На засіданні сесії Одеської обласної ради, у п'ятницю 23 червня 2023 року, депутати проголосували за перейменування Одеського художнього музею в Одеський національний художній музей згідно з указом президента №541/2021 «Про надання комунальній установі “Одеський художній музей” статусу національного». фото — twitter Одеського національного художнього музею "У звʼязку з повномасштабним вторгненням Росії на територію нашої країни всі процеси, повʼязані з культурою, було призупинено. Ми вдячні Одеській обласній раді за ухвалене рішення. Тепер ми і юридично Одеський національний художній музей", - прокоментували новину в інституції. У музеї також зазначили, що за символічним жестом надання статусу "національний" стоїть величезна праця багатьох поколінь музейників Одеського художнього. Наразі триває процедура передачі музею у керування Міністерства культури та інформаційної політики України. фрагмент експозиції «ХХ- XXI: від двадцятих до двадцятих» Одеського національного художнього музею, червень 2021. Фото — Одеський національний художній музей Влітку 2021 року OFAM повністю оновив свою експозицію сучасного мистецтва на другому поверсі. Тоді, після понад піврічної реконструкції, для відвідувачів відкрили сім залів з роботами з музейної колекції, створеними за останні сто років. Загалом нова експозиція об'єднала понад 300 робіт у різних напрямках та техніках, чимало з яких десятиліттями зберігалися у фондах. Також ми писали про те, що на початку 2023 року Одеський національний художній музей оцифрував свій науковий архів і виклав його на спеціальній мультимедійній онлайн-платформі українською та англійською мовами. Відтепер матеріали архіву стали доступними дослідникам, науковцям та всім зацікавленим особам. також читайте: НА GOOGLE ARTS & CULTURE З'ЯВИВСЯ РОЗДІЛ ПРО КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ УКРАЇНИ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Одеський художній музей

У Тайвані презентували видання “Лісової пісні” Лесі Українки. Місцевий активіст Девід Ван переклав твір китайською мовою, адаптував його для дитячої аудиторії та видав з власними ілюстраціями. Це перше видання Лесі Українки у Тайвані. перше видання Лесі Українки у Тайвані Переклад п’єси китайською мовою Девід Ван зробив 2021 року, відтак вирішив опублікувати його у форматі дитячої книги. Спочатку він хотів використати для свого видання ілюстрації Софії Караффи-Корбут до “Лісової пісні”, але не зміг знайти правовласників графічного доробку художниці й прийняв рішення проілюструвати книгу самостійно. Тайванський тираж "Лісової пісні" поки що — 300 примірників, згодом планується другий наклад. презентація першого видання Лесі Українки у Тайвані Передмову до книги написала українська письменниця та журналістка Катерина Лебедєва. Її вступна частина називається “Як Леся Українка допомагає Україні”. Катерина каже, що працюючи над текстом, крім розповіді безпосередньо про п’єсу, неможливо було не написати про сучасні українські реалії. “Україна ж — наче та Мавка. І, звісно, сенс “Лісової пісні” більший за будь-які трактування, тим паче ідеологічно заангажовані. Ця віршована п’єса Лесі Українки, вперше видана 1912 року, — про ліс, про чари, про кохання. Про колообіг життя та смерті. Як казала сама письменниця, тільки жінка могла написати такий твір, і — додам — тільки українка. Символічно, що саме “Лісова пісня” є першим перекладом з української мови на Тайвані, адже жоден інший твір не розповість про суть України краще”, — пише у передмові Катерина Лебедєва. символічно, що саме “Лісова пісня” є першим перекладом з української мови на Тайвані, адже жоден інший твір не розповість про суть України краще перше видання Лесі Українки у Тайвані Можливо, через те, що цільова аудиторія книги — діти, деякі моменти зі вступного тексту, зокрема геополітичні зауваження, прибрали. “Після того, як деякі моменти вирізали та після перекладу тексту на китайську, не впевнена, що там залишився хоч якийсь сенс. Однак, діти на далекому острові читають «Лісову пісню»: культурна дипломатія діє”, — зазначила Катерина. Раніше ми також писали про те, що у Канаді перевидали українську читанку 1930-х років. Книга називається «Перша книжечка. Український повістковий буквар». З початку 1930-х років саме це видання допомагало дітям українських емігрантів вивчати українську мову у школах Канади. Окрім абетки та чудових ілюстрацій, у книзі є цитати та вірші Тараса Шевченка та інших відомих українських поетів. також читайте: АГЕНТ "ХУДОЖНИК" — БІОГРАФІЧНУ КНИГУ ПРО МИКОЛУ ГЛУЩЕНКА ПРЕЗЕНТУВАЛИ У ЛЬВОВІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Вчора у паризькому Луврі відбулося відкриття виставки "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків". На ній представлено п'ять унікальних ікон 6 - 7 століття, які надійшли до Музею Ханенків 1941 року, а також мікромозаїчну ікону Святого Миколая кінця 13 століття, яку подружжя Ханенків придбало в одній зі своїх мандрівок. фрагмент експозиції виставки "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" у Луврі, фото — МКІП "Протягом останнього року музей Ханенків проявив неймовірну стійкість і став місцем солідаризації, уваги та взаємоповаги різних спільнот. Саме ці принципи зробили можливим сьогоднішню співпрацю з Лувром", — зазначила на церемонії відкриття виставки в.о. Музею Ханенків Юлія Ваганова. — "Проєкт базується на спільному дослідницькому і науковому інтересі двох інституцій, підтримці та професійній експертизі. Презентовані твори є частиною української спадщини і пам’ятками візантійського мистецтва світового значення. Ми дякуємо колегам за цехову підтримку і що спільно можемо бути бронею в складні часи." презентовані твори є частиною української спадщини і пам’ятками візантійського мистецтва світового значення ікона “Святі Сергій і Вакх”, яка представлена на виставці "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" у Луврі, фото — Louvre Paris З грудня 2022 року представники Лувру працювали разом зі своїми колегами з музею Ханенків над тим, аби безпечно евакуювати найцінніші твори з українського музею до Франції. Операція, яку у Луврі вже назвали безпрецедентною щодо характеру і масштабу, проводилася у повній секретності. До Парижа доставили 16 шедеврів сакрального мистецтва з колекції Музею Ханенків. На виставці "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" можна буде побачити п'ять з них: “Святі Сергій і Вакх”, “Святий Іоанн Хреститель”, “Богородиця з Дитям”, “Святі Платон і Гликерія” та ікона з мікромозаїки з зображенням Святого Миколая. Після експонування ікони будуть досліджуватися у лабораторіях Національного центру досліджень та реставрації музеїв Франції. ікони, що будуть представлені на виставці "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" у Луврі, фото — Музей Ханенків Наразі Лувр проводить масштабне дослідження візантійської світової спадщини. На 2027 рік заплановано відкриття відділу мистецтв Візантії та християнства на Сході. Команда підкреслює свій вектор на майбутню тісну співпрацю з Україною, фундаментальні дослідження і свідому позицію відносно актуальних подій. Тому саме виставка ікон з колекції Музею Ханенків є першою міжнародною співпрацею для цього відділу Лувру. Нагадаємо, що зараз у талліннському Художньому музеї KUMU триває проєкт "Футуромарення: Україна і авангард" експозиція якого складається з понад 100 оригінальних робіт, що їх надали українські музейні інституції. Мета проєкту — допомогти відвідувачам зрозуміти феномен авангарду в Україні не лише в історичному, а й у сучасному контексті. також читайте: АВАНГАРД, НАЇВ, БАРОКО І НЕ ТІЛЬКИ... 7 ВИСТАВОК УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ЗАКОРДОНОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Музей Ханенків, МКІП

