Вчора відбулось чергове засідання Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики України з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму за результатами якого оприлюднили низку рекомендаційних рішень щодо демонтажів пам'ятників та перейменувань вулиць. Питання щодо збереження у публічному просторі або заміни (у випадку топоніміки) чи демонтажу та переміщення (у випадку з пам’ятниками) повинні вирішуватися відповідно до чинного законодавства про місцеве самоврядування, а також законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Тож, при ухваленні рішень, на думку експертної ради, доцільно враховувати такі критерії: міру та наслідки участі політичного чи культурного діяча у реалізації російської імперської та радянської тоталітарної політики; як ті чи інші об’єкти, назви, постаті, або твори пропагують імперські та тоталітарні наративи; внесок особи у розвиток української та світової культури, науки та інших суспільно значущих сфер людської діяльності; особисту світоглядну позицію, ціннісні орієнтири тієї чи іншої постаті; ставлення особи до української ідентичності та ідентичності корінних народів України; міфологізованість та інструменталізацію імперською та тоталітарною пропагандою постаті чи історичної події. Недоцільним є існування у публічному просторі назв, об’єктів, символів пов’язаних із: реалізацією російської імперської та тоталітарної політики, спрямованої на підкорення України, переслідуванням учасників боротьби за незалежність, здійсненням політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів; назвами російських міст та інших географічних, історичних та культурних об’єктів РФ, що не пов’язані безпосередньо з українською історією; особами, що брали активну участь у реалізації та/чи пропаганді російської імперської та радянської тоталітарної політики; особами, що брали безпосередню участь у переслідуваннях учасників боротьби за незалежність, здійсненні політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів; особами та подіями, що були міфологізовані імперською та тоталітарною пропагандою і до сьогодні використовуються російською пропагандою на поширення власних наративів. Натомість експертна рада вважає доцільним зберігати назви/об’єкти, пов’язані з особами, які: зробили важливий внесок у розвиток української чи світової науки, культури та інших сфер суспільного життя; були прихильними (толерантними) до України та української культури, визнавали її рівність з іншими культурами; боролися з тоталітарними режимами чи зазнали від них переслідування. Повна версія рекомендацій Експертної ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму Детальніше про ці рекомендації можна прочитати на офіційній сторінці МКІП за посиланням. також читайте: УКРАЇНА ЗДОБУЛА ДВІ ПЕРЕМОГИ НА EUROPEAN HERITAGE AWARDS Фото: Denis Zalevskiy/Unsplash, МКІП

Оформлення кутюрного показу модного дому Dior, що відбувся у музеї Родена 4 липня, створила українська мисткиня Олеся Трофименко. Спеціально для цієї події вона з квітня працювала над вишитими полотнами, які об'єднала у серію "Потік". "Коли ми обговорювали ідею проєкту, то вирішили, що це має бути щось оптимістичне, — каже Олеся у проморолику до проєкту. — Мої ескізи натхненні традиційними українськими орнаментами". Зазвичай у своїх роботах художниця поєднує живопис з елементами вишивки, але для шоу DIOR гаптування комбінувалося з гіперболічними колажами. Центральним образом колекції та оформлення простору для її демонстрації став образ "дерева життя", який перегукується з елементами на традиційних вишитих рушниках різних регіонів України. Після закінчення показу, монументальні гаптовані полотна залишили в експозиції музею Родена, до 10 липня їх можуть оглянути усі відвідувачі інституції. також читайте: ЛОНДОН, ВАШИНГТОН, СОФІЯ — ВИСТАВКИ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ ЗАКОРДОНОМ Фото: Dior, Musée Rodin

На мистецькому фронті — не без змін, перефразовуючи класика. Фронт цей активно рухається, знайомлячи дедалі ширшу міжнародну аудиторію з українським мистецтвом та митцями, демонструє, як вони переживають війну, і як війна робить глибокий відбиток у мистецтві. Розповідаємо про три абсолютно різні проєкти українських мисткинь та митців, які відкрилися цього тижня закордоном. Поліна Кузнєцова, "Час". Фото - Boo's Closet ЧАС. ПОЛІНА КУЗНЄЦОВА Boo’s Closet 198 Kensington Park Road, London W11 1NR, UK У лондонській галереї Boo’s Closet впродовж тижня (28 червня до 02 липня) триває виставка харківської художниці Поліни Кузнєцової. Експозиція складається з робіт «довоєнної» серії «Мрії» та полотен, які художниця створила вже після