24 січня 2023 року глинянський текстиль було внесено до реєстру нематеріальної культурної спадщини України. З цієї нагоди у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відкрився виставковий проєкт про історію та перспективи глинянського візерункового текстилю, зокрема глинянського килимарства. гості на вернісажі виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові на тлі килима "Пава", виконаного артстудією "Zena" за проєктом Павла Ковжуна (1920-1930-х рр.); фото — Іван Станіславський "На підготовку виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" було обмаль часу, — розповідає співкураторка проєкту Любава Собуцька, керівниця відділу народного мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. — Вкінці травня проєкт затвердили у музейному календарі, вернісаж планували на 30 червня, але така дата виявилася нереальною. Річ у тому, що не всі килими були готові до експонування. Ми підібрали ті, які перебувають у найкращому стані збереження. Наші реставратори зробили колосальну роботу, аби, перед зустріччю з глядачами, килими мали найкращий вигляд". реставратори зробили колосальну роботу, аби, перед зустріччю з глядачами, килими мали найкращий вигляд гостя вернісажу "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський Зеновія Шульга та Любава Собуцька, кураторки проєкту, відібрали знакові пам'ятки з колекцій Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, Історико-краєзнавчого музею у Винниках, Львівського історичного музею, Львівського музею історії релігії, Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Музею ткацтва та килимарства у Глинянах, Львівської національної академії мистецтв, Центрального державного історичного архіву України, а також з приватних колекцій, зокрема зі збірок співкураторки пані Шульги та Артстудії "Zena". Експозицію сформували з понад 50 автентичних та сучасних зразків глинянського візерункового текстилю Любава Собуцька, співкураторка виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Тетяна Буняк Зеновія Шульга розповідає, що був такий період на початку 1990-х років, коли музеї закупляли глинянські килими, аби вони не втратилися у коловороті історії. Переважна більшість експонованих на виставці килимів збереглися саме завдяки активній роботі пані Шульги, мисткині, професорці кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв. килим "Зорі" (фото 1 - фрагмент, фото 2 - в експозиції) Зеновії Шульги, співкураторки виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський (1), Тетяна Буняк (2) ГЛИНЯНСЬКИЙ КИЛИМ. ПОЧАТОК Історія глинянського художнього текстилю розпочалась у 1885 році зі створення ткацької школи та Ткацького товариства у Глинянах. Згодом, у 1894 році, там заснували Державну школу візерункового ткацтва, а в 1910 році – Польське ткацьке товариство «КИЛИМ» (Polskie Stowarzyszenie Tkackie „KILIM” w Glinianach). Глинянські художні тканини, жакардові портретні зображення і, зокрема, килими були широко знані як вироби найвищої якості, бо виготовляли їх висококваліфіковані ткачі, а проєктували знані митці. килим "Подільський" виготовлений у Глинянах в 1910-х роках, автор проєкту невідомий, фото — Тетяна Буняк ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І РОЗКВІТ ПРОМИСЛУ ПІСЛЯ НЕЇ Події Першої світової війни зупинили розвиток успішного килимового виробництва, обладнання ткацьких майстерень було знищене. Проте невдовзі ткацький промисел у Глинянах відродив підприємець Михайло Хамула, більшість оригінальних виробів, які збереглися до нашого часу, створено саме на його фабриці у Глинянах в період з 1921 по 1939 рр.. "Оскільки будівлі фабрики вціліли, польська влада виставила їх на аукціон. Михайло Хамула виграв торги, вклав кошти у перезапуск і модернізацію килимової фабрики. Бізнес був дуже успішним. До 1939 року у нього було близько 500 працівників, продукцію продавав у Європі, мав свої крамниці не лише у Львові, Станіславові (нині Івано-Франківськ - ред.), Тернополі, але й у кількох містах Польщі. Возив свою продукцію на міжнародні виставки", — розповідає співкураторка виставки Любава Собуцька. гість вернісажу "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" на тлі кили "Бочка" (поч. ХХ ст.) за проєктом Василя Цьоня; фото — Іван Станіславський Проєктували рисунки глинянських килимів викладачі Промислової школи у Львові, художники-емігранти зі Сходу України, учні Мистецької школи Олекси Новаківського, представники Краківської та Варшавської академій мистецтв. Ткані вироби з Глинян завойовували нагороди на численних виставках, зокрема у Празі, Відні, Парижі, Мілані, Познані, Нью-Йорку. "У міжвоєнне двадцятиліття промисел був таким успішним, що за короткий у Глинянах виникла ціла низка приватних килимарських майстерень, — каже пані Собуцька. — Зразки роботи таких майстерень можна побачити у третьому залі нашої виставки, поруч з килимами фабрики Хамули". Третій зал експозиції й справді вражає, він має назву “Килимове шаленство”. Це, до речі, була робоча назва усього виставкового проєкту, яку запропонувала пані Зеновія Шульга. гості виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у залі “Килимове шаленство” та фрагмент експозиції, фото — Тетяна Буняк У глинянських килимах можна простежити наслідування східних традицій килимарства і вплив так званої "гуцульської сецесії". В міжвоєнний період на фабриці у Глинянах втілювано наймодерніші напрями та стилі мистецтва: український модерн, кубізм, футуризм, ар-деко, супрематизм, експресіонізм тощо. На жаль, імена художників, які створювали ескізи для килимів часто є невідомими. Допоміг у такій ідентифікації альбом зі зразками килимів "Глиняни. Місто моїх килимів" авторства Михайла Хамули. Його примірник представлений на виставці. в міжвоєнний період на фабриці у Глинянах втілювано наймодерніші напрями та стилі мистецтва: український модерн, кубізм, футуризм, ар-деко, супрематизм, експресіонізм альбом "Глиняни. Місто моїх килимів" Михайла Хамули в експозиції виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові, фото — Тетяна Буняк “Ми його дуже довго шукали по бібліотеках, по музеях, і ніхто не мав такого альбому. Але наша колега-реставраторка Віра Бунда, яка сама родом з Глинян, якимось чином змогла дістати цей фоліант і передала його для експозиції”, — розповідає пані Собуцька. За цим альбомом вдалося ідентифікувати багато килимів. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА РАДЯНСЬКА ОКУПАЦІЯ 1939 року фабрику Михайла Хамули націоналізували. На її основі створили артіль "Визволення" (1939–1941), яку після Другої світової війни перейменували на артіль "Перемога" (1948-1968). Там почали продукувати килими смугастого типу. Радянський спосіб виробництва зобов’язував спрощувати рисунки та колористику, тож килими з мистецьких творів перетворилися на "метри квадратні килимової продукції". килими з мистецьких творів перетворилися на "метри квадратні килимової продукції" фрагмент експозиції "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Тетяна Буняк В колекції Зеновії Шульги є й проєкти килимів радянського періоду. Виставка "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" не оминає увагою цього періоду і представляє один експонат — килим 1960-х років. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ З відновленням Української держави в 1991 році та з відкриттям західних ринків глинянські килими не витримали конкуренції. Сьогодні де-факто фабрика не функціонує. Щоправда, відбувалися непоодинокі спроби її відродження. Так, наприклад, 1996 року за ініціативи Зеновії Шульги низка українських художників створила авторські проєкти килимів, реалізовані зразки яких уже того самого року було експоновано на великій виставці «Відродимо глинянський килим» в Національному музеї у Львові. фрагмент експозиції виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський Згодом Зеновія Шульга започаткувала мистецький проєкт «Екологічний ракурс», до якого долучилося чимало художників з України та з-за кордону. У межах проєкту відбуваються літні пленери, художні виставки, фестивалі, міжнародні наукові конференції, видання наукової літератури, які мають єдину спільну мету – відродження виробництва художніх тканин, зокрема килимів, у Глинянах. гості вернісажу виставки "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" у Національному музеї у Львові; фото — Іван Станіславський Виставка "Глинянський килим: минуле чи майбутнє?" — ще один крок до втілення цієї мети, кажуть організатори. Нагадаємо, що у Національному музеї у Львові триває ще один великий виставковий проєкт - "VICTORY" мисткині Катерини Косьяненко. У роботах Косьяненко уважний глядач одразу розпізнає мотиви мистецтва епохи італійського та нідерландського Відродження, лики святих з давніх українських ікон та фресок, дещо з народних картин про Козака Мамая, окремі риси творчої манери бойчукістів. Виставка триватиме до 23 липня. також читайте: "СИЛА КРИХКОСТІ" - ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО НОВУ ВИСТАВКУ ВІДРОДЖЕНИХ ІНТЕР’ЄРНИХ ПАННО ОЛЬГИ РАПАЙ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Тетяна Буняк, Іван Станіславський

Національний музей українського народного декоративного мистецтва, що у Києві, презентував другу частину проєкту “Сила Крихкості”, присвяченого віднайденню, дослідженню та реставрації інтер’єрних панно скульпторки-керамістки Ольги Рапай. фрагменти інтер'єрного панно Ольги Рапай, представленого на виставці "Сила крихкості" фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва На виставці представлені твори, які у 1980-х роках були окрасою інтер’єрів київського готелю «Братислава», а потім довгий час вважалися втраченими. Монументальні барельєфи цієї серії мають історичну тематику, це — узагальнені середньовічні образи, що наче виринають з небуття – "Птах Сірін", "Витязь", "Княгиня Ольга" та інші, а також жанрові сценки з життя словаків (своєрідний омаж до назви готелю) – "Збір яблук", "Застілля", "Оранка", "Жнива". Як зазначила Генеральна директорка Національного музею українського народного декоративного мистецтва, це своєрідний подарунок киянам більшість з яких не бачили ці мистецькі твори Ольги Рапай. Адже у лихі 90-ті після реконструкції готелю ця частина творчого доробку мисткині знаходилась в неналежному стані. І тільки завдяки ентузіазму, високій фаховій майстерності членів Асоціації мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів України вдалося відродити інтер’єрну кераміку готелю та презентувати широкому загалу. це своєрідний подарунок киянам більшість з яких не бачили ці мистецькі твори Ольги Рапай фрагмент інтер'єрного панно Ольги Рапай "Застілля", представлений на виставці "Сила крихкості", фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва Організатори проєкту розповідають, що процес дослідження, реставрації та консервації втрачених настінних панно Ольги Рапай тривав близько року. «У ці роки, коли російські вандали руйнують наші святині, наші міста, убивають людей і хочуть зруйнувати нашу пам'ять, українські реставратори наново відроджують величезний пам’ятник культури. Твори Ольги Рапай, на мою