ДЕВІД ГОКНІ: МИТЦІ НЕ ВИХОДЯТЬ НА ПЕНСІЮ

(ЦЕЙ МАТЕРІАЛ ВИЙШОВ ДРУКОМ У #7/2020 [ЕСТÈТ] ГАЗЕТИ)

Цьогорічний весняний артсезон у Лондоні стартував одразу двома масштабними проєктами Девіда Гокні: у Національній портретній галереї до 28 червня триватиме виставка «Малюнки з натури» («Drawings from life»), а у галереї Annely Juda показують колекцію відеоарту митця. 2018 року картина Гокні «Portrait of an artist» стала найдорожчим твором мистецтва, проданим з аукціону за життя автора, і пішла з молотка за приголомшливу суму - 90 мільйонів доларів.

Його вважають ідейним натхненником попарту та одним з найвпливовіших митців XX століття. Зараз Гокні вже за 80 і він продовжує активно створювати своє "життєве мистецтво".

12.06.2026 (15:45): Девід Гокні помер у віці 88 років 11 червня 2026.

Девід Гокні, Лондон 1977 фото: Bern Schwartz / David Hockney. A Chronology

Життя Девіда Гокні таке ж яскраве і сповнене контрастів, як і його роботи. Для кращого розуміння і сприйняття його картин потрібно хоча б поверхнево ознайомитися з його біографією, тоді роботи художника відкриють для глядача чимало (прихованих) підтекстів і несподіваних деталей.

Народився Девід Гокні у Бредфорді, у регіоні Йоркшир на півночі Англії, 9 липня 1937 року. З дитинства він знав, що хоче бути художником, тому без вагань пішов вчитися живопису до Бредфордського Арт Коледжу, а потім до Королівського коледжу у Лондоні.

Все життя і творчість Гокні тісно пов’язані з Йоркширом. У дитинстві він разом з сім’єю їздив відпочивати до Брідлінґтона – мальовничого містечка на східному узбережжі Англії. З часом місцевість так сподобалася родині, що вони переїхали туди жити. Відтоді Девід Гокні «жив на три домівки»: спочатку у Йоркширі, а потім ще й у Лондоні та Лос-Анджелесі.

Девід Гокні (справа) з батьками, сестрою та братом, 1954, Бредфорд фото: David Hockney. A Chronology

«Мої батьки», 1977. Девід Гокні

ЙОРКШИРСЬКА ІДИЛІЯ

Митець каже, що трепетно любить Йоркшир, бо там завжди тихо і спокійно, бо лише там він може усамітнитися і сконцентруватися виключно на мистецтві, а у Лондоні чи Лос-Анджелесі йому це важко вдавалося.

Йоркширську ідилію й усамітнення час від часу порушували друзі художника та журналісти, які приїздили до Брідлінґтона провідати митця. Саме завдяки таким візитам (чи радше завдяки фото та інтерв’ю, які з’являлися потім) можна зазирнути всередину будинку, де десятиліттями жив і творив один з найвпливовіших митців XX століття.

Наприклад, на світлинах німецького фотографа Юрґена Теллера (Juergen Teller) дім Гокні виглядає богемно та еклектично: там багато глибоких і насичених кольорів. В одному з інтерв’ю Гокні розповів, що якось завітав у гості до свого товариша Ів Сен Лорана і побачив у нього вдома, як йому здалося, ідеальний відтінок червоного кольору на стінах, художник не заспокоївся доти, доки йому не вдалося скопіювати цей колір і пофарбувати ним свою їдальню у Брідлінґтоні.

На фото Теллера Гокні з’являється у простих домашніх образах – малює свій черговий йоркширський пейзаж у маленькій студії, яку обладнав на першому поверсі, або лежить з цигаркою у руках, потопаючи у м’якому оксамитовому фотелі.

Гокні – затятий курець, на численних фото він нерозлучний зі своєю цигаркою. «Навіть вдома під час роботи над картинами він курить, – згадує Теллер. – Часом малювання так захоплювало його, що він викидав недопалки прямо на килим, тому той був увесь у пропалених дірках».

Девід Гокні у своєму домі в Брідлінґтоні фото: Юрґен Теллер, 2008

З роками Гокні все більше досліджував природу Йоркшира і захоплювався нею, прямопропорційно зростала й кількість його йоркширських пейзажів. Волдґейт, Кілхем, Ґарроубі Ґілл – всі ці місця (від краси яких не перехоплює подих, якщо бути відвертими) на роботах Гокні набувають якогось особливого шарму.

Монотонні простори лугів та полів на його картинах виглядають об’ємно та динамічно. У всіх своїх широкоформатних «волдґейтських» пейзажах він по-особливому працює з кольорами та перспективою. Роботи цієї серії ніби огортають глядача, переносячи його прямо на північне узбережжя Англії.