повномасштабного вторгнення. Як і багато українців, 24 лютого вона прокинулася від гучних вибухів. З Харкова мисткиня з дітьми встигла евакуюватися до Таллінна (Естонія), де зараз і працює далі. Малює вдома на кухні, її з сім’єю прихистили друзі. "Ніжність" (2021), "Чорні човни" (2022), "Вибір" з серії "Мрії" (2020) «Серію «Мрії» я створила ще до війни. У ній я малювала простори сновидінь і фантазій, де можна сховатися від реалій. Головним образом серії був рожевий дощовик, він став формальним втіленням мрії. У роботах він трансформувався у хмару, потім у човен… З початком повномасштабної війни у мене з’явився новий образ — чорне полотно скорботи. Воно нагадує пакети, в які ховають тіла загиблих. І ось чорне полотно смутку зустрілося з рожевою матерією мрії, огорнувши її. У такі часи ми зараз живемо», - розповідає художниця. ЛЬВІВСЬКИЙ ЩОДЕННИК. ВЛАДА РАЛКО Window Gallery, Czech Centre, ul. Rakovski 100, Sofia, Bulgaria Щербенко Арт Центр привіз до Софії нову серію робіт Влади Ралко «Львівський щоденник», яка стала реакцією художниці на щоденні жахи воєнних дій зафіксованих на папері. «Пропоную вам погляд на жахіття війни через сторінки-малюнки «Львівського щоденника» Влади Ралко. Ви все відчуєте, і наш неосяжний біль, і нашу втрату віри в людяність, і розуміння безмірної жорстокості деспотів. Це пронизлива і щира розповідь про глибокі травми, які неможливо загоїти. Це відбитки пережитого з першого дня, як полетіли снаряди на наші міста. Це емоції, що з болем і криком вивернуто з нутра на папір. Війна росії в Україні породжує величезну кількість травм насильства і поки що не має їм кінця. Не звикайте до нашого болю. Не адаптуйтесь до новин про кількість наших смертей. Ця війна стає випробуванням на виснаження. Адже ціною життів наших найкращих воїнів та мирного населення йде боротьба за право існувати. Не відвертайтесь від усвідомлення цього, воно дає надію врятуватись», – додає кураторка проєкту Марина Щербенко. Від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Чеський центр у Софії висловлює свою підтримку культурному середовищу та всім громадянам України. 12 травня 2022 року плакат зі словами підтримки українському народові було зірвано вандалами з вікна центру, що і стало каталізатором ідеї – відкриття нової «Галереї у вікні». Додамо, що "Львівський щоденник" Влади Ралко зараз також експонується у Підгорецькому замку (Львівська область). МИСТЕЦТВО СПРАВЛЯТИСЯ З ВІЙНОЮ World Bank Headquarters 1818 H Street, NW Washington, DC 20433, US У штаб-квартирі Світового банку в Вашингтоні відкривалась виставка робіт українських фотографів, створених від початку повномасштабного вторгнення. Виставка представляє світлини п'ятьох українських фотомитців — Олени Субач, Владислава Кроснощока, Олександра Глядєлова, Владислави Соловйової та Ігоря Бондаренка. Це п'ять способів перетворити цю війну в образи, п'ять способів розповісти про реальність, в якій живе сьогодні вся Україна. Кожен з цих авторів у власний спосіб збирає наш світ, що розлетівся на друзки, в цілісний, сповнений сенсів, образ. "У той час, як російський режим хоче стерти нас разом із нашою пам’яттю і культурою, український народ продовжує чинити опір, творити й зберігати. Це один із наших численних способів боротьби. У світі фейків, де вже немає об’єктивної інформації, художня рефлексія стає вирішальним свідченням цієї війни для наступних поколінь", - розповідає про проєкт кураторка Ольга Балашова. також читайте: ПРО КАРПАТСЬКИХ ПАСТУХІВ, ВІЙНУ Й НЕСВІДОМЕ ЧУТТЯ. ЯКІ ВИСТАВКИ ВІДВІДАТИ ЦЬОГО ТИЖНЯ Матеріал: Ія Степанюк Фото: Boo's Closet, Щербенко Арт Центр, ГО "Музей Сучасного Мистецтва"

У бібліотеках Європи одна за одною відкриваються «Українські книжкові полички». Цей проєкт був запланований ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну та передбачав поширення української літератури в оригіналі та перекладах у провідних бібліотеках світу. Під час війни потреба в такій ініціативі лише зросла. Проєкт "Українська книжкова поличка", ініційований першою леді України Оленою Зеленською спільно з Міністерством закордонних справ України, Міністерством культури та інформаційної політики України, а також Українським інститутом книги разом з посольствами України за кордоном, підтримали вже у 10 країнах. "Книга — на часі, завжди. Українська книга за кордоном — поготів, бо зараз вона є культурним містком між українцями, які виїхали, та рідною країною. Вона формує наратив вільної, сучасної України у світі", - зазначає Олена Зеленська. Пані Зеленська каже, що під час війни потреба в такій ініціативі лише зросла, адже росія знищує наші бібліотеки, включно зі