думку, споріднені з роботами Марії Примаченко дитячим сприйняттям світу, яке руйнує, знищує зло», – зазначила Катерина Рапай, донька художниці. твори Ольги Рапай споріднені з роботами Марії Примаченко дитячим сприйняттям світу, яке руйнує, знищує зло барельєф Ольги Рапай "Птах Сірін", представлений на виставці "Сила крихкості", фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва Важливо, що виставкова експозиція побудована за тим же принципом, який заклала у свій задум авторка, підкреслила кураторка проєкту Оксана Циганок. Вона також розповіла, що реставрація цього циклу творів тривала досить довго з огляду на те, що потрібно було спершу атрибутувати розібрані та пошкоджені фігури, відпрацювати методику реставраційних дій та розробити технологію кріплення для переміщення та експонування творів. фрагменти інтер'єрного панно Ольги Рапай, представленого на виставці "Сила крихкості" фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва Символічною кульмінацією вернісажу стала презентація автографа Ольги Рапай, закарбованого у кераміці. Він завершував інтер’єрні панно в готелі «Братислава» і став дорогоцінною знахідкою реставраторів, які віднайшли його серед уламків та пошкоджених скульптур і теж попрацювали над ним. Відтепер цей раритет, який розміщено в окремому стенді, як і раніше завершуватиме виставкову експозицію. автограф Ольги Рапай, закарбований у кераміці, його презентували на виставці "Сила крихкості" фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва Виставку “Сила Крихкості” можна оглянути до 25 серпня 2023 року. Нагадаємо, що у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває виставка “Марія Примаченко. Початок”, яка презентує близько 50 ранніх творів видатної художниці з музейної колекції, створених протягом 1936-1937 років. Про мисткиню Ольгу Рапай Ольга Рапай (1929–2012) – скульпторка-керамістка, авторка декоративної та монументальної керамічної пластики в порцеляні, майоліці та шамоті. Народилася в Харкові. Мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові. В 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.). Потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки. Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного та Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка. також читайте: «ЧАСТИНА ТВОРЧОГО СПАДКУ КРИЧЕВСЬКОГО У ВАС ВДОМА». ВИДАВЕЦЬ ОЛЕКСАНДР САВЧУК ПРО СВІЙ НОВИЙ ПРОЄКТ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва

У новому розділі детально описані та продемонстровані традиційні прикраси та предмети побуту, а також обряди й традиції кримських татар. Бахчисарай (1857), Фрідріх Гросс колекція Національного музею історії України Матеріал про кримських татар перекладений кримськотатарською та англійською мовами, він органічно доповнює онлайн-простір української культури на платформі Google Arts & Culture — "Україна поруч" (Ukraine is Here). Розділ має на меті показати культуру кримських татар як живе явище з безперервними традиціями, які досі впливають на цінності суспільства, є частиною повсякдення, політичної культури та взаємин із навколишнім світом і людьми. Традиційна культура цієї спільноти століттями поєднувала в собі окремі риси різних цивілізацій: середземноморської, близькосхідної, центральноазійської. Але вона вибудувала власну ідентичність та самобутність в унікальному етнічному мереживі Криму. розділ про культуру кримських татар на Google Arts & Culture В онлайн-просторі "Україна поруч" українська культура репрезентована чотирма розділами: Культура, Архітектура, Мистецтво та Природа. Користувачі платформи можуть віртуально побувати на екскурсіях українськими музеями та галереями, а також дослідити фізичну та контекстну інформацію про твори мистецтва. Google Arts & Culture — одна із найбільших онлайн-платформ з творами мистецтва та культурними артефактами від партнерських організацій по всьому світу (міністерства культури, музеї, мистецькі/культурні фонди). Раніше ми також писали про виставковий проєкт "MIRAS. Спадщина", присвячений культурі кримських татар. Він відбувався у Скарбниці Національного музею історії України. Тоді відвідувачі мали унікальну можливість доторкнутися до речей, які характеризують історію, мову й культуру кримськотатарського народу. А у січні 2022 року у Національному художньому музеї України презентували аудіогід кримськотатарською мовою. також читайте: АУДІОГІДИ УКРАЇНСЬКОЮ ЗАПУСТИЛИ В МУЗЕЇ АЛБАНІЇ ТА БІБЛІОТЕЦІ ІРЛАНДІЇ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Google Arts & Culture

У лондонській Saatchi Gallery відбулося відкриття виставки творів Марії Примаченко зі збірки родини художниці. Твори мисткині демонструються у Британії вперше. виставка робіт Марії Примаченко з приватної колекції родини художниці триватиме у лондонській галереї Saatchi до кінця літа, фото - Saatchi Gallery, London На виставці представлено 23 роботи Марії Оксентіївни. Багато з них — двосторонні, що дає уявлення про творчі процеси та методи мисткині-самоука. Ці твори спочатку задумувалися як ілюстрації до дитячої книги й розповідають про життя в маленькому селі на Київщині через магічні та наївні образи. "У цій виставці нам було важливим передати силу особистості Марії Примаченко. Вона була дуже мудрою, доброю, рішучою, відкритою до світу. Вона вклала свій світогляд і філософію у роботи. Але хочу підкреслити, що її роботи відображають не лише її внутрішній світ, але й зовнішній світ, з усіма його повсякденними справами, проблемами та турботами, які були для Марії важливими. Тому її мистецтво наповнене