З початком повномасштабного вторгнення Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького (ЛНГМ) убезпечила свою колекцію у сховках, а частину відправила гастролювати країнами Європи. Спорожнілі виставкові зали — вкрай сумне видовище й для музейників, й для відвідувачів. Напевне, розуміючи, що смутку нам зараз усім вистачає, ЛНГМ вирішила потішити шанувальників мистецтва відновленням роботи, хоча й частковим, свого відділу — Палацу Лозинського. відвідувачі у залі львівського модернізму, Палац Лозинського (відділ ЛНГМ), червень 2023, фото — Тетяна Буняк 2021 року, після кількарічної реконструкції, у палаці відкрилася нова експозиція мистецтва 19 - 20 століть. Тоді українське мистецтво в європейському контексті та його львівські акценти представили у 18 тематичних залах. Нині, вперше за майже півтора року, ЛНГМ відкриває для нас двері декількох з них. “Щонеділі у червні можна оглянути зал-салон Сельських, залу львівського модернізму та камерний виставковий проєкт “Роман Сельський: контекст часу””, — розповідає Мар’яна Максимів, старший науковий співробітник ЛНГМ. щонеділі у червні можна оглянути зал-салон Сельських, зал львівського модернізму та камерний виставковий проєкт “Роман Сельський: контекст часу” зал-салон Сельських — частина музейної експозиції мистецтва 19 - 20 століть, яку ЛНГМ відкрила для відвідувачів у червні Свого часу зал-салон Сельських був яскравим завершенням маршруту новоствореною музейною експозицією мистецтва 19 - 20 століть. Нині кількість робіт тут не зменшилася, каже пані Максимів, тобто можна побачити всі ті ж картини, що експонувалися до початку війни. “Щоправда, роботу Маргіти Сельської “Збір винограду” довелося замінити твором “Збір яблук”, — зазначає пані Максимів. — Бо перша рушила на виставку за кордон. Крім цієї деталі салон Сельських залишився незмінним”. роботу Маргіти Сельської “Збір винограду” довелося замінити твором “Збір яблук”. Крім цієї деталі салон Сельських залишився незмінним з моменту відкриття у 2021 році Мар'яна Максимів, кураторка та старший науковий співробітник ЛНГМ, розповідає про роботу Маргіт Сельської "Збір яблук" Сусідній від “салону” простір — зал львівського модернізму. Його експозиція також майже не зазнала змін. Тут представлені ранні роботи Маргіти та Романа Сельських, твори Романа Турина, Вітольда Монастирського, Петра Холодного, Павла Ковжуна, митців, що входили до груп “формістів” та “капістів”. Виставковий проєкт “Роман Сельський: контекст часу”, експозиція якого сформована у просторі одного залу, є органічним продовженням художнього наративу салону Сельських та залу львівського модернізму. кураторка Мар'яна Максимів розповідає про проєкт "Роман Сельський: контекст часу", який триває у Палаці Лозинського “У цьому залі представлено 13 робіт: 11 творів самого Романа Юліановича та 2 його портрети написані Маргітою Сельською, — розповідає Мар’яна Максимів, яка є кураторкою проєкту. — Формували експозицію з творів, які раніше рідше можна було побачити на виставках. Вони вже досить давно ніде не експонувалися. Тут є кілька робіт перехідного (повоєнного) періоду Сельського, але більшість — це роботи майстра 1970-1980-х років”. Всього у відкритих нині залах музею можна оглянути близько 30 робіт Романа та Маргіт Сельських. Всі представлені тут твори належать до збірки Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Галерея володіє унікальною колекцією творів подружжя. фрагмент експозиції проєкту "Роман Сельський: контекст часу", який триває у Палаці Лозинського У червні Палац Лозинського (відділ ЛНГМ) прийматиме відвідувачів 11, 18 та 25 червня з 11:00 до 17:00. Нагадаємо, що виставкові проєкти тривають й в інших відділах ЛНГМ, зокрема у залах Палацу Потоцьких можна оглянути виставку "Вир" київської мисткині Олени Придувалової, а у Підгорецькому замку напередодні відкрили фотовиставку Вєри Бланш "Трибунал" про реалії деокупованих територій. Раніше ми також писали про те, що Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького презентувала проєкт "Дивовижні воєнні біженці" у Музеї палацу Радзивіллів, що є відділом Національного художнього музею Литви. На виставці експонуються шедеври західноєвропейського живопису XVI-XVIII ст. з музейної збірки. А у Кракові до 23 жовтня триває виставка барокової скульптури українського скульптора Йоанна Ґеорґа Пінзеля. Більшість творів, які там експонуватимуться, — також з колекції ЛНГМ. також читайте: У ЛУВРІ ВІДКРИВАЄТЬСЯ ВИСТАВКА ІКОН З КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ ХАНЕНКІВ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Тетяна Буняк

Киянка Вєра Бланш, фешн- та артфотографка, що знімала для Vogue, Dazed and Confused, Fucking Young, Harper's Bazaar та L`Officiel, впродовж 2022 року документувала війну. "Трибунал" — виставка її фоторобіт, які знімалися на деокупованих територіях. Проєкт днями представили в експозиційних залах першого поверху Підгорецького замку, який є підрозділом Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького фрагмент експозиції фотовиставки "Трибунал" Вєри Бланш фото — Тетяна Буняк Вєра навчалася у лондонському коледжі Central Saint Martins та обожнювала знімати моду та портрети людей. З початком повномасштабного вторгнення вона отримала акредитацію від Збройних Сил України й вирушила на фронт документувати війну. Важко уявити більш органічну локацію для експонування "Трибуналу", ніж зали Підгорецького замку, який двічі переживав навалу російських військ (під час обох світових воєн) та витримав десятиліття радянського "хазяйнування". 1949 року тут влаштували туберкульозний санаторій, який діяв до початку 1990-х років. Велика пожежа 1956 року донищила залишки автентичних інтер'єрів. Стан залів, які нині стали експозиційними, є промовистим відображенням усіх цих історичних перипетій. фрагменти експозиції фотовиставки "Трибунал" Вєри Бланш Одним з перших воєнних міст, які знімала Вєра Бланш, був, як не дивно, Київ. Фотографка каже, що місто дуже змінилося з початку березня, коли вона виїжджала звідти. "Київ став як фортеця. Блокпости на кожному кроці. Це було вже не те місто, з якого я поїхала. Це місто було готове до бою", — каже Вєра. — "На в'їзді до Києва я бачила згорілі машини вздовж Житомирської траси, зруйновані будинки на Нивках. Так я вперше побачила війну". Київ став як фортеця. Блокпости на кожному кроці. Це було вже не те місто, з якого я поїхала. Це місто було готове до бою фрагменти експозиції фотовиставки "Трибунал" Вєри Бланш Потім фотографка поїхала на Київщину. Почала знімати ще коли російські війська стояли на Житомирській трасі, за кілька днів до деокупації. Вєра розповідає, що тоді потрапила під обстріл градами. Після того, як ЗСУ витіснило росіян з Київщини, вона зайшла на деокуповані території з криміналістами, які документували та забирали тіла закатованих українців. Було дуже холодно, всередині було холодно. Усвідомити, що люди здатні на такі звірства — нереально "Ми були свідками цього, фільмували це страхіття. Відчуття були складні, і ще було дуже холодно, всередині було холодно. Усвідомити, що люди здатні на такі звірства було нереально. Там були не просто вбиті люди, вони були закатовані: не мали кінцівок, у них були виколоті очі, вони були порізані, спалені...", — згадує Вєра Бланш. фрагменти експозиції фотовиставки "Трибунал" Вєри Бланш Фотографка розповідає, що, коли їхала Бородянкою, їй здавалося, що довкола — якась сценографія воєнного фільму, а не реальне місто. Доводилося фотографувати зруйновані будинки, знаючи, що під завалами ще залишаються люди, які чекають на порятунок."Відчуття цього болю — я не знаю, як його викорчувати із себе", — зізнається Вєра. Відчуття цього болю — я не знаю, як його викорчувати із себе фрагменти експозиції фотовиставки "Трибунал" Вєри Бланш У день відкриття "Трибуналу" на екскурсію до Підгорецького замку приїхала невелика група туристів. В одному з виставкових залів чоловік сказав: "приїхали сюди з-під Києва, щоб трохи "переключитися", зайшли у бароковий палац і знову потрапили у нашу реальність... від війни не втечеш". У червні музей-заповідник "Підгорецький замок" приймає відвідувачів щовихідних з 11:00 до 18:00 (каса працює до 17:30). Нагадаємо, що у залах Палацу Потоцьких (який також є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького) триває виставка "Вир" київської мисткині Олени Придувалової. також читайте: ОРАНЖЕРЕЯ В ТАНКУ, СИБІР З РУШНИКІВ — НОВА ВИСТАВКА У МУЗЕЇ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Тетяна Буняк

