У Музеї палацу Радзивіллів, що є відділом Національного художнього музею Литви, відкрився виставковий проєкт "Дивовижні воєнні біженці", який представив відвідувачам шедеври західноєвропейського живопису XVI-XVIII ст. з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. вернісаж виставки "Дивовижні воєнні біженці" у Музеї палацу Радзивіллів, Вільнюс, березень 2023. Фото — Музей палацу Радзивіллів "Український вернісаж у Вільнюсі продовжується. Знову відкриваємо світу скарби Львівської національної галереї! Все буде Україна!" — прокоментував подію директор Львівської національної галереї мистецтв (ЛНГМ) Тарас Возняк. Лише місяць тому ЛНГМ презентувала у Вільнюсі інший виставковий проєкт "Львів вітає Вільнюс", що зараз триває у Національному музеї Литви "Палац Великих князів Литовських". Тоді подію присвятили святкуванню 700-річчя столиці Литовської Республіки та представили глядачам 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. Напередодні Різдва (у грудні 2022) Національний художній музей Литви прийняв на зберігання 66 цінних предметів мистецтва зі збірок київських, одеських та львівських музеїв. Експерти кажуть, що вартість цих експонатів перевищує 20 мільйонів доларів, але з точки зору їхнього культурного значення – евакуйовані збірки є безцінними. Серед цих творів були й ті, які зараз представили на виставці у Музеї палацу Радзивіллів. Попри невелику площу, виставка "Дивовижні воєнні біженці" насичена змістом та сенсами, вона ідеально продовжує наратив постійної експозиції Музею палацу Радзивіллів, де представлено раннє Західноєвропейське мистецтво. Наприклад, "Краєвид з водяним млином" нідерландського живописця Мейндерта Гоббема з колекції львівського музею склав чудову компанію іншому пейзажу Гоббема, "Старий млин", який є частиною постійної експозиції палацового музею Радзивіллів. вернісаж виставки "Дивовижні воєнні біженці" у Музеї палацу Радзивіллів, Вільнюс, березень 2023. Фото — Музей палацу Радзивіллів На виставці відвідувачі зможуть побачити, наприклад, "Мах на балконі" Франсіско Гойя, "Місячну ніч" Клода-Жозефа Верне, "Дівчину з трояндами" Франсуа Лемуана, зіркове полотно "Платіж" французького митця Жоржа де Латура та інші шедеври західноєвропейського живопису XVI-XVIII ст. з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Для робіт спорудили окремий експозиційний майданчик, аби глядачі мали змогу роздивитися усі найдрібніші деталі експонатів. «Платіж» Жоржа де Латура (1593‒1652), колекція Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького Виставка "Дивовижні воєнні біженці" у Музеї палацу Радзивіллів, що є відділом Національного художнього музею Литви, триватиме до 4 грудня 2023 року. Раніше ми писали про те, що українські музеї, зокрема Львівський історичний музей та Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького, долучилися до іншої виставки у музеї "Палац Великих князів Литовських". Проєкт "Безтурботний вік. Дитинство у Великому князівстві Литовському" розповідав про різні аспекти дитинства в історичний період XIV -XVIII ст.. На виставці було представлено близько 300 експонатів з музеїв, архівів та бібліотек Литви, Польщі, Австрії, Швеції, Угорщини та України. Львівський історичний музей надав для цього проєкту рідкісні зразки дитячої зброї та амуніції, а Львівська національна галерея мистецтв — дитячі портрети. На початку 2022 року у цьому ж музеї відбулася виставка "Містика барокової скульптури: Йоанн Ґеорґ Пінзель та інші майстри Львова XVIII ст." з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. також читайте: МАДРИД, НЬЮ-ЙОРК, КРАКІВ: 7 ВИСТАВОК УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ ЗАКОРДОНОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Музей палацу Радзивіллів/Radvila Palace Museum of Art

Мурал «Grains of Culture», який презентували 16 березня у столиці Кенії Найробі, став фінальним з 5 муралів-символів в межах проєкту The Wall. Артпроєкт об'єднав українських та міжнародних художників задля створення монументальних стінописів у різних країнах світу, аби показати єдність та протистояння країні-агресору. мурал «Grains of Culture», Найробі, Кенія. Фото - Port. Організатори проєкту кажуть, що «стіна», яку створюють митці, символізує опір України сусіду-агресору та умовний захисний бар'єр, що захищає інші країни світу від війни. "Назва проєкту асоціюється з культовим альбомом Pink Floyd, рок-опери, що розповідає про героя, відгородженого від усього світу стіною, за якою він бореться зі своїми внутрішніми демонами. Україна має справу із зовнішнім демоном. Але метафора дозволяє почати діалог про ставлення світу до України як «ми та вони». Ми хочемо переосмислити та подивитися на ментальну та історичну стіну, яка досі нас розділяє. І яку треба ліквідувати, щоб ми почувалися єдиною громадою", – говорить кураторка проєкту The Wall Катя Тейлор. Цей проєкт має на меті показати те спільне, що є у Кенії та України, включаючи спільні цінності, цілі та права, зазначають організатори. Над муралом у Найробі працювали відомі кенійські та українські художники: Moha, Eliamin Ink, Аліна Коник, Андрій Ковтун та Нікіта Кравцов. Нікіта Кравцов, до речі, також працював над віденським стінописом проєкту The Wall «The Stripes of Freedom» («Смуги свободи»), який презентували у столиці Австрії восени 2022 року. художник Нікіта Кравцов поруч муралу «Grains of Culture», Найробі, Кенія. Фото - Port. "Африка є дуже важливою країною для наших дипломатичних стосунків. Це дуже важливий та досі недосліджений континент для України. Ми не просто створили мурал в Найробі, ми започатковуємо дружбу між нашими країнами. Ми говоримо тут про традиційні цінності, схоже минуле та спільне майбутнє”, – говорить Нікіта Кравцов, художник, автор концепції муралу «Grains of Culture» в Найробі. Про концепцію муралу «Grains of Culture» автори проєкту кажуть, що вона торкається водночас трьох тем, які є близькими як українському, так і кенійському народам. Серед цих символів уважний глядач зможе розпізнати переосмислення колоніального минулого та постколоніальної ролі наших країн, стагнацію імперії, яка відчуває наближення свого кінця тож намагається повернутись до свого імперського коріння та атакувати інші незалежні країни. Мурал «Grains of Culture» символізує політичні, економічні та дипломатичні стосунки між Кенією та Україною через символи зерен кави та пшениці. Проєкт The Wall реалізовується Українським інститутом та агенцією Port., за підтримки Міністерства Закордонних справ України. також читайте: МАДРИД, НЬЮ-ЙОРК, КРАКІВ: 7 ВИСТАВОК УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ ЗАКОРДОНОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Port.

