У Бородянці тривають роботи з реалізації проєкту захисту графіті стріт-арт художника Бенксі. Два графіті вже вкрили захисним склом, повідомляє Бородянська селищна об'єднана територіальна громада. графіті Бенксі по вул. Центральній у Бородянці під захисним склом. Фото — Бородянська селищна об'єднана територіальна громада Наприкінці минулого року знаменитий вуличний художник створив у Бородянці дві своїх роботи. Одну — на зруйнованій будівлі котельні дитсадка «Буратіно», іншу — на будинку № 353 по вул. Центральній, спаленому російськими авіабомбами. На одній зображено дівчинку гімнастку, на іншій – хлопчика, який перемагає у дзюдо дорослого чоловіка. Станом на зараз обидві роботи Бенксі вкриті захисним склом. Крім цього, біля графіті встановлюють накриття, а також спеціальну систему з датчиками руху, яка під'єднана до системи сповіщення охоронної компанії, та датчики температури та вологості, зазначає заступник селищного голови Бородянки Костянтин Мороз. біля графіті Бенксі на зруйнованій будівлі котельні дитсадка «Буратіно» встановлюють накриття. Фото — Бородянська селищна об'єднана територіальна громада Графіті у Бородянці — не єдині роботи Бенксі на Київщині. У Гостомелі інший стінопис стріт-арт митця, «Жінка в протигазі», намагалися викрасти кілька чоловіків. Вони зрізали частину стіни напівзруйнованого окупантами будинку разом з зображенням. Зловмисників затримали. Організатору загрожує від 7 до 12 років за ґратами з конфіскацією майна. Раніше стало відомо, що графіті іншого стріт-арт художника, знаного під псевдонімом С215, яке він створив на стінах Посольства Франції у Києві, придбав для своєї колекції творів мистецтва Парламент Франції. також читайте: ЛАВКУ БРУНО ШУЛЬЦА ВІДКРИЛИ У ДРОГОБИЧІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Бородянська селищна об'єднана територіальна громада

Одеський художній музей (OFAM) оцифрував свій науковий архів і виклав його на спеціальній мультимедійній онлайн-платформі українською та англійською мовами. Відтепер матеріали архіву стали доступними дослідникам, науковцям та всім зацікавленим особам. Одеський художній музей, фотографія невідомого автора, науковий архів OFAM Загалом у межах проєкту було описано та оцифровано понад 5400 файлів з більш ніж 30 музейних фондів. Серед матеріалів, які з'явилися у відкритому доступі, — важливі документи з історії музею, фотографії, експозиційні плани та афіші, статті, матеріали про видатних працівників, мультимедійні матеріали про художників та мистецьке життя Одеси різних епох. "Цифровий мультимедійний архів — це важлива частина музейної роботи зі збереження та популяризації культурної спадщини та багатий матеріал для історичних, мистецтвознавчих і журналістських досліджень", — кажуть у музеї. Поширена європейська практика доступності та відкритості, в Україні часів повномасштабної війни та прямих загроз музейним колекціям набуває особливого значення. Над проєктом працювали співробітники архіву, наукового та науково-просвітницького відділів OFAM: Кирило Ліпатов, Галина Сімченко, Володимир Дамаскін, Віра Фєнєлонова, Валерій Коршунов, Анастасія Явтушенко, Ольга Дзерик, Юлія Жаркова. Фінансування проєкту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти, Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. Раніше ми також писали про презентацію цифрового каталогу колекції OFAM. Такий каталог дав можливість усім охочим познайомитись з унікальною колекцією українського мистецтва зі збірки Одеського художнього музею, навіть з тими предметами, які поки не вміщаються у виставкових залах. До цифрового каталогу увійшло понад 1000 робіт: від декоративно-ужиткового мистецтва до живопису, від скульптури до графіки. фрагмент експозиції «ХХ- XXI: від двадцятих до двадцятих» Одеського художнього музею, червень 2021. Фото — OFAM Влітку 2021 року OFAM повністю оновив свою експозицію сучасного мистецтва на другому поверсі. Тоді, після понад піврічної реконструкції, для відвідувачів відкрили сім залів з роботами з музейної колекції, створеними за останні сто років. Загалом нова експозиція об'єднала понад 300 робіт у різних напрямках та техніках, чимало з яких десятиліттями зберігалися у фондах. також читайте: НА GOOGLE ARTS & CULTURE З'ЯВИВСЯ РОЗДІЛ ПРО КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ УКРАЇНИ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Одеський художній музей

У Національному музеї Литви "Палац Великих князів Литовських" відкрився виставковий проєкт "Львів вітає Вільнюс". Подія присвячена святкуванню 700-річчя столиці Литовської Республіки та представляє глядачам 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. відвідувачі на вернісажі проєкту "Львів вітає Вільнюс" дивляться на портрет дітей Яна Матейка пензля самого художника. Фото — музей "Палац Великих князів Литовських" "Це подарунок литовському народу за його велике серце і душу, які ми відчуваємо у своїй боротьбі за Свободу", — прокоментували подію у Львівській національній галереї мистецтв (ЛНГМ). Для виставки до Вільнюсу українська інституція передала 33 твори живопису XV-XX століть. До повномасштабного вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 року, деякі з них були центральними експонатами постійних експозицій відділів ЛНГМ, зокрема Палацу Потоцьких і Палацу Лозинських. До Литви твори з ЛНГМ транспортували через територію Польщі у повній секретності та з озброєною охороною. Добірка творів, до якої увійшли полотна італійських, фламандських, німецьких, іспанських, австрійських та польських художників, має на меті повною мірою, зокрема хронологічно, географічно та