2023 року виповнюється 150 років від дня народження Василя Кричевського. Харківське видавництво Олександра Савчука, яке займається спадком Василя Григоровича ще з 2013 року, до ювілею мистця та архітектора презентувало спецпроєкт, який, ми впевнені, не залишить байдужим поціновувачів українського мистецтва. Про що саме проєкт та як він готувався ми поговорили з його безпосереднім ідейним натхненником Олександром Савчуком. дерев'яна листівка за ескізом Василя Кричевського (1930 р.), фото — Видавництво Олександра Савчука Олександр каже, що у ювілейний рік Василя Григоровича Кричевського (1873-1952) його видавництво хотіло зробити подарунок читачам, та й собі, і презентувати аудиторії щось особливе. “Кричевський — харків’янин. Він тут вивчився й став архітектором, щоправда, без формальної академічної освіти. Він пліч-о-пліч працював зі знаними архітекторами нашого міста. Творчість мистця прикладна і практична – архітектура, дизайн інтер’єрів, книжкова графіка, — розповідає Олександр. — І я подумав, що добре було б вигадати щось таке, що дозволить кожному охочому прикрасити свій інтер’єр (помешкання, офіс, громадське приміщення) творчістю Василя Григоровича. Так і виникла ідея першої частини цього ювілейного проєкту”. "я подумав, що добре було б вигадати щось таке, що дозволить кожному охочому прикрасити свій інтер’єр творчістю Василя Григоровича Кричевського" видавець Олександр Савчук, фото — Олександр Осіпов 2016 року Видавництво Олександра Савчука видало перший том двотомовика “Василь Григорович Кричевський”, а 2020 року світ побачила друга частина фоліанта. Олександр згадує, що ще під час роботи над цим виданням він звернув увагу на те, що Кричевський часто використовував у своїх архітектурних проєктах орнаменти. “Василь Григорович був найкращим знавцем народної орнаментики. Він її часто інтерпретував для своїх проєктів у модерному ключі, тобто прямих “цитат” (копій) народних взорів в його роботах взагалі майже немає, — зазначає Савчук. — Кричевський робив авторські орнаменти. Це стало окремою віхою його творчості” зразок геометричного орнаменту Василя Кричевського 1945 року зі збірки Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького, фото — Олександр Савчук Деякі з таких орнаментів Василь Кричевський використовував у своїх архітектурних проєктах, але більшість таки збереглася у формі ескізів. Їх він підписував, наприклад, “орнаментальна композиція для текстилю. “Що це достеменно мало бути зараз трохи важко зрозуміти, — каже Олександр. — Вочевидь, йшлося про тканину, з якої можна було б шити одяг, домашній текстиль тощо”. Нині багато чого з творчого доробку Кричевського втрачено, тому складно сказати скільки таких орнаментів розробив свого часу митець. Олександр Савчук пояснює, що у Василя Григоровича було 2 періоди, коли він з головою поринув в орнаментику, перший — це 1945 рік під час перебування у Чехії, а другий — 1951 рік, вже на еміграції у Каракасі (Венесуела). Олександр Савчук у фондах Харківського художнього музею під час підготовки до друку нового видання, березень 2023 року, фото — Олександр Савчук Впродовж цих років Кричевський створив найбільшу кількість своїх орнаментів, близько 150 зразків. Зберігалися усі вони у домі митця у Караксі. Вже після смерті Василя Григоровича, й після відновлення Незалежності України 1991 року, його діти почали передавати ці орнаменти різним українським музеям. “Колекція, на превеликий жаль, розпорошилися. Ці шкіци опинилися у музейних збірках Лебедина, Сум, Києва, Харкова, Опішні, Полтави та Канева, — розповідає Олександр Савчук. — Але такою була ідея нащадків Кричевського, щоб у музеях усіх міст та містечок, з якими пов’язане життя їхнього батька, була частина його творчого спадку” Зрозуміло, що навіть найпалкіші поціновувачі творчості Кричевського навряд чи мали б можливість їздити усіма цими музеями та приходити в архіви, аби побачити унікальні графічні твори художника, тому в Олександра Савчука виникла ідея зібрати ці шкіци в єдиному виданні. Музеї позитивно відгукнулися щодо такого задуму та пішли на співпрацю. Розпочалася робота над новим альбомом. Але не будемо забігати наперед, адже книга — це вже третя, завершальна, частина проєкту. Перша частина ювілейного проєкту присвяченого Василю Кричевському – це орнаментні композиції майстра, надруковані на дереві. “Мені б дуже хотілося, аби в якомога більшій кількості українських домівок були цікаві питомо українські акценти, — розповідає Савчук. — Отже, ми спробували створити орнаментні композиції на основі шкіців Василя Кричевського, або повторити уже створені ним композиції, і ось що з цього вийшло”. дерев'яна листівка за ескізом Василя Кричевського (1930 р.) в інтер'єрі, фото — Видавництво Олександра Савчука Ескіз із чотирма вітрильниками, що біжать морськими хвилями, датується 1930 роком і виконаний олівцем на папері. Нині оригінал шкіца зберігається у Музеї української діаспори, що у Києві. “Мені б дуже хотілося, аби в якомога більшій кількості українських домівок були цікаві питомо українські акценти" Крім суто геометричних орнаментів у Кричевського є ще рослинно-геометричні, але таких дуже мало. На дерев'яних листівках втілена одна з таких рідкісних орнаментальних композицій, що межує з ескізом натюрморту: ніжно-рожеві тюльпани, закомпоновані на чорному тлі. дерев'яна листівка за ескізом Василя Кричевського (1951 р.), фото — Видавництво Олександра Савчука Художник подає не однакову форму пелюсток та різну кількість листочків, але загальний малюнок орнаменту та принцип його «росту» зрозумілий: квіти сплітаються в зустрічному діагональному русі. Друга частина ювілейного проєкту – інтер’єрні панно на полотні з орнаментами Василя Кричевського. Тип нанесення малюнку – шовкографія. Зараз доступним для замовлення є панно створене за ескізом зі збірки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Воно виконане у двох варіантах: зеленою фарбою на чорному льоні та чорною фарбою на бежевій двонитці. інтер'єрне панно на полотні за ескізом Василя Кричевського (1945 р.), фото — Видавництво Олександра Савчука “До кожного такого предмета додається сертифікат із зображенням ескізу та інформацією про орнамент, де обов’язково зазначається, де він зберігається", — пояснює Олександр. "По суті, у вас вдома частинка творчого спадку Кричевського, тільки не оригінал, а опрацьований його ескіз” Третя частина проєкту — це, власне, книга, про яку ми згадували на початку розмови. Видавець каже, що альбом буде двомовний, українською та англійською. Буде окремий розділ присвячений орнаментам створеним до 1945 року, яких збереглося дуже мало, близько десяти. сторінки нового ілюстрованого альбому присвяченого орнаментам Василя Кричевського, який готується до друку у видавництві Олександра Савчука “В тих орнаментах, які увійдуть до видання, я бачу певну архетипність. Всі вони абсолютно самодостатні, — розповідає Олександр. — Коли читачі на них дивитимуться, то обов’язково відчуватимуть тяглість до народної орнаменталістики, але в елітарній авторській подачі Василя Григоровича Кричевського”. Панно та дерев’яні листівки за мотивами ескізів Василя Кричевського зараз можна замовити на сайті видавництва Олександра Савчука у розділі “Декоративні вироби”, а на ілюстрований альбом шанувальникам мистця доведеться ще трохи зачекати. також читайте: «ТВОРИ МИСТЕЦТВА ЯК ЯКАСЬ ПРАВДА». РЕСТАВРАТОР ПРО ТЕ, ЯК РЯТУВАТИ КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Олександр Осіпов, Видавництво Олександра Савчука