шкільними... "Однак культура і книга, на щастя, мають не тільки матеріальний вимір. Вони — те, чого не знищити ракетами та бомбами. Це той випадок, коли на місце знищеного одразу постає нове. В бібліотеках Європи одна за одною відкриваються "Українські книжкові полички", – говорить Олена Зеленська. Перші "Українські книжкові полички" з’явилися в Австрії, Латвії, Нідерландах та Франції. Зовсім нещодавно проєкт стартував в Естонії, Литві, Словаччині, Туреччині та Швеції, а також відбулося наповнення вже наявних поличок у Чехії. Невдовзі полички з’являться в мережі міських бібліотек Відня. Де шукати "Українські книжкові полички"? Литва: у Центральній бібліотеці Вільнюського міського управління «Українська книжкова поличка» відкрилася 30 червня. Посольство України у Литві передало бібліотеці книги українських авторів із власного фонду, а також отримані від українських видавництв, які щорічно беруть участь у Міжнародному книжковому ярмарку у місті Вільнюс. Туреччина: в межах реалізації проєкт «Українська книжкова поличка» Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині передав добірку книг про історію, культуру, традиції України, історію українсько-турецьких відносин, художню, наукову та навчальну літературу українською, турецькою та англійською мовами в Національну президентську бібліотеку Туреччини, яка є найбільшою в країні. Естонія: 30 червня в Естонській національній бібліотеці за участі представників Посольства, української громади Естонії та керівництва бібліотеки відбулася церемонія офіційного відкриття “Куточка української книги” та передача в дар бібліотеці нововиданих українською мовою дитячих книжок. Асортимент полички будуть розширювати шляхом передачі книг, які надходитимуть з України, та користуючись з доброчинних дарунків української громади Естонії. Словаччина: зусиллями українського посольства створено вже три полички — у Словацькому національному музеї, Музеї української культури у Свиднику, у бібліотеці міської частини столиці Словаччини Старе Місто та у головній бібліотеці столиці Словаччини – Міській бібліотеці в Братиславі (Mestská knižnica v Bratislave). Швеція: 21 червня посол України передав книги українською мовою дитячій бібліотеці Rum för Barn в Kulturhuset в Стокгольмі. Передані книги розраховані на дітей різного віку, здебільшого це казки та книги художнього жанру українських видавництв «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева» та книги шведського автора Ульфа Старка в українському перекладі, надані Посольством Швеції в Україні. Чехія: Міська бібліотека в Празі поповнилася 400 новими українськими книжками, які передало українське посольство. Всього для чеських бібліотек передано понад 1500 книжок. Нагадаємо, нещодавно "Мистецький арсенал" оприлюднив електронні версії каталогів до виставок, які відбувалися у його просторі з 2017 року. Фото: телеграм-канал Олени Зеленської

З початком повномасштабного вторгнення більшість українських музеїв та галерей вимушено призупинили прийом відвідувачів, перенаправивши зусилля на заходи спрямовані на убезпечення їхніх колекцій. Віднедавна почало з'являтися дедалі більше оголошень про часткове відновлення роботи таких інституцій та про те, що вони запрошують гостей до своїх експозиційних залів. Ми зібрали актуальні графіки роботи найбільших галерей та музеїв України. фасад Національного музею у Львові ім. Шептицького. Фото — Галина Кучманич НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (Київ) Графік роботи: середа – неділя з 10:00 до 18:00, каса музею – до 17:30. Понеділок та вівторок – вихідні. З 1 липня відвідувачів запрошують до основної експозиції музею. За словами працівників установи, обрали максимально безпечний формат демонстрації. Також зараз там триває виставка плакатів: "Шевченко: 4.5.0" та проєкт "Справдешні чудовиська Марії Примаченко". НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА (Київ) Графік роботи: з 11:00 до 17:00, каса музею – до 16:45. Понеділок та вівторок – вихідні. експонат виставки "Український фенікс. Васильківська майоліка" Постійна експозиція музею тимчасово недоступна, але запрацювали виставкові зали. Кілька днів тому там відкрили виставку “Український фенікс. Васильківська майоліка”, на якій, серед великої кількості експонатів, представлений і керамічний півник, що вцілів на кухонній шафі у Бородянці після прильоту російської авіабомби. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ «КИЇВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ» Музей працює щодня, крім понеділка та четверга. Графік роботи: з 10:00 до 17:00, вхід – до 16:30. Наразі відвідування музею відбувається за попередньою реєстрацією. Зараз там триває великий виставковий проєкт "114 день", де представлено понад 100 робіт на тему війни від 40 сучасних українських митців. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ ІМЕНІ Б. Г. ВОЗНИЦЬКОГО У липні працюватимуть окремі локації, що входять до мережі ЛНГМ, серед яких: Палац Потоцьких, Музей модернізму, Музей – заповідник «Жовківський замок», Музей – заповідник «Золочівський замок», Музей – заповідник «Олеський замок», Музей – заповідник «Підгорецький замок». Усі вони прийматимуть відвідувачів 02, 03, 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 липня з 11:00 до 18:00 (каси працюють до 17:30). А музей – заповідник «П’ятничанська вежа» працює з вівторка до неділі, з 11:00 до 17:00. Понеділок – вихідний день. фрагменти експозиції "Львівського щоденника" Влади Ралко у Підгорецькому замку Додамо, що в експозиційних залах Музею модернізму зараз триває виставковий проєкт «Час війни» київського художника Володимира Буднікова, а у Підгорецькому замку - «Львівський щоденник» Влади Ралко. ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ Наразі відчинені для огляду 4 виставкові локації установи: Музей історії Львова (Лапідарій на 1 поверсі Чорної кам'яниці), Кам'яниця Корнякта, Музей історії України, Музей історії науки та техніки (Ретро-Гараж). Працюють щодня з 10:00 до 17:30. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО Зараз працюють три відділи музею: головний корпус на проспекті Свободи, 20, музей Олекси Новаківського та виставкові зали на вул. Листопадового Чину, 7. Усі вони працюють щодня, крім понеділка, з 10:00 до 17:00 (каси до 16:30). фрагмент експозиції "Творчість Олекси Новаківського очима дітей" у музеї Олекси Новаківського До 10 липня у головному корпусі НМЛ триває виставка Миколи Опанащука "Проникнення", у виставкових залах на вул. Листопадового Чину, 7 - експонується живопис Ганни Кучабської, а у музеї Олекси Новаківського — проєкт «Творчість Олекси Новаківського очима дітей», над яким працювало близько 130 учнів місцевої художньої школи. МУЗЕЙ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ (Луцьк) У музеї зараз діє одразу декілька експозицій: Андрій Зелинський «Київ. Небо», Влодко Кауфман | Олекса Фурдіяк «Ритуальності. Тестологія», Павло Ковач «Стіна», зала «Актуального мистецтва» та художньо-меморіальний музей Миколи Кумановського. Музей працює щодня з 12:00 до 19:00 фрагменти експозиції "Пошук слів" Романа Мініна і Даніка Манжоса Раніше ми вже писали, що у МСУМК відкрилася виставка Романа Мініна і Даніка Манжоса «Пошук слів». Понад місяць художники працювали у музейному просторі, створюючи серію робіт про особисті рефлексії на тему війни. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest. Матеріал: Ольга Головчин Фото: Галина Кучманич, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Роман Гук/Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Національний музей у Львові ім. А. Шептицької, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків

Сьогодні, 30 червня, Європейська комісія та Європа Ностра оголосили переможців премії European Heritage Awards / Europa Nostra Awards 2022 року. Україна здобула дві перемоги, повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики. Загалом нагородили 30 видатних досягнень у галузі культурної спадщини з 18 європейських країн у п’яти категоріях. У категорії «Залучення громадян та підвищення обізнаності» перемогло свято вишиванки. Спершу його відзначали лише серед студентів, однак воно перетворилося на щорічне, яке тепер святкують на міжнародному рівні. У категорії «Охорона культурної спадщини та її адаптивне повторне використання» відзначали Андріївську церкву в Києві. Як пояснюють у пресслужбі Президента України, реставрація храму тривала 11 років. Майстри відновили оригінальний колір стін, укріпили схил, фундаменти церкви та стилобат (верхню частину східчастого цоколю). Також провели реконструкцію іконостаса, фахівці повернули автентичне розташування ікон. Додамо, премію Європейського Союзу в галузі культурної спадщини (European Heritage Awards / Europa Nostra Awards) започаткувала Європейська Комісія у 2002 році. Вона демонструє найкращі досягнення Європи в галузі охорони спадщини та заходи для підвищення обізнаності про культурну спадщину. також читайте: СВІЧНИКИ, КАХЛІ ТА ОБЛИЦЮВАЛЬНА ПЛИТКА. ВИРОБНИЦТВО КОСІВСЬКОЇ КЕРАМІКИ ВІДНОВИТЬСЯ Фото: Elio Santos, Olga Subach/Unsplash