стилістично, відобразити надбання музейної колекції ЛНГМ. фрагменти експозиції "Львів вітає Вільнюс". Фото — музей "Палац Великих князів Литовських" Серед 33 представлених шедеврів відвідувачі зможуть побачити, наприклад, полотна "Агар у пустелі" Себастьяно Річчі, "Христос і самаритянка" Генрика Семирадського та портрет дітей Яна Матейка пензля самого художника. Виставка "Львів вітає Вільнюс" триватиме у Національному музеї Литви "Палац Великих князів Литовських" до 28 травня 2023. Роботи на виставці "Львів вітає Вільнюс": "Юдіф з головою Олоферна", XVI ст., майстерня Лукаса Кранаха Старшого; "Мадонна з немовлям та Святим Іваном Хрестителем", XVII ст., Сассофератто; "Добування перлів та коралів", кін. XIX ст., Якоппо Зуккі. Фото — музей "Палац Великих князів Литовських" Раніше ми писали про те, що українські музеї, зокрема Львівський історичний музей та Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького, долучилися до іншої виставки у музеї "Палац Великих князів Литовських". Проєкт "Безтурботний вік. Дитинство у Великому князівстві Литовському" розповідав про різні аспекти дитинства в історичний період XIV -XVIII ст.. На виставці було представлено близько 300 експонатів з музеїв, архівів та бібліотек Литви, Польщі, Австрії, Швеції, Угорщини та України. Львівський історичний музей надав для цього проєкту рідкісні зразки дитячої зброї та амуніції, а Львівська національна галерея мистецтв — дитячі портрети. На початку 2022 року у цьому ж музеї відбулася виставка «Містика барокової скульптури: Йоанн Ґеорґ Пінзель та інші майстри Львова XVIII ст.» з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. також читайте: ДВА НІДЕРЛАНДСЬКИХ МУЗЕЇ ТЕПЕР МАЮТЬ АУДІОГІДИ УКРАЇНСЬКОЮ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Національному музеї Литви "Палац Великих князів Литовських"

У постійній експозиції штутгартського музею Staatsgalerie з’явилася ще одна скульптура Олександра Архипенка. Донедавна тут була представлена лише одна його робота — «Плоский торс» у мармурі, зараз відвідувачі можуть оглянути ще одну роботу українського скульптора — також «Плоский торс», але вже у бронзі. донедавна у постійній експозиції штутгартського музею Staatsgalerie була представлена одна робота Олександра Архипенка - «Плоский торс» (1914 р.) у мармурі Про поповнення в експозиції ми дізналися від кураторки Анни Ветцлер-Манюк. Раніше ми розповідали про те, що Анна проводить екскурсії українською мовою для відвідувачів музею Staatsgalerie. «Десь у середині листопада я проводила нову екскурсію, зайшла в зал і здивувалася що їх (скульптур Архипенка - ред.) вже дві», — розповідає Анна. — «Точної дати, коли саме з’явилася друга робота українського скульптора, я не знаю, але це було приблизно місяць тому». «Плоский торс» існує в кількох матеріалах: алюмінії, позолоченому гіпсі, бронзі, посрібленій бронзі та мармурі. У колекції штутгартського музею було два «Плоских торси» 1914 року — з білого мармуру та бронзи. Їх придбали для Staatsgalerie в 1953-1955 рр.. Мармурова скульптура експонувалася у залах, а бронзова — зберігалася у фондах музею. «Плоский торс» (1914) Олександра Архипенка у бронзі — нове доповнення постійної експозиції штутгартського музею Staatsgalerie, листопад 2022 У штутгартській Staatsgalerie представлені яскраві зразки живопису та скульптури починаючи від епохи Ренесансу й аж до попарту. Досі українське мистецтво на експозиції було представлене скульптурою Олександра Архипенка та роботою Олександри Екстер. Анна Ветцлер-Манюк каже, що зал, де експонуються роботи Архипенка — найважливіший компонент її кураторських екскурсій. «Всі, хто був тут зі мною, вже знають, що Архипенко був українцем, він наголошував на свому походженні та допомагав українцям у складний час», — каже Анна. «Сусідами» Архипенкових торсів у залі модерного мистецтва Staatsgalerie є твори Леже, Пікассо, Брака, Лоуренса. Анна Ветцлер-Манюк розповідає учасникам екскурсії про роботу Джорджо Вазарі "Чепуріння Венери". Штутгартський музей Staatsgalerie, липень 2022 «Життя Архипенка схоже на історію успіху, яка подобається нашій молоді, біля цих скульптур, діти навіть уважніше слухають ніж біля імпресіоністів чи Пікассо», — ділиться враженнями Анна Ветцлер-Манюк. Весною 2022 кураторка розробила серію тематичних музейних програм для різних аудиторій. На її екскурсії українською мовою регулярно збираються десятки відвідувачів. Наступна така екскурсія величезною експозицією Staatsgalerie (площа виставкових залів музею становить 9000 м2) відбудеться вже 17 грудня. А після нового року Анна представить новий тематичний тур музеєм про модерне мистецтво. «Зараз моя екскурсія закінчується Архипенком, тому що я розказую відвідувачам про митців, які жили та творили до XX ст., а нова програма буде починатися Архипенком і йти далі до американського авангарду» — розповідає про плани кураторка. Також Анна розповіла, що 2023 року планує проводити екскурсії українською ще у двох німецьких музеях — Kunstmuseum Stuttgart та Landesmuseum Württemberg. також читайте: ВИСТАВКА «В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ: МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930» ВІДКРИЛАСЯ У МАДРИДІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Усі фото надані Анною Ветцлер-Манюк