Про його малярство кажуть, що йому притаманні прометеївський бунт, переможна боротьба волі до життя і драматизм людських доль; у його роботах відображається напружений і сповнений пафосу, гіркоти й любові діалог митця з життям. У день народження українського символіста та експресіоніста Олекси Новаківського розповідаємо про десять знакових робіт художника. фрагмент роботи «Автопортрет з букетом квітів», 1933 р. власність родини Новаківських Мала батьківщина Олекси Новаківського — мальовниче Східне Поділля. Він народився 14 березня 1872 року у селі Ободівка, що на Вінниччині. Його дитинство минало серед безкраїх, незайманих лісів, у тісному спілкуванні з місцевими селянами. Художнє ремесло Новаківський почав опановувати в Одесі, потім поїхав на навчання до Краківської академії мистецтв. 1911 року виставку робіт Олекси Новаківського у Кракові відвідав Андрей Шептицький. Його вразив самобутній талант художника, і митрополит запросив Новаківського переїхати до Львова, запропонувавши йому стипендію та утримання. Олекса Новаківський прийняв запрошення і 1913 року разом з сім’єю оселився у віллі Яна Стики (на вулиці Листопадового Чину, 11, зараз там розташований Художньо-меморіальний музей митця). Львівський період був часом найбільшого розквіту мистецтва художника. Саме тоді з-під пензля Олекси Новаківського з’являються його найвідоміші твори, що не перестають викликати захоплення у шанувальників українського мистецтва. також читайте: "РЕПАТРІАЦІЯ" — В УКРАЇНУ ПОВЕРНУЛИ 15 ПОЛОТЕН ХУДОЖНИКІВ-МОДЕРНІСТІВ З КОЛЕКЦІЇ СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО ПРОБУДЖЕННЯ НА ТЛІ РОЗП'ЯТТЯ, 1914 р. Робота належить до ранніх варіантів важливої для художника теми, яка хвилювала його творчу уяву впродовж багатьох років. В образі юної крилатої дівчини, що потягується від сну на тлі мотиву розп’яття, художник втілює свої пророчі роздуми про долю України. Мотив Розп’яття тут символізує драматизм історичної долі українського народу й водночас ніби натякає на божественне заступництво над ним. Цікавим є той факт, що моделлю для цього твору, як і для багатьох інших робіт Новаківського, була його майбутня дружина Анна-Марія Пальмовська. Олекса Новаківський, “Пробудження на тлі розп'яття”, 1914 р. ВТРАЧЕНІ НАДІЇ (ВИЗВОЛЕННЯ), 1903-1908 рр. Цей твір, попри нібито автобіографічність сюжету й властивий ранньому періоду творчості художника реалізм, має винятково символіко-алегоричний характер. Митець зобразив себе й свою наречену Анну-Марію в момент розпачу — над домовиною дитини. Але діти у митця ніколи не помирали. Новаківський зображає на полотні цілком уявну ситуацію, у якій найповніше розкривається велич і трагізм людського призначення. Олекса Новаківський, “Втрачені надії” (“Визволення”), 1903-1908 рр. ЮР ПРИ ЗАХОДІ СОНЦЯ, 1923 р. Величний краєвид Святоюрської гори у Львові, увінчаної храмом святого Юра (його художник мав змогу щодня бачити з вікон своєї майстерні) постійно хвилював уяву Олекси Новаківського. Митець малював цей львівський мотив у безлічі пленерних етюдів за різного освітлення, у різні пори дня й року. З часом цей образ набував в уяві художника все більш багатозначного звучання. “Юр при заході сонця” належить до ранніх етюдів цієї серії. Олекса Новаківський, “Юр при заході сонця”, 1923 р. ДОВБУШ — ВОЛОДАР ГІР, 1931 р. Ця пізня робота є яскравим продовженням героїко-патріотичної тематики у творчості Олекси Новаківського. В образі легендарного народного месника Гуцульщини художник звеличує нескорений, волелюбний дух українського народу. У композиції виразно видно особливості пізнього експресіоністичного почерку Олекси Новаківського початку 1930-х рр., коли в його творах з’являється потужна динаміка нервового мазка та містичне горіння гарячих, інтенсивних барв. Олекса Новаківський, “Довбуш — володар гір”, 1931 р. також читайте: УКРАЇНСЬКИЙ АВАНГАРДИСТ У ГРЕЦІЇ. МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА В САЛОНІКАХ АНОНСУВАВ ВИСТАВКУ ОЛЕКСИ ГРИЩЕНКА ДЗВІНКА, 1930-1931 рр. Доповнює тему Олекси Довбуша робота “Дзвінка” — поетичний образ легендарної гуцульської красуні, коханої народного борця та винуватиці його загибелі. В уяві Новаківського цей образ із легенди перетворюється на уособлення звабливої й водночас зрадливої краси життя. Олекса Новаківський, “Дзвінка”, 1930-1931 рр. ЛЕДА КЛАСИЧНА, кінець 1920-тих рр. На твір художника надихнув сюжет античного міфу про любовний зв’язок Леди з грецьким богом Зевсом, що, зачарований вродою жінки, з’являвся до неї в образи лебедя. Новаківський творчо сформувався на початку XX ст. в літературно-мистецькому середовищі Кракова, де на той час еротичні мотиви були предметом особливого зацікавлення з боку художників, поетів, літераторів та філософів. В образній інтерпретації “Леди” Олекса Новаківський ніби перегукується з популярними в роки його молодості філософськими ідеями Артура Шопенгауера, трактуючи еротичний мотив як спалах у ланцюгу великої містерії природи. Монументальна, замкнута плавним овальним ритмом композиція цього твору є своєрідною парафразою малярської роботи Мікеланджело на тему “Леди”, що нині зберігається в одному з музеїв Венеції. Олекса