поруч своїх колег, адже співкуруватиме національний павільйон України (разом з Леонідом Марущаком) в Арсенале. У списку митців, чиї твори сформували “Тиху тривку радість”, також бачимо багато експонентів з 2024 року, втім є й нові імена. Відправною точкою проєкту стали свідчення, почуті й збережені Глібом Стрижком, морським піхотинцем, ветераном, що повернувся з російського полону. “Ці історії стають скульптурними елементами, завдяки яким фрагменти реальності знаходять своє місце в експозиції виставки”, — йдеться в анонсі виставки. “Тиха тривка радість” розпочнеться відеоінсталяцією Яреми Малащука і Романа Хімея, в якій митці фіксують сцени рейв-вечірок у Києві до початку та під час повномасштабної війни. Далі — ідилічний пейзаж Катерини Алійник, де дрібна фауна вібрує під м’яким сяйвом місяця, та відеоесе Пьотра Армяновського, що поєднує реалії війни та сни, які бачило українське місто Маріуполь. Роман Хімей та Ярема Малащук, "Відкритий світ", 2025. "Радість", 2026. PinchukArtCentre © фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio Site-specific інсталяція нідерландської мисткині Сімоне Пост переосмислює інтер’єр палаццо як фантасмагоричну тимчасову архітектуру, витворену зі справжніх солодощів. Таким чином мисткиня запрошує відвідувачів насолодитися митями дитячої радості. Далі виставка слідує за окремими історіями — про втрачені спільноти, про любов, що знаходить нові форми. Ашфіка Рахман та Жанна Кадирова у своїх роботах розповідатимуть про досвіди вимушеного переміщення: витривалість, турботу та відповідальність одне за одного. Мерехтлива інсталяція Рахман створена з індуїстських храмових дзвіночків, підвішених на золотих шовкових нитках, вступає у діалог із рослинами, врятованими з розбомблених українських будівель — в інсталяції Кадирової, що формує особливий простір з лайтбоксів та живих рослин, які проходять свій шлях як “біженці”, відновлюються та отримують піклування. Жанна Кадирова, "Біженці", 2023 фото надані художницею та Galerie Rudolfinum фрагмент експозиції виставки "Still Joy" (Ашфіка Рахман, "Than Para — Немає землі без нас" ) в Палаццо Контаріні Поліньяк, Венеція 2026 фото надане PinchukArtCentre У новій відеоінсталяції Ґабріель Ґолаят (Ґолая), з її триваючого проєкту “Елегія”, українські військові та цивільні особи з ЛГБТКІА+-спільноти діляться особистими свідченнями про переживання радості в умовах війни. Радість, як спогад і любов, присутня у 39-хвилинному плівковому фільмі Тасіти Дін “Якби я була в Адлоні” (2025), героями якого стали український художник Борис Михайлов та Віта Михайлова. У фільмі показано одне надвечір’я в однойменному берлінському готелі, оповитому шпигунськими легендами та інтригами часів Холодної війни. Поруч експонуватиметься інсталяція Джанет Кардіфф та Джорджа Б’юреса Міллера “Розмови з моєю матір’ю” (2023), де телефони стають ниткою, що пов’язує живих із тими, хто відійшов у засвіти. В палаццо також діятиме тату-салон Алевтини Кахідзе, де відвідувачі буквально зможуть залишити на собі спогад про радість й слід від відвідин виставки. Експозиція завершуватиметься монументальним малюнком Нікіти Кадана із зображенням історичної сцени ”тихого рейву”, де тіла перетворюються на ландшафт, що балансує між зародженням та втратою. імпровізований тату-салон Алевтини Кахідзе на виставці "Радість"в київському Пінчук Арт Центрі (PinchukArtCentre), 2026 фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio Проєкт “Тиха тривка радість” експонуватиметься у Венеції з 09 травня до 01 серпня, а всі проєкти основної програми 61-ї Венеційської бієнале триватимуть до 22 листопада 2026. Дещо змінену ітерацію “Радості”, яку у травні презентуватимуть у Венеції, зараз можна подивитися у Пінчук Арт Центрі в Києві. Тут зокрема експонується “солодка” інсталяція Сімон Пост, “тисячі дзвіночків” Ашфіка Рахман, є й філія тату-салону Кахідзе. Київська виставка триватиме до 30 серпня. також читайте: ЖІНОЧІ ІМЕНА БОЙЧУКІЗМУ, МІЛІТАРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ, СКВОТ НА ОЛЕГІВСЬКІЙ І ФРАНСІСКО ГОЯ: ВИСТАВКИ КВІТНЯ, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа

У віці 88 років пішов із життя Георг Базеліц, один із провідних представників німецького неоекспресіонізму. Про смерть митця вчора, 30 квітня, повідомили в галереї Thaddaeus Ropac, яка представляла Базеліца понад 20 років. 01 ТРАВНЯ, 13:30 Георг Базеліц (1938-2026) фото: галерея Thadaeus Ropac Георг Базеліц (справжнє ім’я — Ганс-Георг Керн) народився у 1938 році в Саксонії. Зруйнований післявоєнний світ став головним формотворчим досвідом його художньої практики. У 1957 році Базеліца відрахували з Академії мистецтв у Східному Берліні через відмову дотримуватися канонів соціалістичного реалізму. Популярність художник здобув вже у 1960-х роках завдяки своїм експресивним фігуративним полотнам. В 1969-му митець почав писати свої (фірмові) “перевернуті фігури”. Цей прийом був спрямований на деконструкцію традиційної фігуративної мови та зміщення акценту на формальні аспекти живопису. Його творчість стала основою для виникнення артспільноти “Нових диких” (Neue Wilde) на початку 1980-х років. фрагмент експозиції виставки Ein Bein von Manet aus Paris Георга Базеліца в Парижі, 2025 фото: галерея Thadaeus Ropac Протягом останніх десятиліть роботи Базеліца були представлені на найбільших світових артмайданчиках. Ретроспективи митця відбувалися у Музеї сучасного мистецтва Парижа (2011), Музеї Гіршгорна у Вашингтоні (2018) та Центрі Помпіду (2021). 2019 року Базеліц став членом Академії образотворчих мистецтв у Парижі та першим художником, якого за життя відзначили персональною виставкою у венеційській Галереї Академії. Влітку 2025 року Базеліц виступив автором сценографії та маріонеток для постановки “Історії солдата” Ігоря Стравінського в межах Зальцбурзького фестивалю. Митець продовжував працювати й в останні дні свого життя, йдеться у некролозі, який написав американський поет і критик Роберт Ісаф, опублікованому на сайті галереї Thadaeus Ropac. За кілька днів, 6 травня, у Венеції відкриється виставка творів Базеліца “Eroi d'Oro” (Золоті герої), де представлять нову серію монументальних полотен художника, натхненних середньовічною іконографією. Також велика ретроспектива Базеліца “AVANTI!” зараз триває у Флоренції, тут зібрано понад 170 робіт, включаючи гравюри, скульптури та живопис. До жовтня у Зальцбургу можна буде подивитися подвійний проєкт - “BASELITZ JETZT” та “MANIFESTOS” з актуальними роботами художника та його маніфестами й теоретичними роздумами про мистецтво. також читайте: ДЖИМ ДЖАРМУШ, БРАЯН ІНО ТА ГАНС УЛЬРІХ ОБРІСТ — ЯКИМ БУДЕ ПАВІЛЬЙОН ВАТИКАНУ НА ЦЬОГОРІЧНІЙ ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com

На торги віденського аукціону Dorotheum 28 квітня буде виставлено картину Артемізії Джентілескі з втраченим фрагментом. Йдеться про полотно “Свята Марія Магдалина”, яке художниця написала в 1615-1620 роках під час свого так званого флорентійського періоду. 21 КВІТНЯ, 12:30 29.04.2026 (14:00) доповнено інформацією про результати аукціону "Свята Марія Магдалина" (1615-1620), Артемізія Джентілескі фото: Dorotheum Зараз естімейт лота становить €100 000–150 000. Авторська копія картини зберігається в колекції флорентійського палаццо Пітті (підрозділ Галереї Уффіці). Головна відмінність полотна, виставленого на торги, — вирізаний фрагмент з обличчям святої. 