Херсонський художній музей від підтоплення не постраждав. Вода зупинилася на півдорозі. Про це вранці 7 червня повідомили на Фейсбук-сторінці музею. Вода зупинилась десь у 230 метрах від музею. На опублікованих на сторінці музею світлинах видно, що підтоплення наразі зупинилося на вулиці Богородицької (Червонофлотської). будівля Херсонського художнього музею "Всім, хто хвилювався за долю музею, повідомляємо: вода зупинилась на півдорозі. Херсонський художній музей від підтоплення не постраждав" Будівля музею — пам'ятка архітектури, нагадують музейники, вберегти її вкрай важливо. Особливо з огляду на те, яких тяжких втрат вже зазнала колекція інституції від дій російських окупантів. вода зупинилась на півдорозі до Херсонського художнього музею (дійшла до вулиці Богородицької), фото — Херсонський художній музей Нагадаємо, що восени 2022 року, коли місто перебувало під окупацією Росії, Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка був розграбований. Частина викрадених творів згодом "засвітилася" у Криму, доля багатьох залишається невідомою. У листопаді 2022 у Херсонському художньому музеї оприлюднили перелік вкрадених робіт, які вдалося ідентифікувати по фото з сімферопольського музею. Серед них "Хати на заході сонця" П. Соколова, "Пейзаж Парижа" Михайла Андрієнка-Нечитайла, "Осіння пора" Георгія Курнакова, "Гладіолуси" Леоніда Чичкана, "Ланка" Гаврила Глюка. Раніше ми також писали про знищення російськими окупантами приміщення маріупольського Центру сучасного мистецтва та культури ім. Куїнджі також читайте: ЮНЕСКО ГОТУЄ ФАХІВЦІВ ДЛЯ БОРОТЬБИ З "ЧОРНИМ" ТРАФІКОМ УКРАЇНСЬКИХ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Херсонський художній музей

Андрій Коцка — один з найяскравіших представників Закарпатської мистецької школи. Славу та визнання не лише на Батьківщині, але й у Європі, художнику вдалося здобути ще за життя, щоправда, це не врятувало Андрія Андрійовича від тиску радянської репресивної машини. Мистецтвознавці кажуть, що Коцка ніколи не був номенклатурним художником, та на певні компроміси впродовж усього творчого шляху йому йти таки доводилося... Він навчався в Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая, був з того «другого покоління» художників, які мали різні стилі та характери, але створили спільне явище закарпатського мистецтва. Портрети гуцульських та верховинських дівчат, які писав Андрій Коцка, стали його своєрідною візитівкою. Андрій Коцка "Весна", 1970 Андрій Коцка (1911-1987) народився в Ужгороді. Художню освіту отримав спочатку в Ужгородській вчительській семінарії, а потім — на факультеті монументального живопису в Академії Мистецтва у Римі. Перша виставка робіт Андрія Коцки відбулася 1935 року в Ужгороді. Потім про його роботи схвально відгукувалися арткритики в Празі та Братиславі. Колір — головний персонаж картин Андрія Коцки. Великі кольорові плями обрамлені пластичними лініями й спрощені форми створюють поетичний світ мистця. Він тяжів до постімпресіонізму, це особливо помітно у його пейзажах. Андрій Коцка "Весна в Ясенях" (1970), "Рання весна" (1969), "Червоні гори" (1966) Художник беріг пігменти, які привіз з Італії після завершення навчання. Він самостійно виготовляв емульсії для змішування фарб, і користувався цим методом довгі роки після повернення з Риму. Ймовірно, тому кольорова гама його робіт особлива й впізнавана. Закарпаття на все життя залишалося його улюбленою темою. Прохолодна блакить неба і зелень полонин, празникові строї горянок дали творам Коцки унікальні складові елементи. Андрій Коцка "Краєвид", 1970 “Місяцями живу на верховині, аби зануритися у цей романтичний край… і водночас побачити джерела давньої культури горян” Гори вчили його бачити світ розпростертим і цілісним. Андрій Коцка багато писав з натури. На Закарпатті художник не лише займався мистецькою працею, але й вчителював у тамтешніх школах, викладав дітям та молоді мистецтво, організував Будинок народної творчості. Андрій Коцка "Старий гуцул" (1970), "Розмова" (1969), "Ланковий Кобаль" (1967), "Веснянка" (1968) Іншим впізнаваним мотивом творчості Андрія Коцки був образ гуцулок. Це емоційні, загадкові, поетичні портрети, в яких митець шукав образ ідеальної жінки — веселої, щирої, життєрадісної, інколи сумної та задуманої, але завжди впевненої в собі карпатської красуні. "Точні барви, як і точне слово. Важливо зрозуміти людину з її виразом обличчя, вникнути у її духовний світ. Порібно вкласти людину в художній образ, а не просто документально передати її обличчя. Створити цей образ…" Андрій Коцка "Жіночий портрет", 1951 Ціни на Коцку постійно зростають. За останні 10 років вартість його живописних полотен побила рекорд, збільшившись на 100%. У 2006-2007 рр. кілька робіт Андрія Коцки було викрадено з українських музеїв та приватних колекцій. На жаль, ці оригінали й досі не знайдені. Раніше ми також писали про унікальну збірку хатніх ікон з Буковини, Гуцульщини та Покуття, яку зібрав львівський історик та колекціонер Андрій Цибко. Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Візуальні матеріали: альбом "Андрій Коцка" (Київ "Мистецтво", 1973)

Можна сміливо стверджувати, що українські художні виставки відкриті під час повномасштабного вторгнення вписують нову сторінку у світову історію культури. Адже ми — країна, що всупереч війні продовжує активно творити та показувати своє мистецтво. Виставковий проєкт “Ювілей Небайдужості”, що триває у Національному центрі "Український Дім", додає свою сторінку до історії українського культурного спротиву російському варварству та продовжує власний літопис, оскільки проєкт підготовлено до 30-річчя Українського Дому. фрагмент експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості” у Національному центрі "Український Дім", на передньому плані робота Олексія Сая "Коринфська колона, що впала" (2015), фото - "Український Дім" Куратори проєкту Аліса Гришанова, Валерій Сахарук та Олександр Соловйов запропонували глядачам своєрідний екскурс культурним життям років незалежності через події, що відбулися в Українському Домі. За роки своєї діяльності Український Дім пройшов чимало випробувань, побував в епіцентрі двох революцій, знав злети та періоди занепаду. Усі трансформації Українського Дому, які віддзеркалюють шлях нашої країни, перетворили його історію на безумовну цінність. У експозиції поєднанні знакові твори українського мистецтва від класики XX століття до актуальних творів нашого часу та відеодокументації, кураторські тексти, спогади сучасників. Більшу частину робіт надали українські колекціонери та митці й вперше за багато років були представлені твори з музейної збірки Українського дому. Мистецтвознавиця Тетяна Волошина відвідала проєкт та зробила добірку творів та проєктів на які варто звернути увагу глядачам. ЖИВОПИСНИЙ ЗАПОВІДНИК роботи неформального об'єднання "Живописний заповідник" в експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості”, фото - "Український Дім" "Живописний заповідник" — неформальне об’єднання київських художників, чиї практики вкорінені в безпредметному живописі. Ідеї та творчий доробок "Живописного заповідника" стали одним з найбільш значущих явищ в українському мистецтві 1990-х років. "Заповідник" сформувався у 1991 році та поєднав п'ятьох виразних та самостійних художників — стриманого у своїй тональній експресії Марка Гейко, поета монохромності Олександра Животкова, головного мінімаліста українського мистецтва Миколу Кривенко, яскравого сенсуаліста Анатолія Криволап та спектраліста Тиберія Сільваші. Після останньої спільної виставки 1995 року кожен з художників пішов власним творчим шляхом і разом їх твори можна побачити тільки на масштабних виставкових проєктах, таким якраз є і “Ювілей Небайдужості”. МИКОЛА МАЛИШКО роботи "У собі" (2009), "Сидяча постать" (2009), "Навпочіпки" (2005) Миколи Малишка в експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості”, фото - "Український Дім" Для української скульптури Микола Малишко є особливим автором. Його пластика звернена до природного, земного відчуття світу і людини в ньому, її не сплутати з манерою жодного іншого українського скульптора. Це, перш за все, спричинено тим матеріалом, якому