Сьогодні в Національному музеї Тіссен-Борнеміса (Мадрид, Іспанія) відкрилася виставка «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х». Організатори кажуть, що цей проєкт стане першим комплексним дослідженням українського художнього модернізму закордоном. монтаж виставки «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х», на передньому плані робота Василя Седляра "Портрет Оксани Павленко", 1926-1927 фото - Museo Nacional Thyssen-Bornemisza «Підготовка до цієї виставки проходила у дуже важких умовах і потребувала надзвичайних зусиль музейних колективів. Багато робочого часу проходило у той момент, коли у місті не курсує транспорт, немає світла, коли все припиняє роботу під час повітряних тривог. Тому планування робочих процесів було надзвичайно важке. Іноді працівникам музею доводилося ночувати на роботі», — розповіла Олена Кашуба-Вольвач, кураторка проєкту «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х» під час пресконференції з нагоди відкриття виставки. Підготовка до цієї виставки проходила у дуже важких умовах і потребувала надзвичайних зусиль музейних колективів Проєкт «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х» представить феномен українського мистецтва модернізму початку 20 ст. у найрізноманітніших його проявах — від фігуративного живопису до футуризму і конструктивізму. Зародження і розвиток модернізму в Україні відбувалися у складних соціально-політичних умовах: розпад Російської імперії, Перша Світова Війна, Революція 1917 року, визвольні змагання за Незалежність України (1917-1921 рр.) і створення Радянського Союзу. Потім Україну накрила хвиля сталінських репресій проти української інтелігенції, розстріли письменників, театральних режисерів і художників, а Голодомор 1932–33 років убив мільйони українців. Всупереч всьому українському модернізму тоді вдалося вийти на міжнародну арену, вразити та здивувати найвибагливіших поціновувачів мистецтва закордоном. монтаж виставки «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х», робота Анатоля Петрицького "Інваліди", 1924 фото - Museo Nacional Thyssen-Bornemisza Попри драматичні історичні події, українське мистецтво на початку XX століття пережило справжнє відродження та було сповнене творчих експериментів. Проєкт «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х» має на меті нагадати про цю важливу, хоча й маловідому на Заході, частину європейського модернізму, якою був модернізм український. В експозиції представили 69 робіт у різних медіа — олійний живопис, шкіци, колажі та дизайн театральних костюмів. До Мадриду усі ці твори приїхали з різних мистецьких інституцій, зокрема, Національного художнього музею України та Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. «Вкінці травня, на початку червня ми ще вагалися щодо участі у проєкті, бо думали, що маємо зберігати експонати дома. Але ми все ж таки обговорили це, і, як казав наш перший директор Петро Іванович Рулін, треба не тільки зберігати й поповнювати, треба ще й давати цьому всьому життя», — каже Ірина Дробот, директорка Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Вона розповідає, що відправка експонатів відбувалася буквально за день до найбільшого ракетного обстрілу України, що відбувся 23 листопада. На щастя, усі роботи прибули до Іспанії неушкодженими та вчасно. треба не тільки зберігати та поповнювати, треба ще й давати цьому всьому життя монтаж виставки «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х», фото - Museo Nacional Thyssen-Bornemisza Дотримуючись хронологічної концепції, виставка презентує роботи знаних майстрів українського модернізму — Олександра Богомазова, Василя Єрмилова, Віктора Пальмова, Анатоля Петрицького та інших. Організатори розповідають, що поліфонію стилів та ідентичностей проєкту, якнайкраще підтримують роботи у стилі неовізантизму учнів Михайла Бойчука та експериментальні твори учасників артформації «Культур Ліга». Також експонуватимуться роботи Казимира Малевича та Еля (Лазаря) Лисицького, визнаних представників міжнародного авангарду, які працювали в Україні та зробили вагомий внесок у розвиток українського модерного мистецтва. На виставці можна буде побачити й роботи всесвітньо відомих митців та мисткинь, які народилися та почали свою творчу діяльність в Україні, але популярність здобули закордоном, серед таких Олександра Екстер, Володимир Баранофф-Росіне та Соня Делоне. Вадим Меллер "Маски", 1919 (колекція Музею театрального, музичного та кіномистецтва України); Михайло Бойчук "Молочниця", 1922-23 (колекція Національного художнього музею України); Володимир Бурлюк "Селянка", 1910-11 (колекція Національного художнього музею Тіссен-Борнеміса); натюрморт Олександри Екстер 1913 (колекція Exter-Lissim Archives, Національного художнього музею Тіссен-Борнеміса) У видавництві Thames & Hudson вийшов друком спеціальний каталог проєкту. Редакторами видання стали Костянтин Акінша, доктор мистецтвознавства, співзасновник Фонду вивчення авангарду, Катерина Денисова, докторант Інституту мистецтв Курто та Олена Кашуба-Вольвач, кандидатка мистецтвознавства, дослідниця українського мистецтва початку XX століття, кураторка. До книги увійшли статті провідних науковців та експертів у сфері українського авангарду. «Інституції, такі як Тіссен-Борнеміса, не роблять проєкти такого масштабу за чотири місяці. Видавництва, такі як Thames & Hudson, не видають таких великих книг за три місяці. Це все — спільні зусилля різних інституцій та компаній, аби зробити неможливе можливим. По суті, це були перегони з часом. І, на моє велике здивування, ми виграли у цих перегонах», — сказав Костянтин Акінша під час пресконференції. спільні зусилля різних інституцій та компаній зробили неможливе можливим Виставка триватиме у Мадриді до 30 квітня 2023 року, а потім поїде до Ludwig Museum у Кельні (Німеччина). також читайте: УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИЦІ НА АРТ-ТИЖНІ У ПАРИЖІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Museo Nacional Thyssen-Bornemisza