2011 року понівечену картину виявили у приватній німецькій збірці, вона десятиліттями зберігалася скрученою в підвалі маєтку тодішніх власників. Реставратори кажуть, що обличчя було вирізано в роки Другої світової війни. Подробиць того, як “Свята Марія Магдалина” “втратила свій лик” наразі немає. Від флорентійської версії цей варіант відрізняє й низка інших деталей, зокрема художнє вирішення тканин вбрання портретованої та композиційне розташування предметів на картині. також читайте: ІНСТИТУТ РЕСТЕЛЛІНІ ВИПУСТИВ НОВИЙ КАТАЛОГ-РЕЗОНЕ АМЕДЕО МОДІЛЬЯНІ версія "Святої Марії Магдалини" Артемізії Джентілескі, з колекції Палацу Пітті (підрозділу галереї Уфіцці) фото: Le Gallerie degli Uffizi Як зазначають представники Dorotheum, це не перший випадок, коли картини Джентілескі виявляються розрізаними на частини, але на торги зазвичай потрапляють дрібніші фрагменти. Наприклад, 2025 року частина композиції із зображенням Галатеї пішла з молотка за $428 400. Тоді фінальна ціна вшестеро перевищила верхню межу естімейту. ОНОВЛЕННЯ 29.04.2026 (14:00) під час торгів у Відні ціна лота перевищила верхню планку естімейта у 5,5 раза, полотно Джентілескі пішло з молотка за €837.500. Поточний аукціонний рекорд Артемізії Джентілескі становить €4,857,550, за таку суму у лютому 2026 року Christie's продали її "Автопортрет в образі Катерини Олександрійської". також читайте: УРЯД ІСПАНІЇ ВІДМОВИВСЯ ВІДПРАВИТИ “ГЕРНІКУ” ПІКАССО В МУЗЕЙ БІЛЬБАО Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа

Журналістське розслідування італійської газети La Repubblica викрило співпрацю між керівництвом Венеційської бієнале та представниками РФ. Попри офіційні обмеження ЄС, учасники російського проєкту отримували дипломатичне сприяння для повернення на престижну виставку. 27 КВІТНЯ, 21:30 головний павільйон Венеційської бієнале в Джардіні фото: La Biennale di Venezia Поки італійська політична спільнота дискутує про доцільність культурного бойкоту країни-агресора, керівництво Венеційської бієнале, однієї з найважливіших артподій світу, здається, обрало шлях підкилимних домовленостей та хитрощів. Згідно з листуванням, яке потрапило до редакції La Repubblica, президент Бієнале П’єтранджело Буттафуоко та італійські дипломати в Москві таки доклали зусиль, аби російський прапор знову замайорів в садах Джардіні. Журналістам La Repubblica вдалося ознайомитися з електронними переписками між адміністрацією Фундації Венеційської бієнале і комісаркою російського павільйону Анастасією Корнєєвою, які тривали близько року. На основі цих документів видання опублікувало наразі 2 частини свого розслідування про різні хитрощі, до яких доводилося вдаватися обидвом сторонам, аби реалізувати цьогорічний російський проєкт. ДИПЛОМАТИЧНИЙ "ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР" Документи, які потрапили у поле зору журналістів, свідчать, що співпраця між Фундацією Венеційської бієнале та організаторами цьогорічного проєкту національного павільйону РФ, почалася 2025 року. Тоді російська комісарка Анастасія Карнєєва поскаржилася на труднощі з отриманням віз для своєї команди, керівництво Бієнале взяло справу під "особистий контроль". "Шановна Анастасія, я надішлю запрошення (...) ми маємо максимальну готовність та увагу з боку консульства та посольства в Москві", – запевняв в електронному листі генеральний директор Бієнале Андреа Дель Меркато, заспокоюючи Карнеєєву. Як наслідок, піаністу з РФ Петру Мусоєву, ймовірно, дозволили подавати документи без черги та попереднього запису. Один з італійських дипломатів в приватному листуванні визнавав, що нові правила ЄС "обмежують простір для маневру", але обіцяв зробити все можливе, щоб обійти ці перешкоди. "Ми надіслали (...) пану Мусоєву електронного листа, який дозволить йому прийти до нашого візового центру для подання документів у будь-який зручний для нього час, без попереднього запису", – пише Федеріко Пальм’єрі, керівник відділу культури італійської дипломатичної місії в Москві. – "Щодо багаторазової візи, ми зробимо все можливе, щоб спростити розгляд заявки, (...) але прийняті кілька тижнів тому рішення ЄС обмежують "простір для маневру", який ми маємо у наданні цього типу візи громадянам Росії". Комісарка російського павільйону Анастасія Корнєєва, яка клопотала про італійські візи для своїх колег, — не просто мистецтвознавиця і кураторка, як часто зазначається в її публічних комунікаціях, вона — дочка заступника гендиректора компанії “Ростехнології” ("Ростех") і члена ради директорів збройного концерну “Калашніков” Ніколая Волобуєва. 