Напередодні, 28 червня, у львівській галереї «Світло» відбулося відкриття виставки Асі Громової «Інформаційний шум». У межах проєкту презентували серію друкованих цифрових колажів, кожен із яких представляє певною мірою спотворене сприйняття звичних нам речей. Як пояснюють організатори, шум, у різних його формах та проявах, є головною темою виставки молодої мисткині. Для багатьох шум перш за все асоціюється з акустичним явищем, натомість на виставці Асі Громової відвідувачі можуть побачити його у вигляді накладеного візуального ефекту та великої кількості елементів у роботах. «Інформаційний шум – вторинна інформація, якою супроводжується або заміщується основне повідомлення, – діляться Ася Громова та кураторка виставки Софія Трубнікова. – З початком повномасштабного вторгнення ми живемо у постійному інформаційному хаосі: гортаємо соцмережі, чуємо новини від знайомих, сіпаємось від фантомних сирен. Нескінченні натовпи на вокзалах, напружена тиша в сховищах, пости про «прильоти» – все осідає інформаційним шумом, який відвертає від справді важливих речей і спотворює сприйняття: звістки про зелені коридори – шум; новини з фронту – шум; щоденне оновлення втрат ворога – шум; фейки та дезінформація – шум. Навіть зараз, чуєте?». Деякі роботи авторка створила для того, аби викликати у відвідувачів відчуття спокою, інші – тривогу. Виставка триватиме до 30 червня. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Фото: галерея "Світло"

Що пропонують шанувальникам мистецтва музеї та галереї у різних містах України? Ми підготували нову добірку виставкових проєктів, які можна відвідати вже зараз або найближчим часом. Здебільшого вони присвячені новому етапу війни, який розпочався чотири місяці тому, та рефлексіям українських митців на цю тему. "Карпатські пастухи" у Дзизі. Фото — Іван Станіславський 114 ДЕНЬ Київ, Національний музей «Київська картинна галерея» Проєкт відкрили 17 червня – на 114 день повномасштабної війни. У музеї його презентував Центр сучасного мистецтва «Білий Світ». В експозиції представили понад 100 робіт від 40 сучасних українських митців. Твори різноманітні за формою, змістом і стилем. Мистецькі роботи в експозиції розподілені за категоріями тривоги, хоробрості, травми, безпеки, зневіри, надії, розпачу, рутини й гумору, пам’яті та свободи. «Ця виставка пропонує разом переживати моторошну та хворобливу добу, і мистецтво вживати як ліки», – зазначають організатори. ВОЄННИЙ СТАН. ВЛАДИСЛАВ ШЕРЕШЕВСЬКИЙ Київ, центр сучасного мистецтва «Білий Світ» Напередодні, 24 червня, у центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» відкрили виставку живописця Владислава Шерешевського «Воєнний стан». Центральною темою проєкту є хроніки війни. «Серед робіт, що увійшли до експозиції, є багато портретів як провідних діячів і героїв війни, так і невідомих громадян, дітей та старців. На їхніх обличчях війна залишає хроніки іншого роду, які важко стерти з пам’яті сучасникам, і які Владислав Шерешевський вирішив закарбувати на полотнах для нащадків», – розповідають організатори. Також глядачі побачать натюрморти та пейзажі, створені митцем з надією та в очікуванні на гарні новини. НЕСВІДОМЕ ЧУТТЯ. ДЕНИС ТИМЧИШИН Львів, PM Gallery Персональна виставка художника Дениса Тимчишина презентує його авторські пошуки стилістичних абстрактних плям та фактурних поєднань, колористичних рішень та стилістичних прийомів в абстрактному мистецтві. Представлені твори – це своєрідна фіксація стану душі митця до початку та під час повномасштабної війни. Частина робіт, написаних до вторгнення, передає передчуття небезпеки, а інша, написана в перші дні війни, – демонструє силу волі, жагу до боротьби, міцність, незламність та згуртованість українського народу. ЧОРНЕ СІРЕ БІЛЕ. ЄВГЕН ГРИГОР’ЄВ Івано-Франківськ, Підземний Перехід «Ваґабундо» Проєкт художника зі Львова Євгена Григор’єва — серія з 25 графічних робіт (графіт на папері). Художник прагнув сформувати середовище, яке б спонукало глядачів до роздумів та почуттів, не обмежуючи їх якоюсь певною концепцією. ЖИВОПИС. ВІКТОР МОСКАЛЮК Львів, Палац Потоцьких Львівський живописець та педагог Віктор Москалюк працює у галузі станкового монументального живопису. «Життя швидкоплинне, а мистецтво – вічне! Війна перекреслює такі думки. У мене в східних музеях Луганська зберігались картини. Музеї знищені, а твори, можливо, вкрадені, спалені, скалічені. Їх вже немає, вони не існують. Ось і вічність мистецтва. Мистецтво живе на тонких дотиках душі й серця, на їх гармонії, на синтезі чуттів, розумінь, любові та вірності. Війна живе за іншими принципами: смерті, руїни, зради, принижень, скорботи і втрат самого життя. Війна – це неприпустиме знущання з Землі та Людей. Але ми не здаємось. Люди продовжують жити, а митці – творити», – ділиться автор. КАРПАТСЬКІ ПАСТУХИ. ЮРКО ДЯЧИШИН Львів, галерея «Дзиґа» Виставка