Зробили підбірку книг про мистецтво та можуть стати чудовим доповненням вашого списку літератури на цей рік. Сюжети охоплюють найрізноманітніші арт-теми: від мемуарів радниці з мистецьких питань імператриці Ірану до несподіваної знахідки колекції картин, яку збирав для себе у часи Другої Світової Війни Герман Герінг. THE EMPRESS AND I: HOW AN ANCIENT EMPIRE COLLECTED, REJECTED, AND REDISCOVERED MODERN ART Donna Stein У 1970-х рр. Донна Стайн (екскураторка нью-йоркського MоMA) була радницею імператриці Ірану з мистецьких питань та допомагала їй зібрати колекцію картин та скульптур для нового Тегеранського музею сучасного мистецтва. Музей відкрили 1977 року, у його експозиції були представлені роботи ван Гога, Хокні, Ліхтенштейна, Раушенберґа, Джакометті, Дега, Ренуара, Гогена, Маґрітта, Пікассо, Воргола та інших відомих митців. Але вже наступного, після відкриття музею, року в Ірані вибухнула революція. Тоді всю колекцію перенесли до підземних сховків, і відтоді вона не демонструвалася. На сьогодні це найцінніша колекція сучасного мистецтва за межами Європи та США, експерти оцінюють її у кілька мільярдів доларів. Книга розповідає про життя Стайн в Ірані, коли вона збирала колекцію з усього світу та будувала експозицію. У виданні вперше публікується особисте листування Донни Стайн з митцями та артдилерами та її спогади про дружбу з імператрицею, яка пристрасно любила мистецтво. THE MIRROR & THE PALETTE — REBELLION, REVOLUTION AND RESILIENCE: 500 YEARS OF WOMEN’S SELF-PORTRAITS Jennifer Higgie До XX ст. мистецтвознавці нечасто розповідали у своїх наукових роботах про жінок-мисткинь; і навіть у XX столітті жінкам доводилося чимало боротися за право бути представленими на виставках та у медіа на рівні з колегами-чоловіками. Можливо, через те, що двері до художніх шкіл, приватних класів та викладачів жінкам були часто закриті з найрізноманітніших причин, вони самі сідали за мольберт, брали на озброєння дзеркало і вправлялися у малюванні автопортретів. Такої думки дотримується авторка Дженніфер Хіґґі. Вона розпочинає свою книгу історією художниці Катаріни ван Хемессен, яка намалювала свій портрет 1548 року: «Вона першою (серед митців і мисткинь) намалювала автопортрет, дивлячись у дзеркало, що стояло навпроти мольберта», - розповідає Хіґґі. Книга розкриває нетривіальні історії 20 жінок-художниць, серед яких Артемізія Джентілескі, Елізабет-Луїз Віже ле Брен, Луїз Маілу-Джонс та Амріта Шер-Гіл. Усім їм свого часу доводилося «плисти проти течії», аби донести суспільству свій авторський мистецький погляд. GÖRING’S MAN IN PARIS: THE STORY OF A NAZI ART PLUNDERER AND HIS WORLD Jonathan Petropoulos Професор Джонатан Петрополус присвятив кар’єру дослідженню парадоксального, здавалося б, явища: німецькі нацисти, займаючись відвертими звірствами у часи Другої Світової, вважали себе висококультурними людьми та бережно ставилися до творів мистецтва. Книга Петрополуса - це біографія персонального артагента Германа Герінга — Бруно Лозе (Bruno Lohse,1911-2007). Він працював у Парижі впродовж усього воєнного періоду. Робота Лозе полягала у нагляді за систематичними грабежами здебільшого єврейських родин з метою вилучення у них творів мистецтва. Він відбирав та відправляв найцінніші з них до Німеччини, де рейхсмаршал Герінг збирав величезну персональну колекцію. Лозе свідчив на Нюрнберзькому процесі після війни, але уник покарання. Згодом Джонатан Петрополус записав серію інтерв’ю з Лозе, які та стали основою для книги. THE ART MUSEUM IN MODERN TIMES Charles Saumarez Smith Численні локдауни останніх років не могли не спровокувати широку дискусію серед професійної спільноти про те, яким буде майбутнє музеїв у ковідну та постковідну добу. Книгу The Art Museum in Modern Times написав відомий культуролог, мистецтвознавець