вже довгий час не зраджує Малишко у своїх проєктах — дереву. Модуль, співмірний і зрозумілий людині, геометричні абстракції — головні елементи скульптурної мови автора. Він створює скульптури, які перегукуються з шедеврами Олександра Архипенка та Ернста Барлаха, але додає національний ґрунт у цю історію зв’язків. Він надихається українськими дерев’яними храмами, щоразу демонструючи новий підхід у використанні головного матеріалу творів. ПАВЛО МАКОВ "Paradiso Perduto #1" (2023-2023) Павла Макова, фото - "Український Дім" Представник України на 59-й Венеційській бієнале 2022 року, культовий харківський графік Павло Маков у 11 листах з проєкт "Paradiso Perduto" або "Втрачений Рай" розвиває свою ідею персонального Раю. У роботах серії він поєднує теми місця, пам'яті та мрій. На роботах "Paradiso Perduto" зображений ландшафт цілком конкретного дачного кооперативу в Харківській області, де знаходиться і дача самого художника, яку він, як і багато українців вимушено покинув на початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні тема "свого" місця, персонального Раю, набуває особливого значення. ОЛЬГА ДРОЗД Оригінал світлини, що стала основою для роботи Ольги Дрозд, був знайдений серед безлічі інших фото на блошиному ринку у місті Флоренція. Зображення одразу ж чіпляє відчуття тривоги, холоду та таємничої присутності «ЧОГОСЬ». Стикнувшись з невидимим фантомом цієї світлини, поринаєш в атмосферу марення та одразу згадуєш напруження, що охоплює глядача німих сцен фільму «Твін Пікс» Девіда Лінча. "Загублена декорація" (2019) Ольги Дрозд, фото - "Український Дім" Це фото не про відповідь, воно про питання: "Яка прихована історія за зображенням?". Фотосвітловий концептуальний об'єкт "Lost scenery" — філософсько-медитативний роздум про зв'язок часів, подій, людей. Той зв'язок, в якому той, хто пішов, так само виявляється присутнім тут і зараз, той зв'язок, в якому кожен глядач стає учасником цього внутрішнього діалогу зі своїм минулим, щоб знайти відповіді у своєму сьогоденні. ІГОР ГАЙДАЙ фотороботи "Працівники заводу Антонов. Літак "Мрія"" (2012) та "Бійці полку Азов. Маріуполь" (2015) Ігоря Гайдая, фото - "Український Дім" У проєкті “Разом.UA” фотограф Ігор Гайдай досліджує феномен колективної енергії, взаємодії особистості та колективу, соціальних зв’язків. На фото у панорамному форматі автор фіксує різні колективи — робітників заводу, військових, парафіян церкви, будівельників стадіону, гостей весілля тощо. Презентація проєкту вперше відбулася у 2007 році в Українському Домі. На виставці “Ювілей небайдужості” представлені роботи фотографа, суголосні нашому часу. ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА "Осіннє дерево" (1995) Ольги Дрозд, фото - "Український Дім" Тетяна Яблонська є однією з найвизначніших художниць в історії українського мистецтва, беззаперечним матріархом реалістичного живопису та авторкою неймовірно теплих імпресіоністичних робіт. Яблонська протягом майже 50 років активно творила, брала участь у Венеційській бієнале, а її персональні виставки проходили у мегаполісах західної Європи, від Лондона до Парижа. У творах Яблонської переважають теми материнства, буденного людського життя та краси природи. Меланхолійний осінній пейзаж Тетяни Нилівни сміливо був поміщений кураторами проєкту серед творів художників 1990-2000 років як антитеза постмодерністському живопису. ІЛЛЯ ІСУПОВ відеоарт "Жага" (1998) Іллі Ісупова, фото - "Український Дім" Художня практика Іллі Ісупова схожа на глобальний проєкт — глобальну історію про світ, в якому ми існуємо з його вигаданими та реальними героями. Свої твори він створює не для когось, а сам для себе. "Жага" є одним з перших експериментів українського медіаарту. Ілля Ісупов використовує морфінг — візуальний ефект, який створює враження плавної трансформації одного об'єкта в інший. У цьому можна вбачати рефлексію художника на викривлену оптику 1990-х років та шизоїдний спектакль життя цієї буремної епохи. Ця відеоробота експонувалась у проєкті "Український відео-топ 90-х" у межах 4-го Міжнародного артфестивалю 1999 року в Українському Домі. ОЛЕГ ГОЛОСІЙ Постать Олега Голосія — втілення українського мистецтва 1990-х років. Його ім'я нерозривно пов'язане з історією Паризької Комуни — одного з перших мистецьких сквотів у пострадянському Києві. Голосія абсолютно справедливо називають "останнім романтиком" та "вічним підлітком", для якого "живопис був необхідний, як дихання". робота без назви 1989 року Олега Голосія, фото - "Український Дім" Дослідниця Тетяна Кочубінська пише: "Про творчість Голосія без перебільшення можна говорити як про живописну стихію, експресію та міць. У характері його робіт, здається, криється передчуття ранньої смерті та бажання встигнути все". Він став першим українським художником, який уклав контракт з приватною галереєю в бурхливі 90-ті. Після загибелі художника більша частина його творів залишилась у власника галереї "Ріджина" в Москві та майже недоступна для глядачів. Проте українські колекціонери також зберігають частину творчої спадщини Голосія, і ми маємо чудову можливість відчути весь романтизм та надривну емоційність його живопису. ОЛЕГ ТІСТОЛ "Гаттамелата" (1995) артспілки "Нацпром" (Олег Тістол, Микола Маценко), фото - "Український Дім" Олег Тістол звер­нувся до ідеї ство­рен­ня влас­но­го «Проєкту ук­раїнсь­ких гро­шей» в се­редині 80-х, на тлі пос­ту­пової й тоді ще не­яв­ної ак­ту­алізації пи­тан­ня національ­ної са­мобут­ності та не­залеж­ності. Умовні гро­шові зна­ки Тісто­ла, бувши сим­волічною оди­ницею, свідчать про історію політич­но­го і, перш за все, куль­тур­но­го жит­тя ук­раїнсь­ко­го суспіль­ства і бут­тя й­ого свідо­мості, яки­ми їх ба­чить ху­дож­ник. Кульмінацією "Проєкту українських грошей", стала інсталяція, створена у 1995 році разом з Миколою Маценком для "Київської мистецької зустрічі". Інсталяція була розміщена на головній стіні центральної зали Українського Дому. Зрештою, самої стіни видно не було: вона перетворилася на величезну банкноту, усі елементи якої з двовимірних стали тривимірними. "Українські гроші" – іронічний символ майбутньої гривні, введеної в обіг уже через рік, злився з архітектурою Українського Дому, утворивши ще один національно-історичний гібрид. ОЛЕКСІЙ САЙ Постійне приборкання матеріалів та інструментів, які за своїм основним призначенням не призначені для художніх задач, – той виклик, який художник Олексій Сай встановив собі сам. Ця некомфортність і неприлаштованість генерує постійну потребу дрібних і капітальних «ремонтів», непередбачених налаштувань, постійний пошук балансу між першочерговим творчим задумом та спротивом матеріалу, що зрештою й визначає кінцевий результат. фрагмент експозиції проєкту “Ювілей Небайдужості” у Національному центрі "Український Дім", на передньому плані робота Олексія Сая "Коринфська колона, що впала" (2015), фото - "Український Дім" Представлена в експозиції інсталяція «Коринфська колона, що впала» (2015) зроблена з оцинкованих будівельних профілів. Пустотна, розбита на фрагменти колона, ніби телепортована автором з минулого, яке намагається мімікрувати під сучасне та актуальне, в реальних умовах отримує нове прочитання. Виставковий проєкт “Ювілей Небайдужості” триватиме у Національному центрі "Український Дім" до 21 травня. Про інші виставки, що їх пропонують музеї та галереї у різних містах України, читайте у нашому традиційному дайджесті. також читайте: АВАНГАРД, НАЇВ, БАРОКО І НЕ ТІЛЬКИ. 7 ВИСТАВОК УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ЗАКОРДОНОМ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал та фото надані Національним центром "Український Дім"