робіт львівського фотографа Юрка Дячишина, які він створив упродовж 2005–2019 років. Це історія про пастухів – гуцулів українських Карпат, про їхнє щоденне життя, побут і роботу впродовж сезону на полонині. Випасання корів та овець високо в горах, виготовлення сиру та бринзи – все те, що робили їхні предки століттями. МИСТЕЦЬКА ЛАБОРАТОРІЯ «МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ» Львів, галерея «Світло» Мистецька Лабораторія – проєкт та резиденція, які допомагають внутрішньо переміщеним митцям продовжувати творити в умовах війни. Зараз у галереї триває виставка живопису та діджитал арту Іванки Остапчук «Стосунки» та мініекспозиція художнього ткацтва Олени Мороховської «Навиворіт». А вже 28 червня у галереї презентуватимуть проєкт Асі Громової «Бачу шум» (на фото вище). МІЖНАРОДНА ВИСТАВКА ПОЛІТИЧНИХ ТА АНТИВОЄННИХ КАРИКАТУР Луцьк, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків Музей Корсаків запрошує на відкриття Міжнародної виставки політичних та антивоєнних карикатур у межах міжнародного конкурсу під відомим, із початку війни, гаслом «русский военный корабль, иди на ***!». Вернісаж відбудеться 26 червня о 13:00. ЩеМить Львів, Дім Франка «ЩеМить» об’єднує та переосмислює негативний досвід, здобутий під час війни. Організатори кажуть, що це можливість побачити біль таким, яким він є для різних людей: особистий та колективний, свій та чужий, повністю занурившись у нього чи спостерігати здалеку. Художники з різних куточків України та з-за кордону, роботи яких представлені на виставці, намагалися передати своє особисте сприйняття війни. Для одних — це процес, що досі триває, для інших — означена стадія, а для третіх — сторінка, яку доводиться перечитувати знову і знову. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ольга Головчин Фото: Іван Станіславський, Тетяна Лозинська/РМ Gallery, Тарас Майстришин/Ваґабундо, галерея «Білий Світ», галерея «Світло», музей «Дім Франка».

"Україна в огні" — художня ініціатива Лабораторії сучасного мистецтва "Малої Галереї Мистецького Арсеналу", що спрямована на архівування та поширення українського мистецтва, присвяченого осмисленню війни в Україні з 2014 року та до сьогодні, у часи повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Проєкт функціонує як онлайн-платформа, де команда проєкту розміщує роботи художників та художниць і їхні біографії. Проєкт розпочався в перші тижні повномасштабного вторгнення, як обсесивне бажання збирати все, що так чи інакше показує події в Україні та дає можливість поширити цей досвід серед якомога більшої кількості людей. З таким запитом організатори проєкту звернулися до культурної спільноти, що поділилася з ними своїми висловлюваннями. Згодом, проєкт став повнішим через включення до архіву робіт, створених з 2014 року (після анексії Криму та окупації частини територій Донецької та Луганської областей) — з метою підкреслити тяглість війни, трансформацію художньої мови та актуалізацію висловлювань, що у новій реальності війни набувають ширших можливостей для прочитання. Катерина Алійник, серія Medical and Political Fantasy Назва «Україна в огні» відсилає нас до однойменної кіноповісті Олександра Довженка. Цей потужний образ України і її історії є трансгресивним та впізнаваним. На думку одразу спадають палаючі шини Майдану 2014 року, Волинська трагедія та повстання часів Другої світової війни, революційні події національно-визвольних змагань 1917–1921 років та ще безліч інтуїтивних ланцюгів, продукованих колективним несвідомим. Звернення до образу вогню можна побачити й у творах митців та мисткинь, що почали створювати в перші тижні повномасштабного вторгнення Росії та з 2014 року в цілому. У них вогонь був як прямим руйнуючим образом — горінням, так і символом незламності і готовності до боротьби. Попри амбівалентність постаті Довженка в українській історії через його стосунки з радянською владою, його життєвий шлях показує як саме особистий вибір «загравання» з ідеологією здатне «опалити» — позбавити привілеїв і призвести до гонінь. За збігом обставин, те, що “опалило” Довженка, стала саме кіноповість «Україна в огні». Ця історія ще раз нагадує нам про неможливість існування нейтрального художнього висловлювання та постаті автора поза контекстом. З іншого боку, нові конотації та реалії, якими обростає метафора «Україна в огні», дозволяє відкрити потенціал для деколонізації цього образу та постаті Довженка, та почати болючу розмову про власне минуле, від якого неможливо відвернутися або закрити очі. Аліса Гоц. Stop War Автори проєкту зазначають, що архів є ієрархічною структурою, оскільки має під собою суб’єктивний