10 квітня РНБО України наклала на Карнєєву та її колег по цьогорічному російському павільйону санкції. "Ми піддали санкціям тих осіб, російських учасників. І ми зараз ставимо питання, аби їм не видали візи. Приймаюча сторона – Італія. Ми дуже сподіваємося, що нас почують. Тому що ми ввели санкції (щодо росіян) і очікуємо, що не будуть видані візи", – публікує коментар глави Міністерства закордонних справ України Андрія Сибіги видання Європейська Правда. Ймовірно, "візове питання" обговорювалося й під час візиту президента Володимира Зеленського до Італії 15 квітня. Втім з опублікованого La Repubblica листування можна припустити, що візи (принаймні деяким) учасникам російського павільйону було видано задовго до введення українських санкцій і обговорення "візового питання" на офіційному рівні між Україною та Італією у квітні 2026 року. павільйон Росії на теренах Венеційської бієнале фото: Тетяна Буняк для [естéт] газети ЯК ДОМОВИЛИСЯ ОБІЙТИ САНКЦІЇ У липні 2025 комісарка російського павільйону Анастасія Карнєєва перебувала у Венеції. Чотири місяці по тому в листуванні, яке досліджували журналісти La Repubblica, Карнєєва згадує про "проєкт", який вона "обговорювала з президентом Буттафуоко". Концепція анонсованого російського проєкту, якщо вірити заявленому опису, помітно відрізняється від концепцій звичних (для мистецької бієнале) виставок. Проєкт “Дерево вкорінене у небі”, натхненний образом з праць філософині Сімони Вейль, буде серією “аудіо перформансів” від кількох десятків молодих музикантів, поетів і філософів, без предметів візуального мистецтва. Ймовірно, що саме таке концептуальне вирішення цьогорічного російського павільйону “натхненне” не стільки “філософською містикою” і “радикальною етикою” Вейль, скільки чимось абсолютно секулярним і тривіальним — санкціями. Зазвичай, представленню мистецьких проєктів у національних павільйонах під час Венеційської бієнале передує доволі складна, довга і не дешева підготовка: мистецькі твори, елементи виставкового простору та обладнання потрібно, перш за все, доставити до Венеції, потім — побудувати експозицію у виставкових залах, відповідно, закупити і, знову ж таки, доставити всі потрібні для цього матеріали, найняти відповідних фахівців… Власне через ці, здавалося б, абсолютно побутові моменти, ймовірно, й “спотикнулися” російські організатори. Європейські контрактори не поспішали надавати послуги підсанкційній РФ, тому росіянам потрібно було вибудовувати проєкт так, аби обійтися без усіх цих послуг. Відтак, придумали везти музикантів, а не твори мистецтва. Вже в іншому листі, в лютому 2026 року, Карнєєва висловлювала вдячність Фонду бієнале за підтримку, яка була вирішальною для організації виставки. "Я хотіла б подякувати вам за пошук рішення щодо організації павільйону. Я щиро ціную вашу підтримку та підтримку президента (президента Венеційської бієнале П’єтранджело Буттафуоко - ред.) ", – пише Анастасія Карнєєва, комісарка російського павільйону, генеральному директору Венеційської бієнале Андреа Дель Меркато. У лютому 2026 – в іншому електронному листі – вона підтвердила свій намір продовжити роботу над "запропонованим рішенням". Тобто можна припустити, що рішення, як Росії представити свій проєкт у Венеції, запропонувало саме керівництво Бієнале. Ймовірно, йдеться про схему, яку вигадали організатори, щоб формально не порушувати санкційний режим. Оскільки перебування російських митців в ЄС є обмеженим, а робота національного павільйону РФ викликає гостру критику, сторони домовилися про такий формат: чотири дні присутності: російський павільйон буде офіційно відкритий лише з 5 по 8 травня — під час так званих днів передпоказу для преси та професійної спільноти; дистанційна експозиція: з 9 травня двері павільйону зачинять, але на його фасаді встановлять екрани. На них транслюватимуть аудіоперформанс "Дерево вкорінене у небі", записаний артистами напередодні. Приблизно такий формат роботи національного павільйону РФ раніше підтвердив й Михаіл Швидкой, президентський спецпредставник РФ з питань культурного співробітництва. Саме його вустами Росія на початку березня вперше заявила про свою участь у цьогорічній Венеційській бієнале. Ця хитрість дозволяє керівництву Бієнале стверджувати, що вони "суворо дотримуються міжнародних норм", хоча де-факто Росія отримує майданчик для трансляції своїх наративів на всю територію виставки та її мільйонну міжнародну аудиторію. 