Девід Гокні малює «Тунель рано восени» (The Tunnel Early Autumn), 2005 фото: фото: Jean-Pierre Gonçalves de Lima / David Hockney. A Chronology

Девід Гокні малює «Від Кілгема до Леонгтофта»  (Kilham to Langtoft), 2005 фото: фото: Jean-Pierre Gonçalves de Lima / David Hockney. A Chronology

Волдґейтcький пейзаж, 2005. © David Hockney фото: Richard Schmidt

Природа Волдґейта настільки захопила митця, що надихнула на створення не лише живопису, але й робіт в інших медіа. Своєрідним маніфестом красі цього регіону стала відеоінсталяція «4 сезони, ліси Волдґейту» (який, до речі, буде демонструватися у лондонській галереї Annely Juda цьогоріч).

Гокні, прилаштувавши 9 відеокамер до авто, стрімив зображення на 9 окремих екранів, які складалися в єдину картинку. Дивлячись на 6 метрову інсталяцію з 9 екранів, глядач ніби самостійно мандрує сільськими стежками і може помітити такі деталі у пейзажі, які зазвичай оминув би увагою. Ця відеоподорож триває крізь сезони й зміни погоди. Сам митець на відкритті проєкту зазначив, що був вражений, що найтемнішими виявилися літні кадри, бо листя дерев зімкнулося у щільний купол та, здавалося, що рухаєшся якимось темним тунелем.

«4 сезони, ліси Волдґейту», Девід Гокні

DOG DAYS

Ще одна слабкість Гокні, крім природи північної Англії, – це тварини. Коли він був ще дитиною, у його сім’ї жив улюблений всіма пес Педді. Відтоді художник постійно живе з собаками (зараз це харизматичний Фредді, про нього згадує багато друзів Гокні, коли розповідають про митця).

Домашні улюбленці Гокні неодноразово з’являлися на його картинах. 1995 року він створив серію «Dog Days» – дуже особисту і детальну розповідь про такс Стенлі і Буджі. Серія створювалася впродовж 3-х місяців. На картинах з цієї збірки домашні улюбленці Гокні зображені у найрізноманітніших (часом дуже несподіваних) позах: коли вони лежать поруч на спинах, задерши лапи догори, коли сплять або їдять, а на одній з картин пес сидить у незвичній позі на задніх лапах, ніби на стільці. Коли Гокні працював над цією серією, він розставив мольберти по усьому дому, щоб зловити найцікавіші моменти з життя Стенлі і Буджі.

Девід Гокні з таксами Стенлі та Буджі в лос-анджелеській студії художника, 1995 фото: David Hockney. A Chronology

ескізи портретів Стенлі і Буджі, 1993 фото: David Hockney. A Chronology

ВЕЛИКИЙ СПЛЕСК

Але всесвітню славу Гокні принесли не його йоркширські пейзажі і навіть не портрети Стенлі та Буджі, відомим він став завдяки роботам свого так званого «каліфорнійського періоду», які почав створювати у 1960-х.

Вперше до сонячної Каліфорнії з дощової Англії Хокні приїхав 1964 року. Як розповідає сам художник, він був вражений насиченістю кольорів і красою людей навколо. «Це був наче перехід з чорно-білого на техніколор», – згадує Гокні у біографічній книзі «David Hockney. A Chronology».

Peter Getting Out of Nick's Pool, 1966. David Hockney

Девід Гокні працює над «Пірнальником» (Le Plongeur) 1970-ті рр. фото: David Hockney. Paper Pools

Картини з басейнами – найбільш знакова серія живопису «каліфорнійського періоду», а робота «Ще більший сплеск» («A Bigger Splash») з цієї серії – одне з найвідоміших полотен Гокні. Його він намалював 1967 року. Це ідеально скомпонована графічна робота, яка фокусується на активному сплеску води по центру картини.

Власне, над самим фрагментом сплеску Гокні ретельно працював цілих два тижні. Він зафіксував момент який у реальному житті триває лише мить, даючи глядачеві можливість досхочу надивитися на щось мінливе і швидкоплинне. Фрагмент сплеску Гокні змальовував з фотографії у книзі-посібнику з обслуговування басейнів. Він намагався досягнути максимальної реалістичності, використовуючи мазки різного розміру та фарби різних текстур. Виняткова скрупульозність та увага до найменших деталей цього фрагмента дуже контрастує з рештою картини – мінімалістичною та пласкою.

«Ще більший сплеск», 1967. © David Hockney з колекції Tate, UK

Десь у середині 1960-х Гокні, окрім живопису, захопився ще й фотографією. Він починає знімати багато референсів, з яких потім малює свої роботи. Така творча практика художника почалася з того ж таки «Ще більшого сплеску». У цій роботі Гокні намагався зробити так, щоб живопис якомога більше нагадував фотографію, для цього він замість пензлів використовував малярні валики (всюди, окрім, власне, фрагмента сплеску), які робили картину візуально пласкою, позбавленою непотрібних об’ємів. Краї полотна автор навмисне залишив порожніми, щоб створити ілюзію білої рамки як у фото Polaroid.