Традиційно щоосені у столиці Франції відбувається Тиждень мистецтва. Цього року на поціновувачів прекрасного чекали 5 великих міжнародних артринків та багато невеличких виставок, зокрема – експериментальна виставка «99,9», організована українською художницею Зоєю Скоропаденко. афіші виставки «99,9», організованої українською художницею Зоєю Скоропаденко у Парижі, 2022 Роботи українських митців можна було побачити на арт-ярмарку «Asia Now». Сінгапурська галерея Yavuz привезла до Парижу роботу Станіслави Пінчук «ROOT SYSTEMS» («Коренева система») в техніці pin-holes on paper. фрагменти серії Станіслави Пінчук «ROOT SYSTEMS», фото - YAVUZ GALLERY А на стенді Спеціальних проєктів цього ринку Пінгшанський музей мистецтва з Китаю разом з компанією AiKa в межах музею віртуальної реальності DSLCollection представили Vr-ART Ukrainian проєкт – презентацію віртуального павільйону українського мистецтва, в якому, зокрема, можна було побачити роботи харків’янина Романа Мініна. Павільйон й надалі можна переглянути у віртуальному світі Metaverse. Щоправда, під час арт-ярмарку система не завше добре працювала, але загалом ідея дуже добра: наразі для українського мистецтва, переважна частина творів якого перебувають у сховищах (і є однією з ключових цілей для ворога), віртуальний світ – просто ідеальне середовище. На першому африканському арт-ярмарку «AKAA Also Known As Africa» українські митці не були представлені, проте як гостю було запрошено художницю Зою Скоропаденко, адже у неї заплановано серію спільних артпроєктів з митцями з африканських країн на наступний рік. художниця Зоя Скоропаденко на «AKAA Also Known As Africa» Найбільшою несподіванкою для традиційних відвідувачів Арт-тижнів в Парижі була зміна ключового гравця події. Починаючи з 1974 року головною подією тижня був арт-ярмарок FIAC (Foire Internationale d’Art Contemporain), яким керує група RX Global. Однак 2022 року організатори FIAC не змогли продовжити контракт із Grand Palais, в якому відбувалася виставка, натомість «місце» викупили організатори Art Basel. Art Basel – найбільший і наймасштабніший, зокрема і в фінансовому вимірі, ринок сучасного мистецтва у світі, заснований 1970 року у місті Базель (Швейцарія), котре вважається культурною столицею Швейцарії. З 2002 року подію також почали проводити у США – в Маямі Біч (Флорида), з 2008 – у Гонконгу, а з 2022 – вже й у Парижі. Art Basel – найбільший і наймасштабніший, зокрема і в фінансовому вимірі, ринок сучасного мистецтва у світі Кілька місяців тому ярмарок вирішив підтримати Україну. Щоправда, у дещо швейцарському стилі. У співпраці з PinchukArtCentre у червні 2022 року на Art Basel у Швейцарії у публічному просторі було презентовано роботи українських художників. Під час ярмарку 11 диптихів з останньої серії фотографій Бориса Михайлова «Випробування смертю» було розміщено на білбордах і фасадах культурних інституцій Базеля. Також Art Basel пожертвував 110 тисяч швейцарських франків благодійним організаціям, котрі допомагають українським митцям, та віддав українській лікарні «Охматдит» прибуток від концерту, який відбувся під час відкриття арт-ярмарку. «Зіркою» концерту був… російський панк-гурт Pussy Riot… Наприкінці жовтня 2022 у Парижі, замість історичного FIAC, у Grand Palais відбувся арт-ярмарок Bаsel Paris+. Свої експозиції привезли на цю подію понад 150 галерей. Багато парижан та французів проігнорували «новачка» через лояльність до FIAC, але це не завадило Miami Bаsel Paris+ таки зібрати тисячі відвідувачів. президент Франції Еммануель Макрон на відкритті Basel Paris+, 2022. Фото - Art Basel Art Basel – дуже дорогий виставковий майданчик. Квиток на один день для пересічного глядача коштує 40 євро. Ціни творів мистецтва на другому (дешевшому) поверсі ярмарку стартують з кількох тисяч євро. Українських художників на Bаsel Paris+ не було – однак, зрозуміло, без згадки про Україну не обійшлося. У звіті за 3 листопада 2022 року Art Basel зазначає, що попри турбулентність цього року, інфляцію та «неспровоковане вторгнення Росії в Україну, що перетворилося на тривалий конфлікт», колекціонери мистецтва у цілому світі купують більше – і обирають дорожчі твори, ніж торік. презентація колекції ArtyCapucines на Art Basel Paris+ (колаборація Louis Vuitton з митцями Alex Katz, Jeff Koons, Takashi Murakami, Yayoi Kusama та ін.) За даними Art Basel, колекціонери цьогоріч витратили понад вдвічі більше грошей на мистецтво, ніж минулого року. Але не треба бути великим аналітиком, аби побачити, що в середовищі не настільки заможних шанувальників мистецтва (та й митців теж) все зовсім інакше. Присутність російського війська в Україні так чи інакше відчув весь світ. Ціни на харчі, бензин, електрику підскочили майже по всій планеті. Митці та шанувальники мистецтва – не виняток. Інша річ – що для них мистецтво – це не просто вдала інвестиція, а сенс життя. Виставка «99,9»: майстри й «жайворонки» – проти кризи. Українці не були б українцями, якби не вигадали свій підхід. Художниця Зоя Скоропаденко, разом зі своїми друзями із «Мистецького кола Зої» та галереєю The Meloy Art, зорганізувала під час арт-тижня експериментальну виставку, на якій можна було не тільки помилуватися шедеврами відомих митців минулого, а й купити не менш прекрасні шедеври сучасності за символічною ціною 99,9 євро. Це трохи більше, ніж ціна квитків на два дні Bаsel Paris+. І все це – буквально за 300 метрів від Notre Dame de Paris. вхід до паризької галереї L'Aleatoire, де експонувався проєкт «99,9» «Ранок — це «тиха година» для будь-якої галереї, люди зазвичай відвідують виставки пізно вдень або ввечері, тому з концепцією «99,9 євро вранці» з 10 до 12 ранку ми дали змогу палким шанувальникам мистецтва прийти в галерею раніше, щоб купити собі картину за символічну ціну без звичного гамору пізніх відвідувачів, – розповідає Скоропаденко. – Не забувайте, що ми конкурували з багатьма арт-ярмарками, які відбулися цього тижня в Парижі: Miami Basel Paris+, Asia Now, Paris Internationale, Moderne Art Fair, AKAA African Art Fair тощо, тому було надзвичайно радісно бачити, як ще до 10 ранку під дверима галереї збирається черга людей, котрі чекають на відкриття виставки». Сам вхід на виставку був безкоштовним – а на стінах галереї l'Aleatoire можна було побачити роботи таких геніїв мистецтва, як Ман Рей, оригінальні малюнки та картини Кіта Харінга, ескіз олівцем Анрі Тулуз-Лотрека та твори Франсуази Жило, Луї Анкетена (друга Ван Гога) та Марі Лоренсен. Всі ці картини – з приватних колекцій, тож шансів помилуватися на них вдруге – не так вже й багато. на стінах галереї l'Aleatoire можна було побачити роботи Луї Анкетена, Кіта Харінга (на перших двох фото) та інших всесвітньовідомих митців «Ідея поєднання сучасного мистецтва та робіт майстрів минулого на одній стіні полягає в тому, щоб показати колекціонерам мистецтва, що навіть якщо ви збираєте лише Рембрандта чи да Вінчі, вони чудово виглядатимуть, наприклад, поряд із квітами Дмитренко на стіні вашої спальні. Виставка «99,9» була створена, аби показати людям, що колекціонування мистецтва може бути цікавим і не обов’язково занадто дорогим хобі, доступним для звичайних людей – а не тільки для багатіїв», — пояснює Скоропаденко. Художниця презентувала на цій виставці свою серію картин «Notre Dame Brule», яка показує хід реконструкції собору після пожежі, а також квіти з серії картин «Нові майстри Помпеї». Поряд – ще одні українські квіти, картини й кераміка Єви Дмитренко, молодої французької художниці українського походження. Дід Єви приїхав у Францію з Харкова 130 років тому. Єва стала надзвичайно популярною завдяки своїй інсталяції «Rose de vent» навколо садів і парків Монако, котра нещодавно була продана аукціонним домом Artcurial. Кошти від продажу пішли на підтримку українських жінок і дітей, котрі рятуються від війни в Європі. кераміка Єви Дмитренко, графіка Зої Скоропаденко на експозиції «99,9» Також на виставці можна було побачити твори художників, імена яких добре відомі всім, хто слідкує за виставками «Мистецького кола Зої». Майстер лінзового мистецтва Хізер Лоу презентувала свої останні роботи з Каліфорнії, включаючи серію «Гроші» – у жовто-блакитних тонах. Загалом на виставці жовто-блакитна гама була доволі помітною, щоб не сказати – провідною. Зокрема – у картинах англійського художника з Монако Клема Чемберса з серії «Фрактали», в основу яких було покладено математичну теорію його друга, покійного професора Бенуа Мандельброта. вернісаж «99,9»: на виставці жовто-блакитна гама була доволі помітною, щоб не сказати – провідною Ще одним новим молодим обличчям цієї виставки, окрім Єви Дмитренко, стала також бразильська художниця Б’янка Калої Ді Грассі, яка представила свої геометричні абстрактні роботи. «Для тих, хто прагне створити колекцію творів мистецтва, виставка «99,9» стала чудовим початком, – каже Скоропаденко, – експеримент вдався, і тепер ми будемо включати в кожну наступну виставку мистецькі твори за 99.9 євро. Приходьте!». Раніше ми також писали про виставку «Зоїн Ковчег» (Zoia’s Ark) мисткині Зої Скоропаденко, яка відбулася на борту баржі пришвартованої у паризькому районі Saint Cloud. Також читайте: «В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ: МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930» - НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСПАНІЇ ОГОЛОСИВ ДАТИ ПРОЄКТУ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Марина Олійник Фото: Art Basel, The Meloy Art, Зоя Скоропаденко

Нова мистецька інсталяція називається "Лавка Мрій Блакитноокого". Цей мистецький проєкт, який реалізовано у Дрогобичі та у його польському місті-побратимі Битомі, має на меті вшанувати пам'ять про митця Бруно Шульца, повідомили у Дрогобицькій міській раді. Мистецьку інсталяцію презентували 19 листопада, у день 80-річниці смерті письменника в університетському парку, навпроти центрального корпусу альма-матер. В цьому приміщенні свого часу й навчався Бруно Шульц. Таку ж лавку, місяць тому, урочисто відкрили у польському місті Битом. Там її встановили в новоствореному парку «Зустрічей». 2022 рік у Битомі оголошений роком пам’яті Бруно Шульца. Лавка Мрій Блакитноокого виконана за мотивами творів Бруно – зокрема його картини «Зустріч» та оповідання «Республіка мрій». лавка Бруно виготовлена із кортенової сталі, яка під впливом сонячного світла та повітря покривається природним шаром патини. Раніше ми також писали про те, що музей "Дрогобиччина" отримав спеціалізоване обладнання для збереження своєї колекції, що стало можливим завдяки участі у грантовому проєкті від швейцарської фундації ALIPH. Також читайте: УКРАЇНСЬКІ ТА БРИТАНСЬКІ ВЧЕНІ ОБ’ЄДНАЛИ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ УНІКАЛЬНИХ ФРЕСОК 11 СТОЛІТТЯ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Дрогобицька міська рада