Бурхливий вир у залах Палацу Потоцьких, оранжерея у танку, скарби приватних мистецьких колекцій та ювілей однієї з найвпізнаваніших модерністичних споруд столиці — перелік виставок, що пропонують музеї та галереї у різних містах України, вражає жанровим різноманіттям. Ми підготували нову добірку подій, які можна відвідати вже зараз або найближчим часом. фрагмент експозиції виставки "Intermezzo" Вероніки Чередниченко у PM Gallery (Львів), фото — Тетяна Буняк ВИР. ОЛЕНА ПРИДУВАЛОВА Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького Колекцію Львівської національної галереї мистецтв (ЛНГМ) законсервовано та убезпечено з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, частина збірки зараз "гастролює" країнами Європи, проте виставкові площі музею не стоять порожніми. 30 квітня у залах Палацу Потоцьких (що є відділом ЛНГМ) відкрилася виставка художниці Олени Придувалової "Вир". Назва проєкту напрочуд влучна, драматургія експозиції підхоплює глядача вже одразу на вході та несе його крізь потоки творчого доробку мисткині, що вирують у палацових залах. Спочатку художниця наче хоче познайомитися з відвідувачами виставки ближче, аби їм було комфортно поринати у вир її творчості далі, можливо, тому у перших двох залах представлено близько десятка автопортретів мисткині. фрагменти експозиції "Вир" Олени Придувалової у Львівській національній галереї мистецтв, фото — Тетяна Буняк Домінантною темою творчості Олени Придувалової є Київ, відтворений у перетинах реальності та уяви, сучасності та минулого. Якою постає столиця в уяві художниці можна побачити у роботах з серії "Київські канікули" (2013), "Свята і будні" (2013), "Євбаз" (2017). Тривоги сьогодення — біль, жах, відчай, протест, витривалість, здолання відображені у роботах з серій "Травень-серпень 2022", "Тривоги", "Поставити на коліна", "Вервиця" (2022). фрагменти експозиції "Вир" Олени Придувалової у Львівській національній галереї мистецтв, фото — Тетяна Буняк Проєкт Олени Придувалової "Вир" триватиме до 25 червня, виставкові зали Палацу Потоцьких працюють для відвідувачів у суботу та неділю. VICTORY. КАТЕРИНА КОСЬЯНЕНКО Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького Виставка VICTORY мисткині Катерини Косьяненко має багато наративів, але головним, напевне, є те, як у буденному бачити прекрасне. У творах художниці пересічні люди піднесені до образів святих, а святі стають звичайними людьми, які живуть поміж нас. У роботах художниці уважний глядач одразу розпізнає мотиви мистецтва епохи італійського та нідерландського Відродження, лики святих з давніх українських ікон та фресок, дещо з народних картин про Козака Мамая, окремі риси творчої манери бойчукістів. відвідувачка виставки роздивляється роботу Катерини Косьяненко "Перехід" (2019) з серії "Список кораблів" та фрагмент експозиції з роботою "Блокпост" (2022), фото — Тетяна Буняк На виставці представлені роботи художниці з декількох серій, серед яких є й однойменна — VICTORY. Більше про виставку читайте у нашому репортажі з відкриття. INTERMEZZO. ВЕРОНІКА ЧЕРЕДНИЧЕНКО PM Gallery, Львів Камерний виставковий проєкт Intermezzo об'єднав серію рисунків та скульптур, створених мисткинею Веронікою Чередниченко у 2022-2023 роках. Назва проєкту відсилає до музичного терміну та знаменитого твору українського письменника Михайла Коцюбинського. фрагмент експозиції виставки "Intermezzo" Вероніки Чередниченко у PM Gallery (Львів), фото — PM Gallery У музиці, інтермеццо – це композиція, що виконується в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва – відображає особистий досвід письменника, втечу з міста та знаходження втіхи у природі, духовне відродження під час складних часів в Україні на початку 1900-х років. фрагмент експозиції виставки "Intermezzo" Вероніки Чередниченко у PM Gallery (Львів), фото — PM Gallery У сучасному контексті, Intermezzo Вероніки Чередниченко — це втеча від повсякденного новинного циклу, відчаю та смерті, які країна переживає через тривалу війну; це також пошук миру, балансу та гармонії посеред хаосу. ДУМИ Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Луцьк Думати, рефлексувати та створювати свої сенси пропонує відвідувачам нова виставка “Думи” у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), що у Луцьку. Проєкт представив художні твори від 43 українських митців, а частину кураторських текстів згенерував чат GPT. У виставковому просторі розмістили 40 "дум" на різні теми, наприклад, про окупацію, про природу, про досвід... Їхні сенси для глядачів втілюють роботи українських мистців. Експозиційне рішення проєкту об'єднало три компоненти — візуальне мистецтво, музику і тексти. фрагмент експозиції виставкового проєкту "Думи" у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, фото — Тетяна Буняк Подивитися на “Думи” в Музеї Корсаків можна буде впродовж кількох місяців. Більше про виставку читайте у нашому репортажі з відкриття. ЮВІЛЕЙ НЕБАЙДУЖОСТІ Національний центр "Український Дім" Виставка "Ювілей небайдужості" присвячена 30-річчю створення національного центру "Український Дім". Споруда, зведена 1982 року як музей Леніна, довгий час символізувала складне і суперечливе минуле, отримане Україною у спадок від комуністичного режиму. Три десятиліття тому ця модерністська будівля за адресою Хрещатик, 2 стала "Українським Домом". інтер'єри "Українського Дому", фото — Національний центр "Український Дім" За ці роки Український Дім пройшов чимало випробувань, побував в епіцентрі двох революцій, тут відбувалися міжнародні та державницькі заходи за участі президентів та високих іноземних делегацій, масштабні та престижні культурно-мистецькі акції, ця будівля вітала знаменитих діячів, політиків, митців, ставала оселею для протестувальників і потерпала від безчинства «Беркуту» у часи суспільних зрушень. фрагмент експозиції виставкового проєкту "Ювілей небайдужості" в "Українському Домі" (Київ), фото — Національний центр "Український Дім" Виставковий проєкт “Ювілей небайдужості” пропонує своєрідний екскурс культурним життям років незалежності через події, що відбувалися в "Українському Домі", і представить знакові імена та твори українського класичного і сучасного мистецтва у фрагментах обраних проєктів, фото та відеодокументації, текстах. Ми також опублікували добірку творів, на які варто звернути увагу глядачам на виставковому проєкті "Ювілей небайдужості", на думку мистецтвознавиці Тетяни Волошиної. МАСШТАБ ЧАСУ. ЮРІЙ СОЛОМКО Національний музей "Київська картинна галерея" У центрі робіт Юрія Соломка — поєднання Всесвіту і Землі у вигляді мап та світу в людському вимірі. Однією з головних частин виставки є великий зал присвячений російсько-українській війні (2014 – 2023 рр.). Роботи розділу — результат образного осмислення художником російсько-української війни. Він рефлексує, шукає образи, які б відображали його думки. Так, наприклад, він перетворює La Danse Анрі Матісса на танець смерті, що зображений на тлі сучасної України. робота "Танець смерті" Юрія Соломка (фото 1) та монтаж виставкового проєкту "Масштаб часу" в "Київській картинній галереї" (фото 2-3), фото — Національний музей "Київська картинна галерея" Загалом провідною темою робіт художника є людина з її щоденною працею, турботами, любов'ю та смертю до планетарних розмірів. В експозиції представлені роботи, створені в Україні в передвоєнний і воєнний час. ЛЮДЯМ НА РАДІСТЬ. МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Київ В Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває виставка творів Марії Примаченко «Людям на радість». робота "Слава України" (1965) Марії Примаченко з експозиції виставки "Людям на радість", колекція Національного музею українського народного декоративного мистецтва Роботи представлені на виставці написані художницею впродовж 1960-х рр. У цей час в житті та мистецтві Марії Оксентіївни розпочався новий етап. Це був період не тільки творчих знахідок та новацій, але й активного творчого життя. 1960 року Спілка художників України делегувала її на з’їзд художників СРСР до Москви, цього ж року Марію Примаченко нагородили орденом "Знак Пошани". У рідному селі майстриня організувала невелику дитячу художню студію. Більше про цю виставку читайте в окремому матеріалі на нашому сайті. Виставка триватиме до 31 травня. 