і екскерівник лондонської Royal Academy of Arts Чарльз Сомарез Сміт. У ній він розмірковує про понад 80-річну еволюцію музейної справи і про те, що чекає музеї у майбутньому. Для свого дослідження Сомарез відвідав низку установ у різних країнах: від нью-йоркського MoMA, лондонського Tate і паризького центру Помпіду до West Bund Museum у Шанхаї та Benesse House Museum на японському острові Наошіма. У книзі автор аналізує, як архітектура, інновації та інвестиції впродовж десятиліть впливали на сприйняття суспільством мистецтва; розмірковує над причинами зміни настроїв музейної аудиторії і тим, що саме люди очікують від відвідин музею. У книзі багато ілюстрацій та авторських інсайтів про музейну справу, тому читається вона легко і з задоволенням. FRANCIS BACON: REVELATIONS Mark Stevens and Annalyn Swan Комплексність особистості Френсіса Бекона намагалося розкрити чимало мистецтвознавців, причини унікальності художника вони шукали у його аб’юзивному дитинстві, гомосексуальності, астмі, що прогресує... Сам Бекон рідко розповідав про свою творчість, він не хотів, щоб слова відвертали увагу від мистецтва. Автори Марк Стівенс та Анналін Свон, які отримали Пуліцера 2005 року за книгу de Kooning: An American Master, все ж спробували написати про Бекона по-новому. Книгу готували понад 10 років, і вийшла вона друком 2021 р.. Francis Bacon: Revelations отримала багато схвальних рецензій від арткритиків та має всі шанси стати найкращим біографічним твором про митця. OUT OF THE CAGE: THE ART OF ISABEL RAWSTHORNE Carol Jacobi Якщо скласти список митців, натурницею у яких була Ізабель Росорн (також відома як Ізабель Ніколас, Ізабель Делмер та Ізабель Ламберт), то вийде щось на зразок довідника «Хто є хто у мистецтві 20 ст.», у списку будуть Джейкоб Епстайн, Андре Дерен, Пікассо, Джакометті та Френсіс Бекон. Вона була заміжня тричі, товаришувала з Яном Флемінгом та Діланом Томасом, у часи Другої світової створювала «чорну пропаганду» для британського уряду і, подейкують, була шпигункою. У книзі кураторка відділу британського мистецтва Tate Britain Керол Джекобі розкриває багато таємниць подвійного (а часом і потрійного) життя Ізабель Росорн, але акцентує на тому, що її героїня все життя прагнула бути перш за все художницею і тому докладала максимум зусиль, щоб збудувати успішну арткар’єру. LOOT: BRITAIN AND THE BENIN BRONZES Barnaby Phillips З огляду на гостру полеміку щодо питань культурної реституції, яка точиться зараз у багатьох європейських країнах, вихід цієї книги видається як ніколи актуальним. Loot: Britain and the Benin Bronzes описує історію 900 скульптур, що походять з Бенінського королівства, а зараз є частиною колекції Британського музею у Лондоні. Барнебі Філліпс розповідає історію створення артоб’єктів на початку XVI ст. та описує процес їхньої конфіскації британцями 1897 року. Опрацювавши багато історичного матеріалу та поспілкувавшись з експертами (працівниками музеїв та держслужбовцями), Філліпс розмірковує про майбутнє артефактів та можливу контроверсійність їхнього подальшого перебування в Британії. Хоч книга і побудована на історичних фактах та подіях і закликає до роздумів про наслідки імперіалізму та значення мистецтва та культури у державних політиках, літературний стиль автора перетворив її на захопливий, легкий для читання мистецький нон-фікшн. також читайте: ГОТУЙТЕ ВАШІ ВУХА: ТОП-10 ПОДКАСТІВ ПРО МИСТЕЦТВО Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Пам’ятаєте, як там було у Дж. К. Роулінг - «Фантастичні звірі та де їх шукати». Здається, ми знаємо де. Під час чергового карантину Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (НМЛ) запропонував креативний підхід до популяризації і привернення уваги до своєї збірки сакрального мистецтва. У соцмережах