Новаківський, “Леда класична”, кінець 1920-х рр. КОЛЯДА, 1907-1910 рр. Анна-Марія Пальмовська, дружина Олекси Новаківського, часто була моделлю для алегоричних композицій художника, зокрема для твору «Коляда» (1907-1910). На перший погляд, сюжет картини простий: митець зобразив у народних строях трьох жінок, котрі колядують. Однак задум художника був складнішим. З допомогою композиції та символічних знаків він наповнив полотно складними значеннями. Передусім це стосується трьох схилених над книгою жіночих постатей з однаковими обличчями, які композиційно утворюють піраміду. Це зображення різдвяного обрядового дійства виразно перегукується з іконою Старозавітної Трійці. Олекса Новаківський, "Коляда", 1907-1910 рр. ГОРА ГРЕГІТ, 1931 р. Олекса Новаківський любив малювати разом з учнями на пленерах під час літніх студій у гуцульському селі Космач. Під час одного з таких пленерів митець написав краєвид гори Грегіт, яка розташована поблизу села. В цій роботі яскраво проявляється експресіонізм пізнього періоду творчості художника — дуже динамічний мазок, неймовірні колористичні контрасти та емоційність. Олекса Новаківський, "Гора Грегіт", 1931 р. також читайте: ЛЬВІВ В ЕПІЦЕНТРІ БУРІ — ПРОЄКТ ПРО МОДЕРНІЗМ В УКРАЇНІ 1900-1930 РОКІВ, ЯКИЙ З 2022 ГАСТРОЛЮЄ ЄВРОПОЮ, ПОКАЖУТЬ НА БАТЬКІВЩИНІ МАРІЯ, 1914 р. До столітнього ювілею Кобзаря Олекса Новаківський створив етюд до композиції «Марія» за мотивами однойменної поеми Тараса Шевченка. Від 1913-го по 1920-ті рр. митець намалював ряд образів Богородиці, серед яких й ця робота. Олекса Новаківський, "Марія" (варіант І), 1914 р. АВТОПОРТРЕТ (З БУКЕТОМ КВІТІВ), 1933 р. Цей твір позначений потужною експресією пізнього малярського почерку художника. Розвіяне волосся, експресія форм, дзвінкі, напружені кольорові контрасти, звивисті, нервові мазки — усе це надає автопортретові драматичного звучання. Букет у руці художника символізує красу, якій він усе життя служив своїм мистецтвом. Олекса Новаківський, “Автопортрет (з букетом квітів)”, 1933 р. На YouTube-каналі Естет Газети можна переглянути відеоекскурсію меморіальним музеєм Олекси Новаківського у Львові, яку проводить Ірина Різун, завідувачка цієї музейної інституції та дослідниця спадку митця. Раніше ми також писали про оновлену експозицію художньо-меморіального музею Івана Труша у Львові та як ця культурна інституція у віддаленому від туристичного центру районі міста раптом перетворився на справжній магніт для поціновувачів українського мистецтва. також читайте: РОБОТА ІВАНА МАРЧУКА З'ЯВИЛАСЯ НА ЕТИКЕТКАХ ЛІМІТОВАНОЇ СЕРІЇ НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ВИНА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Підготовано за матеріалами з путівника Художньо-меморіальним музеєм Олекси Новаківського Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського, Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

На вернісажі виставки художника Івана Марчука у Кракові відбулася презентація нового українського вина під брендом BIG WINES та назвою «BIG ART limited edition. Ivan Marchuk». нове вино «BIG ART limited edition. Ivan Marchuk» Презентація вина «BIG ART limited edition. Ivan Marchuk» відбулася у краківському Новохутському Центрі Культури, де до 19 березня триває виставка живопису Івана Марчука «Архетип свободи». Для етикеток дебютної серії було обрано роботу Івана Марчука «Пробудження». Вона створена в унікальній авторській техніці митця — «пльонтанізм». BIG WINES — проєкт всесвітньо відомої компанії Vinos de La Lux, що має виробничі потужності в Аргентині, Іспанії, Італії та США. Керує проєктом відома в Україні сомельє, винна журналістка та амбасадор компанії Vinos de La Lux Наталія Бурлаченко. "Картина «Пробудження» Івана Марчука насправді має чудодійну силу! А ще її має українське вино!", — каже пані Бурлаченко. вернісаж виставки Івана Марчука у краківському Новохутському Центрі Культури, лютий 2023 фото — Новохутський Центр Культури Вино «BIG ART limited edition. Ivan Marchuk» зроблене з українського автохтонного сорту винограду Одеський чорний (Odesa Black) або Аліберне, врожаю 2020 року, дбайливо вирощеного на Одещині. Для виробництва обрано крафтову виноробню в Ясногородці, яка постраждала у лютому минулого року під час російської навали. За інформацією спеціалізованого видання DRINKS+, вино серії BIG WINES – BIG ART з картиною Івана Марчука «Пробудження» на етикетці, попри лімітований реліз, незабаром з’явиться на теренах України. А вже 21 березня «BIG ART limited edition. Ivan Marchuk» буде презентовано у Дюссельдорфі на ProWine 2023 в межах дегустації українських вин. «Пробудження», Іван Марчук Раніше ми писали про спільний проєкт Музею Івана Гончара та українського додатку Templify, вони створили колекцію тематичних шаблонів для фото та відео у соцмережах «Modern Ukraine». Надихалися елементами творів традиційного українського мистецтва з колекції Музею. також читайте: ЖОВТИЙ ТАПІР ГУЛЯЄ БЛАКИТНИМ НЕБОМ: НОВИЙ МУРАЛ НАТХНЕННИЙ КАРТИНАМИ ПРИМАЧЕНКО НА СТІНАХ ОХМАТДИТу Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Наталія Бурлаченко, Новохутський Центр Культури/Nowohuckie Centrum Kultury