100 ІМЕН: МИСТЕЦЬКА КОЛЕКЦІЯ СТЕПАНА ДАВИМУКИ Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького У виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького триває виставка творів українського мистецтва кінця XIX - ХХ ст. з приватної колекції Степана Давимуки. До експозиції увійшло близько 200 художніх робіт знаних українських митців та мисткинь, зокрема Романа Сельського, Леопольда Левицького, Петра Холодного, Володимира Патика, Любомира Медвідя, Олега Мінька, Богдана Сороки, Андрія Бокотея, Михайла Демцю, Володимира Риботицького та багатьох інших. фрагмент експозиції виставкового проєкту “100 імен: колекція Степана Давимуки” в Національному музеї ім. Андрея Шептицького (Львів), фото — Національний музей ім. Андрея Шептицького Окремий розлогий розділ виставки “100 імен: колекція Степана Давимуки” укладено з робіт представників Закарпатської школи живопису: засновників ужгородської художньої школи Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, а також їхніх учнів і послідовників Андрія Коцки, Адальберта Борецького, Василя Бурча, Василя Габди, Юрія Герца та Едіти Медвецької. представлена на виставці “100 імен: колекція Степана Давимуки” робота Едіти Медвецької-Лутак "Біля криниці" (1970-ті рр.), світлина надана Національним музеєм ім. Андрея Шептицького Виставка триватиме до 18 травня. Раніше ми також писали про великий виставковий проєкт "Марія Примаченко. Дарую Україні!", який тривав впродовж літа у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького. Тоді у п'яти виставкових залах глядачам представили близько 100 робіт української мисткині з приватної колекції. також читайте: АГЕНТ "ХУДОЖНИК". БІОГРАФІЧНУ КНИГУ ПРО МИКОЛУ ГЛУЩЕНКА ПРЕЗЕНТУВАЛИ У ЛЬВОВІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Як і наші діаспоряни, які у XX столітті за допомогою філателії збирали кошти на українську справу, дослідницький блог Underground Post (підпільна пошта) реалізував вже другий випуск власних сувенірних марок, конвертів та листівок, цього разу у кооперації з українським митцем з дуету Interesni Kazki Володимиром Манжосом (aka WaOne). Весь прибуток від реалізації накладу, як і минулого разу, буде переданий на користь українських оборонців. Underground Post реалізував другий випуск власного мейл-арту (марки, листівки та конверти) у кооперації з українським митцем Володимиром Манжосом (aka WaOne), фото - Underground Post Володимир Манжос​ — піонер мурал-арту не лише в Україні, але й на європейських теренах. Досягши у цій царині успіху, митець почав рідше творити на стінах, переключившись на живопис, графіку та кераміку. ​Свого часу WaOne працю​вав​ у Парижі в літографській студії Idem Paris. ​Колись​ ​у​ ній бували Пікассо, Міро, Матісс. Володимир Манжос — перший і поки єдиний український художник, що долучився до роботи в Idem Paris. ​Нині митець працює у Києві. частина аркушів з марками та конвертів містить підпис Володимира Манжоса та його штемпель, також блоки марок погашені спеціальним штемпелем випуску, фото - Underground Post На марці для благодійного проєкту Underground Post зображена робота художника "Не купуй російську нафту (та газ)" – це сучасна інтерпретація плаката часів Другої світової війни авторства Лоуренса Білла Сміта (США). Оригінальний плакат 1942 року закликав людей купувати військові облігації, підтримуючи цим боротьбу. Це було популярне послання: якщо ви не підтримуєте боротьбу з нацизмом купуючи військові облігації, то це скривдить ваших дітей, ставши вже їх проблемою у майбутньому. Сьогодні цивілізований світ протистоїть новій загрозі – рашизму. За весь 2022 рік РФ вдалося збільшити видобуток нафти на 2% та підвищити прибутки від експорту нафти на 20% до $218 млрд, згідно з оцінками російського уряду та Міжнародного енергетичного агентства. Прибуткам РФ допомогло загальне зростання цін на нафту на початку війни та зростання попиту після карантину через пандемію; ці тенденції також пішли на користь західним нафтовим гігантам, таким як Exxon Mobil і Shell, які повідомили про рекордні прибутки за 2022 рік. РФ також заробила $138 млрд від природного газу, що майже на 80% більше, ніж 2021 року, оскільки рекордні ціни компенсували скорочення постачання до Європи. сувенірні марки з серії "Не купуй російську нафту (та газ)" від Underground Post та Володимира Манжоса (aka WaOne), фото - Underground Post Санкції все ще недостатньо суворі, до того ж РФ залучила низку дружніх до неї країн та режимів, які допомагають їй ці санкції частково обходити. Усе це дозволяє РФ й далі знищувати українців. Головне послання філателістичного артпроєкту полягає у тому, що світ мусить відмовитись від корисних копалин держави-терориста, адже агресор не збирається зупинятись, і якщо його не спинити зараз, згодом громадянам ЄС та США, як членам НАТО доведеться воювати власноруч. Частина аркушів з марками та конвертів містить підпис митця та його штемпель, також блоки марок погашені спеціальним штемпелем випуску. Шрифт, що використовується у дизайні, створений Нілом Хасевичем, для агітаційних матеріалів УПА у 1950-х роках. Сучасну версію шрифту розробила дизайнерка Марчела Можина. сувенірний конверт з серії «Не купуй російську нафту (та газ)» від Underground Post та Володимира Манжоса (aka WaOne), фото - Underground Post Серія марок вийшла накладом у 400 одиниць, також видали 50 конвертів та 32 листівки. Замовити їх можна на сайті Underground Post, відправка здійснюється по всьому вільному світу. Більше про дослідницький блог Underground Post та феномен мейл-арту слухайте в епізоді нашого подкасту "Нотатки з мистецтва" створеного спільно з Radio Skovoroda. також читайте: БОЙОВА ГРАФІКА НІЛА ХАСЕВИЧА НА ВИСТАВЦІ У ЛЬВОВІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал наданий Underground Post Фото: Underground Post

Наїв та авангард, врятовані шедеври барокової скульптури та відеоарт з пейзажами українських міст, що потерпають від війни, — дедалі ширша міжнародна аудиторія продовжує знайомитися з українським мистецтвом. Усі закордонні артпроєкти демонструють як українці переживають війну, і як війна робить глибокий відбиток у мистецтві. Розповідаємо про сім абсолютно різних проєктів українських мисткинь та митців, які зараз відбуваються закордоном. відвідувачі виставки "Українські соняшники", Тренто (Італія), фото - MART УКРАЇНСЬКІ СОНЯШНИКИ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО ТА НОВІТНЬОГО МИСТЕЦТВА ТРЕНТО ТА РОВЕРЕТО (MART) ТРЕНТО, ІТАЛІЯ У приміщенні Палаццо делла Альбере в Тренто триває проєкт "Українські соняшники", на якому представлено 60 картин Марії Примаченко з колекції Національного музею імені Тараса Шевченка, що в Києві. Марію Примаченко називають “повелителькою наїву” та найбільш впізнаваною українською мисткинею закордоном. Марія Оксентіївна — художниця-самоук, геніальністю творів якої захоплювалися далеко за межами України навіть попри радянську залізну завісу, за якою їй довелося прожити усе життя. Радянська преса називала її «молодою колгоспною художницею з сонячно-радісної України», нівелюючи реальну глибину і дуальність картин мисткині. фрагменти експозиції "Українські соняшники", що триває у приміщенні Палаццо делла Альбере в Тренто, відділі Музею сучасного та новітнього мистецтва (MART), фото - MART Експозиція в італійському MART зібрала знакові художні твори Примаченко — строкаті натюрморти, сюжетні картини та, напевне, найбільш улюблені серед публіки зображення химерних звірів. Виставка триватиме до 4 червня. МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ КОПЕНГАГЕН, ДАНІЯ фрагмент експозиції "Музи не мовчать", фото - Ukraine House in Denmark Вкінці лютого у Копенгагені відкрилася нова культурна інституція — Український Дім у Данії. Свою діяльність культурний центр розпочав виставковим проєктом «Музи не мовчать» про українське мистецтво воєнного часу. Назва проєкту натхнення відомим висловом: "Коли лунають гармати, музи мовчать", виставка демонструє, що українська культура доводить протилежне. Проєкт об'єднав роботи понад півсотні художників з усієї