«Ще більший сплеск» окреслив не лише найзнаковіший період у творчості Гокні, але і феномен попарту загалом. У Голлівуді навіть зняли 2 однойменні фільми – біографічну драму у 1970-х про розрив Гокні з Пітером Шлезінгером та трилер 2015 року з Тільдою Свінтон, Ральфом Файнсом та Дакотою Джонсон у головних ролях.

В Лос-Анджелесі Гокні любив малювати приватні простори приватних садиб, що розташувалися десь високо у Hollywood hills. Здебільшого це були домівки його друзів (кіноакторів, режисерів, фотографів та інших представників тогочасної богеми) – осередки гламурного життя на березі океану. Настрій картин того періоду дуже оптимістичний, акценти створювалися яскравими соковитими кольорами. На полотнах видно стрімкий розвиток індивідуального стилю художника.

Гокні розповідає, що він ще ніколи у своєму житті не відчував себе настільки вільно, як після переїзду до Каліфорнії, і це відчуття свободи дуже гарно прослідковується у всіх його роботах 1960 -1970-х років. Гокні був геєм і ніколи цього не приховував. У своїх мемуарах він пише, що бути відкритим геєм у 1950 -1960-х роках у Лондоні і у Каліфорнії – дві величезних різниці, тому переїзд на західне узбережжя США він називає найкращим рішенням у своєму житті, без якого він би не став тим митцем, яким є сьогодні.

"Домогосподарка з Беверлі Гіллз" (Beverly Hills Housewife), 1966-67. Девід Гокні

ЕКСПЕРИМЕНТИ

Творчість Девіда Гокні впродовж десятиліть впливала на сучасне мистецтво і попкультуру. На відміну від своїх колег (навіть тих, які набагато молодші за нього), Гокні ніколи не припиняв експериментувати з новими форматами. Він працював у жанрах фотографії, сценічного дизайну, друку, відео- і діджитал арту (у 2010-х митець захопився малюванням картин на своєму iPad, створивши таким чином велику серію пейзажів).

У той час, коли інші художники часто залишаються вірними якомусь одному стилю, який вдається їм найкраще, Гокні прагне нових артвідкриттів та експериментів, що свідчить про його впевненість і відкритість до нових форматів і форм. Наприклад, 2018 року він дебютував у жанрі вітража: до річниці правління британської королеви Єлизавети II створив вітраж у Вестмінстерському абатстві.

Девід Гокні малює «Прихід весни до Волдгейта» (The Arrival of Spring in Woldgate) на своєму iPad, 2011 фото: Jean-Pierre Gonçalves de Lima / David Hockney. A Chronology

Ще кілька років тому привітного, відкритого до світу і дуже простого художника можна було часто побачити біля мольберта десь у Йоркширі чи на богемних івентах в Лос-Анджелесі, але минулого року Гокні заявив, що переїздить жити та працювати до Франції, «туди, де він зможе палити цигарку і їсти у ресторані одночасно».

В інтерв'ю Wall Street Journal він розповів, що Каліфорнія і Лондон – вже не ті, що були раніше, їх поглинули новомодні тренди здорового життя, і тепер він навіть не може покурити в ресторані, ні біля ресторану, а це для нього – не життя (в Лос-Анджелесі зараз найсуворіші обмеження щодо куріння у громадських місцях порівняно з усіма іншими штатами).

«Я палю вже понад 60 років, але я досить здоровий чоловік. Мені 82. Скільки мені ще залишилося на цьому світі? Я все одно помру або від хвороби, пов’язаної з курінням цигарок, або від хвороби з цим не пов’язаної», – каже Гокні.

Девід Гокні тримає срібну іменну попільницю, яку йому подарували під час церемонії вручення звання "Почесного мешканця міста Бредфорд", 2000 фото: Paul Barker / David Hockney. A Chronology

Наприкінці 2019 він придбав будинок у Нормандії. «Французи знаються на красивому житті, на житті, яке приносить задоволення. Зараз все чим я хочу займатися – це моя творчість. Я буду малювати далі. Митці ж не виходять на пенсію», – говорить він у біографічній книзі «David Hockney. A Chronology».

Влітку один з найвпливовіших митців XX століття, Девід Гокні, святкуватиме своє 83-річчя (напевне, на терасі якогось ресторанчика в нормандському Кані з бокалом кальвадосу, горщиком гарячих мідій, маринованих у сидрі, та цигаркою в руках).

Девід Гокні (1937-2026)

ОНОВЛЕННЯ

12.06.2026, 15:45 Девід Гокні помер у віці 88 років 11 червня 2026 у своєму домі у Франції.

також читайте: ПОМЕР НІМЕЦЬКИЙ ХУДОЖНИК ГЕОРГ БАЗЕЛІЦ

Підписуйтеся на наші сторінки у соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram

Сподобався матеріал?

ПІДТРИМАЙТЕ [ЕСТÉТ] ГАЗЕТУ

ваш донат — додаткова та дуже важлива підтримка для нашого незалежного медіа 

Маєте новину, пропозиції співпраці чи зауваження щодо контенту? Пишіть на editor@esthetegazeta.com