Впродовж кількох днів поспіль в українському інформаційному просторі шириться новина про те, що нідерландський музей Стеделек визнав Казимира Малевича українським, а не російським, митцем. Ми вирішили дізнатися, що ж саме змінилося у комунікації музею, який володіє найбільшою колекцією робіт Малевича, якщо не брати до уваги збірки російських інституцій. екскурсія присвячена Малевичу у музеї Стеделек фото - Tomek Dersu Aaron/Stedelijk Ми зв'язалися з пресслужбою музею і розпитали про зміни детальніше. Що саме змінилося у музейній комунікації щодо Казимира Малевича? Історично так склалося, що західноєвропейські музеї, серед яких й Стеделек, говорили про Малевича виключно як про представника російського авангарду. Але оскільки у нашому музеї постійно тривають наукові дослідження теми художнього авангарду, які значно активізувалися через війну Росії проти України, і така наукова роботи дає результати, тепер ми конкретизуємо певні формулювання у нашій комунікації. Ми перестали використовувати у музейних текстах формулювання "російський", коли йдеться про Малевича. З середини 2022 ми почали зазначати, що Малевич народився 1879 року у польській родині, у столиці України Києві, коли місто було у складі Російської імперії. За необхідності, ми конкретизуємо, що він працював у Києві, Москві, Ленінграді та Вітебську. А що з терміном "російський авангард", чи змінилися якось межі його використання? Так, замість формулювання “російський авангард”, ми говоримо, що існувало таке явище як "авангард початку 20 ст.", яке зародилося та розвивалося у царській Росії та Радянському Союзі. Також нині замість терміну "російський авангард" ми говоримо про "авангардні кола" у, скажімо, Москві та Санкт-Петербурзі або інших містах. Ми пояснюємо аудиторії, що багато авангардистів початку 20 ст., які працювали у Російській імперії та Радянському Союзі, походило з регіонів, які були попередньо анексовані цими державами, але згодом здобули незалежність, як, наприклад, Україна. афіша виставки робіт Казимира Малевича у Стеделек 1989 року фото - Pictoright Amsterdam/Stedelijk Museum Amsterdam Що спонукало музей внести такі зміни? Інтерес до України та українського мистецтва серед спільноти західноєвропейських науковців постійно зростав з 1970-х рр.. Розпад Радянського Союзу призвів до необхідності написання нової історії мистецтва нових незалежних держав. У нашій інституції постійно триває дослідницька робота, обізнаність щодо процесів в українському мистецтві постійно зростає. Це все привело нас до розуміння того, що нам потрібне коригування у термінології, а також її конкретизація. Війна в Україні, що розпочалася 2014 року, та жахливе повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році зробили таку необхідність ще більш актуальною та нагальною. До речі, у грудні 2022 року у нашому музеї відбулася подія присвячена Казимирові Малевичу, провідній постаті нашої постійної колекції. У межах цього івенту ми якраз обговорювали зміни, які відбулися у позиціювання Малевича. До дискусії тоді були запрошені історики мистецтва, митці та широка аудиторія. Подія мала назву "Більше, ніж Малевич". Чи музей тепер буде говорити про Малевича як про "українського художника" чи ці зміни стосуються лише специфікації щодо його місця народження та походження? На музейних етикетках у нас зазначається тільки дата народження та смерті митця. Якщо є така експозиційна можливість, ми також зазначаємо місце народження та смерті у розлогіших текстах. І, якщо цього вимагає експонований художній твір, повідомляємо, де саме митець над ним працював, часом вказуємо його національність. У випадку Малевича, буде зазначатися - "український митець". І ми також вказуватимемо міста, де він працював. фрагмент постійної експозиції музею Стеделек з роботами Казимира Малнвича, фото - Stedelijk Museum Amsterdam Зараз у постійній експозиції амстердамського Стеделек представлено 10 робіт Казимира Малевича. Всі вони походять з так званої "колекції Герінга". 1927 року, після виставки у Берліні й перед поверненням до Радянського Союзу, Малевич довірив кілька десятків робіт своєму приятелю німецькому архітектору Хуго Герінгу. Згодом Герінг вивіз їх з нацистської Німеччини, де роботи супрематиста Малевича, ймовірно, були б знищені в процесі боротьби нацистів з "дегенеративним мистецтвом". 1958 року колекцію робіт Малевича придбав Амстердамський музей у вдови Герінга. Раніше ми також писали, що у Національному музеї Нідерландів (Рейксмузей) відкрилася виставка з лаконічною назвою "Вермеєр" — проєкт, який зібрав найбільшу кількість робіт всесвітньовідомого нідерландського майстра "золотого століття" в одному виставковому просторі. також читайте: ДВА НІДЕРЛАНДСЬКИХ МУЗЕЇ ТЕПЕР МАЮТЬ АУДІОГІДИ УКРАЇНСЬКОЮ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Stedelijk Museum