вимір відбору. "У виборі робіт ми керуємося оригінальністю, комплексністю та дискурсивністю висловлювань, втілених в різних медіа (відео, графіка, плакат, живопис). Нам цікаво показувати роботи як відомих, так і молодих художників та художниць без вікових обмежень", — зазначає кураторка проєкту Наташа Чичасова. Тамара Турлюн, серія "Час квітнути деревам" Над проєктом працювали Наталія Андрєєва, Поліна Байцим, Валерія Бураджиєва, Андрій Мирошниченко. Команда сподівається, що «Україна в огні», через художні висловлювання, матиме терапевтичний ефект на його учасників та аудиторію й буде спроможним символізувати змістову дегуманізовану прірву, в якій ми всі опинились у цей час. Проєкт залучає до співпраці незалежних дослідників та дослідниць, культурних менеджерів та менеджерок з метою підтримати їх, зокрема фінансово. Наразі проєкт діє на волонтерських засадах і працює з різними представниками та представницями культурної спільноти, що зацікавлені у подальшому розвитку проєкту. також читайте: ЧАС ВІЙНИ. У ЛЬВІВСЬКОМУ МУЗЕЇ МОДЕРНІЗМУ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВОЛОДИМИРА БУДНІКОВА Матеріал: Ія Степанюк Фото: Україна в огні

У львівській галереї ХотАртХол у межах проєкту «Україна після 24.02» відкрили виставку плакатів «Обереги». Експозиція презентує історії людей, які були змушені покинути свої домівки через повномасштабну війну, та розповідає про речі, які стали для них сучасними оберегами. Авторкою та кураторкою проєкту є Євсевія Зякіна – студентка філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Мисткиня переїхала з Харкова до Львова після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ідея зародилася в Євсевії тоді, коли до неї потрапила книга про українські обереги. Вона одразу провела паралелі між речами, які беруть зі собою евакуйовані, та оберегами. Щоб реалізувати задумане Євсевія опублікувала в інстаграмі допис із проханням поділитися історіями. У результаті отримала 30 відповідей від своїх друзів та підписників. До проєкту відібрала 15, хоча, за її словами, усі розповіді були виразними, тому планує зробити продовження. «Це не вкрай необхідні речі, на перший погляд. Однак, це те, що нагадує про дім, наповнює енергією», – пояснює кураторка проєкту. Сережки, чай, парфуми, іграшкове ведмежатко, бананка з харківського ЛГБТ-прайду, щоденник, вервечка – речі, які брали з собою люди, тікаючи від війни. «На мою думку, на виставці найбільш виразною є робота про едельвейс. Це історія моєї подруги. Вона евакуювалася з батьком. Нічого не встигла з собою взяти, головне, що поруч був її тато. Але він помер… Спершу ми не включили цю роботу до проєкту, адже вона не дуже вписується, але додали в останній день. Тато подруги був альпіністом, а едельвейс – квітка, яка росте на вершинах гір. Це начебто їхній оберіг. Після смерті її батька, ми з нею їздили разом в гори, і вона завжди шукала там едельвейс…», – ділиться Євсевія. Серед оберегів авторка виділяє уривок із щоденника її подруги, який вона вела у Маріуполі. А ще – кішку Асю. «Це теж історія моєї подруги. Вона має кішку Асю з притулку. Ася залишилася із бабусею у Харкові в районі Салтівки, який розташований найближче до кордону з росією. Бабуся дуже не хотіла виїжджати з міста. У якийсь момент кішка, яка є спокійною за характером, почала метушитися, і лише через це бабуся таки зважилася виїхати. За кілька днів у їхню квартиру влучив снаряд», – розповідає кураторка. Цікаво, що на плакаті кішка закриває частину тексту. Так зробили спеціально, каже Євсевія, адже Ася є дуже великою та милою. І загалом доволі гарно закінчити експозицію саме нею. Серед оберегів є і той, який належить Євсевії, – сережки її бабусі. «У дитинстві я завжди хотіла мати круглі сережки, і коли вона мені їх подарувала, я відчула себе щасливою дитиною. Також це бабусині сережки, а я дуже люблю прикраси, які несуть за собою історію», – додає вона. Візуальну частину виставки розробляла Олена Мордик, яка теж переїхала з Харкова до Львова. Загалом авторки працювали над проєктом два місяці. Простір, у якому експонують виставку, є доволі вдалим, зізнається кураторка. Адже поруч розміщена колія, якою курсують поїзди. Більшість людей, які евакуйовувалися, їхали саме ними. «Потяги — це начебто додаткова метафора. Потяги, які привезли обереги... В експозиційному залі іноді чути шум поїздів…», – каже авторка. Виставка триватиме до 30 червня. Оглянути експозицію можна щодня з 10:00 до 20:00. Вхід – безплатний. Адреса: Львів, вулиця Кушевича, 1. Додамо, із початком повномасштабної війни Палац Хоткевича займається волонтерською діяльністю: допомагають як військовим, так і внутрішньо переміщеним особам. Тут часто організовуються безкоштовні майстер-класи для людей, які, втікаючи від війни, знайшли прихисток у Львові. Окрім того, у Палаці тривають безплатні кінопокази. До Дня Конституції підготували спеціальну програму для дітей, яка складатиметься з концерту від колективів Палацу, майстер-класів та показу мультфільмів. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest. Матеріал: Ольга Головчин Фото: ХотАртХол, [esthète] газета