України. Усі вони були створені під час війни. Влітку 2022 виставка «Музи не мовчать» демонструвалася у Львові, тепер проєкт може побачити широка європейська аудиторія. Виставка в Українському Домі в Данії триватиме до 21 травня. ЕКСПРЕСІЯ: ЛЬВІВСЬКА СКУЛЬПТУРА РОКОКО КОРОЛІВСЬКИЙ ЗАМОК НА ВАВЕЛІ КРАКІВ, ПОЛЬЩА фрагмент експозиції "Експресія: львівська скульптура рококо" у Королівському замку на Вавелі, фото 1 - Zamek Królewski na Wawelu; фрагменти скульптур Йоанна Ґеорґа Пінзеля, фото 2-3 - Andrzej Betlej У величних королівських палатах Вавеля триває виставка барокової скульптури українського скульптора Йоанна Ґеорґа Пінзеля. Більшість творів, які експонуватимуться в межах проєкту, — роботи майстра з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Представлені поліхромні та позолочені скульптури походять із костелу Всіх Святих у селищі Годовиця, розташованого неподалік Львова. У 1946 році радянська влада примусово виселила польську громаду з території села, а 1961 року костел повністю закрили. Тоді Львівська картинна галерея перевезла та прийняла на зберігання більшість скульптурних композицій Йоанна Ґеорґа Пінзеля. Починаючи з 1990-х рр. врятовані з годовицького храму скульптури експонувалися у Музеї Йоанна Ґеорґа Пінзеля у Львові. фрагмент експозиції "Експресія: львівська скульптура рококо" у Королівському замку на Вавелі, фото - Zamek Królewski na Wawelu Авраам, Самсон, Діва Марія, Святий Йоанн, Ісус Христос, ангели — перед відвідувачами виставкового проєкту розгортається драматичне дійство скульптурної пластики з серії емоційних біблійних сцен. Експозицію розмістили у двох залах. Їхній простір наче імітує інтер’єр камерного костелу, можливо, того самого в Годовиці, звідки були врятовані скульптури. Виставка триватиме до 22 жовтня 2023 року. ФУТУРОМАРЕННЯ: УКРАЇНА І АВАНГАРД KUMU ТАЛЛІНН, ЕСТОНІЯ відвідувачка виставки "Футуромарення" роздивляється роботи Олександри Екстер та Казимира Малевича, фото - KUMU Назва може здатися читачам знайомою, адже однойменний проєкт відбувався 2021 року у київському Мистецькому Арсеналі, але до Таллінна українські організатори привезли нову версію "Футуромарення". Експозиція складається з понад 100 оригінальних робіт — картин і малюнків, зразків графічного оформлення книжок й плакатів, театральних костюмів і декорацій, а також історичних фотографій та відеоматеріалів. Крім того, в експозиції виставки представлені сучасні реконструкції, виконані в техніці вишивки, 3D-моделі, а також дві мультимедійні інсталяції, які допоможуть відвідувачам зрозуміти феномен авангарду в Україні не лише в історичному, а й у сучасному контексті. відвідувачка виставки "Футуромарення" роздивляється роботу "Час" Давида Бурлюка, фото - KUMU Проєкт "Футуромарення: Україна і авангард" триватиме у талліннському Художньому музеї KUMU до 10 вересня 2023 року. КАЛЕЙДОСКОП ІСТОРІЙ. УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО 1912-2023 АЛЬБЕРТІНУМ ДЕРЖАВНИХ ХУДОЖНІХ ЗІБРАНЬ ДРЕЗДЕНА ДРЕЗДЕН, НІМЕЧЧИНА монтаж виставки “Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912-2023” у дрезденському Альбертінумі, працівники музею оглядають роботу "Лебеді" Тетяни Яблонської з колекції NAMU, фото - NAMU Попри те, що двері найбільших українських музеїв зараз зачинені для відвідувачів, їхні команди активно працюють над промоцією українського мистецтва у світі. Не встиг завершитися гучний виставковий проєкт присвячений українському модернізму, що тривав у Національному музеї Тіссен-Борнеміса, що у Мадриді, як ми дізнаємося про відкриття нової виставки у дрезденському Альбертінумі. Проєкт “Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912-2023” представить глядачам живопис, скульптуру, фотографію, інсталяцію, відео, графіку близько 50 українських художників і художниць. Твори зі своїх колекцій надали Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Національний художній музей України, Одеський художній музей, Stedley Art Foundation, Фонд родини Марії Примаченко, Довженко-Центр та ГО "Музей сучасного мистецтва". Експозицію також доповнять експонати з Art Collection Telekom і Артотеки Німецького Бундестаґу. Ця підбірка представить модерне та сучасне мистецтво з України, а також дозволить скласти уявлення про бурхливе минуле і сьогодення нашої країни. монтаж виставки “Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912-2023” у дрезденському Альбертінумі, працівники музею оглядають роботу "Хай живе 8 березня!" Оксани Павленко з колекції NAMU, фото - NAMU На вистаці “Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912-2023” у Дрездені відвідувачі зможуть побачити живопис Віктора Пальмова, Тетяни Яблонської, Катерина Білокур, Ганни Собачко-Шостак, Марії Примаченко, графіку Василя Єрмилова та багато інших робіт. Виставка триватиме до 10 вересня 2023 року. ІНСТАЛЯЦІЯ “ІЗЮМ-ЛІВЕРПУЛЬ” КАТІ БУЧАЦЬКОЇ КАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР ЛІВЕРПУЛЯ ЛІВЕРПУЛЬ, АНГЛІЯ мисткиня Катя Бучацька та її інсталяція "Ізюм-Ліверпуль" у катедральному соборі Ліверпуля, фото - visit Liverpool Проєкт української художниці Каті Бучацької "Ізюм — Ліверпуль" відтворює подорож українців, які евакуювались зі сходу України, рятуючись від війни. Для іноземців — це можливість побачити на власні очі, відчути та зрозуміти, що саме переживали українці, які полишали свої домівки після початку повномасштабного вторгнення росії. Проєкт формують 12 відеоекранів, на яких транслюється український ландшафт під час руху потяга маршрутом “Ізюм — Харків — Полтава — Миргород — Лубни — Київ — Фастів — Козятин — Вінниця — Хмельницький — Тернопіль — Красне — Львів — пункт перетину українсько-польського кордону”. Проєкт реалізовано спеціально до пісенного конкурсу "Євробачення — 2023", який незабаром відбудеться у Ліверпулі. Згідно з правилами конкурсу, після перемоги на ньому українського гурту KALUSH торік, він мав би відбуватися в Україні, але через війну це стало неможливим. Інсталяцію "Ізюм-Ліверпуль" презентували у міському катедральному соборі Ліверпуля 1 травня, там вона буде доступною для огляду до 19 травня. FROM 1914 TILL UKRAINE KUNSTMUSEUM STUTTGART ШТУТГАРТ, НІМЕЧЧИНА експозиція виставкового проєкту "From 1914 till Ukraine" у Художньому музеї Штутгарта, фотограф - Gerald Ulman На тлі тривалої війни, яку веде Росія проти України, проєкт пропонує дискусію щодо століття великих війн у Європі та її майбутнього. Виставка представляє діалог між роботами німецького митця Отто Дікса та творами сучасних українських художників та художниць, зокрема Андрія Сагайдаковського, Каті Бучацької, Дениса Саліванова, Максима Іванова, Івана Скорини та інших. Художній музей Штутгарта відомий своїм зібранням робіт Отто Дікса — знакового німецького живописця і графіка 20-го століття, що першим відобразив жах, у який війна занурює суспільство. На запрошення штутгартського музею українська платформа культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво на чолі з кураторками Катериною Семенюк та Оксаною Довгополовою розробила концепцію проєкту-інтервенції у простір постійної експозиції. В залах Großstadt (Мегаполіс) та Krieg (Війна), де експонувалися твори Отто Дікса періоду Першої та Другої світових війн, інтегрували роботи сучасних українських митців. Проєкт триватиме до 23 липня. Раніше ми також писали про те, що у постійній експозиції іншого штутгартського музею — Staatsgalerie, з’явилася ще одна скульптура Олександра Архипенка. Донедавна тут була представлена лише одна його робота — «Плоский торс» у мармурі, зараз відвідувачі можуть оглянути ще одну роботу українського скульптора — також «Плоский торс», але вже у бронзі. також читайте: "НЕ РОСІЙСЬКІ" — ЩО САМЕ ЗМІНИЛОСЯ У КОМУНІКАЦІЇ МУЗЕЮ СТЕДЕЛЕК ЩОДО МАЛЕВИЧА ТА АВАНГАРДУ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: MART, Ukraine House in Denmark, Andrzej Betlej (Краківський королівський замок на Вавелі/Zamek Królewski na Wawelu), KUMU, NAMU, visitLiverpool, Gerald Ulmann (Художній музей Штутгарта/Kunstmuseum Stuttgart)