На початку листопада свої двері для відвідувачів у Барселоні відкрила українська pop-up галерея Test Gallery. Її створила кураторка та мистецтвознавиця Катерина Підгайна. В експозиції представлені предмети сучасного українського мистецтва та дизайну, арткниги та періодика. робота художниці Тетяни Черевань в експозиції pop-up галереї Test Gallery, Барселона, 2022 Зараз у галереї можна побачити та придбати роботи Тетяни Черевань, Ніни Мурашкіної, Ave Libertaumaveamor, Ольги Штейн, Ольги Найди, Олексія Щербака, OLK Manufactory, Івана Підгайного, EtchingRoom1 та Ольги Радіонової. Також в асортименті — мистецькі видання та періодика про українське мистецтво. "Для нас це ризикована авантюра, бо все, що ми встигли заробити тут з лютого, витратили на цей проєкт", - каже Катерина.- "Ми робимо все, щоб українська культура і мистецтво звучали достойно". засновниця та кураторка Test Gallery Катерина Підгайна та гості галереї у день відкриття, Барселона, 2022 Усі предмети представлені у Test Galerry проходять ретельний кураторський відбір. Катерина Підгайна розповідає, що, наприклад, зараз у галереї вже можна придбати унікальні українські новорічні подарунки для близьких та друзів. Ціни — доступні, від 15 до 2000 Євро. Test Gallery працює щодня з 14:00 до 21:00 за адресою Carrer Milans, 3, Barcelona. Раніше ми писали про ще один кураторський проєкт Катерина Підгайної — «Artists Against War». Він об'єднав митців, які впродовж останніх років стали активними творцями сучасної візуальної культури України Також читайте: THE WALL. СЕРІЯ МУРАЛІВ ПРИСВЯЧЕНИХ УКРАЇНІ З'ЯВИТЬСЯ У РІЗНИХ МІСТАХ СВІТУ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Фото: Тетяна Черевань, Ольга Найда Матеріал: Ія Степанюк

У виставкових залах Національного музею у Львові (НМЛ), відкрили персональну виставку київської художниці Анни Верещаки «Ці квіти для тебе». Це – дебютний проєкт мисткині у Львові. У його межах представили живописні полотна й інсталяції. В основному серія «Ці квіти для тебе» створена після початку повномасштабної війни та нагадує особистий щоденник Анни. символом та підписом Анни Верещаки є червона квітка, яка присутня майже у всіх експонованих роботах. Фото — Максим Скалацький «Коли говоримо про мистецтво, важливо сказати про час, у якому воно існує. Цей проєкт особисто для мене є моєю філософією, це моя правда й моя щирість, – ділиться авторка. — Завжди були й будуть темні часи — питання лише в тому, яку роль виконуєш ти в цьому всьому. Я — Аня, українська художниця, і моя роль працювати й бути тут задля розвитку української культури, освітлювати події сьогодення і дарувати людям мистецтво». Коли говоримо про мистецтво, важливо сказати про час, у якому воно існує Символом та підписом мисткині є червона квітка, яка присутня майже у всіх експонованих роботах. За словами Анни, рослина є основним наративом її творчості, що об'єднує цю серію робіт. «Ці квіти для тебе, вони для всіх відвідувачів цієї виставки та всіх глядачів мого мистецтва», — говорить художниця. на відкритті виставки «Ці квіти для тебе» в НМЛ. Фото — Дар'я Мазурик У своїй творчості мисткиня часто звертається до анімалістичних мотивів. Вона малює собак, здебільшого мисливські породи, наприклад хортів. Також зображує птахів, зокрема лелек і синиць, коней, ланей та інших звірів. «Тварини є найщирішими створіннями, як на мене. Собаки — неймовірно гарні, вони дуже подобаються мені, особливо породи з довгими лапами. У мене немає собаки, я не надихнулася певними історіями, але життя пса резонує якось з твоїм життям: вічно щасливий, вічно щирий як художник і вічно кудись біжиш. Пес напевно найближчий до моєї ментальності, я — як пес», — пояснює Анна. Центральним експонатом виставки є робота «Тінь від пса — це ще не пес» із неоновою квіткою. Анна Верещака часто малює собак, здебільшого мисливські породи, наприклад хортів. Фото — Дар'я Мазурик Людські постаті, зображені на роботах художниці, є алегоричними автопортретами. Авторка нівелює використання кольору та надає перевагу монохрому, де-не-де присутні червоні акценти. Гра з кольором — ще одна складова, яка об'єднує роботи з різними сюжетами. «Наратив відсутності кольору присутній у моїй творчості давно, — розповідає художниця. — Відсутність кольору звертає увагу на сутність зображення. Ти робиш акцент саме на сюжеті. Акцентний колір лише там, де це потрібно. Червоний додає наївної дитячості, щирості. Сюжетна складова життя є сірою, але червоне присутнє, його треба шукати та знаходити. Потрібно доповнювати будь-який сірий об’єктивізм червоними наївними акцентами». на відкритті виставки "Ці квіти для тебе" Анни Верещаки в НМЛ. Фото — Дар'я Мазурик Серед живописних робіт експоновано диптих «Насіння», виконаний з тканини. «Це льон ручної роботи з Чернігівщини, мого рідного краю. Я подумала, що він начебто створений для того, щоб бути вишитим. Тому вирішила поєднати свою живописну історію з вишивкою. Зазвичай я не працюю з такими матеріалами. На роботі зображені квіти, які ростуть із грудок землі. Це данина спадщині: те, що проростає із минулого, із землі, у майбутнє», — описує художниця. Нетривіальним експонатом виставки є череп, пошитий із тканини. Автором роботи є друг Анни, митець Максим Скалацький. «Я люблю шити деталі, мені подобається череп, тому що він фактурний, — зазначає автор. — Ніяких прихованих сенсів та філософії там немає. Це гарно, можливо, для когось естетично. Пошив його спеціально для Ані». диптих «Насіння». Фото — Анна Верещака Після початку повномасштабного вторгнення Анна створила велику воєнну серію робіт. Художниця запустила мерч, від продажу якого перераховує частину грошей на підтримку ЗСУ. Зараз мисткиня активно працює на культурному фронті за кордоном. Нещодавно її роботи експонували на виставці «Point in time» в Барселоні, присвяченій війні в Україні. «В Європі вже трошки втомилися від того, що їм говорять прямо про війну в