щирістю, яка долає час і кордони", — каже Анастасія Примаченко, внучка Марії Примаченко. її мистецтво наповнене щирістю, яка долає час і кордони "Пряла я на прялці" (1982) Марія Примаченко робота представлена на виставці у лондонській галереї Saatchi, фото - Saatchi Gallery, London На вернісажі також було презентовано концепцію музейного комплексу Марії Примаченко, яку створила архітекторка та дизайнерка Вікторія Якуша. Створення меморіально-художнього музейного комплексу присвяченого життю та творчості художниці — основна мета Фонду родини Марії Примаченко. Його хочуть збудувати у рідному селі художниці — Болотні, що у Київській області. У комплексі буде музей, а також простір, де зможуть творити сучасні художники. "Ми активно працюємо над створенням музейного комплексу на території будинку, де жила Марія Примаченко. Він включатиме музейну частину, де будуть виставлені її роботи та особисті речі, а також резиденцію для сучасних художників. Митці матимуть можливість перебувати там певний період, черпаючи натхнення з цієї атмосфери та втілюючи власні творчі ідеї. Після перемоги України, це буде місце сили, яке зможе прийняти гостей з усього світу", — каже Наталія Гнатюк, партнерка Фонду родини Марії Примаченко та співкураторка лондонської виставки. після перемоги України, це буде місце сили, яке зможе прийняти гостей з усього світу Лондонська виставка в Saatchi Gallery реалізована Посольством України у Великій Британії спільно з Фондом родини Марії Примаченко. Нагадаємо, що зараз у Києві тривають одразу дві виставки робіт Примаченко. Національний музей українського народного декоративного мистецтва запрошує на виставку “Марія Примаченко. Початок”, яка презентує близько 50 ранніх творів видатної художниці з музейної колекції, створених протягом 1936-1937 років. А в Українському Домі відбувається унікальний проєкт "Марія малює" – 100 невідомих творів Примаченко. На виставці представлені картини легендарної українки з приватної колекції київського мистецтвознавця Едуарда Димшица, які раніше ніколи не виставлялися. Це буде їх перша публічна зустріч з глядачем. Раніше ми також писали, що у травні 2022 картина Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» стала найдорожчим лотом за всю історію благодійних аукціонів в Україні, ця робота пішла з молотка за пів мільйона доларів. також читайте: ОГОЛОШЕНО КУРАТОРІВ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ УКРАЇНИ НА 60-Й ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Візуальні матеріали: Saatchi Gallery, London

Радянський герб на щиті столичного монумента "Батьківщина-мати" змінять на Тризуб в межах проєкту "Тризуб Батьківщини", повідомив сьогодні на брифінгу Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України. монумент "Батьківщина-мати" у Києві, фото - Denis Zalevskiy on Unsplash Заміна герба СРСР розпочнеться вже у липні. Замість нього зʼявиться український тризуб. Оновлений щит пам'ятника "Батьківщина-мати" представлять до Дня Незалежності України 24 серпня. "Нарешті українці позбудуться герба СРСР, а на щиті монумента "Батьківщина-мати" з'явиться тризуб. Саме цей символ сьогодні втілює не тільки почуття національної гідності, а й підкреслює історичний спадок та велич українців. Так Україна продовжує долати негативні наслідки комунізації та русифікації", — зазначили у міністерстві. За словами міністра, вартість проєкту — 28 млн грн. Роботи профінансують благодійники, бюджетні кошти не залучатимуться. Наразі проєктною організацією ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій ім. В. М. Шимановського" вже розроблено проєкт заміни герба СРСР на Тризуб. Новий герб – це об’ємна (не пласка) конструкція. Для її улаштування використовується 2 типи металу: нержавіюча сталь українського виробництва "Запоріжсталь" Групи Метінвест (Метінвест безкоштовно виготовить та передасть державі частину сталі для нового герба-тризуба) та закордонного виробника. Сам монумент "Батьківщина-мати" було вироблено зі сталі "Запоріжсталі", "Азовсталі" та ММКІ. Серед донорів та партнерів проєкту "Тризуб Батьківщини" — Монобанк, Ощадбанк, ПУМБ, Нова Пошта, АТБ, ПриватБанк, Український Аграрний Холдинг, Перша Приватна Броварня, КАН Девелопмент, ОТП Банк, WOG. фото - Artem Zhukov on Unsplash Скульптор проєкту – Олексій Пергаменщик. Випускник Республіканської Художньої школи та Національної Академії Образотворчого Мистецтва та Архітектури. Митець заснував творчу майстерню "Пергамос" і займається різьбленням у камені без використання гіпсової моделі. Онук та нащадок одного з авторів скульптури "Батьківщина-мати" – скульптора Василя Бородая – підтримує ідею заміни радянської символіки на скульптурі на тризуб. Він вважає це вимогою часу, історичною справедливістю та свідченням нової реальності. також читайте: ОГОЛОШЕНО КУРАТОРІВ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ УКРАЇНИ НА 60-Й ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Denis Zalevskiy, Artem Zhukov (Unsplash)