На початку лютого у Національному музеї Нідерландів (Рейксмузей) відкрилася виставка з лаконічною назвою "Вермеєр". Ще задовго до старту проєкту йому пророкували шалений успіх і увагу публіки, тому музейники почали готуватися до вернісажу завчасно. По тарифу "передпродаж", за місяць до офіційного відкриття, було розкуплено 100 тисяч квитків, це — абсолютний рекорд для Рейксмузею. монтаж виставки "Вермеєр", Рейксмузей, лютий 2023. Фото — Рейксмузей, Келлі Шенк Спеціально для цього проєкту музей продовжив свої години роботи. Тепер у четвер, п'ятницю та суботу відвідувачі можуть перебувати у виставкових залах до 22:00. "Вермеєр" у Рейксмузеї — проєкт, який зібрав найбільшу кількість робіт всесвітньовідомого нідерландського майстра "золотого століття" в одному виставковому просторі. З різних куточків світу до Амстердама впродовж року доставили 28 полотен Вермеєра. Відвідувачам також представили три роботи, навколо яких довгі роки точилися суперечки експертів, чи справді вони належать пензлю Вермеєра. Таким чином проєкт підтвердив їхній статус. Серед таких — картина "Дівчина з флейтою" (приб. 1664-1667 рр.), яку для виставки надала Національна галерея мистецтв у Вашингтоні, США. Цікаво, що восени 2022 мистецтвознавиця Марджері Візерманн опублікувала дослідження у якому "Дівчина з флейтою" атрибутувалася невідомому учневі Вермеєра, а не самому майстру. Проте наукові співробітники Рейксмузею не погодилися з такою позицією пані Візерманн й експонували картину, як твір Вермеєра. фрагменти експозиції "Вермеєр", Рейксмузей, лютий 2023. Фото — Рейксмузей, Генк Вільдшут Дослідники творчості Яна Вермеєра у Національному музеї Нідерландів стверджують, що зараз відомо про 37 полотен, які належать пензлю майстра. На виставці "Вермеєр" представлено 28 з них. Навколо авторства як мінімум ще 20 досі точиться запекла полеміка науковців. Шанувальникам таланту Вермеєра, які не зможуть відвідати Рейксмузей, куратори пропонують переглянути онлайн проєкт "Ближче до Вермеєра", який дає можливість почути про найцікавіші факти життя нідерландського митця і побачити найдрібніші деталі його живопису. Спеціально для цього проєкту полотна Вермеєра було відфотографовано у приголомшливій роздільній якості, що дає змогу розгледіти буквально кожну часточку пігменту на його картинах. Англійською мовою проєкт "Ближче до Вермеєра" озвучив британський письменник та актор Стівен Фрай. відвідувач на вернісажі виставкового проєкту "Вермеєр" розглядає картину "Дівчина з перловою сережкою", Рейксмузей, лютий 2023. Фото — Рейксмузей, Генк Вільдшут Виставка "Вермеєр" в Амстердамі триватиме до 4 червня 2023 року. Раніше ми також писали про те, що у Національному музеї Литви "Палац Великих князів Литовських" відкрився виставковий проєкт "Львів вітає Вільнюс", який представляє глядачам 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. Відвідувачі зможуть побачити, наприклад, полотна "Агар у пустелі" Себастьяно Річчі, "Христос і самаритянка" Генрика Семирадського та портрет дітей Яна Матейка пензля самого художника. також читайте: ДВА НІДЕРЛАНДСЬКИХ МУЗЕЇ ТЕПЕР МАЮТЬ АУДІОГІДИ УКРАЇНСЬКОЮ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Rijksmuseum/ Henk Wildschut, Kelly Schenk

Прослухати аудіоекскурсію українською тепер можна буде у Національному музеї середньовічного мистецтва в Албанії та у дублінській бібліотеці коледжу Трініті, повідомили у пресслужбі Офісу президента. Сьогодні презентація аудіогіда українською мовою відбулася в Національному музеї середньовічного мистецтва в албанському місті Корча. Він став першим албанським музейним закладом, де можна прослухати аудіоекскурсію українською. Музей створено в 1980 році. Він відомий однією з найбільших у світі колекцій візантійських ікон, виробів із кераміки, дерева, цінних металів і коштовного каміння. Національний музей середньовічного мистецтва в албанському місті Корча відомий однією з найбільших у світі колекцій візантійських ікон. Фото — Офіс президента України Ще один аудіогід українською мовою днями запрацював у старій бібліотеці коледжу Трініті в Ірландії. Він дасть змогу українським відвідувачам, випускникам, працівникам і студентам ознайомитися з 1200-річною Келлською книгою (The Book of Kells). Цей рукопис вважається найбільшим культурним скарбом Ірландії. Бібліотека коледжу Трініті – одна з найкрасивіших у світі. У її Довгій залі (Long Room) зберігається 200 тис. цінних книг. Посольство України в Ірландії ініціювало відкриття українськомовного аудіогіда у бібліотеці в січні 2022 року. Витрати на його створення повністю покрила адміністрація бібліотеки. бібліотека коледжу Трініті – одна з найкрасивіших у світі, у її Довгій залі зберігається 200 тис. цінних книг. Фото - Trinity College Dublin Раніше ми вже писали, що аудіогід українською з'явився одразу у двох музеях Нідерландів та у художньому музеї (Kunstmuseum) Базеля. Міністерство культури та інформаційної політики України у грудні 2022 повідомило про плани запустити українськомовний гід у паризькому Луврі. Створення та запуск аудіогідів українською мовою у провідних музеях та галереях України та світу розпочалося за ініціативи першої леді України Олени Зеленської 2021 року. Загалом у межах цього проєкту запрацювало вже 56 аудіогідів у 36 країнах. також читайте: ЛАГІДНА УКРАЇНІЗАЦІЯ У STAATSGALERIE STUTTGART. ЛЬВІВ’ЯНКА ПРОВОДИТЬ ЕКСКУРСІЇ МУЗЕЄМ ДЛЯ ВПО Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Офіс президента України, Trinity College Dublin