Україні. Через мистецтво це донести значно простіше. Це — інший інструмент, який є водночас дуже простим і складним. Я пишаюся тим, що ми зробили, й ми будемо робити це далі. У нас є культурна сила, яка може це все показати. Я вважаю, що це обов‘язок українського художника про це говорити та показувати», — підсумовує авторка. В Європі вже трохи втомилися від того, що їм говорять про війну в Україні. Через мистецтво це донести значно простіше. Це — інший інструмент, який є водночас дуже простим і складним Кураторкою виставки стала Олена Миронюк. Анна Верещака на відкритті виставки "Ці квіти для тебе" в НМЛ. Фото — Максим Скалацький Анна Верещака – українська художниця родом із Чернігова. Нині живе і працює в Києві. Навчалася на факультеті живопису в Державній художній середній школі ім. Т. Шевченка та в Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури. Працює переважно в галузях живопису та графіки, а також із іншими медіа. Займається колаборацією з різними брендами. Роботи мисткині експоновано в Києві, Барселоні, Мілані. Виставкові зали НМЛ розташовані за адресою: Львів, вул. Листопадового Чину, 7, другий поверх. Раніше ми також писали про те, що Національний музей у Львові та компанія V-Art створили NFT-колекцію, яка вперше презентує широкій аудиторії цифрові версії творів видатних українських та європейських митців, які ніколи не потрапляли до постійної експозиції НМЛ через свої фізичні властивості, зокрема надмірну чутливість до вологи та світла. Також читайте: «В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ: МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930» - НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСПАНІЇ ОГОЛОСИВ ДАТИ ПРОЄКТУ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ольга Головчин Фото: Дар'я Мазурик, Максим Скалацький, Анна Верещака

З 31 жовтня по 3 листопада окупанти винесли з музею твори мистецтва й оргтехніку, які відправили до окупованого Криму. Проте це, ймовірно, — не останній пункт призначення. Про таке повідомили у Херсонському художньому музеї. будівля Херсонського художнього музею «Херсонський художній музей розграбований російськими окупантами. Це по-їхньому називається "евакуація", а по-нашому — мародерство під гаслами "збереження культурних цінностей"», — йдеться у дописі на Facebook-сторінці музею. Музейники кажуть, що про делікатне ставлення до давніх раритетів навіть не йшлося, картини не запаковували спеціальним чином для перевезення, а "замотували в якесь ганчір’я". Вони сподіваються, що найближчим часом вдасться хоча б дізнатися, що саме було незаконно вивезено за чотири дні, але припускають, що окупанти забрали найцінніше — твори мистецтва XVII-XIX століть. експонати завантажили та вивезли з музею у супроводі озброєних автоматами людей у цивільному фото Херсонського художнього музею Колекція Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка складає понад 10 тисяч творів мистецтва, зокрема у збірці є картини Івана Айвазовського, Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського та інших знакових українських митців. У поліції Херсонської області повідомили, що вже відкрили кримінальне провадження щодо факту викрадення російськими військовими художніх цінностей із цього музею. ОНОВЛЕННЯ: зранку 5 листопада у Херсонському художньому музеї повідомили, що їхні експонати приїхали до Центрального музею Тавриди у Сімферополі. "На фурі без номерів. А вранці у четвер привезли ще дві фури культурних цінностей із Херсона. Сумнівів немає, ми вже впізнали картини з музейної колекції" — написали музейники на своїй сторінці у Facebook. ОНОВЛЕННЯ: 07 листопада у Херсонському художньому музеї оприлюднили перелік вкрадених робіт, які вдалося ідентифікувати по фото з сімферопольського музею. Серед них "Хати на заході сонця" П. Соколова, "Пейзаж Парижа" Михайла Андрієнка-Нечитайла, "Осіння пора" Георгія Курнакова, "Гладіолуси" Леоніда Чичкана, "Ланка" Гаврила Глюка. фото Херсонського художнього музею Раніше ми також писали про знищення російськими окупантами приміщення маріупольського Центру сучасного мистецтва та культури ім. Куїнджі Також читайте: "ЕВАКУАЦІЯ" КРИМСЬКИХ МУЗЕЇВ НА ТЕРИТОРІЮ РФ — НОВИЙ ЗЛОЧИН ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Фото: Херсонський художній музей Матеріал: Ія Степанюк

1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день кави — професійне свято усіх кавоманів, барист та людей, які звикли починати ранок з чашечки запашної кави. Кава, як і мистецтво, — про емоції та настрій. Тому й не дивно, що цей напій часто ставав об’єктом, який митці зображали на своїх полотнах. Одні малювали її в натюрмортах, інші перетворювали на елемент сюжетних картин. Кавова гуща, 1946. Галина Мазепа Впродовж кількох місяців ми публікували найрізноманітніші «кавові» роботи українських митців на нашому телеграм-каналі. Це стало своєрідною фішкою нашого пабліка. Наші підписники бачили каву у найрізноманітніших образах: кубістичну, абстрактну, соц- і гіперреалістичну. А у Міжнародний день кави вирішили зібрати в одному матеріалі найцікавіші, на думку редакції, твори, у яких одразу відчувається сильний зв’язок кави та мистецтва. Кава, 1990. Володимир Мулик 1 centim par jour, 1925. Генрик Штренґ/Марек Влодарський Кава, 2010. Роман Пиза натюрморт з кавником, 1974 (?). Роман Сельський Культура споживання кави, як відомо, прийшла до Європи зі Сходу. Там цей тонізуючий напій був традиційним атрибутом дружнього спілкування та сімейних зустрічей. Екзотична для західного світу традиція кавування була одним з найулюбленіших сюжетів багатьох художників Близького та Середнього