Галерея королівських колекцій (Galería de las Colecciones Reales) відкрилася у Мадриді 29 червня. Новий виставковий простір зібрав найцінніші скарби іспанської корони. інтер'єр нової Галереї королівських колекцій у Мадриді, фото - Patrimonio Nacional Будівлю музеї спроєктувало бюро Mansilla + Tuñón. Перед архітекторами стояло непросте завдання органічно вписати нову будівлю в історичний ансамбль Королівського палацу та собору Альмудена. Загальна площа музею становить 40 тис. кв. м. Для відвідувачів зараз доступні 3 великих виставкових зали та археологічний зал, в якому можна побачити рештки міського муру та воріт IX століття (їх виявили під час будівництва нового музею). Вартість будівництва Галереї королівських колекцій — 173 мільйони Євро, це — наймасштабніший та найдорожчий музейний проєкт в Іспанії за останні кілька десятиліть. будівлю нового музею органічно вписали в історичний ансамбль міста, фото - Patrimonio Nacional На момент відкриття музею в його експозиції було представлено 650 експонатів, всі вони належать до великої королівської колекції, яка налічує близько 160,000 цінних предметів. Тут можна побачити роботи Дієго Веласкеса, Франциско Гойї та Караваджо, давні гобелени, предмети іспанського декоративно-ужиткового мистецтва, зброю королівські карети. Робота над створенням музею тривала понад два десятиліття. Сама ж ідея створення Галереї королівських колекцій виникла ще у 1930-х роках, але тоді будівництву завадила громадянська війна. інтер'єри нової Галереї королівських колекцій у Мадриді, фото - Patrimonio Nacional Раніше ми писали про те, що в Національному музеї Тіссен-Борнеміса, який також розташований у Мадриді, відбулася виставка «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х». Її організатори кажуть, що цей проєкт став першим комплексним дослідженням українського художнього модернізму закордоном. В Іспанії виставка експонувалася з листопада 2022 до травня 2023 року, а потім переїхала до кельнського Музею Людвіга, де триватиме до 24 вересня. також читайте: У ЛУВРІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА ІКОН З КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ БОГДАНА І ВАРВАРИ ХАНЕНКІВ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: Patrimonio Nacional

Національний музей українського народного декоративного мистецтва запрошує на виставку “Марія Примаченко. Початок”, яка презентує близько 50 ранніх творів видатної художниці з музейної колекції, створених протягом 1936-1937 років. фрагмент афіші виставки "Марія Примаченко. Початок", фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва Роботи, які представлять на виставці були створені під час роботи Марії Примаченко в Експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської Лаври, куди її запросила у 1935 році художниця Тетяна Флору. У майстернях Марія Примаченко працювала впродовж 1935–1938 років. “В цей час нікому невідома поліська майстриня розпочала серію малюнків, якими заявила про себе як про художника з особливим світобаченням, аналогів якому немає ані в українському, ані у світовому мистецтві”, - розповідають у музеї. Серед виставкових експонатів представлять й керамічні твори, які були цікавим експериментом Марії Оксентіївни під час роботи художниці в майстернях. Дотримуючись народних традицій, майстриня використовувала керамічну форму, як поверхню для власних композицій. "Мавпа та окуляри" Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва Маючи вроджену схильність до гри уяви, фантазій та казковості Марія Оксентіївна створила цілий світ фантастичних істот, звірів, птахів, який вперше показали на виставці 1936 року в Києві, а згодом й в інших містах країни. У 1937 році деякі малюнки цієї серії експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі. У 1937 році деякі малюнки цієї серії експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі. Свої перші картини Марія Примаченко ніяк не називала. Відповідно до задуму художниця вигадувала колір своїх персонажів – чорний, синій, фіолетовий. Тому її ранні роботи мають відповідну назву – «Чорний звір», «Коричневий звір», «Червона мавпа», «Синій лев», «Зелений слон». Героями ранніх примаченківських малюнків також стали образи відомих українських казок та літературних творів – «Лебідь, рак та щука», «Лисиця та журавель», «Мавпа та окуляри», «Запорожець за Дунаєм» та інші. "Зелений слон" (1936) Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва Виставка відкриється 1 липня й триватиме до 31 серпня. Раніше ми вже писали про іншу виставку творів Марії Примаченко, яка відбувалася у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва весною. Тоді відвідувачі могли побачити 22 роботи з циклу мисткині, який називається «Людям на радість». Його експонували на виставці 1966 р. у Києві у Спілці художників України й за нього Марія Оксентіївна отримала звання лауреата Державної премії імені Т.Г. Шевченка. Напередодні Національний центр “Український Дім” також анонсував виставку робіт Марії Примаченко, на якій покажуть 100 картин мисткині з приватної колекції, які раніше ніколи не виставлялися. Нагадаємо, що у травні 2022 картина Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» стала найдорожчим лотом за всю історію благодійних аукціонів в Україні, ця робота пішла з молотка за пів мільйона доларів. також читайте: «ЧАСТИНА ТВОРЧОГО СПАДКУ КРИЧЕВСЬКОГО У ВАС ВДОМА». ВИДАВЕЦЬ ОЛЕКСАНДР САВЧУК ПРО СВІЙ НОВИЙ ПРОЄКТ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