ЮНЕСКО запустила спеціальний навчальний курс для співробітників правоохоронних та судових органів із країн, що межують з Україною, аби навчити їх ефективно боротися з незаконним обігом українських мистецьких артефактів. розграбовані російськими окупантами фондосховища Херсонського художнього музею. Фото - Херсонський художній музей На семінарі, організованому в партнерстві з Національним інститутом культурної спадщини Польщі, який проходив 18-20 січня 2023 у Варшаві, правоохоронці та працівники судів з Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Молдови та України навчалися оперативно виявляти та надалі запобігати незаконному трафіку творів мистецтва з України, які були викрадені з музеїв та приватних колекцій під час війни. У першому тренінгу взяло участь 35 осіб. Нині відомо про ​щонайменше 240 об'єктів культури по всій території Україні, що були пошкоджені або знищені внаслідок дій російських окупантів. З інституційних та приватних збірок викрадено понад 15 000 творів образотворчого мистецтва та інших мистецьких артефактів. Найбільших втрат зазнали, ймовірно, Луганська, Донецька, Херсонська та Запорізька області, території яких досі частково окуповані російськими військами. Так, зокрема, практично повністю було розграбовано збірку Херсонського художнього музею. «Херсонський художній музей розграбований російськими окупантами. Це по-їхньому називається "евакуація", а по-нашому, — мародерство під гаслами "збереження культурних цінностей"», — зазначалося у дописі на Facebook-сторінці музею. А у Мелітополі, місті, яке одним з перших опинилося в окупації, з місцевого музею було викрадено колекцію скіфського золота IV ст. до н.е.. спустошені російськими окупантами фондосховища Херсонського художнього музею. Фото - Херсонський художній музей Враховуючи те, з якою легкістю награбовані твори мистецтва можуть опинитися на чорному ринку, ЮНЕСКО також допомагає складати списки пам’яток та об’єктів, зниклих з українських музеїв, культових споруд та археологічних заповідників. Адже існує ризик того, що шахраї будуть підробляти провенанс таких предметів і намагатися збувати їх на європейських артринках. Організація також планує серію тренінгів, щоб навчити потенційних покупців розпізнати викрадені в Україні артоб’єкти та, відповідно, не здійснювати щодо них жодних операцій. Ми також писали, що Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького представила у Вільнюсі 33 зіркові художні роботи зі своєї колекції. До Литви твори з транспортували через територію Польщі у повній секретності та з озброєною охороною. Добірка творів, до якої увійшли полотна італійських, фламандських, німецьких, іспанських, австрійських та польських художників, має на меті повною мірою, зокрема хронологічно, географічно та стилістично, відобразити надбання музейної колекції ЛНГМ. також читайте: ГРАФІТІ БЕНКСІ У БОРОДЯНЦІ ТЕПЕР ПІД ЗАХИСНИМ СКЛОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Херсонський художній музей

До Львова зі своїм авторським проєктом світлових інсталяцій приїхав швейцарський митець Геррі Хофштеттер. Він підсвітив найвідоміші архітектурні пам'ятки міста Лева — Ратушу, вокзал, гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла та Львівський національний оперний театр. Художні проєкції присвячені річниці повномасштабної війни в Україні, а також українським символам незламності. художня проєкція Геррі Хофштеттера на фасаді гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла у Львові, лютий 2023. Фото — МКІП У межах арт туру містами України «Вшанування пам'яті. Світло для надії» художник світлом «фарбує» будівлі й пам’ятники у символічні візерунки в кольорах державного прапора. Мистецька акція солідарності у Львові присвячена роковинам повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У грудні 2022, напередодні Різдва, Геррі Хофштеттер «одягнув» у свої світлові інсталяції найвідоміші архітектурні пам’ятки Києва — Андріївську церкву, Національний музей історії України, дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря та Софійського собору, Національний музей історії України у Другій Світовій війні, а також Костел святого Миколая та Центральний залізничний вокзал. художні проєкції Геррі Хофштеттера на фасаді залізничного вокзалу у Львові, на монументі "Батьківщина-мати" та на дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Фото — МКІП Раніше ми також писали про графіті «Свобода, що веде народ» на стінах Посольства Франції у Києві французького стріт-арт художника, знаного під псевдонімом С215. Нещодавно стало відомо, що стінопис придбав для своєї колекції творів мистецтва Парламент Франції. також читайте: ГРАФІТІ БЕНКСІ У БОРОДЯНЦІ ТЕПЕР ПІД ЗАХИСНИМ СКЛОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Одеський митець Степан Рябченко з серією робіт «Віртуальний сад» став лауреатом премії імені Михайла Божія в номінації «Монументальне мистецтво». Оголошення переможців відбулося у п’ятницю, 9 вересня, в Одеській обласній організації Національної спілки художників України. Степан Рябченко. Фото — Юлія Абрамович Степан Рябченко послідовно працює з цифровим