Виставку присвятили 150-річчю від дня народження живописця та педагога Олекси Новаківського. Учасниками проєкту стали вихованці Львівської дитячої художньої школи імені Олекси Новаківського. Діти мали повну свободу інтерпретувати творчість маестро українського експресіонізму на свій лад. Над проєктом «Творчість Олекси Новаківського очима дітей» працювало близько 130 учнів художньої школи імені Олекси Новаківського. Навчальний заклад заснували 1946 року як мистецьку студію для дітей. У 1989 році школі присвоєно ім’я українського живописця та педагога Олекси Новаківського. Свого часу тут працювали Роман Турин, Карло Звіринський, Роман Петрук, Володимир Риботицький та інші. Вік учасників проєкту – від 7 до 14 років. На виставку відібрали 71 композицію з творчого доробку юних митців і мисткинь. «Портрет Галини Голубовської» (1930), «Азалія» (1913), «Пробудження на тлі образів» (поч. 1910-х) та інші відомі роботи Олекси Новаківського постали абсолютно по-новому – крізь призму бачення дітей. «Ми дали дітям волю, щоб їм було цікаво малювати. До 140-річчя Олекси Новаківського частіше малювали “Автопортрети”. Цьогоріч їх чомусь не обирали, натомість вподобали багато характерних пейзажів, наприклад зі собором Святого Юра. Ми навіть зробили блок графічних і живописних робіт з зображенням цього храму. Хоча є також багато цікавих портретів», – розповідає співкуратор виставки директор Львівської дитячої художньої школи імені Олекси Новаківського Роман Зьомко. Діти малювали здебільшого у графічних техніках: туш, перо, розмивка, графіт, комбінації, а також використовували гуаш. Організатори виставки вирішили також відхилити лаштунки кухні – показати невеликі підготовчі роботи до більших творів. «Це – напівсамостійні дитячі роботи, створені під онлайн-керівництвом викладачів. Виставка цікава тим, що є самобутньою – це справді дитяче бачення творчості Олекси Новаківського, її інтерпретація», – додає Роман Зьомко. Організатори зазначили, що іншу частину творів експонують в художній школі, де теж триває виставка, присвячена Олексі Новаківському. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського є відділом Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького і розташований у Львові на вул. Листопадового Чину, 11. також читайте: ЧАС ВІЙНИ. У ЛЬВІВСЬКОМУ МУЗЕЇ МОДЕРНІЗМУ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВОЛОДИМИРА БУДНІКОВА Матеріал та фото: Національний музей у Львові ім. А. Шептицького

На сотий день повномасштабного вторгнення росії в Україну мистецький дует зі Львова Kreida виконав у Тель-Авіві перший перформанс із серії «Ми лише цифри». Його присвятили всім загиблим у Маріуполі. Марк Симкін та Ельза Бердник малювали на асфальті цифри, де кожна «1» уособлює мирного жителя, убитого російською армією в Україні. «За кожним із цих номерів стояло життя, родина, історія. Глядач має розглядати процес малювання чисел як художній перформанс. Символи, що залишилися – тимчасова художня інсталяція», – пояснюють автори. Перформанс тривав десять годин. «Ми щодня бачимо людей, які проходять повз геноцид в Україні, не звертаючи на нього уваги. Вони займаються своїми справами, дивлячись у телефон. Ми спостерігаємо за цим ігноруванням щодня у політиці та повсякденному житті. Для багатьох людей на землі кількість втрат серед українців, убитих росією, є лише цифрою. Ми лише цифри», – діляться Марк Симкін та Ельза Бердник. Перформанс відбувся на площі, яка розташована на шляху до оперного театру Тель-Авіву, у якому в той день була прем’єра вистави «Лебедине озеро» російського балету. Його провели без афіш, зазначають перформери. «Нам було важливо нагадати людям, які туди йшли, що підтримуючи російську культуру, вони підтримують геноцид українського народу», – додають митці. Найближчим часом митці планують виконати повторні перформанси в кількох галереях та на площах різних міст, їхні формати змінюватимуть. Додамо, 7 червня Маріупольська міська рада повідомила, що у місті загинуло вже понад 22 тисяч людей. також читайте: ЧАС ВІЙНИ. У ЛЬВІВСЬКОМУ МУЗЕЇ МОДЕРНІЗМУ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ВОЛОДИМИРА БУДНІКОВА Матеріал: Ольга Головчин Фото: Kreida