61-ша Венеційська бієнале розпочне роботу 9 травня і триватиме до 22 листопада 2026 року. Попередню бієнале, 2024 року, відвідало 700,000 глядачів, не враховуючи майже 30,000 гостей, які оглядали виставку під час так званих передпоказних днів, які передують вернісажу фото: Тетяна Буняк для [естéт] газети також читайте: “АРТИСТІВ ПРИВЕЗТИ МОЖНА, А ТВІР МИСТЕЦТВА — НІ”: РОСІЙСЬКИЙ ПАВІЛЬЙОН НА ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ БУДЕ ЗАКРИТИЙ, АЛЕ Є ОДНЕ “АЛЕ” ПОЛІТИЧНЕ ПРОТИСТОЯННЯ В ІТАЛІЇ Розслідування La Repubblica, ймовірно, повпливало на рішення міністра культури Італії Алессандро Джулі відмовитися від присутності на всіх офіційних заходах відкриття Венеційської бієнале, про яке стало відомо вчора. У Міністерстві культури Італії офіційно підтвердили: очільник їхнього відомства буде відсутній як під час днів передпоказів, так і на офіційній церемонії відкриття, яка запланована на 9 травня. Тим часом у Міністерстві закордонних справ Італії намагаються з’ясувати, чи знав очільник відомства Антоніо Таяні про "візовий сервіс", який посольство надавало росіянам. Міністерство культури Італії та Фундація Венеційської бієнале впродовж усього березня “перекидали один одному гарячу картоплину”, якою для обох обернулося повернення Росії на бієнале. Італійський мінкульт та його очільник Алессандро Джулі, одразу заявили, що не мають ніякого відношення до прийняття рішення про участь РФ у події, мовляв, вся відповідальність лежить на Фундації Венеційської бієнале. Натомість Фундація (вже не вперше) “прикрилася” своєю процедурою участі національних павільйонів, згідно з якою держави, суверенітет яких визнаний Італійською Республікою, і які володіють стаціонарними павільйонами, самостійно подають заявки на участь у виставках бієнале методом простого повідомлення, що і зробила Росія. Заборонити участь таким учасникам, мовляв, процедури немає. Алессандро Джулі, міністр культури Італії, під час конференції "Співпраця заради стійкості" у Львові, березень 2026 фото: Міністерство культури України Ситуація з офіційною присутністю РФ на цьогорічній Венеційській бієнале спричинила помітну напругу в італійському уряді. Поки прем’єр-міністр Джорджа Мелоні намагається зберігати дистанцію, наголошуючи на автономії Бієнале, її заступник Маттео Сальвіні вже встиг розкритикувати дії ЄС, назвавши їх “вульгарним шантажем європейської бюрократії”, пише видання Euro News. Найболючішим ударом для Бієнале може стати фінансова відповідь Брюсселя. Європейська комісія вже розглядає можливість скорочення фінансування фонду на 2 мільйони євро. Європейські посадовці наголошують: податки громадян ЄС не можуть іти на підтримку заходів, що допомагають агресору створювати ілюзію "нормальності" під час війни. З опублікованого листування випливає, що Фундація Бієнале та її очільник Буттафуоко не просто дозволили участь Росії у 61-й Венеційській бієнале, а активно допомагали зробити цю участь можливою — у тому числі в обхід санкційних обмежень, що діють проти Москви. Наразі керівництво Бієнале відкидає всі звинувачення, називаючи витік документів "спробою маніпуляції". також читайте: УЛЬТИМАТУМ ДЛЯ ВЕНЕЦІЙСЬКОЇ БІЄНАЛЕ — ЄВРОКОМІСІЯ ПОГРОЖУЄ СКАСУВАТИ ГРАНТ НА 2 МЛН ЄВРО ЧЕРЕЗ УЧАСТЬ РОСІЇ Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram Сподобався матеріал? ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com