мистецтвом. Його художня практика спрямована на розробку самодостатнього авторського цифрового світу з власними законами, формами життя, міфологією. Серія «Віртуальний сад» складається з антропоморфних квітів, що населяють мінімалістичні ландшафти. Вони – не просто об’єкти, а герої, кожен з яких має свій характер і супроводжується авторським описом. Існування цього віртуального саду не обмежене кліматичними факторами й жодними фізичними параметрами. Його вигляд, видове різноманіття, площа та тривалість існування вимірюються виключно можливостями свідомості. серія "Віртуальний сад" Степана Рябченка «Зазвичай барвисті і яскраві, роботи Рябченка променяться позитивом і оптимістичними посланнями, наче всотавши в себе південну вітальність Одеси, де Степан народився і мешкає, — каже мистецтвознавиця Наталія Маценко. — Художник ніби створює для себе і для глядача затишний прихисток у мінливі й тривожні часи». Художник ніби створює для себе і для глядача затишний прихисток у мінливі й тривожні часи презентація проєкту Степана Рябченка у в Одеській обласній організації Національної спілки художників України Степан Рябченко – народився 1987 року в Одесі. Він — один з лідерів у сфері цифрового мистецтва і мистецтва нових медіа. Учасник двох виставок у Лондонській Saatchi Gallery, представляв свої роботи у будапештському Ludwig Museum, музеях сучасного мистецтва Варшави, Братислави та Загреба. Його робота «Меліса» прикрасила обкладинку #7 [esthète] Газети, скульптура митця "Явлення" зустрічає відвідувачів на вході до центру сучасного мистецтва М17 у Києві, також Степан «засвітився» у списку Forbes 2015 Top 30 under 30. Зараз митець живе та працює в Одесі. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Юлія Абрамович, Степан Рябченко

Половина року війни, смарагдове весілля втілене в артпроєкті, сплав, закарбований у бронзі — перелік виставок, що пропонують музеї та галереї у різних містах України, вражає жанровим різноманіттям. Ми підготували нову добірку подій, які можна відвідати вже зараз або найближчим часом. вернісаж "Синергії творчості" Оксани та Володимира Риботицьких. Фото — Іван Станіславський СИНЕРГІЯ ТВОРЧОСТІ. ОКСАНА ТА ВОЛОДИМИР РИБОТИЦЬКІ Львівський палац мистецтв В експозиції представлено близько 60 картин та гобеленів знаного у Львові подружжя митців Риботицьких. Виставка присвячена 55-річному ювілею їхнього сімейного життя. Унікальний тандем двох потужних творчих особистостей зробив вагомий внесок в українське мистецтво. СУГОЛОСНЕ. ЖИВОПИС. ВОЛОДИМИР НЕМИРА Львівський палац мистецтв Володимир Немира — художник з модерністичним світоглядом. Після переїзду до США 1993 року, його креативність у мистецтві формувалася під впливом українських художників-модерністів Нью-Йоркської групи Юрія Соловія, Михайла Дзиндри, Емми Андієвської, котрі творили в США ще у 1960-х-1980-х роках. Сьогодні, розглядаючи картини мистця, відвідувачі побачать абстракцію, глибоку філософію та яскраву колористику. На виставці представлено 40 робіт художника. ЗУСТРІЧ. OMNIA MEA MECUM PORTO Галерея «Світло», Львів У «Світлі» кажуть, що галерея стала крапкою на мапі міста, де митці можуть перетинатися, де вони мають простір для розмови із містом. Ця виставка є запрошенням до зустрічі, до знайомства, до глибшої розмови між митцями та глядачами. Вона є запрошенням послухати чиюсь розмову, навіть підслухати чужі діалоги. Ця виставка пронизана ідеєю спонтанної зустрічі й експозицію пропонують читати так само спонтанно. Роботи митців задають теми для розмов. Кожен із них підготував щось для того, щоб ця розмова відбулася. Частиною експозиції є серія автопортретів. Можливість поглянути, як людина бачить себе саму, як вона над собою рефлексує. Кураторка «Зустрічі» Олена Поліщук зібрала в одному просторі роботи Володимира Семківа, Дениса Шиманського, Данила Мовчана, Ярини Рудник, Ярини Мовчан, Сергія Савченка, Іванки Остапчук, Миколи Грицеляка, Од Гієт, Джеремі Стоукса, Наталі Сацик, Дмитра Дячука та Павла Чуприни. ДО ВІЙНИ Одеський художній музей (OFAM) Влітку, після понад трьох місяців вимушеного закриття, музей відчинився для відвідувачів і представив новий виставковий проєкт «До війни». Музейники розповідають що у «довоєнний» 2021 рік вони опрацьовували нову хвилю надходжень до своєї колекції. «Дарування художників та колекціонерів, безвідмовна підтримка Marazli Club та цільова бюджетна програма, яку Олександр Ройтбурд організував за два місяці до своєї смерті — збагатили музей на шістсот сімдесят нових експонатів», - зазначають у музеї. Частину цих робіт публіка вже побачила у новій експозиції «Від двадцятих до двадцятих». А тепер, у проєкті «До війни», є можливість роздивитися ще більше з корпусу нових надходжень — художню та документальну фотографію, відео- і цифрове мистецтво, інсталяцію та non-object art. Фокус уваги колекціонування Музею розширився з локального мистецтва до національного масштабу, що відповідає новому статусу музею і викликам часу. У цьому проєкті кураторська група (Кирило Ліпатов, Валерій Коршунов, Володимир Дамаскін) представили твори APL315, Олександра Ацманчука, Поліни Вербицької, Олега Голосія, Аліси Гоц, Ігора