Сходу. Напевне, надихнувшись саме таким популярним проведенням часу, український художник Олекса Грищенко під час свого перебування у Стамбулі створив велику серію сюжетних робіт, дія яких відбувається у кав’ярнях. У кафе, 1921. Олекса Грищенко У кав'ярні, 1921. Олекса Грищенко Стамбульська кав'ярня, 1921. Олекса Грищенко На початку 18 століття «кавова хвиля», здолавши тисячі кілометрів, накриває Європу та США. Кавова культура тут прижилася майже одразу, щоправда, кава та можливість насолодитися нею у спеціальних закладах (кав’ярнях) спочатку були доступними здебільшого заможним верствам населення. В кафе, 1901. Петро Нілус З часом, звісно, таке привілейоване становище кави змінюється: збільшується кількість кавових плантацій у світі, логістика вантажів стає легшою та дешевшою. Кава з’являється на більшості кухонь та у меню найбюджетніших закладів харчування. Тепер її можуть собі дозволити практично всі, вона стає чи не найпопулярнішим напоєм у світі. Натюрморт з квіткою і кавою, 1925. Володимир Баранов-Россіне Звичка пити каву зранку тепер є не лише в аристократичних домогосподарствах, а й у звичайних родинах. Але з часом незмінним залишилося одне — роль кави як додаткового, якщо не рушійного, атрибуту соціальної взаємодії, приводом для зустрічей та обговорення найрізноманітніших тем. Портрет Семенка, 1929. Анатоль Петрицький Кафе, 1928. Олександра Екстер Самотня кава, 2021. Орест Мацейко Ну, і не можемо оминути увагою кавові аксесуари, які зараз є звичними речами на наших кухнях. Кавові чашки та кавники зазнали неймовірних метаморфоз з моменту свого виникнення десь на Сході. Митці та ремісники різних країн змінювали їх кожен на свій смак, то ж тепер маємо навіть щось настільки дивовижне як супрематичний кавовий сервіз Малевича. сервіз "Баби", 1930 супрематичний сервіз, 1924-1930 рр. порцеляновий комплект з мотивами робіт Казимира Малевича, 1923 р. Петроградський порцеляновий завод Кава, а точніше процес її споживання, без перебільшень, стала невіддільною частиною життя сучасного суспільства. Людина з чашкою кави - культовий образ з яким охоче працюють митці у найрізноманітніших формах (живопис, скульптура, фотографія) вже понад два століття. Хороша кава, як і мистецтво, можуть змусити людину зробити невелику паузу у цьому шаленому коловороті життя і насолодитися емоціями. також читайте: РОБОТА ІВАНА МАРЧУКА З'ЯВИЛАСЯ НА ЕТИКЕТКАХ ЛІМІТОВАНОЇ СЕРІЇ НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ВИНА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підтримайте Естет Газету на платформі Patreon чи Buy me a Coffee. Ваші донати — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа.

В Українському музеї в Нью-Йорку відкрили виставку художника Нікіти Кравцова «Війна грибів». На ній представлено серію ілюстрацій митця, натхненних однойменною народною казкою та книжковим виданням 1909 року, яке проілюстрував видатний український графік Георгій Нарбут. У казці йдеться про те, як одного дня Цар Горох задумує йти війною на країну, де живуть мирні та неагресивні гриби. Нікіта Кравцов створив сучасну авторську інтерпретацію «Війни грибів», в якій переосмислив казку картинами сцен сучасної війни Росії проти України. На ілюстраціях Кравцова солдати-гриби стріляють джавелінами по снарядах, випущених з Росії на українську землю, на міста та на невинних мирних жителів. У роботах Кравцова в око впадає яскраве, підкреслено просте кольорове рішення, що базується на використанні контрастних барв. Але не варто сприймати їх лише як картинки з коміксів. Художник закладає у них символізм, що репрезентує широкомасштабний напад Росії на територію і культуру Україну. Кравцов, в характерній для себе манері, реагує на невиправдану війну та руйнування, яких зазнає наша Батьківщина. Нікіта Кравцов народився в Криму. Він закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури у Києві, яка колись була Українською академією мистецтв, - навчальним закладом у заснуванні і розбудові якого ключову роль відіграв Георгій Нарбут. Нікіта зараз живе та працює в Парижі, але не втрачає зв’язку з Україною. Раніше у видавництві Родовід презентували однойменний арт-бук, співавторами якого стали Нікіта Кравцов і письменник Андрій Курков. «Aрт-бук «Війна грибів» — це книга, у якій, попри її позірну простоту, багато шарів змісту. Метафоричною мовою вона розказує про конфлікт, базову для будь-якого людського колективу ситуацію. У руках талановитих українських митців казка набуває ще одного, цього разу гострополітичного, виміру. Вона стає надзвичайно актуальною ремаркою до однієї з найболючіших тем новітньої української історії — війни, що її веде Росія проти України. Це видання - вишуканий естетичний омаж класикові українського мистецтва Георгію Нарбуту та його «Війні Грибів» 1909 р.», - кажуть у видавництві. Ідею книжки Нікіта Кравцов придумав 2021-го, коли був залучений Наталею Гузенко-Будьє до проєкту вшанування Нарбута у Франції. Для книги художник створив тридцять шість авторських малюнків. За своєю структурою нове видання майже один в один повторює нарбутівську книгу. Але є й варіації, за якими цікаво спостерігати. Переказ казки, що його зробив Андрій Курков, має свої особливості. У розповіді з’являється причинно-наслідковий зв’язок і метафорична прив’язка до актуальних подій. Книгу можна придбати в онлайн-крамниці видавництва «Родовід» в друкованому або онлайн форматі українською, англійською та французькою мовами. також читайте: ГРИБИ У ЛЮДСЬКІЙ ПОДОБІ. ОБРАЗ ГРИБІВ У МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ Візуальні матеріали: видавництво "Родовід", Український музей