“Ермітаж-Амстердам” — колишній нідерландський сателіт російського державного музею “Ермітаж” змінює назву. Таким чином інституція прагне ще більше дистанціюватися від Росії. музей "Ермітаж-Амстердам", фото - Eva Bloem/Hermitage Amsterdam Facebook 2022 року “Ермітаж-Амстердам” оприлюднив заяву про те, що розриває усі зв’язки з Росією попри багаторічну тісну співпрацю. У документі зазначалося, що впродовж довгого часу амстердамський Ермітаж дистанціювався від політичних подій у путінській Росії, адже політика — це про реалії повсякденного життя, тоді як увага інституції була зосереджена на мистецьких скарбах, які охоплюють століття. Втім вторгнення Росії на територію України на початку 2022 року змінило такий “мистецтво поза політикою” підхід інституції, вони заявили про припинення співпраці з російським музеєм-патроном і достроково закрили виставку “Російський авангард / Революція у мистецтві”, яка тривала у їхніх експозиційних залах у лютому 2022 року. Цього тижня “Ермітаж-Амстердам” оголосив ще й про зміну назви. Тепер музей називатиметься H’ ART Museum. Ребрендинг набере чинності з 1 вересня 2023 року. Лоран Ле Бон, директор Центру Помпіду, Аннабель Бірні, директорка H'ART Museum, Стефані Стебіч, директорка Смітсонівського музею американського мистецтва, Пол Мостерд, замісник диретора H'ART Museum, фото - Eva Bloem Про перейменування музею оголосила його директорка Аннабель Бірні. На зміну старому партнеру вже знайшлися нові — це Британський музей, Центр Помпіду та Смітсонівський музей американського мистецтва. “Це новий захопливий крок для нас, сучасна та перспективна модель. Спираючись на наш досвід міжнародної співпраці, зараз ми розправляємо крила. Наша експозиційна програма відображатиме час, у якому ми живемо. Ми показуватимемо великі художні виставки та камерні мистецькі проєкти”, — коментує інституційні зміни Аннабель Бірні. відвідувачі "Ермітаж-Амстердам" по дорозі на виставку “Російський авангард / Революція у мистецтві”, фото - Evert Elzinga/Hermitahe Amsterdam Facebook Співпрацю з петербурзьким Ермітажем нідерландський музей припинив у березні 2022, тоді ж були відкликані й експонати виставки “Російський авангард / Революція у мистецтві”. Невдовзі після цього музей оголосив про ребрендинг та анонсував серію виставкових проєктів присвячених нідерландському мистецтву. Серія називалася Dutch Heritage Amsterdam. У пресі зустрічалися версії, що така назва була не випадкова, бо “heritage” було співзвучним до “hermitage”. Сайт “Амстердамського Ермітажу” впродовж певного часу не діяв, відвідувачі автоматично перенаправлялися на сайт dutchheritageamsterdam.com, але зараз цей алгоритм вже не діє і сайт нідерландського ермітажу знову працює. Розрив з російською патронатною інституцією привів “Ермітаж-Амстердам” до відчутної фінансової скрути. Минулого року музей активно шукав альтернативні джерела фінансування, які, ймовірно, таки знайшлися, адже вже було оголошено про перший виставковий проєкт в новому H’ ART Museum — виставку творів Кандинського, яка готується спільно з Центром Помпіду. Така зміна інституцією своєї назви задля дистанціювання від країни-агресора — не поодинокий випадок, раніше ми писали про те, як неприбуткова дослідницька організація Russian Avant Garde Art Research Project змінила назву на The Avant Garde Art Research Project та навіть стала партнером масштабного українського артпроєкту. також читайте: ОГОЛОШЕНО КУРАТОРІВ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ УКРАЇНИ НА 60-Й ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Наступного тижня в Українському Домі відкриється унікальний проєкт "Марія малює" – 100 невідомих творів Примаченко. На виставці будуть представлені картини легендарної українки з приватної колекції київського мистецтвознавця Едуарда Димшица, які раніше ніколи не виставлялися. Це буде їх перша публічна зустріч з глядачем. фрагмент афіші виставки "Марія малює", фото — Український Дім Велику частину експозиції становитимуть роботи, що стали реакцією художниці на пережите: війну, загибель коханого на фронті, окупацію, бої за Київщину та післявоєнні злидні, Чорнобильську трагедію. Поруч зі знайомими нам образами фантастичних істот та квіткових декоративних панно у картинах акцентується тема боротьби добра і зла, в якій добро незмінно перемагає. Минулого літа, коли більшість великих музеїв України не наважувалася на масштабні експозиції, Едуард Димшиц ризикнув виставити роботи Примаченко зі своєї колекції у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. Великий виставковий проєкт "Марія Примаченко. Дарую Україні!" тривав у Львові впродовж усього літа. Тоді у п'яти виставкових залах глядачам представили близько 100 робіт української мисткині з приватної колекції. Щовихідних впродовж кількох місяців поспіль перед музеєм збиралися черги охочих потрапили на виставку. світлини з виставкових залів Національного музею у Львові ім. А. Шептицького під час експонування проєкту "Марія Примаченко. Дарую Україні", фото — Дар'я Мазурік Після "львівських аншлагів на Примаченко" настав час "київських". Восени 2022 в Українському Домі презентували виставку "Врятоване". На ній представили 14 картин Марії Оксентіївни, які дивом вціліли після російського ракетного обстрілу Іванківського історико-краєзнавчого музею. Нагадаємо, що вкінці лютого 2022 року стало відомо, що у селищі міського типу Іванків, що на Київщині, російські війська знищили місцевий музей, в якому зберігалися унікальні твори Марії Приймаченко. Згодом з'явилася інформація, що деякі картини вціліли, саме їх й експонували на виставці в Українському Домі. Виставка мала великий успіх та показала, наскільки нам потрібне світло, натхнення і сили, наскільки важливо мати зв'язок зі своїм культурним кодом саме зараз. Люди шикувалися у довжелезні черги, аби побачити твори, в буквальному сенсі відвойовані у вогню. черги на виставку "Врятоване" перед Українським Домом у Києві восени 2022, фото — Український Дім “Ми готували цей проєкт з особливим настроєм та усвідомленням відчуття опори, землі, коріння, чогось дуже рідного, що так потужно промовляє з картин Марії Примаченко, — розповідає про виставку "Марія малює" Ольга