Гусєва, Василя Дмитрика, Дмитра Ерліха, Нікіти Кадана, Тараса Коблюка, Анастасії Колібабчук, Нікіти Кравцова, Олександра Курмаза, Сергія Ликова, Катерини Лисовенко, Миколи Лукіна, Євгена Нікіфорова, Олекси Манна, Віктора Покиданеця, Влади Ралко, Ніни Савенко, Андрія Сагайдаковського, Дениса Саліванова, Тетяни Скляр. ПОЛОВИНА. НАТА ЛЕВІТАСОВА ТА ОЛЕКСІЙ РЕВІКА галерея Imagine Point, Київ «Половина» – частина простору галереї, який митці ділять на двох під час проєкту. Це одна з двох складових змістовного і художнього наповнення, які вступають у діалог. "Назва проєкту «Половина» — це також половина року, що минула з 24 лютого 2022, лютого, який досі з нами, і невідворотно змінив нас, — розповідають організатори. — Половина року — значний час, щоб сприйняти все, що відбувається з нашою країною, і спробувати за допомогою творчих процесів знайти своє місце і свою роль, осмислити їх". ЩОДЕННИКИ. ІНГА ЛЕВІ, ЮРІЙ ПІКУЛЬ ТА ОЛЕГ ТІСТОЛ Dymchuk Gallery, Київ Виставка є продовженням проєкту «Щоденники. Колективна виставка мистецтва воєнного часу», в якій було зібрано роботи митців та мисткинь, що були створені після 24 лютого. Графічні роботи Інги Леві з серії «Подвійна експозиція» — щоденникові малюнки, які від початку війни мисткиня, подорожуючи, робить кожен день. Кожна робота складається зі сцени мирного життя, яку переживала мисткиня у даний день, та зображення воєнних подій з новинних стрічок, таким чином нагадуючи фотонегативи, накладені один поверх іншого. Живописні роботи Юрія Пікуля з серії «Народна архітектура України», присвячені провінційній архітектурній традиції, зразки якої можна стріти скрізь у невеликих містах України. На виставці також представлений живопис Олега Тістола: роботи з серії, яка зображує тіні предметів зі сховища, в якому перебував художник перші місяці війни, а також роботи з серії «Ай-Петрі», де сама гора є символом української перемоги. СПЛАВ. НАЗАР БІЛИК Національний центр «Український Дім», Київ Лаконічність та виразність проєкту висловлено у його назві. Робота над серією «Сплав» стала для художника практикою пошуку нової форми та її ознак, дослідження простору і меж його впливу. Виставка є початком нової серії робіт «Сплав», зроблених саме з бронзи — кольорового металу, що створюється поєднанням інших металів між собою. Продовжуючи використовувати метод роботи зі зворотними об'ємами, «Контрформами». Про інші виставки, які зараз тривають в українських містах читайте у нашому попередньому дайджесті. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Іван Станіславський, Сергій Мазураш/Imagine Point, пресслужба "Українського Дому"

«Половина» у київській галереї Imagine Point — це частина простору, який ділять митці на двох під час проєкту та половина року, що минула з 24 лютого 2022, — значний час, щоб сприйняти все, що відбувається з нашою країною, і спробувати за допомогою творчих процесів знайти своє місце і свою роль, осмислити їх. Ната Левітасова та Олексій Ревіка на відкритті проєкту "Половина". Фото — Imagine Point Художниця Ната Левітасова представила чотири серії-стани, які сплітаються в єдину історію: дорога, війна, зовнішнє і внутрішнє переродження. «Серія «Війна» — це втілення новин. Фрагменти болю, що разом утворюють хроніку подій. Ця серія вербалізована. Майже кожна картина містить текст. Сухий опис або крик, дату або розгорнуту оповідь» — розповідає мисткиня. фрагменти експозиції "Половина" з роботами Нати Левітасової Серія «Дорога» у мистецькому баченні Левітасової — це види з вікна умовного потяга, що прямує на захід; промзони, які ніби завмерли в очікуванні; графіті на стінах, які пророкують біду. «Зовнішнє переродження» — про різні куточки України. «Ця серія, як різні частини тіла Фенікса, — каже художниця. — Лінії, що оповили заводи, техніку, будівлі — це електричний струм, вени Птаха. Часом з‘являється вогонь, як початок кінця. Як ніч перед світанком». Ната Левітасова та Олексій Ревіка на відкритті проєкту "Половина" в Imagine Point. Фото — Сергій Мазураш Натомість «Внутрішнє переродження» - це шлях, подоланий мисткинею за цей рік. Вона каже, що відчувала напруження задовго до 24 лютого, тривожність переросла у панічні атаки, а вони призвели до розладу психіки. У серії зображений шлях занурення і подолання хвороби. «Яскраві смуги, що оповили тіла – це страх, що заважає рухатись. І разом з тим цей страх захищає», - пояснює Ната. фрагменти експозиції "Половина" з роботами Олексія Ревіки Свою серію «Червона лінія» Олексій Ревіка розпочав ще до 24 лютого та планував її зовсім іншою. З початком вторгнення серія змінилась і остаточно сформулювалась. Митець народився в Мелітополі. Події, які зараз відбуваються на півдні України, торкаються його особисто, каже художник. «Як форма висловлювання ця серія, скоріше, плакат – максимально сконцентрований, лаконічний і простий, — розповідає митець. — Кожна робота має 2 назви: ім’я міста та подію. Ці поняття закарбувались і у свідомості, і у творчості». Виставка «Половина» триватиме в галереї Imagine Point (Київ, пр-т Голосіївський, 86/1) до 08 жовтня. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Сергій Мазураш, Imagine Point