музейники запустили спецпроєкт «Фантастичні звірі», в якому розповіли про міфічних тварин на іконах Страшного суду. Кураторкою проєкту стала Марія Гелитович, завідувачка відділу давнього українського мистецтва НМЛ. У першій частині проєкту пані Гелитович розповіла про рідкісних фантастичних звірів, які зображені на двох найстаріших в Україні іконах «Страшного суду». Побачити їх м ожна у постійній експозиції музею. Ікони датуються ХV ст. і походять із сіл Ванівка (Лемківщина, тепер Польща) і Мшанець (Старосамбірський р- н, Львівська обл). «Страшний суд» /фрагменти/ кін. XV - поч. XVI ст., с. Мшанець. Постійна експозиція НМЛ «Страшний суд» - найвелелюдніша серед усіх український ікон. Це монументальна композиція, яка у храмах розміщувалася на західній стіні церкви і мала на меті нагадувати про швидкоплинність земного життя, кінець світу, воскресіння мертвих і справедливий божий суд. Ікони «Страшного суду» вражають великою кількістю дійових осіб та розмаїттям сцен, на них також зображали численних фантастичних звірів. Вони мали символіко-алегоричний зміст. Як і ціла «картина» «Страшного суду», так і зображення звірів базується на літературних текстах, передусім на текстах Святого Письма. «Страшний суд» /фрагмент/ кін. XV - поч. XVI ст., с. Мшанець. Постійна експозиція НМЛ Пані Гелитович пояснює, що тлумачення символічного змісту кожного зображення можна знайти у книгах пророка Даниїла, який бачив цих звірів уві сні (Дан. 7. 3-8). Це були крилаті істоти схожі на лева, ведмедя, леопарда, а один окреслений як великий звір із залізними зубами і десятьма рогами. Вони виходили з моря (до речі, на іконі їх розміщено неподалік зображення «моря», що омиває краї «землі») і були не схожими один на одного. Кожен звір трактується як одна з поганських імперій (царств) - Вавилонська, Македонська, Римська і царство Антихристове. фрагмент «Страшного суду»
 1587 р. з м. Кам’янки Бузької У другій частині проєкту йдеться про звірів на іконі «Страшного суду» з церкви св. Миколая міста Кам’янки-Бузької. У сцені «Воскресіння з мертвих», яка належить до основних сюжетних ліній цієї великої композиції, звірів найбільше, цілий «зоопарк». Кураторка проєкту розповідає, що за тодішніми уявленнями, при воскресінні, окрім тих людей, що померли природною смертю, було чимало пожертих звірями на суші і на морі, отож, ці звірі повинні повернути тіла своїх жертв. Процес такого воскресіння показано дуже «наочно»: тіла частинами (голови, руки, ноги) виходять із пащ тварин. фрагмент «Страшного суду»
 1587 р. з м. Кам’янки Бузької На іконі з Кам’янки-Бузької, датованій 1587-м роком, сцена «воскресіння» є найбільш колоритною і оригінальною за художньо-образним вирішенням. Плоску «землю» омиває блакитне «море». І земля, і море мають свої символічні персоніфікації у вигляді жіночих постатей. Вода показана жінкою, що сидить на двох великих китах, а земля – в образі жінки, що тримає в руці скелю. На звуки сурм ангелів з гробів воскресають померлі, а різноманітні тварини повертають пожерті тіла. Багату морську і земну фауну представляють слон, верблюд, лев, ведмідь, олень, вовк, ящірка, раки, морський коник, вуж, черепаха й ін. Усі вони мають реалістичні форми. І, як бачимо, крім місцевих звірів, що водяться у наших лісах, є тут і екзотичні тварини із далеких країв. фрагмент «Страшного суду»
 1587 р. з м. Кам’янки Бузької Більше історій про химерних істот у контексті українського сакрального мистецтва шукайте на сторінках НМЛ у соцмережах за хештеґом #нмл_деталі, а потім приходьте шукати фантастичних звірів до музею, вживу вони виглядають ще фантастичнішими. Постійна експозиція "Давньоукраїнське мистецтво ХІІ - XVIII ст." Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького розташована за адресою: Львів, пр-т Свободи, 20.