Вієру, директорка Українського Дому. — Ця виставка глибоко резонує з нашим баченням актуалізації пластів і феноменів українського мистецтва. "Про_Українське" — так називається один з головних проєктів Українського Дому, і виставка невідомих творів Марії Примаченко – саме про це”. Виставку "Марія малює" можна буде відвідати вже з 7 липня, проєкт супроводжуватиме публічна освітня програма: лекції, обговорення, майстер-класи. Нагадаємо, що у травні 2022 картина Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» стала найдорожчим лотом за всю історію благодійних аукціонів в Україні, ця робота пішла з молотка за пів мільйона доларів. також читайте: ОГОЛОШЕНО КУРАТОРІВ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ УКРАЇНИ НА 60-Й ВЕНЕЦІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Сьогодні зранку у Львові відбувалося цікаве дійство: краном на площу перед Оперним театром розвантажили фрагменти кількаметрової скульптури (окремо велетенські ноги та тулуб) і почали монтаж. У невеликій юрбі, що спостерігала за роботою, найпопулярнішою версією того, що відбувається, були здогадки про грандіозну декорацію для чергової театральної вистави. Але зовсім скоро стало зрозуміло, що велетень залишається підпирати стіни театру, в прямому значенні цього виразу. скульптура Містер Арбітріум італійського митця Емануеле Джіаннеллі у Львові, фото - [esthète] Газета Монументальна інсталяція біля Львівського національного театру опери та балету стала для львів'ян та гостей міста абсолютним сюрпризом. “Я нікому нічого не розповідав про цю подорож Містера Арбітріума. Сьогодні він прибув до Львова. Не казав нічого, бо не хотів наврочити, та й не хотів псувати сюрприз”, — написав у своєму інстаграмі автор твору, італійський митець Емануеле Джіаннеллі Скульптура називається “Містер Арбітріум”. Її висота — п’ять із половиною метрів. У Львові її встановили саме на День Конституції як символ підтримки українського народу, зазначив під час відкриття проєкту мер міста Андрій Садовий. скульптура Містер Арбітріум італійського митця Емануеле Джіаннеллі у Львові, фото - [esthète] Газета «Для мене, як для архітектора, цікавий перш за все елемент діалогу між архітектурою і скульптурою. Для мене вся квінтесенція цієї скульптури знаходиться між долонями Арбітріума і монументальною стіною Львівської опери", — каже головний архітектор Львова Антон Коломєйцев. В описі до проєкту йдеться, що могутня енергійна фігура одночасно штовхає й підтримує, в цьому й полягає символізм твору. Містер Арбітріум уособлює волю людини, яка прагне визначити себе перед обличчям подій, в цьому він схожий до українського народу в драматичний час війни, який здатний вистояти, не зупиняючись у найтяжчу хвилину, і відкинути ворога своєю залізною волею. скульптура Містер Арбітріум італійського митця Емануеле Джіаннеллі у Львові, фото - [esthète] Газета Інсталяція скульптури — це подарунок місту. Кураторкою проєкту стала мисткиня Розі Фонтана. Артоб’єкт пробуде у Львові до 15 жовтня. Він вже був у Мілані, Флоренції та інших італійських містах, а після Львова Містер Арбітріум поїде до Брюсселя. також читайте: У ЛУВРІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА ІКОН З КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ БОГДАНА І ВАРВАРИ ХАНЕНКІВ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал та фото: Ія Степанюк

Міністерство культури та інформаційної політики України сьогодні, 28 червня, оприлюднило результати фінального засідання Конкурсної комісії з відбору Куратора національного культурного проєкту для представлення України на 60-й Венеціанській бієнале сучасного мистецтва. Україну представлятиме мистецький проєкт "Плетіння сіток" під кураторством Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького (ГО "Українська фотографія"). Вікторія Бавикіна та Максим Горбацький Фото - Open Eye Gallery/Facebook Відповідно до творчого задуму кураторів, проєкт під робочою назвою “Плетіння сіток” звертається до метафори плетіння маскувальної сітки як спільної дії, що одночасно дозволяє та допомагає емансипації кожного її учасника. Три мистецькі роботи, зібрані в проекті, покажуть глядачу різні спільні досвіди, шляхи переживання цих досвідів та можливості їх комунікації. Важливою умовою всіх трьох проектів є роль художника/художниці як фасилітатора/фасилітаторки, що підтримують різні голоси, допомагають їм проявитись у спільній дії. Як зазначила голова Конкурсної комісії Тетяна Філевська, у своєму виборі конкурсна комісія керувалась критеріями, які визначають потенційно успішний проект на бієнале, зокрема: актуальність кураторського проекту у світовому культурному контексті; відповідність теми глобальному порядку денному, інституційна спроможність заявника, використання можливостей приміщення павільйону, яке є досить важким для роботи. Також комісія враховувала контекст представлення України на Венеціанській бієнале сучасного мистецтва в попередні роки. За цими критеріями найпереконливішою була заявка кураторів Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького, які разом з митцями, дизайнерами, архітектором запропонували колективне висловлювання, що відповідає на загальну тему Венеційської бієнале та водночас глибоко занурює глядача в український контекст. Авторами проєкту стали Катя Бучацька, Андрій Достлєв, Лія Достлєва, Андрій Рачинський, Даніїл Ревковський; архітектором проєкту — Олександр Бурлака; дизайнером проєкту — Міша Букша; координаторкою — Олена Касперович. Наступна виставка сучасного мистецтва у Венеції проходитиме з 20 квітня по 24 листопада 2024 року. також читайте: МІСТЕР АРБІТРІУМ В УКРАЇНІ — РОБОТУ ЕМАНУЕЛЕ ДЖІАННЕЛЛІ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ ВІДКРИЛИ У ЛЬВОВІ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк

Виставка “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні” у лондонському музеї “Збірка Воллеса” розповідає про нашу любов та відданість чотирилапим друзям, яка, без перебільшень, триває вже протягом тисячоліть. Унікальний зв’язок між людьми та їхніми собаками куратори проєкту розкривають у найрізноманітніших медіа — живописі, скульптурі та графіці, на ескізах та фотографіях, у формі ювелірних прикрас та навіть у роботах таксидермістів. Портрет собак 19 (1995), Девід Хокні робота представлена на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні” у музеї "Збірка Воллеса" (The Wallace Collection), фото - Richard Schmidt Collection The David Hockney Foundation Собачий портрет як художній жанр розвивався паралельно з людським портретом. Зображення собак можна побачити на найдавніших печерних малюнках поруч з зображеннями людей. Але, на думку кураторів виставки, особливу популярність собачий портрет здобув таки у Британії, розквіт жанру там почався з 17 століття. “Британці, як ніхто інший, замовляли та колекціонували портрети своїх чотирилапих друзів”, - йдеться в описі до проєкту. Такий сентимент британців до собак, що яскраво проявився в образотворчому мистецтві, й надихнув фахівців зі “Збірки Воллеса” на цю виставку. Відкрити її мали ще 2020 року, але тоді на заваді стала пандемія COVID-19. Майже усі експонати проєкту надійшли з британських музейних та приватних колекцій. Роботи спеціально відбирали таким чином, аби на них була мінімальна присутність людей. Попри те, що художні твори демонструють собак, вони розповідають багато цікавого й про їхніх власників, які залишилися “за кадром”. Адже дуже часто особистість власника відображена у характері його портретованого улюбленця Вівчарка Брізо (1864), Роза Бонер робота представлена на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні”, фото - The Wallace Collection Вибором творів для проєкту займався директор музею “Збірка Воллеса” доктор Ксав’єр Брей, який, до речі, й сам є гордим власником двох чудових мопсів — Блюбелл та Вінстона. “Кураторська ідея проєкту зріла у нас досить довго і, на щастя, “Збірка Воллеса” ідеально підходить для організації такої виставки. Не випадково ж два з наших найпопулярніших експонатів це портрети собак: “Вівчарка Брізо” Рози Бонер (1864 р.) та “Сумні крихти” (1858–1859 рр.) Едвіна Лендсіра, — каже доктор Брей. — Це дві дуже контрастні роботи. Портрет Бонер — неймовірно реалістичне та душевне зображення її французької гончої собаки Брізо. Натомість Лендсір у “Сумних крихтах” наче розповідає біблійну притчу в анімалістичному жанрі. У його роботі маленький вуличний тер’єр чекає на дрібні крихти, що залишаються після ситного бенкету навколо буди вгодованого сенбернара. Така ось вікторіанська мораль про винагороду, яка чекає чесних та праведних на небесах”. Сумні крихти (1858-59), Едвін Лендсір робота представлена на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні”, фото - The Wallace Collection Всього в експозиції зібрано 50 робіт. Найдавніша представлена робота — римська мармурова скульптура двох хортів кінця I століття, з колекції Британського музею. Ще одна родзинка виставки – ескіз лівої передньої собачої лапи виконаний Леонардо да Вінчі (бл. 1490–95 рр.) зі збірки Національної галереї Шотландії. Ставлення британських королівських осіб до собак також є ключовою частиною виставки, не в останню чергу через любов королеви Вікторії до спанієлів. В експозиції можна побачити зворушливий портрет її сассекського спанієля Тілко, написаний Едвіном Лендсіром 1838 року та ескізи до портретів олівцем і аквареллю, які королева зробила сама для своїх чотирилапих улюбленців. Портрет Трістрама та Фокс (1775-85), Томас Гейнсборо; портрет кородівського спанієля Тілко (1838), Едвін Лендсір; римська мармурова скульптура двох хортів кінця I століття невідомого майстра роботи представлена на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні”, фото - The Wallace Collection Любили малювати своїх собак й професійні художники. На виставці представлено кілька надзвичайно зворушливих цьому доказів, зокрема портрет “Трістрам та Фокс” Томаса Гейнсборо (1775–85 рр.) та роботу Джеймса Уорда “Фанні, улюблена собака” (1882). Яскравим завершенням експозиції є серія ніжних віньєток із зображеннями такс Девіда Хокні, Стенлі та Буджі. 1995 року Хокні створив художню серію “Dog Days” – дуже особисту і детальну розповідь про своїх такс. Серія створювалася впродовж 3-х місяців. На картинах з цієї збірки домашні улюбленці Хокні зображені у найрізноманітніших (часом дуже несподіваних) позах: коли вони лежать поруч на спинах, задерши лапки догори, коли сплять або їдять. Коли Хокні працював над серією, він розставив мольберти по усьому дому, щоб зловити найцікавіші моменти з життя Стенлі та Буджі. Портрети собак 41 і 30 (1995), Девід Хокні робота представлена на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні”, фото - Richard Schmidt Collection The David Hockney Foundation Спеціально до виставки видали розкішно проілюстрований каталог “Вірні та безстрашні: портрети собак”. Проєкт триватиме у лондонському музеї “Збірка Воллеса” до 15 жовтня 2023 року. також читайте: ДЕВІД ХОКНІ. МИТЦІ НЕ ВИХОДЯТЬ НА ПЕНСІЮ Підписуйтеся на наш телеграм-канал Ukrainian Art Digest Матеріал: Ія Степанюк Фото: The Wallace Collection